Хотинський районний суд Чернівецької області
Справа № 2-442/12
17 липня 2012 року м. Хотин
Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Галичанського О.І.
при секретарі Трофа М.В.
сторони:
представник позивача Мельник В.Г.
відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином,
Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочином і з урахуванням уточнень просить стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно 218264 гривні 96 копійок і понесені позивачем судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідачами для нужд товариства з обмеженою відповідальністю, генеральним директором якого був ОСОБА_2, а головним бухгалтером-ОСОБА_3, шляхом надання фіктивної довідки про майно, що надається в заставу і не підлягає розпаюванню, а також фіктивного протоколу № 1 зборів учасників ТОВ «ім.. Ватутіна» 21.04.2005 року було отримано в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредит в розмірі 160000 гривень. Товариство свої обов»язки за кредитним договором не виконало. Згідно рішення господарського суду борг стягнуто з ТОВ «Ім. Ватутіна». В процесі виконання рішення господарського суду, виконавчий документ було повернуто без виконання з тих підстав, що заставлене майно відсутнє. Після цього було з»ясовано, що банку для отримання кредиту було надано фіктивні документи. За цим фактом стосовно відповідачів прокуратурою Кельменецького району Чернівецької області було порушено кримінальну справу. Вказана кримінальна справа скерована до суду з обвинувальним висновком. Постановами Кельменецького районного суду Чернівецької області від 08.11.2006 в 13.11.2006 року кримінальну справу відносно обвинуваченої за ст. 366 ч. 2 КК України ОСОБА_3 і обвинуваченого за ст. 366 ч. 2 та 222 ч. 2 КК України ОСОБА_2 було закрито у відповідності до норм Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року. Кредит залишається неповернутим. З урахуванням відсотків за його користування і часткове відшкодування ОСОБА_3, сума боргу збільшилась і становить 218264 грн. 96 копійок
Посилаючись на викладене, представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Відповідач ОСОБА_3, яка надала суду письмове заперечення на позов і відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову, пояснили, що основний кредит брався для товариства у 2004 році, а у 2005 року відбулася його пролонгація. ОСОБА_3 визнала, що дійсно підробила довідку щодо заставленого майна підприємства. Проте, грошей вони не привласнили і готівки не бачили. Отриманий кредит було використано на потреби підприємства, а повернути його у ТОВ «Ім. Ватутіна» можливості вже не було. Отже, враховуючи, що кредитні кошти ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 не витратили на власні потреби, вважають пред»явлений до них позов щодо стягнення коштів безпідставним.
Судом досліджувались матеріали кримінальної справи, відповідно до якої ОСОБА_3 і ОСОБА_2 пред»явлено обвинувачення в тому, що ОСОБА_3, працюючи у 2005 році головним бухгалтером ТОВ «Ім. Ватутіна», вирішила разом з генеральним директором ТОВ «Ім.Ватутіна» ОСОБА_2 отримати кредит в ЧОД АППБ «Аваль» в сумі 160000 гривень для сільськогосподарської діяльності ТОВ «Ім. Ватутіна». З цією метою ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_2 склала завідомо неправдивий документ, виготовила протокол № 1 від 03.02.2005 року зборів учасників - засновників ТОВ «Ім. Ватутіна» із зазначенням, що цими зборами ОСОБА_2 надано згоду на отримання кредиту для потреб товариства і передачу в заставу банку майна. Даний протокол ОСОБА_2 завірив печаткою товариства і власним підписом. Також ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_2 склала завідомо неправдивий документ, власноруч виписавши довідку про те, що майно, яке надається банку в заставу не підлягає розпаюванню і підписала цю довідку, а ОСОБА_2 завірив її печаткою товариства і також власним підписом.
Завідомо неправдиві і підроблені документи були подані ОСОБА_2 21.04.2005 року в ЧОД АППБ «Аваль». Кредит в сумі 160000 гривень було надано товариству «Ім. Ватутіна» строком на 1 рік. Кредит повернутим не був.
Також судом досліджені наступні докази, які містяться у цивільній справі:
-довідка про стан взаєморозрахунків між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ТОВ «Ім. Ватутіна» згідно кредитного договору № 010/06-77 від 21.04.2005 року;
-кредитний договір;
-договір застави;
-копії постанов Кельменецького районного суду про звільнення відповідачів від кримінальної відповідальності у відповідності до Закону України «Про амністію»;
-копію рішення Господарського суду Чернівецької області;
-копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу;
-довідку про стан взаєморозрахунків між банком і ТОВ «Ім. Ватутіна» згідно кредитного догору.
Судом встановлено, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», яке у 2005 році іменувалося АППБ «Аваль».
21 квітня 2005 року ТОВ «Ім. Ватутіна», яке розташовано в с. Грушівці Кельменецького району Чернівецької області, в особі генерального директора ОСОБА_2, який надав завідомо підроблені документи, уклало з АППБ «Аваль» кредитний договір № 010/06-77 і отримало кредитні кошти в сумі 160000 гривень зі сплатою 21% річних. Строк користування кредитом-до 20 квітня 2006 року. Документи для оформлення кредиту готували і підписували відповідачі.
Згідно п. 6.1 Кредитного договору, товариство «Ім. Ватутіна» зобов»язувалось забезпечити повернення одержаного кредиту на умовах, передбачених договором та щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. Взяті на себе зобов»язання товариство не виконувало. Кредит не повернуто.
Згідно з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.02.2006 року, на користь АППБ «Аваль» з ТОВ «Ім. Ватутіна» стягнуто 160000 гривень основного боргу, 17321 грн. 77 коп.-відсотків за користування кредитними коштами, 9422 грн. 41 коп. пені та судові витрати по справі. На виконання цього рішення Господарським судом Чернівецької області видано наказ від 06.03.2006 року, що свідчить про набрання рішенням суду законної сили.
Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням також у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанови Кельменецького районного суду по кримінальній справі щодо звільнення відповідачів від кримінальної відповідальності на підставі норм Закону України «Про амністію» є обов»язковими для суду у справі про цивільно-правові наслідки дій ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з питань злочинності їхніх дій, наслідком яких стало отримання ТОВ «Ім. Ватутіна» кредиту і неповернення його.
Дії ОСОБА_2 і ОСОБА_3 призвели до неможливості виконання умов кредитного договору - повернення ТОВ «Ім. Ватутіна» отриманих кредитних коштів та звернути стягнення на заставлене майно, через що банку було заподіяно матеріальну шкоду.
Отже між ТОВ «Ім. Ватутіна» та позивачем у цій справі існували цивільні зобов»язальні правовідносини з приводу отриманого і повернутого кредиту. Умови кредитного договору порушені ТОВ «Ім. Ватутіна». Отримання цього кредиту відбулося також завдяки підробленим документам, що виготовляли, підписували і завіряли печаткою підприємства відповідачі.
Застосування до обвинувачених Закону України «Про амністію» і звільнення їх у зв»язку із цим від кримінальної відповідальності не звільняє цих осіб від обов»язку відшкодувати збитки, завдані їхніми злочинними діями.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідачів в солідарному порядку слід стягнути суму кредиту в 160000 гривень., оскільки вимога позивача стягнути з відповідачів 218264 грн. 96 копійок, тобто на 58264 грн. 96 копійок більше від отриманої суми кредиту-є вимогою про стягнення упущеної вигоди.
Досліджені судом матеріали справи не дають підстави вважати, що позивач мав реальну можливість отримати дохід у визначеному ним розмірі і не отримав його внаслідок дій відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З вказаної норми випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою.
Сума упущеної вигоди, яку позивач просить стягнути, обґрунтовується умовними припущеннями про можливість отримання прибутку в результаті випадкового збігу обставин-орієнтовного отримання доходу. Разом з тим, теоретична можливість отримання доходів не може бути підставою для стягнення збитків чи майнової шкоди. Згідно з ч. 4 ст. 623 ЦК України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором для їх одержання. Ця норма покладає на позивача обов»язок довести, що ці доходи дійсно були б ним отримані у разі належного виконання відповідачами своїх обов»язків. Позивач таких доказів не надав.Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для настання делікатної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв»язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина. Причинний зв»язок між шкодою, завданою позивачу та діяннями відповідачів є необхідною умовою. Судом встановлено, що шкода позивачу у вигляді неповернутого кредиту була завдана відповідачами також і внаслідок вчинення ОСОБА_3 і ОСОБА_2 кримінально-каранних дій у вигляді виготовлення за попередньою домовленістю і подачею у банківську установу завідомо підроблених документів. Після подачі цих документів ОСОБА_2, діючи від імені ТОВ «Ім. Ватутіна», будучи стороною кредитного договору, підписав його і ТОВ «Ім.Ватутіна» отримало кредитні кошти в сумі 160000 гривень. Умови договору ТОВ «Ім. Ватутіна» не виконувало, кредит не повернуло.
Відповідно до ст. 1190 ч. 1 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.. 22, 1166, ч. 1 ст. 1190 ЦК України, ст. 2, 3, 8, 10, 15, 60, 61, 79, 88, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків від скоєних ними злочинів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» ( м. Чернівці, вул. Головна, 143, кор./р 639952 в ЧОД «Райффайзен Банк Аваль» , МФО 356464, код ЄРДПОУ 21418784) 160000 (сто шістдесят тисяч ) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної вчиненими ними злочинами та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь держави судовий збір в розмірі 1600 ( однієї тисячі шестисот) гривень.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Хотинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О. І. Галичанський