Справа № 1909/1359/2012Головуючий у 1-й інстанції Варневич Л.Б.
Провадження № 22-ц/1990/964/12 Доповідач - Шевчук .М.
Категорія - 48
26 липня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Шевчук Г.М.
суддів - Ходоровського М. В., Жолудько Л. Д.,
при секретарі - Дуда Г.І.
з участю сторін - сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду від 22 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну стягуваних аліментів на дитину,-
Рішенням Кременецького районного суду від 22 червня 2012 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягуваних аліментів на дитину відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовільнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на його утриманні перебувають ще двоє малолітніх дітей від другого шлюбу, а сума присуджених аліментів ставить у нерівне становище всіх дітей. Крім того у нього на утриманні пристаріла мати та дружина не працює.
В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на доводи викладеній в ній.
Відповідачка апеляційну скаргу заперечила, рішення суду вважає законним .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
У відповідності до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що у сторін від шлюбу є син, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю, відповідачкою по справі.
Рішенням Кременецького районного суду від 27.12.2011 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3, в розмірі ? частин всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини, починаючи з 28.11.2011 року до повноліття.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено підстав для зменшення розміру аліментів .
З таким висновком колегія суддів погоджується.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Так, ураховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 р. N 789-XII, частин 7, 8 ст. 7 СК, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів на одну дитину, за жодних обставин, не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Посилання апелянта на те, що суд безпідставно не задоволив його вимоги щодо зменшення розміру аліментів, судова колегія не бере до уваги, оскільки вони не грунтуються на законі та спростовуються вищезазначеними матеріалами справи.
Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції апелянтом не представлено доказів, щодо підстав зменшення розміру аліментів визначених
ч. 1 ст. 192 СК України .
Колегія суддів вважає, що зазначені апелянтом обставини на те, що він на даний час ніде не працює, має на утриманні двох малолітніх дітей від іншого шлюбу, не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки вони існували на час ухвалення рішення від 27.12.2011 року про стягнення аліментів, а тому не свідчать про зміну майнового чи сімейного стану позивача.
З довідки виконавчого комітету Лосятинської сільської ради, вбачається, що ОСОБА_1 не працює з 28.11.2008 року по даний час.
Відповідно до довідки Кременецького РЦЗ від 07.06.2012 року, ОСОБА_1 на обліку в Кременецькому РЦЗ не перебуває.
З довідки про склад сім'ї вбачається, що ОСОБА_1 має на утриманні дочку ОСОБА_4 2006 року народження, сина ОСОБА_5 2008 року народження.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Враховуючи наведене, колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог процесуального та матеріального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючисьст.ст. п.1 ч.1 ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кременецького районного суду від 22 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.М. Шевчук