02.08.2012
Справа № 2704/5384/2012
Кат.26
02 серпня 2012 року Нахімовський районний суд міста Севастополя в складі:
головуючого: судді -Пекарініної І.А.
при секретарі: - Фроловій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України», 3-тя особа: Територіальне відокремлене безбалансове відділення № 10011/0267 філії -Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк»м. Севастополя про стягнення збитків спричинених необґрунтованим списанням грошових коштів,
Представник позивача, діючий в його інтересах за довіреністю, просить суд відшкодувати на користь позивача необґрунтовану списану з його рахунку за договором банківського вкладу суму у розмірі 16 гривень 50 копійок, а також відшкодувати пеню за весь час прострочення починаючі з 02.04.2010 року по 05.07.2012 року у розмірі 408,87 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що на виконання рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 18.12.2002 року по справі № 2-4325/02 про стягнення на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 1100 грн., ВДВС Ленінського РУЮ м. Севастополя зазначена сума була перерахована на рахунок Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі. 22.03.2010 року ГУ ДКУ в м. Севастополі вказана сума була перерахована відповідачу та отримана ним 29.03.2010 року.
Згідно договору банківського вкладу, на підставі заяви ОСОБА_3 та виданої йому ощадної книжки, 01.04.2010 року на його рахунок була зарахована сума у розмірі 1083,50 грн. сума у розмірі 16,50 грн., була безпідставно, без попереднього зарахування на рахунок, без згоди клієнта на таке списання, відрахована відповідачем на свою користь, чим порушені вимоги ст.ст. 1058,1066,1068,1073 Цивільного Кодексу України, та внаслідок зазначених обставин, а також вимог ст. 611,624, п.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач має право на відшкодування на його користь пені у розмірі 3% за кожен день прострочення отримання вказаної суми.
Також зазначав, що про порушення свого права на отримання 16,50 гривень, позивачу стало відомо наприкінці травня 2012 року, після отримання листа від Урядового уповноваженого у справах Європейського Суду з прав людини, оскільки до листа було прикладене платіжне доручення про перерахування на користь ОСОБА_3 саме 1100 гривень.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні, вказував на те, що умовами договору банківського вкладу, укладеного між ОСОБА_3 та Севастопольським міським відділенням № 4548 ВАТ «Державний Ощадний Банк України», правонаступником якого є Територіальне відокремлене безбалансове відділення № 10011/0267 філії -Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк»м. Севастополя (п.2.9) було передбачено згоду ОСОБА_3 на здійснення від його імені відрахування комісійної винагороди за надані послуги, також зазначав, що позивачем був пропущений строк спеціальної позовної давності для стягнення пені у розмірі 3% за кожен календарний день прострочення встановлений ч.2 ст. 258 ЦК України, у зв'язку з чим вимоги позивача також не підлягають задоволенню в цієї частини з зазначених підстав.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно платіжного доручення № 1205 від 22.03.2010 року сума у розмірі 1100 грн. була перерахована ВДВС Ленінського РУЮ м. Севастополя на користь ОСОБА_3 для зарахування на його рахунок; вказана сума була отримана від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на виконання рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 18.12.2002 року по справі № 2-4325/02 про стягнення на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 1100 грн.
Судом також встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що згідно наданої до матеріалів справи копії ощадної книжки на рахунок № НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_3 18.03.2010 року, 01.04.2010 року була перерахована сума у розмірі 1083,50 грн., з залишком суми 1084,50 грн. 24.04.2010 року сума у розмірі 1083 грн. була отримана ОСОБА_3, що також не заперечувалося представниками сторін по справі.
Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.
Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Сторонами не оспорюються ті обставини, що 01 квітня 2010 року Севастопольським міським відділенням № 4548 ВАТ «Державний Ощадний Банк України», без розпорядження ОСОБА_3 без попереднього зарахування, провів списання з рахунку позивача грошових коштів у розмірі 16,50 грн., які 22.03.2010 року були отримані відповідачем для перерахування на рахунок ОСОБА_3 на виконання рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 18.12.2002 року по справі № 2-4325/02 про стягнення на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 1100 грн.
Відповідно до вимог ст. 1071 ЦК банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
У своїх запереченнях проти позову представник позивача посилається на те, що таке списання було проведене правомірно, на підставі договору банківського вкладу, укладеного між ОСОБА_3 та Севастопольським міським відділенням № 4548 ВАТ «Державний Ощадний Банк України», правонаступником якого є Територіальне відокремлене без балансове відділення № 10011/0267 філії -Кримського республіканського управління АТ «Ощадбанк»м. Севастополя (п.2.9) було передбачено згоду ОСОБА_3 на здійснення від його імені відрахування комісійної винагороди за надані послуги. Сам договір банківського вкладу (його належним чином завірена копія) суду не надався.
За правилом ч.3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, в свою чергу, сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи (ч.4 ст. 10 ЦПК).
Судом, представнику відповідача перед початком розгляду справи був роз'яснений його обов'язок, відповідно до ст. 27 ЦПК України, надати докази для підтвердження його заперечень проти позову, але відповідач, діючи на власний розсуд, пояснив, що мабуть примірник такого договору зберігається у архіві банку, але він не впевен. Клопотань про забезпечення доказів, або відкладення розгляду справи з цих підстав, не заявляв, також зауважив, що наявність посилань на згоду позивача на відрахування суми винагороди, передбачену умовами договору банківського вкладу, є лише однією з підстав для відмови у задоволенні позову.
Таким чином, доказів на підтвердження обставини правомірності списання відповідачем 01 квітня 2010 року з рахунку ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 16,50 грн., суду не надано.
Враховуючи наведене, для ПАТ «Ощадбанк України» існують зобов'язання повернення ОСОБА_3 16,50 грн., за договором банківського вкладу, а тому є всі правові підстави для задоволення заявленого позову в цієї частини шляхом стягнення указаної суми з відповідача на користь позивача в рахунок повернення належних позивачу грошових коштів за договором банківського вкладу.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення на користь ОСОБА_3 пені передбаченої п.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у розмірі 3% за кожен день прострочення отримання вказаної суми, оскільки про наявність рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 18.12.2002 року по справі № 2-4325/02 про стягнення на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_5 грошових коштів саме у розмірі 1100 грн., позивачу було відомо з моменту його ухвалення, також, саме на виконання рішення суду, ВДВС Ленінського РУЮ м. Севастополя на користь ОСОБА_3 для зарахування на його рахунок була перерахована сума у вказаному розмірі. Позивачем за його заявою, саме для отримання вказаної суми був відкритий договір банківського вкладу, що також не заперечувалося його представником в судовому засіданні. Про зарахування суми у розмірі 1083,50 грн., на його рахунок позивачу було відомо у квітні 2010 року, оскільки після отримання вказаної суми 24.04.2010 року, ОСОБА_3 будь-яких вимог про її недостатність до банку пред'явлено не було, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку що вимога про стягнення неустойки за прострочення виконання свого зобов'язання банком про перерахування на користь ОСОБА_3 всієї суми на виконання рішення суду, могла бути ним заявлена у строк, не пізніше 24.04.2011 року, у зв'язку з чим вимоги позивача у цієї частини задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском строку спеціальної позовної давності, передбаченої п.1 ч.1 ст. 258 ЦК України.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовій збір у розмірі 214,60 грн.
На підставі ст.ст. 258,1066,1068,1071,1073 Цивільного Кодексу України, Закону України ««Про банки і банківську діяльність», керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,214-215 Цивільного процесуального Кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України»на користь ОСОБА_3 суму за договором банківського вкладу № НОМЕР_1 від 18 березня 2010 року у розмірі 16 гривень 50 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» на користь держави судовій збір в сумі 214 гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги через Нахімовський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя підпис
КОПІЯ ВІРНА.
Суддя Нахімовського районного
суду міста Севастополя І.А. Пекарініна