24 липня 2012 року Справа № 2а/2370/2444/2012
11 год. 40 хв.м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Паламар П.Г.,
при секретарі -Овсієнко О.І.,
за участю представника позивача Грязона Р.М. -за довіреністю, представника відповідача Савенко Ю.Н. -за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного виробничого підприємства «Черкаське шляхове ремонтно -будівельне управління»до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Приватне виробниче підприємство «Черкаське шляхове ремонтно -будівельне управління» (далі позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 11.05.2012 року № 0002412301.
В обґрунтування позову позивач зазначив що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте податкове повідомлення-рішення, про те, що 01.08.2011 року підприємством подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (в частині збільшення суми податкового кредиту) за листопад і грудень 2008 року, квітень, травень, червень 2009 року, липень, вересень та жовтень 2010 року, з пропуском встановленого законом річного строку на включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту минулих звітних періодів є протиправними.
Позивач зазначає, що податкові накладні за період з листопада 2008 року по жовтень 2010 року були отримані лише у липні 2011 року і включені до уточнюючого розрахунку 01.08.2011 року, а тому до нього не можуть бути застосовані положення абзацу 3 п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України, оскільки підприємство не своєчасно отримало податкові накладні.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав відповідні пояснення в його обґрунтування аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача надала суду заперечення проти адміністративного позову та просила позов залишити без задоволення вказавши, що 01.08.11 року позивачем подано до ДПІ у місті Черкаси уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими підприємство збільшило суми податкового кредиту в деклараціях: за листопад 2008 року - на 72 929 грн., за грудень 2008 року - на 8 912 грн., квітень 2009 року - на 4 450 грн., травень 2009 року - на 21 808 грн., червень 2009 року - на 49 335 грн., листопад 2009 року - на 37 065 грн., липень 2010 року - на 41 667 грн.
Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за листопад, грудень 2008 року, квітень, травень, червень, листопад 2009 року та липень 2010 року, у порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, подані позивачем до податкового органу 01.08.11, тобто після спливу 365 календарних днів з дати складання відповідних податкових накладних.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення у повному обсязі та просила залишити позов без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Позивач -приватне виробниче підприємство «Черкаське шляхове ремонтно -будівельне управління»зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Черкаської міської ради 21.12.1992 року та взято на облік у державній податковій інспекції у м. Черкаси, як платника податків.
Судом встановлено, що 01.08.2011 року позивачем в електронному вигляді на адресу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби надіслано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на доданум вартість за листопад, грудень 2008 року, квітень, травень, червень 2009 року, липень, вересень та жовтень 2010 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
13-19 квітня 2011 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку приватного виробничого підприємства «Черкаське шляхове ремонтно -будівельне управління»(код ЄДРПОУ 03333363) з питань дотримання вимог податкового законодавства в зв'язку з поданням органу державної податкової служби уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за період з01.04.2008 року по 31.03.2011 року, про що складено акт від 26.04.2011 року № 30/22-11/03333363.
Відповідно до п. п. 78.1.3 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі -ПКУ) документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності обставини - платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПКУ, завищення податкового кредиту за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року всього у сумі 236166 грн. в т.ч. листопад 2008 року - 72 929 грн., грудень 2008 року - 8 912 грн., квітень 2009 року - 4 450 грн., травень 2009 року - 21 808 грн., червень 2009 року - 49 335 грн., листопад 2009 року - 37 065 грн., липень 2010 року - 41 667 грн.
За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 15.05.2012 року № 0002412301, яким визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 236166 грн. за основним платежем та 59041 грн. - штрафних санкцій, а всього на суму 295207 грн.
Не погоджуючись з висновками відповідача позивач 29.05.2012 року оскаржив зазначене повідомлення -рішення до державної податкової служби у Черкаській області.
Рішенням державної податкової служби у Черкаській області від 13.06.2012 року № 12269/10-210 податкове повідомлення - рішення від 15.05.2012 року № 0002412301 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.
Відповідно до абзаців 1, 2 п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Абзацом 3 п. 198.6 ст. 198 ПКУ визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до реєстру отриманих податкових накладних за липень 2011 року позивач 29.07.2011 року отримав від приватного підприємства «Полєм-опт»податкові накладні № 68 від 28.11.2008 року, № 69 від 28.11.2008 року, № 82 від 30.12.2008 року, № 39 від 30.04.2009 року, № 63 від 27.05.2009 року, № 65 від 29.05.2009 року, № 82 від 29.07.2011 року, № 180 від 20.11.2009 року, № 190 від 28.11.2009 року, № 159 від 30.07.2010 року, № 204 від 30.09.2010 року, № 206 від 30.09.2010 року, № 232 від 29.10.2010 року.
Суд зазначає, що до отримання податкових накладних позивач не мав права включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість.
Пунктом 50.1 ст. 50 ПКУ визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Позивачем 01.08.2011 року подано відповідачу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2008 року - 72 929 грн., грудень 2008 року - 8 912 грн., квітень 2009 року - 4 450 грн., травень 2009 року - 21 808 грн., червень 2009 року - 49 335 грн., листопад 2009 року - 37 065 грн., липень 2010 року - 41 667 грн.
Відповідач не заперечував факту господарських відносин між позивачем та ПП «Полєм-опт», а також того, що у липні 2011 року підприємство подало уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими самостійно збільшило податкові зобов'язання у відповідних періодах.
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.5 визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Крім того, суд вказує, що на час складення наведених податкових накладних та подання до податкового органу податкових декларацій був чинним Закон України «Про податок на додану вартість» 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон України № 168/97-ВР), який згідно з його преамбулою встановлював об'єкти, базу та ставки оподаткування, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР право на податковий кредит виникло у позивача у вищевказаних періодах.
На час виникнення у позивача права на податковий кредит також був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III (далі - Закон України № 2181-III).
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закон України № 2181-III якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. За приписами ст. 15 цього Закону зазначений строк становить 1095 днів з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Зазначені норми аналогічні нормам п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.
Позивачем була самостійно виявлена помилка у додатку до декларацій, яка полягає у незазначенні контрагента - ПП «Полєм-опт». У зв'язку з цим позивачем подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Таким чином, позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у податкових періодах, якими є листопад, грудень 2008 року, квітень, травень, червень, листопад 2009 року та липень 2010 року оскільки скористався саме правом виправлення помилки декларацій за відповідні періоди.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення ч. 3 п.198.6 ст.198 ПКУ. Згідно з нею у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Ця норма набула чинності разом з Податковим кодексом України з 01.01.2011 року. До цього Закону України № 168/97-ВР не містив такого права платника податку та передбачав можливість включати до податкового кредиту суми ПДВ тільки у конкретно визначені податкові періоди, визначені п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР.
Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПКУ у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами частини 2 статті 71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного рішення.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 -163 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби № 0002412301 від 11.05.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області на користь приватного виробничого підприємства «Черкаське шляхове ремонтно -будівельне управління» судові витрати в сумі 2150 (дві тисячі сто п'ятдесят) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя П.Г. Паламар