ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
25 липня 2012 р. № 2а-10753/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий -суддя Гулкевич І. З.,
суддя Потабенко В. А.
суддя Сасевич О.М.
секретар судового засідання -Павлишин Ю. І.
за участю :
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача 1 Гнатів А. О.
представника відповідача 2 Гнатів А. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби, Львівської митниці про скасування рішення, зобовязання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом, у якому містяться вимоги: - визнати протиправним Наказ Державної митної служби України № 1821-к від 29.08.2011р. в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3, головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці; - поновити ОСОБА_3 на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці; - стягнути з Львівської митниці середній заробіток за час вимушеного прогулу. 25.07.2012 року позивачем була подана та прийнята судом заява про зменшення позовних вимог, а саме позивач відмовився від позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач присяги державного службовця не порушував, службові обовязки виконував сумлінно. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити. Представник відповідачів позов заперечив повністю з підстав викладених у письмових запереченнях суть яких зводиться до того, що позивач не сумлінно виконував посадові обовязки оскільки не були виявлені та припинені факти незаконного ввезення в Україну товарів. Суд заслухав пояснення сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та
Позивач, ОСОБА_3, проходив службу в митних органах з 8 липня 1993 року і на час звільнення перебував на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці. Присягу державного службовця склав 01.06.1995 року.
Наказом Державної митної служби України № 1821-к від 29.08.2011р. "По особовому складу Львівської митниці" за порушення Присяги державних службовців, відповідно до вимог ст. 17 пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»припинено 29.08.2011р. перебування на державній службі в митних органах головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці ОСОБА_3
Підставою для вказаного наказу ДМС України є доповідна записка про результати службової перевірки, проведеної відповідно до наказу ДМС України № 544 від 25.06.2011 року, на предмет законності дій посадових осіб Львівської та Ягодинської митниць при здійсненні митного контролю під час перетину державного кордону України транспортними засобами (згідно зі списком) у період з 01.05.2011 р. по 25.06.2011 р. Серед іншого, у доповідній записці зазначено, що під час проведення аналітично-пошукової роботи служба з питань протидії корупції встановила вантажні та вантажно-пасажирські транспортні засоби, які протягом травня-червня 2011 року перетинали державний кордон України через міжнародні автомобільні пункти пропуску для автомобільного сполучення (далі - МППАС) на українсько-польському кордоні в зонах діяльності Ягодинської та Львівської митниць, і які, відповідно до даних ЄАТС Держмитслужби, переміщувались без вантажу. З урахуванням кількості переміщень, співвідношення кількості переміщуваних вантажів із кількістю осіб, що слідували з цими транспортними засобами, а також згідно з технічними характеристиками, притаманними аналогічним транспортним засобам, був визначений конкретний перелік сумнівних переміщень та досліджені документи їх митного оформлення в МППАС «Устилуг-Зосин», «Рава-Руська-Хребенне», «Краковець-Корчова», «Шегині - Медика»та «Смільниця-Кросценко».
В доповідній записці зазначено, що з метою встановлення фактичних даних щодо технічних характеристик транспортних засобів, кількості та номенклатури товарів, що переміщувались ними, під час перевірки було направлено запити до МРЕВ ДАІ ГУ МВС України у Львівській області (за місцем переважної реєстрації транспортних засобів), а також до митних органів Республіки Польща, на які отримано вичерпні відповіді за кожним із визначених переміщень. За результатами співставлення інформації, отриманої від митних органів Республіки Польща з даними, що містяться в ЄАІС Держмитслужби України, програмно-інформаційному комплексі «Інспектор 2006»та автоматизованій системі «Аркан»встановлені розбіжності щодо номенклатури і кількості товарів, ввезених на митну територію України.
У доповідній записці зазначено, що під час чергування групи у складі головного інспектора оперативного відділу СБзК та ПМП ОСОБА_3 (старший групи) було здійснено переміщення товарів вказаними у акті транспортними засобами без митного оформлення.
Підставою для висновку про неналежне виконання своїх службових обовязків позивача є відомості долучені до листа-відповіді митного органу Республіки Польща на запит ДМСУ, відповідно до яких зазначені у акті перевірки автомобілі перетинали митний кордон Республіки Польща у напрямку до України з оформленим у митному відношенні вантажем.
Закріплений у ч.1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
До матеріалів справи долучено лист, скерований генеральному директору митної служби Республіки Польща про надання інформації про переміщення транспортних засобів через польсько-український кордон від 25.07.2011 р. і відповіді заступника начальника Департаменту Митно-Акцизного Контролю і Контролю Гральної Діяльності від 05.08.3011 року із додатком на паперовому носії, а не на електронному, як вказано у листі, а тому вважати документ належним доказом, який засвідчує факт пропуску товарів через митний кордон України, не має підстав. Суд звертає увагу на те, що зазначений документ не перекладений у встановленому порядку, із додатка не зрозуміло його приналежність до цього листа.
Крім того, зазначена таблиця, яка містить інформацію з республіки Польща, завірена печатками відповідача, які не уповноважені завіряти вірність документів іншої держави.
П. 5 ст. 3 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Польща про співробітництво і взаємодопомогу у митних органах від 18.12.1995 року передбачає умови надання інформації, а саме передбачено, що митні органи, що отримали запит про допомогу, подають документи, інформацію та інші відомості державною мовою у супроводі перекладу на мову, прийнятну для митного органу, що звернувся із запитом.
Таким чином, вважаємо, що дані польської сторони, на які посилаються відповідачі не можуть бути належними і допустимими доказами, оскільки отримані не у формі, передбаченій Угодою між Урядом України і Урядом Республіки Польща про співробітництво і взаємодопомогу у митних органах від 18.12.1995.
Відтак суд не може брати до уваги повідомлення митних органів Республіки Польща, як доказ пропуску позивачем транспортних засобів з порушенням чи уникненням митних процедур, оскільки відповідачами не надано належних та допустимих доказів щодо кількості чи вартості товарів, що переміщалися через митний кордон, як і не надано належних та допустимих доказів, що вказаними транспортним засобами взагалі переміщувалися товари чи вантаж, який відповідно до законодавства підлягав митному оформленню.
Жодного протоколу про порушення митних правил водіями вищезазначених транспортних засобів складено не було, як і не було фактів затримання у подальшому правоохоронними органами вказаних транспортних засобів як таких, що перевезли вантаж на митну територію України без сплати належних митних платежів. Доказів протилежного відповідачами суду не надано, адже у випадку виявлених порушень митних правил відповідачі повинні оформити протоколи про порушення митних правил і скерувати матеріали до суду для притягнення порушників митних правил до адміністративної відповідальності. Згідно ст. 328 Митного кодексу України, в редакції на червень-липень 2011 року, безпосередні предмети порушення митних правил, товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, підлягають конфіскації незалежно від часу вчинення або виявлення порушення митних правил.
Суд констатує, що за наведених обставин відповідач, з метою встановлення об'єктивної істини, міг та повинен був звернутися до польської сторони про надання копій документів, що підтверджують чи спростовують факт оформлення в митному відношенні вказаних у акті транспортних засобів як таких, що перевозили вантаж. Проте таких дій не було вчинено, що свідчить про односторонність та поверхневість проведеної службової перевірки. З огляду на це, висновки перевірки не є достовірними та однозначними, а носять характер припущень.
Відповідно до п. 3.4 посадової інструкції, головний інспектор, посаду якого займав позивач, має право проводити за розпорядженням начальника митниці або його заступника, самостійно або в складі оперативних груп відділу огляд та митне обстеження товарів і транспортних засобів, у тому числі оформлених митними органами і тих, що переміщується транзитом, якщо є підстави вважати, що таке переміщення здійснюється з порушенням вимог Митного кодексу України, інших законів України з питань митної справи.
Учать головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил у суцільному митному контролю кожного транспортного засобу, що переміщується через митний пост, не передбачена жодним нормативним актом..
Наказ ДМСУ від 20.04.05 № 314 про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, передбачає, що «посадові особи підрозділу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил митного органу беруть участь у митному огляді за результатами оцінки ризику за ВМД, проведеної з використанням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, а також за письмовим рішенням керівника цього підрозділу або уповноваженої ним особи у разі наявності інформації про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, у тому числі отриманої в результаті аналітичної роботи, або при виявленні під час перевірки документів чи митного огляду ознак, що вказують на можливість переміщення товарів з порушеннями митного законодавства». Таким чином, жодним нормативним актом не передбачено участі головного інспектора у суцільному митному контролі товарів та транспортних засобів.
Кореспондується з даним твердженням ст. 42 Митного Кодексу України «Вибірковість митного контролю», яка передбачає, що митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, тобто маючи право здійснювати митний контроль «усіх товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон», працівники відділів митного оформлення митного поста не зобов'язані обов'язково проводити суцільний та повний митний контроль товарів та транспортних засобів.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну службу»конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик та відображаються у посадових положеннях та інструкціях.
Державний службовець має чітко визначений обсяг службових повноважень за посадою службовця, визначених його посадовою інструкцією. При цьому, окремі внутрішні документи, зокрема, такі як плани-завдання не можуть містити в собі чи покладати на працівника додаткові обов'язки та завдання, які не передбачені трудовим договором чи посадовою інструкцією. Ст. 31 Кодексу законів про працю України забороняє власнику або уповноваженому органові вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
Будь-яких попередніх повідомлень та попередніх декларацій, орієнтувань, які надійшли від ДМСУ, Департаменту БКАР та ПК ДМСУ, митних та правоохоронних органів щодо орієнтування на транспортні засоби, які по даних республіки Польща були з вантажами, а в ПІК «Інспектор-2006»значаться як без вантажів, позивачеві не надходило.
В матеріалах справи наявні контрольні талони, які засвідчують, що митне оформлення транспортних засобів, було проведено інспекторами відділу митного оформлення: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12
Відповідно до п. 2.14 Інструкції із здійснення митного контролю та митного оформлення в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затв. Наказом Держмитслужби від14.12.2010 N 1473, митний огляд транспортного засобу, який переміщується через митний кордон України, здійснюється, як правило, інспектором відділу митного оформлення одноособово. Посадові особи інших підрозділів митного органу залучаються до митного оформлення у разі виникнення ускладнень, що унеможливлюють проведення митного оформлення посадовою особою ПМО одноособово.
Відповідно до посадової інструкції позивача на нього не покладено обов'язків з безпосереднього проведення митного контролю та митного оформлення товарів, а також відповідальності за порушення обов'язків щодо митного оформлення товарів працівниками відділу митного оформлення, на яких прямо покладені такі функції і які є самостійними суб'єктами відповідальності за вчинення порушень по службі.
Юридична відповідальність можлива лише у випадку вчинення особою правопорушення і має індивідуальний характер, а тому якщо порушення по службі були вчинені посадовими особами відділу митного оформлення митного поста, то і заходи впливу повинні бути застосовані щодо цих осіб при умові доведення їх вини.
Ст. 3 Закону «Про державну службу»передбачає принцип персональної відповідальності за вчинене порушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не порушував покладених на нього обов'язків, передбачених посадовою інструкцією головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці, а тому висновок відповідача про несумлінне виконання позивачем своїх службових обов'язків та порушення присяги державного службовця є безпідставним та необґрунтованим.
Стосовно правомірності звільнення позивача за порушення Присяги державних службовців, суд зазначає наступне.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулюються Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ.
Як передбачено ст. 10 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII, основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі. Частина 2 вказаної статті передбачає обов'язок державного службовця діяти в межах своїх повноважень.
Підстави припинення державної служби передбачені ст. 30 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ. Відповідно до п. 6 ч. 1 цієї статті, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої ст. 17 цього Закону.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах митного контролю, здійснюється відповідно до вказаного Закону, якщо інше не передбачено законами України.
В п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Як вбачається з наказу Державної митної служби України № 1821-к від 29.08.2011 р. про припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3, головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці під час проведення аналізу справ про порушення митних правил, провадження по яких здійснювалося ОСОБА_3 зі сторони позивача встановлено порушення саме службової дисципліни.
Суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень, визначаються Законом України "Про Дисциплінарний статут митної служби України" від 06.09.2005 року № 2805-ІV.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, службова дисципліна в митній службі України полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління.
Положення ст. 21 Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України"від 06.09.2005 року № 2805-ІV, визначає порушення службової дисципліни як протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України. Діяння, визначені вказаним Законом як порушення службової дисципліни, є дисциплінарними правопорушеннями, а тому до спірних відносин слід застосовувати норми Дисциплінарного статуту.
Розділом IV Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України" від 06.09.2005 року № 2805-ІV визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх накладення. При цьому, в ст. 28 вказаного Закону передбачено вичерпний перелік випадків, в яких може мати місце звільнення: 1) порушення посадовою особою митної служби вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, що призвело до заподіяння матеріальних збитків державі, територіальній громаді, юридичним чи фізичним особам; 2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо цієї особи; 3) одноразового грубого порушення, а саме: за вимагання або отримання подарунків, речей, валюти України, іноземної валюти у зв'язку з виконанням службових обов'язків як під час їх виконання, так і в позаслужбовий час відповідно до положення статті 7 Закону України "Про боротьбу з корупцією"; за підміну, крадіжку або умисне пошкодження предметів, що підлягають митному контролю; за затримання, вилучення та прийняття на зберігання предметів, валютних цінностей без оформлення в установленому законом порядку відповідних документів; за розголошення державної таємниці та конфіденційної інформації, що є власністю держави, юридичної або фізичної особи, іншої таємниці, охоронюваної законом, втрату або умисне пошкодження матеріальних носіїв секретної та конфіденційної інформації, а також передачу стороннім особам зброї та спеціальних засобів захисту, митного забезпечення, бланків суворої звітності; за брутальне або зневажливе ставлення під час виконання службових обов'язків до громадян, приниження їх честі та гідності; 4) перевищення службових обов'язків, а також здійснення повноважень, не передбачених законом; 5) сприяння проникненню або умисного невжиття заходів з метою недопущення несанкціонованого проникнення сторонніх осіб до зони митного контролю; 6) приховання посадовою особою митної служби фактів її судимості чи подання підроблених документів, необхідних для працевлаштування в митних органах; 7) систематичних порушень дисципліни посадовою особою митної служби.
Діяння, визначені цим Статутом як порушення службової дисципліни, є дисциплінарними правопорушеннями. Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митних органів службових обов'язків кваліфікується як дисциплінарне правопорушення, а не як порушення Присяги державного службовця. Виходячи з наведеного, суд вважає, що в спірних правовідносинах слід застосовувати норми Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України" від 06.09.2005р. № 2805-ІV.
Відповідно до ст. 31 вказаного Закону, з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.
Підстави для проведення службового розслідування, права й обов'язки посадових осіб митної служби України під час його проведення, процедура розслідування визначається Порядком проведення службових розслідувань у митних органах України, спеціалізованих митних установах та організаціях, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.07.2002 року № 408, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.08.2002 року за № 665/6953. Цей Порядок розроблено згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950 "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців".
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаного Порядку, однією з підстав для проведення службового розслідування є недодержання посадовими особами митної служби України законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією, а також при порушенні етики поведінки.
Як вбачається з положення п. 2.3 цього розділу, метою службового розслідування є: об'єктивне й усебічне з'ясування обставин скоєння порушення; виявлення причин та умов, що сприяли скоєнню порушення; установлення винних і визначення ступеня їх відповідальності за скоєне порушення; ужиття заходів до недопущення подібних порушень у подальшому.
Крім того, розділ 6 Порядку проведення службових розслідувань у митних органах України передбачає обов'язок органу, що проводить таке розслідування з'ясувати причини та мотиви, що сприяли скоєнню порушення.
Відповідно до п.п. 6.1, 6.4 вказаного Порядку, у ході розслідування з'ясовуються причини й мотиви, що сприяли скоєнню порушення; несумлінне ставлення до виконання службових обов'язків; недосконалість технологічних схем митного контролю та митного оформлення; відсутність належної організації роботи підрозділу; недостатня професійна підготовка тощо. Уточнюються обставини, що вплинули на здійснення порушення й сприяли йому, а також з'ясовується, яким чином порушник намагався маскувати протиправні дії, чи вживалися раніше заходи до недопущення подібних негативних явищ, чи відпрацьовувалася система контролю за дотриманням особовим складом вимог чинного законодавства та дисципліни, ефективність цієї системи. Якщо подібні порушення були раніше, то з'ясовується, наскільки своєчасно та яким чином керівництво митного органу відреагувало на них, чи мало місце доведення цих фактів до особового складу. Визначається причетність до порушень інших посадових осіб, які своєю діяльністю чи бездіяльністю сприяли їх допущенню.
Суд встановив, що відповідачем не призначалося та не проводилося службового розслідування щодо несумлінного виконання позивачем своїх службових обов'язків. Таким чином, внаслідок таких дій відповідачем порушено право позивача брати участь у службовому розслідування, в тому числі пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи та порушувати клопотання про залучення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснення осіб, причетних до справи тощо.
Враховуючи наведене вище, на підставі аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що наказ Державної митної служби України № 1821-к від 29.08.2011 р. про припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3, головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці є протиправним.
Таким чином, виходячи з наведеного вище, суд вважає, що позивача слід поновити на роботі, оскільки відповідачем при звільненні позивача порушено вимоги чинного законодавства України. При цьому, позивача необхідно поновити на посаду, з якої його було звільнено, тобто -головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Львівської митниці.
Згідно із ч. 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Положення ст. 19 Конституції України закріплене у ст. 9 КАС України, яка передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на викладене вище, виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України №1821-к від 29.08.2011 року «По особовому складу Львівської митниці»в частині припинення перебування 29.08.2011 року на державній службі в митних органах України головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці ОСОБА_3
3.Поновити ОСОБА_3 на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці з 29.08.2011р.
4.Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці виконується негайно.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 липня 2012 року.
Головуючий суддя Гулкевич І.З.
Суддя Потабенко В.А.
Суддя Сасевич О.М.