ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
12 липня 2012 р. № 2а-2868/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
з участю секретаря судових засідань Макар Г.В.
представників:
від позивача -ОСОБА_2,
від відповідача -Ворошилова Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2011 року за №0000101702, №0000131702, №0000111702.
Позивач в позовній заяві стверджує, що сума його валових витрат перевищила суму отриманих ним валових доходів, а тому відсутній оподатковуваний дохід, а відповідно були відсутні підстави збільшувати суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Також, позивач вважає, що ним не було перевищено граничний обсяг виручки в розмірі 500000 грн. 00 коп., оскільки позивач отримала на розрахунковий рахунок кошти, які є поворотною фінансовою допомогою. Крім того, позивач вважає, що він не повинен був сплачувати податок з доходів фізичних осіб за суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.
Відповідач в запереченні на позовну заяву стверджує, що оскільки позивачем перевищено граничний розмір виручки ним правомірно визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності. Також, відповідач вважає, що позивачем як податковим агентом без достатніх на те правових підстав не сплачено податок з доходів фізичних осіб за суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
За результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області складено акт №117/17-2/НОМЕР_1 від 23.02.2011 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.03.2011 року:
- за №0000131702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 259345 грн. 70 коп., в тому числі основний платіж -204620 грн. 56 коп. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 54725 грн. 14 коп.;
- за №0000102702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в розмірі 80447 грн. 52 коп.;
- за №0000111702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 19434 грн. 38 коп., в тому числі основний платіж -15547 грн. 50 коп. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 3886 грн. 88 коп.
В акті перевірки зазначено, що в порушення підп.2.3.1 п.2.3 ст.2; п.3.1 ст.3; п.4.1 ст.4 та п.6.1 ст.6; підп..7.3.1 п.7.3 ст.7 та ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, чинного на момент вчинення порушень, позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 204620 грн. 56 коп.
Також, в акті перевірки зазначено, що позивачем порушено підп.4.2.8 п.4.2 ст.4, підп.8.1.3 п.8.1 ст.8, підп..9.12.2 п.9.12 ст.9, ст.18 та ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року №889-IV, чинного на момент вчинення порушень, щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 80447 грн. 52 коп.
Крім того, в порушення підп..4.2.1, підп..4.2.9, підп..4.2.12 п.4.2 ст.4, підп.8.1.1 п.8.1 ст.8, підп. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року №889-IV, чинного на момент вчинення порушень, позивачем не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 15547 грн. 50 коп.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно зі ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 3 липня 1998 року №727/98, чинного на момент вчинення порушень, установити, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Як вбачається з акта перевірки (а.с.147) позивач допустив перевищення обсягу виручку визначеного наведеною нормою у 2008 році -загальна сума виручки 822555 грн. 61 коп. та у 2009 році -загальна сума виручки 756438 грн. 00 коп.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні обсягу перевищення виручки враховується виручка від реалізації продукції.
Так, в матеріалах справи наявні договори від 14 лютого 2008 року та від 01 лютого 2008 року про надання поворотної фінансової допомоги на загальну суму 323000 грн. 00 коп.
З врахуванням того, що зазначена сума була поворотною фінансовою допомогою, вона не могла кваліфікуватись органом державної податкової служби як виручка, а відтак і братись при розрахунку перевищення обсягу виручки у 2008 році.
А відтак, за виключенням сум поворотної фінансової допомоги позивачем не було перевищено обсяг виручки у 2008 році (822555 грн. 61 коп. - 323000 грн. 00 коп. = 499555 грн. 61 коп.).
Що стосується 2009 року, то в матеріалах справи наявні первинні бухгалтерські документи (виписка по рахунку за 2009 рік, квитанції до прибуткових касових ордерів, фіскальні чеки) з яких вбачається що обсяг виручки позивача, в розумінні ст.1 згаданого Указу, становив 456580 грн. 00 коп. Інші ж суми які знайшли своє відображення в акті перевірки та визначені контролюючим органом як виручка є поповненням власного рахунку та витратами на придбання ОСОБА_1 дизельного пального.
При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача на неправильність визначення витрат відповідачем, яка слідує за наявності фактів перевищення граничного обсягу виручки, з врахуванням того, що судом встановлено відсутність таких фактів перевищення.
Також, судом не беруться до уваги посилання позивача на укладення договорів про надання поворотної фінансової допомоги заднім числом, оскільки такі твердження ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються матеріалами справи.
Таким чином, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку, що до позивача належить застосовувати загальну систему оподаткування, обліку та звітності у відповідності до вимог ст.5 цього ж Указу.
Як наслідок спірні податкові повідомлення-рішення від 14.03.2011 року за №0000131702 та за №0000102702 є такими, що прийняті не у відповідності норм чинного законодавства.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 14.03.2011 року за №0000111702, то слід зазначити наступне.
Згідно договору суборенди №1 від 05.01.2009 року, укладеного між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 (орендар) та позивачем (суборендар), орендар зобов'язується передати суборендарю, а останній прийняти у тимчасове платне користування приміщення та сплачувати орендну плату.
На виконання даного договору було передано приміщення за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 05.01.2009 року.
Як вбачається з акта звірки взаєморозрахунків від 01.03.2011 року за суборенду позивачем було сплачено 103650 грн. 00 коп. (така ж сума відображена в акті перевірки відповідача).
Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
В силу вимог підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 названого Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Водночас згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Відповідно до частини восьмої пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Основним критерієм розмежування діяльності фізичної особи та як суб'єкта підприємницької діяльності є порядок обліку та оподаткування доходів позивача від здійснення того чи іншого виду діяльності. Органом державної податкової служби жодним чином не доведено, що у перевірений період виручка, одержана суб'єктом підприємницької діяльності від надання в оренду приміщення позивачеві, не була включена ним до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), вказаної у звітах суб'єкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку, як об'єкт оподаткування єдиним податком.
При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не заборонено суб'єктам господарювання здійснювати види діяльності, не зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку. До того ж, з аналізу змісту названого Указу вбачається, що фактично єдиний податок сплачується власне за статус платника єдиного податку, а вже ставки цього податку затверджуються на кожен вид підприємницької діяльності окремо. Так, статтею 2 цього Указу передбачено сплату єдиного податку у межах від 20 грн. до 200 грн., в тому випадку і при здійсненні діяльності, яка не вказана у свідоцтві.
До того ж, з огляду на принцип презумпції добросовісності платника податків необхідно зазначити про відсутність у позивача підстав вважати себе податковим агентом суб'єкта підприємницької діяльності, позаяк договір було укладено ОСОБА_3 саме як самостійним суб'єктом господарювання. Відповідач не подав жодних доказів, які б засвідчили наявність у позивача будь-якої інформації відносно того, що виплачений суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_3. дохід у вигляді орендної плати є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб (а не єдиним податком).
При цьому, в матеріалах справи наявні згаданий договір суборенди та договір №7 оренди нежитлових приміщень від 01.11.2007 року, укладений між ТзОВ «Дрогобицька ПМК-33»та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3, з яких вбачається, що ОСОБА_3 у згаданих господарських відносинах виступав, як суб'єкт підприємницької діяльності, а не як фізична особа.
Таким чином, у позивача відсутні обов'язки податкового агента під час виплати орендодавцеві (суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_3.) орендних платежів за названим договором оренди.
Оскільки основні суми платежу не знайшли свого підтвердження, відповідачем безпідставно визначено суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Як наслідок спірне податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 року за №0000111702, прийняте з порушенням норм чинного законодавства.
За таких обставин суд вважає, що позов є підставний та обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі Львівської області, податкові повідомлення-рішення 14.03.2011 року за №0000131702, за №0000111702 та за №0000102702.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2146 грн. 00 коп. судового збору.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 липня 2012 року.
Суддя В.Я.Мартинюк