ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
25 липня 2012 р. № 2а-5912/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
головуючого-судді Ланкевича А.З.
секретар судового засідання Гіщинська С.Я.,
за участі представників
позивача Свистович Ю.П.
відповідача Антонюка І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей -як для себе!»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив :
Позивач звернувся з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000930801/4681 від 21 червня 2012 року.
Посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем документальної виїзної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ "УПК-Харківзбут" за період січень-липень 2010 року, ТзОВ "Промтехметал" за період березень 2011 року, складено Акт перевірки №257/08-10/31978272 від 07 червня 2012 року, яким встановлено порушення платником податку п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Зазначає, що на підставі вищенаведеного Акту відповідачем 21 червня 2012 року винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000930801/4687, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 114 188,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн. Стверджує, що господарські операції з поставки товару між позивачем і ТзОВ "Промтехметал" є дійсними і факт їх проведення підтверджено відповідними первинними документами, які є такими, що відповідають усім вимогам закону і відповідно були подані відповідачеві в ході проведення перевірки. Тому просить просить позов задоволити.
Відповідачем подано письмове заперечення проти позову, в якому він просить в позові відмовити, посилається на те, що працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ "УПК-Харківзбут" за період січень-липень 2010 року, ТзОВ "Промтехметал" за період березень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки №257/08-10/31978272 від 07 червня 2012 року. При проведенні перевірки встановлено, що в березні 2011 року позивач проводив взаєморозрахунки з ТзОВ "Промтехметал" на основі договору поставки №11/03 від 11.03.2011 року. Суми податку на додану вартість, згідно отриманих від ТзОВ "Промтехметал" податкових накладних позивачем включено до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за квітень 2011 року в сумі 3 662,00 грн., за травень 2011 року в сумі 110 526,50 грн. Також зазначає, що при отриманні ТМЦ від ТзОВ "Промтехметал" згідно накладних доручення від імені ТзОВ ТВК "Перша приватна броварня" "Для людей-як для себе!" на отримання товару не видавались. Перевіркою на відповідність вимогам та обмеженням встановлених державою (відповідність та додержання ГОСТам, дозволам, наявність сертифікатів, ліцензій та інші) встановлено відсутність сертифікатів на поставленні ТМЦ. Відповідач вважає, що перевіркою не підтверджено факти отримання ТМЦ від ТзОВ "Промтехметал", що свідчить про укладення договору між зазначеним контрагентом без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в завищенні податкового кредиту по податку на додану вартість, а отже виключає господарський характер даних операцій.
Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав повністю, посилається на підстави викладені в позовній заяві.
Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмовому заперечені проти позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
На підставі наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби від 22.05.2012 року №61 та направленням від 24.05.2012 року №37/08-10 працівниками податкової інспекції проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії "Перша приватна броварня "Для людей-як для себе!" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ "УПК-Харківзбут" за період січень-липень 2010 року, ТзОВ "Промтехметал" за період березень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки №257/08-10/31978272 від 07 червня 2012 року.
Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог п.п14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-ІV (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено дозволений податковий кредит за квітень 2011 року на суму 3 662,00 грн., травень 2011 року на суму 110 526,50 грн., що призвело до заниження податкового зобов"язання з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 3 662,00 грн., травень 2011 року в сумі 110 526,00 грн.
На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 21 червня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000930801/4681, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість за основним платежем 114 188,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.
Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки, викладених в акті щодо безпідставності включення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з придбання товарів від ТзОВ "Промтехметал" та правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на те, що позивачем не підтверджено фактичне постачання товару, зокрема не надано належним чином оформлених первинних документів, які б підтвердили фактичне здійснення фінансово-господарської операції та встановлення використання в господарській діяльності тих товарів, які повинні бути поставлені ТзОВ "Промтехметал": відсутні документи, що підтверджують факт перевезення, відсутні сертифікати якості, відповідності, доручення на отримання товару не видавались.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов"язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) -для використання таких у господарській діяльності платника податку.
Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.
Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Судом встановлено, що в березні 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-виробничою компанією "Перша приватна броварня "Для людей-як для себе!" придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехметал" замінні частини та матеріали для обслуговування, монтажу та ремонту виробничого обладнання на загальну суму 6 000 000,00 грн. в тому числі ПДВ в сумі 1 000 000,00 грн.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ "Промтехметал" позивачем представлено договір поставки №11/03 від 11 березня 2011 року.
Також, позивачем з метою доведення його позиції про проведення господарських операцій згідно укладеного договору представлено суду видаткові накладні №РН-00415 від 11.03.2011 року, №РН-00416 від 15.03.2011 року, №РН-00417 від 15.03.2011 року, №РН-00418 від 16.03.2011 року, №РН-00419 від 18.03.2011 року, №РН-420 від 31.03.2011 року, №РН-00433 від 01.03.2011 року на загальну суму 685 131,00 грн.; податкові накладні №104 від 11.03.2011 року, №112 від 15.03.2011 року, №116 від 15.03.2011 року, №141 від 16.03.2011 року, №164 від 18.03.2011 року, №51 від 31.03.2011 року, №26 від 01.03.2011 року на загальну суму 114 188,50 грн.; платіжні доручення №737 від 11.03.2012 року, №743 від 12.03.2012 року, №744 від 12.03.2012 року, №802 від 16.03.2012 року,№875 від 18.03.2012 року, №995 від 25.03.2012 року, №1125 від 05.04.2012 року, №1147 від 06.04.2012 року, №1195 від 08.04.2012 року; журнал обліку оприбуткованого на складі товару за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року та прибуткові накладні №4614 від 01.04.2011 року, №2229 від 15.03.2011 року, №2249 від 15.03.2011 року, №2251 від 11.03.2011 року, №2190 від 01.03.2011 року, №2239 від 18.03.2011 року, №2217 від 16.03.2011 року, №4589 від 01.04.2011 року, №2205 від 31.03.2011 року.
Крім цього, придбаний у контрагента товар, використаний позивачем у внутрішній господарській діяльності, що підтверджується карткою бухгалтерського рахунку №6852 за період березень-грудень 2011 року, накладними на внутрішнє переміщення замінних частин та матеріалів на склад матеріально-технічного забезпечення та із складу МТЗ на виробничі підрозділи, актами обладнання монтажу, актами списання ТМЦ в цехи, дільниці товариства.
Всі представлені первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Промтехметал" по придбанню товару для здійснення яких у позивача були всі можливості.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року №363 товаро-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товаро-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Тому для підтвердження такої господарської операції як перевезення товару, яка здійснюється за зовсім іншим видом цивільно-правової угоди, оформляється товаро-транспортна накладна.
Оскільки умовами договору поставки, поставка товару здійснювалася на склад покупця силами та за рахунок постачальника (DDU- м.Львів, вул.Дж.Вашингтона,10), позивач не мав зобов'язань стосовно перевезення вантажу, у зв'язку з чим не брав участі такого виду господарських операціях, тому товаро-транспортні накладні ТзОВ "Промтехметал" позивачеві, як отримувачу товару не надавались.
За приписами п.201.8. ст.208 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених пп. 201.4, 201.7, 201.10 свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його оподатковуваних операціях, має юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 183 Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що контрагент позивача ТзОВ «Промтехметал" мав право на виписку податкових накладних, оскільки на момент видачі таких був зареєстрований платником ПДВ.
У пункті 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платника податку визначено як будь-яку особу, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській
установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).
Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03).
У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.
Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за перевірений період, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.
Щодо резолютивної частини постанови, суд вважає за доцільне використовувати формулювання наведене в п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби №0000930801/4687 від 21 червня 2012 року.
Зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей -як для себе!»1142 (одну тисячу сто сорок дві) грн. 00 коп. витрат понесених останнім на сплату судового збору.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Ланкевич А.З.