20 липня 2012 року 2а-2271/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_3
від відповідача -Залюбовська Л.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2 -фізичної особи - підприємця
до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 -фізичної особи - підприємця з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 17.04.2012 № 39.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій, оформлене оскаржуваною постановою, є протиправним і таким, що має бути скасоване органом судової влади. Зокрема, позивач зазначає, що Інспекція під час здійснення держаного контролю за суб'єктами господарювання, що проводять діяльність у сфері містобудівної діяльності, щодо дотримання вимог законодавства про містобудівну діяльність, та під час прийняття оскаржуваного рішення (постанови про накладення штрафу) грубо порушила положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та Порядок здійснення державно-архітектурного контролю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011.
Як стверджує позивач, відповідачем проведено позапланову перевірку за відсутності відповідного наказу та направлення. Крім того, в акті перевірки та протоколі зазначені висновки проведеної позапланової перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, позивач не попереджений про проведення перевірки, направлення перевірка проведена за його відсутності.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав. Його представник під час судового розгляду проти позову заперечував і пояснив, що твердження позивача про те, що Інспекцією порушені вимоги Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та неправомірно проведена перевірка додержання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на зазначеному об'єкті будівництва є безпідставним, враховуючи прийнятий 29.06.2010 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла".
Так, право проведення позапланової перевірки виникло після реєстрації Інспекцією декларації про готовність об'єкта до експлуатації № КС 14312036988 від 12.03.2012 відповідно до п. 7 Постанови № 553, а тому прийняття наказу про проведення перевірки не є обов'язковим. Направлення на здійснення позапланової перевірки позивач отримав та був ознайомлений з строком проведення перевірки, про що свідчить підпис на направленні останнього та дата ознайомлення, а саме 30.03.2012.
Таким чином, перевірка позивача проведена правомірно та у межах повноважень Інспекції, встановлені порушення вимог чинного законодавства підтверджуються даними акта перевірки, а вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення представників сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 13.07.2006 позивач придбав 74/100 цілісного майнового комплексу, що складає корівник Є-11 (23/100) та корівник з прибудовою Д-10 (51/100) за адресою АДРЕСА_1.
На замовлення позивача ПП «Архаїка»виготовлено «Проект переобладнання приміщення корівника Д9 з прибудовою Д10 в автогараж за вказаною адресою, про що свідчить наданий позивачем суду копія карточки об'єкта будівництва, яка підписана позивачем та директором підприємства і кріплена печаткою. З матеріалів Проекту вбачається, що ступінь складності даного об'єкту - категорія ІІІ.
У подальшому, позивач подав до Інспекції Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 31.08.2011. В декларації позивачем зазначено про проведення робіт з переобладнання приміщення об'єкта за адресою АДРЕСА_1, а категорія складності даного об'єкта ІІІ. Вказана декларація одержана відповідачем 07.09.2011 та зареєстрована за № КС 0834038408.
Листом від 23.01.2012 № 7/10-196/12 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області повернула позивачу дану декларацію. Як вбачається із листа, відповідач повідомив позивача про те, що за результатами перевірки повноти даних зазначених у декларації встановлено неповноту даних, передбачених вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461. крім того, відповідачем зазначено, що види будівельних робіт згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 поділяються на роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту, а роботи з перепланування не віднесені до будівництва.
Також, позивача повідомлено про можливість повторного звернення до Інспекції для реєстрації декларації після усунення недоліків.
У лютому 2012 року позивач повторно подав декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яку зареєстровано відповідачем 12.03.2012 за № КС 14312036988. В даній декларації на вимогу Інспекції позивач вказав про реконструкцію об'єкта, водночас зазначив, що категорія складності об'єкта ІІІ.
У березні 2012 року першим заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Водотиєць С.М. видано направлення від 27.03.2012 № 04-н/с на здійснення позапланової перевірки виявлення факту самочинного будівництва об'єкта за адресою АДРЕСА_1.
03.04.2012 головним державним інспектором Інспекційного відділу у Північному регіоні Інспекційного управління № 2 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області ОСОБА_1 проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил об'єкта за адресою АДРЕСА_1, за результатами якої складено Акт від 03.04.2012 № 04-н/с.
Зі змісту вказаного Акта вбачається, що за результатами перевірки встановлено факт надання позивачем недостовірних відомостей про готовність об'єкта до експлуатації, незабезпечення замовником здійснення авторського нагляду, чим порушено приписи статті 11, частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 11 Закону України від 20.05.1999 № 687-XIV «Про архітектурну діяльність», постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 та від 11.06.2007 № 903.
На підставі статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»відповідачем складено відповідний протокол про правопорушення від 03.04.2012 № 6.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято постанову від 17.04.2012 № 39 «Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», згідно з якою до позивача застосовано штраф у сумі 98460,00 грн.
Допитаний в судовому засіданні як свідок інспектор ОСОБА_1, повідомив, що, прибувши на об'єкт перевірки, він здійснив фотознімки, пізніше телефонував позивачу, який сказав щоб відмітку на направленні поставив завгар. Документів, які свідчать про дотримання вимог законодавства щодо здійснення авторського нагляду за об'єктом надано не було, проте було надано інші документи, які стосуються переобладнання об'єкту.
В той же час, у судовому засіданні позивач повідомив суду, що інспектор ОСОБА_1 телефонував його батькові, направлення на перевірку отримав завгар ОСОБА_4. Безпосередньо позивач про перевірку не знав і йому ніхто не телефонував.
При цьому, інспектор ОСОБА_1 прибув на об'єкт для проведення перевірки, де надав для ознайомлення завгару направлення на перевірку, здійснив фотознімки та отримав для ознайомлення матеріали Проекту. В той же час, позивач, як власник, був відсутній та про перевірку не повідомлений, адже перевіряючий телефонував не позивачу, а його батьку.
Не погоджуючись із прийнятою відповідачем постановою, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 2 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 439/2011, Держархбудінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
Згідно з абзацом 2 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
В той же час, абзац другий статті 2 вказаного Закону, чинного в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Таким чином, суд не бере до уваги посилання позивача на порушення з боку відповідача під час перевірки положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема, щодо відсутності наказу про здійснення перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме направлення на здійснення позапланової перевірки від 27.03.2012 № 04-н/с, перевірка, в результаті якої відповідачем прийнято оскаржувану постанову, проведена відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 «Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю».
Проте суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 цього Порядку, він визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, об'єкт архітектури, що належить позивачу та знаходиться за адресою АДРЕСА_1, власником 74/100 якого є позивач належить саме до об'єктів ІІІ категорії складності.
Крім того, як вбачається з вказаного направлення на перевірку, відповідачем зазначено мету перевірки «виявлення факту самочинного будівництва», проте згідно Акта перевірки від 03.04.3012 № 04-н/с посадовою особою відповідач проведено перевірку готовності даного об'єкта до експлуатації.
Таким чином, суд зазначає, що, керуючись під час перевірки позивача положеннями Постанови № 553, відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачений законодавством, чим порушив права ОСОБА_2., а тому такі дії є неправомірними.
Відносно визначення позивачу штрафних санкцій у розмірі 98460,00 грн. на підставі абзацу 4 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 4 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат; на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.
Як було зазначено судом, в Акті перевірки від 03.04.3012 № 04-н/с відповідачем зазначено про факт недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації. При цьому, в регулятивній частині даного Акта відповідачем вказано порушення позивачем приписів частини восьмої статті 39 та статті 11 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно зі статтею 11 даного Закону планування територій на державному рівні здійснюється шляхом розроблення відповідно до закону Генеральної схеми планування території України, схем планування окремих частин території України, а також внесення змін до них.
Містобудівна документація на державному рівні підлягає експертизі, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також оскаржуваній постановах.
Тобто, вказана стаття визначає порядок планування територій, а не питання щодо готовності об'єкта до експлуатації.
Відповідно до частини восьмої статті 39 цього Закону експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Таким чином, вказана норма Закону, на порушення якої позивачем посилається відповідач забороняє експлуатувати не зданий в експлуатацію об'єкт будівництва. Проте, водночас, відповідач в Акті перевірки вказує на недостовірність даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Як пояснив суду представник відповідача недостовірність даних пов'язується відповідачем із тим, що позивачем у декларації, яка подана повторно вказано реконструкція приміщення корівника Д9 з прибудовою Д10 в автогараж, оскільки фактично це було переобладнання.
Проте, суд не приймає до уваги вказані твердження, оскільки в листі від 23.01.2012 № 7/10-196/12 відповідач повідомив ОСОБА_2., що роботи з перепланування не віднесені до будівництва, у зв'язку з чим повернув декларацію подану позивачем 07.09.2012 за № КС 08311038408.
При цьому, суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача, що слово «перепланування», вказане у даному листі застосовано помилково посадовою особою, що готувала лист, оскільки вказаний лист підписаний посадовою особою - першим заступником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав у діях позивача щодо подання декларації про готовність об'єкта до експлуатації порушень статті 11, частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»на які посилається відповідач в Акті перевірки, протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та оскаржуваній постанові.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи пояснення та показання свідків, беручи до уваги встановлення з боку Інспекції факту здійснення перевірки не в порядку та не у спосіб, передбачених чинним законодавством; встановлення відсутності правових підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 17.04.2012 № 39 «Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 - фізичної особи - підприємця судовий збір у розмірі 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 61 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 липня 2012 р.