25 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/6567/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Коренева А.О.,
при секретарі - Литвин Ю.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Марганець до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, Управління пенсійного фонду України в м. Марганець, звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці про зобов'язання відповідача прийняти до заліку суму пенсії в розмірі 5 600,88 грн., виплачену ОСОБА_1, каліцтво якого сталося на території колишнього СРСР та країни СНД. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не включена сума витрат, здійснених позивачем на пенсійне забезпечення ОСОБА_1 за період з вересня 2011р. по березень 2012р., який отримав каліцтво на території колишнього СРСР та країни СНД, до акту щомісячної звірки, а саме в порушення положень ст.2 та ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядку відшкодування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання від 04.03.03 №5-4/4, Угоди країни - учасниць Співдружності Незалежних Держав про гарантії прав громадян держав Співдружності у галузі пенсійного забезпечення. В судове засідання позивач не з'явився, направив до суду клопотання про підтримання позову та розгляд справи без участі представника управління.
Відповідач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.36). Причини неявки суду не повідомив, клопотання про перенесення розгляду справи не надав. До суду від відповідача надішли заперечення на позов з проханням відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. Незгода відповідача мотивована тим, що обраний позивачем у справі спосіб захисту порушеного права є неналежним та таким, що не відповідає змісту прав УПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат. Також відповідачем зазначено, що пенсіонер ОСОБА_1 на обліку у відповідача не перебуває та ніяких страхових виплат не отримує.
З огляду на приписи ст.41, ст.122, ст.128 КАС України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, при винесені рішення виходить з наступних підстав та мотивів.
Як встановлено судом в ході вирішення справи спірна сума, відносно якої Позивачем заявлена вимога щодо її включення Відповідачем до актів звірки, структурно складається з сум пенсії по інвалідності, виплачених потерпілому від нещасного випадку на території країн-учасниць СНД - ОСОБА_1 за період з вересня 2011р. по березень 2012р в розмірі 5 600,88грн. (а.с.12-18).
Розв'язуючи спір, суд відмічає, що принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні врегульовані положеннями Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.98 №16/98-ВР (далі - Основи), відповідно до яких, залежно від страхового випадку, визначені наступні види загальнообов'язкового державного соціального страхування: - пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; - медичне страхування; - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; - страхування на випадок безробіття; - інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (ст. 4 Основ).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Основ пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є видом соціальних послуг та матеріального забезпечення, яка надається за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Отже, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 №1105 (далі - Закон №1105), який виданий відповідно до Конституції України та Основ, страхування від нещасного випадку покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційну самоврядну організацію, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Отже, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, також мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до Закону №1105 (ч.2 ст.2 Закону №1105). Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що право на таке забезпечення не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків. На користь викладеного свідчать як положення ст.27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 №1788, відповідно до яких громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи, так і положення абз.2п.3 Прикінцевих положень Закону №1105, за змістом яких відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Звідси суд робить висновок, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території країн-учасниць СНД - є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який і має відшкодовувати органам ПФУ витрати з виплати такими органами відповідних пенсій потерпілим. Адже, положеннями ч.4 ст. 26 Основ визначено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Між тим, обраний Позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав Управління ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат. Так, Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.03 № 5-4/4 (далі - Порядок), не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору. Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом №1105, у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
У випадку відсутності згоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що має місце у спірних правовідносинах, вимоги про відшкодування таких сум вирішуються в судовому порядку шляхом пред'явлення позову про стягнення (відшкодування) цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про зобов'язання прийняти до заліку сум виплачених пенсій та включити їх до актів звірки.
Крім того, суд зважує на наступне. Виплата державної адресної допомоги, сума з якої не прийнята Відповідачем до заліку, установлена підзаконним нормативно-правовим актом - Постановою КМУ «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26.03.08 №265 (далі - Постанова №265), відповідно до якої у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Аналіз наведених положень законодавчих актів дає підстави для висновку, що адресна допомога, як окремий вид соціальної допомоги, не віднесена законодавцем до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Визначення ж пунктом 4 Постанови №265, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, не дає підстави ототожнювати щомісячну адресну допомогу із пенсією по інвалідності та пенсією у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Саме таких висновків дійшов Верховний Суд України, що вбачається з постанови від 06.06.11, прийнятої у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Лисянському районі Черкаської області про визнання протиправною відмови у відображенні в акті щомісячної звірки витрат та стягнення державної адресної допомоги, а також з постанови від 20.06.11, прийнятої у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі про спонукання до вчинення дій за заявою управління ПФУ про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.01.11. Так, згідно з правовою позицією колегії суддів Верховного Суду України, вирішуючи питання про те, чи здійснюються виплати з щомісячної державної адресної допомоги за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності. Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до ст.46 Закону № 1105 кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням. Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначенні норми права, та для всіх судів України. суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи наведене, позовні вимоги, заявлені по даній справі, є безпідставними та ґрунтуються на помилковому розумінні вищенаведених положень чинного законодавства, а відтак задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев