вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
27 липня 2012 р. Справа №2а-10152/09/15/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є.:
представника позивача - не з'явився;
представника відповідача - не з'явився;;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулася з адміністративним позовом фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання податкових повідомлень-рішень від 25.09.2009 р., винесених Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим, відповідно до яких фізичній особі ОСОБА_1 визначені податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 10213,21 грн. -№0005881701/2 і на суму 19723,52 - №0002111701/2, з податку на додану вартість на суму 1949 грн., в тому числі 1166 грн. податку, 583 грн. - штрафних санкцій - №0005871701/2; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.05.2009 року№0005901701/2, відповідно до якого до СПД - фізичної особи ОСОБА_1 застосовані штрафні санкцій на суму 168 грн. за порушення ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» протиправними та скасування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Позивач підкреслює, що дохід був визначений з урахуванням загальних сум, отриманих за договорами комісії, які, на думку позивача, не є доходом підприємця в розумінні приписів Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», тому податкові повідомлення - рішення щодо визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, рішення про застосування штрафних санкцій за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, позивач підкреслює, що будь-яких порушень Закону України «Про податок на додану вартість» фізичною особою - підприємцем допущено не було, тому податкове повідомлення - рішення про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість також підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.08.2009 року відкрите провадження в адміністративний справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.01.2009 року здійснена заміна первісного відповідача ДПІ у м. Сімферополі на належного відповідача ДПІ в м. Сімферополі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.09.2010 року по справі призначена судово-економічна експертиза та зупинено провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.01.2011 року у зв'язку з отриманням повідомлення про неможливість проведення експертизи провадження по справі поновлено.
У зв'язку з відпусткою судді Кушнової А.О. призначено повторний автоматичний розподіл справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.03.2011 року справа прийнята до провадження.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.09.2011 року по справі призначена судово-бухгалтерська експертиза та зупинено провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.05.2012 року у зв'язку з отриманням повідомлення про неможливість проведення експертизи провадження по справі поновлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.07.2012 року здійснена заміна відповідача на правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.
Під час розгляду справи представник позивача надав заяву про уточнення адміністративного позову, відповідно до якої просив визнати податкові повідомлення-рішення від 25.09.2009 р. та від 31.07.2009 р., винесені Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим, відповідно до яких СПД - фізичній особі ОСОБА_1 визначені податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 10213,13 грн. - №0005881701/2 і № №0005881701/3 відповідно, на суму 19723,52 - №0002111701/2 і №0002111701/3 відповідно, з податку на додану вартість на суму 1949 грн., в тому числі 1166 грн. податку, 583 грн. штрафних санкцій - №0005871701/2 і №0005871701/3 відповідно; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.05.2009 року №0005901701/2, відповідно до якого до СПД - фізичній особі ОСОБА_1 застосовані штрафні санкцій на суму 168 грн. за порушення ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» протиправними та скасувати.
Позивач в судове засідання не з'явився про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові та заяві про уточнення адміністративного позову, надав пояснення по суті спору.
Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що податкові повідомлення - рішення, оскаржувані позивачем, прийняті за результатами проведеної перевірки, у зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для їх скасування не має.
В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд
ОСОБА_1 зареєстрована Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради як фізична особа - підприємець, що підтверджується Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серії В01 №198371, є платником податків та зборів, в тому числі податку на додану вартість.
Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим була проведена виїзна планова перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2008 року.
За результатам перевірки був складений акт від 08.12.08г. № 9023/17-1/НОМЕР_1, за висновками якого встановлені порушення, зокрема, п.1, п.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98, зі змінами та доповненнями, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян» №13-92 від 26.12.1992р., відповідно до якого оподатковуваним доходом вважається чистий сукупний доход, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо зв'язаними з одержанням доходу, за результатами перевірки донараховано суму податку з доходів фізичних осіб 10213,21 грн.; пп. 7.4.5, п. 7.4, та п.п. 7.3.1., п. 7.З., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями), за результатами перевірки донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 3091,00 грн.; ст. 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності " від 23.03.96р. №98/96-ВР (зі змінами та доповненнями) фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснювала роздрібну торгівлю без придбання торгівельного патенту.
На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 18.12.2009 р. № 0005881701/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 10213,21 грн.; №0005871701/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4636,50 грн., в тому числі за основним платежем - 3091,00 грн., за штрафними санкціями - 1545,50 грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.12.08г. № 0005901701 на суму 188,64 грн. за порушення ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96г. № 98/96-ВР.
Зазначені податкові повідомлення рішення були оскаржувані позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим та за результатом розгляду скарги відповідачем залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі від 18.12.08г. №0005881701/0 про визначення 10213,21 грн. податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб; збільшено на 19847,19 грн. суму податкового зобов'язання з податку з доходів. фізичних осіб, визначену у податковому повідомленні - рішенні ДПІ в м. Сімферополі від 18.12.08г. № 0005881701/0; скасовано податкове повідомлення - рішення від 18.12.08г. № 0005871701/0 на суму 3091,00 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість та 962,50 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін; скасоване рішення від 18.12.08г. № 0005901701 в частині 20,64 грн. застосованої штрафної санкції за порушення ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96г. № 98/96-ВР., а в іншій частині зазначене рішення залишено без змін.
На підставі рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 05.03.2009 року №5428/м/25-010 податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення №0002111701/0 від 10.03.2009 р. про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму19847,19 грн.; № 0005881701/1 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 10213,21 грн.; №0005871701/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 583 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 583 грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.12.08г. № 0005901701 на суму 168 грн. за порушення ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96г. № 98/96-ВР.
Не погодившись з податковим повідомленням рішенням №0002111701/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму19847,19 грн. позивач оскаржував його до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим. За результатом розгляду скарги, податковим органом залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0002111701/0 від 10.03.2009 р., а скарга - без задоволення.
На підставі рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 06.04.2009 року №9946/м/25-10 податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0002111701/1 від 13.04.2009 р. про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму19847,19 грн.
Судом встановлено, що податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 18.12.2009 р. № 0005881701/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 10213,21 грн.; №0005871701/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4636,50 грн., в тому числі за основним платежем - 3091,00 грн., за штрафними санкціями - 1545,50 грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.12.08г. № 0005901701 на суму 188,64 грн. за порушення ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96г. № 98/96-ВР, №0002111701/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму19847,19 грн. були оскаржені позивачем до Державної податкової адміністрації в АР Крим.
За результатом розгляду скарги Державною податковою адміністрацією АР Крим прийнято рішення від 12.05.2009 року №627/м/25-023, відповідно до якого податковим органом залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі від 18.12.2008г. №0005881701/0 та рішення ДПІ у м. Сімферополі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.12.08 № 0005901701 (з урахуванням рішення ДПІ у м. Сімферополі від 05.03.09 №5428/М/25-0410), прийняті відносно суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1; скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі від 10.03.2009г. № 0002111701/0 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 123,67 грн. та рішення ДПІ у м. Сімферополі від 05.03.09 № 5428/М/25-010 і від 06.04.09 № 9946/МУ25-010, прийняті за результатами розгляду первинних скарг, в зазначеній частині, а повторну скаргу від 17.04.09 - частково задоволено; скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі від 18.12.08 № 0005871701/0 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 1925,00 грн. та застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 962,50 грн. і рішення ДПІ у м. Сімферополі від 05.03.09 № 5428/МУ25-010 в частині скасування рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1925,00 грн., а повторну скаргу від 16.03.09 - залишено без задоволення.
На підставі рішення від 12.05.2009 року №627/м/25-023 Державної податкової адміністрації АР Крим відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 25.05.2009 року №0002111701/2 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 19723,52 грн.; № 0005881701/2 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 10213,21 грн.; №0005871701/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1749 грн., в тому числі за основним платежем 1166 грн., за штрафними санкціями - 583 грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005901701/2 на суму 168 грн. за порушення ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96г. № 98/96-ВР.
Прийняті податкові повідомлення-рішення були оскаржені до Державної податкової адміністрації України. За результатом розгляду скарги, податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 18 грудня 2008 року №0005881701/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб, № 0005871701/0 про сплату визначеної суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість та рішення від 18 грудня 2008 року № 0005901701 0 про застосування штрафних санкцій з урахуванням рішень ДПІ у м. Сімферополі від 5 березня 2009 року № 5428/М/25-010 (від 10 березня 2009 року № 0002111701/0) та ДПА в АР Крим від 12 травня 2009 року № 627/М/25-023, прийнятих за розглядом первинної і повторної скарг (від 25 травня 2009 року № 0005881701/2, № 0005871701/2, № 0002111701/2 і № 0004731701) залишені без змін, а скаргу СПД - фізичної особи ОСОБА_1 - без задоволення.
На підставі рішення Державної податкової адміністрації України від 23.07.2009 р. №3233/м/25-0315 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.07.2009 р. №0002111701/3 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 19723,52 грн.; № 0005881701/3 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 10213,21 грн.; №0005871701/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1749 грн., в тому числі за основним платежем 1166 грн., за штрафними санкціями - 583 грн.
Перевіряючи законність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень - рішень, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
По епізоду нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за податковими повідомленнями - рішеннями Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 25.05.2009 року №0002111701/2, від 31.07.2009 р. №0002111701/3 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 19723,52 грн.; № 0005881701/2 від 25.05.2009 р., № 0005881701/3 від 31.07.2009 р. про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 10213,21 грн., суд зазначає наступне.
Підставою для визначення зазначених податкових зобов'язань згідно акту перевірки є перевищення позивачем обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, встановленого Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", у зв'язку з чим, на думку податкового органу, оподаткування доходів у 3, 4 кварталі 2006 р., отриманих позивачем з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, яка передбачає нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Крім того, податковий орган вказує, що позивач повинен у 2007 р. знаходиться на загальній системі оподаткування, а відтак і здійснювати нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Перевіряючи обґрунтованість нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у визначеної податковим органом сумі, суд зважає на наступне.
З 1 січня 2004 року зобов'язання платників зі сплати податку з доходів фізичних осіб регулюється Законом України від 22.05.2003р. № 889-1У "Про податок з доходів фізичних осіб».
Згідно з пунктом 22.10. статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, який застосовується в з урахуванням положень пункту 9.12. статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України від 03.07.98 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ), яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.
Положеннями статті 1 Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.
При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.
Приписами статті 6 Указу визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.
Відповідно до статті 2 цього Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Таким чином, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.
Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Відповідно до статті 5 Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Зазначене слід тлумачити так, що суб'єкт господарювання, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує встановлений Указом розмір виручки, а саме 500000 грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування, оскільки перебування на спрощеній системі оподаткування залежить від обсягів виручки, якою є певна сума, а тому іншої форми розрахунку (крім грошової) у спірній ситуації бути не може.
У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавством.
За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2010 р. № 889/11/13-10, постановах Верховного Суду України від 6 березня 2012 року.
Зокрема Верховний суд України вказав, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах, а недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Податковий орган, визначаючи податкове зобов'язання, виходив з того, що позивач у період, який перевірявся, перебував на спрощеній системі оподаткування та здійснює господарську діяльність у 3, 4 кварталі 2006 року допустив перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, а саме: в акті перевірки №9023/17-1/НОМЕР_1 від 08.12.2008 р. відображено, що перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено порушення п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва» - перевищення граничної суми виручки від продажу товарів, робот, послуг в 2006 році.
В акті попередньої перевірки № 472/17-1/НОМЕР_1 від 30.08.06г. відображено, що за 1-2 кв. 2006р. валовий дохід становить 414548,65 грн., що не заперечував представник позивача у судовому засіданні.
Згідно наданих до перевірки первинних документів та виписок банку встановлено надходження виручки за товари, роботи, послуги за 3-4 кв. 2006р. у загальній сумі 328202,31 грн.
Згідно акту перевірки дохід за 3-4 квартал 2006 року з наростаючим підсумком складає 742750,96 грн., в тому числі за 3 квартал 2006 р. з наростаючим підсумком - 741750,96 грн., за 4 квартал 2006 р. -742750,96 грн.
А відтак, згідно акту перевірки дохід позивача від підприємницької діяльності у 2006 р. складає 742750,96 грн. (414548,65 грн. (визначений згідно акту перевірки № 472/17-1/НОМЕР_1 від 30.08.06г.) + 328202,31 грн. (визначений згідно акту перевірки від 08.12.08г. № 9023/17-1/НОМЕР_1) = 742750,96 грн.). За 2007 рік дохід з наростаючим підсумком у 2007 році складав 489703,44 грн.
Зазначені обставини не були спростовані позивачем та підтверджуються актом перевірки.
Таким чином, позивачем допущено перевищення граничної суми виручки від продажу товарів, робот, послуг в 2006 році, сума перевищення склала 242750,96 грн. (742750,96 грн. -500000,00 грн. = 242750,96 грн.).
Суд зазначає, що підпунктом 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державнім цільовими фондами» встановлено, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків визначених п.4.3 цієї статті.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відтак, виходячи з приписів норм діючого законодавства, акт перевірки є належним доказом на підтвердження порушень податкового законодавства з боку позивача.
Ухвалами суду про поновлення провадження від 16.05.2012 року від позивача були витребувані докази, двічі була призначена судова експертиза, разом з тим доказів, які б спростовували вказані в акті перевірки порушення, а саме: перевищення граничної суми виручки у 2006 році, позивачем в судовому засіданні не надано.
Суд вважає помилковою позицію позивача, що визначені в акті перевірки суми перевищення граничної суми виручки від продажу товарів, робот, послуг в 2006 році не є доходом у розумінні норм Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", оскільки вказані суми отримані за договором комісії та за виключенням комісійної винагороди не є власністю позивача, та зазначає наступне.
Сума виручки платника єдиного податку-комісіонера від продажу товарів, що передані йому на реалізацію комітентом, у повному обсязі зараховується до складу виручки такого платника-комісіонера. Відтак, ця сума враховується при визначенні граничного обсягу виручки, при перевищенні якого суб'єкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Згідно зі ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход - різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною ДПІУ за погодженням з МНУ та ДКУ по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до ст. 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом ГДПІУ N 12 від 21.04.93, оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - СПД від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход - різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Норми витрат, безпосередньо пов'язані з отриманням доходів від здійснення підприємницької діяльності, зокрема: при здійсненні інших видів діяльності, включаючи торговельну, становлять 25% (додаток № 6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян).
Позивачем під час перевірки надані документи на підтвердження валових витрат за 2007 р., розмір яких за даними акту перевірки складає 339998,11 грн. За 2006 рік позивачем документально підтверджених сум витрат не надано. Зазначені обставини не були спростовані позивачем та підтверджуються актом перевірки.
Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті.
Відповідно до пункту 22.3. статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» починаючи з 1 січня 2004 року і до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1. статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.
Таким чином, враховуючи, що фізичною особою - підприємцем у 3-4 кварталі 2006 року допущено перевищення граничної суми виручки від продажу товарів, робот, послуг, оподаткування доходів, отриманих позивачем з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, яка передбачає нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Крім того, відповідно до вимог Указу N 727/98, позивач у 2007 році повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.
А відтак податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 25.05.2009 року №0002111701/2, від 31.07.2009 р. №0002111701/3 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 19723,52 грн. (202292,47 грн. - (Дохід без ПДВ) - 50573,12 грн. (Витрати за нормою 25% (202292,47 грн. х 25% = 50573,12 грн.)) / х 13%); № 0005881701/2 від 25.05.2009 р., № 0005881701/3 від 31.07.2009 р. про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 10213,21 грн. (408086,20 грн. - (Дохід без ПДВ) - 339998,11 грн. (валові витрати, документально підтверджені позивачем) / х 15%) прийняті відповідачем з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, тому підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень - рішень суд не вбачає.
По епізоду нарахування штрафних санкцій у розмірі 168 грн. за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005901701/2 судом встановлено наступне.
В акті перевірки відображено, що в порушення ст.1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» № 98/96-ВР від 23.03.96г. ФОП ОСОБА_1 здійснювала роздрібну торгівлю за готівкові кошти за адресою: АДРЕСА_1 без придбання торгового патенту.
Враховуючи, що відповідно до вимог Указу N 727/98 позивач у 2007 р. повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, ФОП ОСОБА_1 здійснює роздрібну торгівлю за готівкові кошти повинна була отримати відповідний торгівельний патент.
Об'єктом правового регулювання згідно Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» є торгівельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції за готівкові платіжні засоби, виражені в іноземній валюті, і за кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг (частина 1 стаття 1 Закону).
Відповідно до частини 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами в пунктах продажу товарів.
Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток (п. 2 ст. 3 Закону).
Частина 1 статті 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
Водночас відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
Таким чином, виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» є адміністративно-господарськими санкціями.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення порядку здійснення розрахункових операцій підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, які можуть застосовуватися виключно у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.
Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Суд зазначає, що уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.
Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що порушення вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» податковим органом було встановлено за лютий - жовтень 2007 р.
Матеріали справи свідчать, що акт перевірки, яким зафіксовано вчинене порушення, складений 08.12.2008 року, а штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.12.08г. № 0005901701 на суму 188,64 грн., тобто після закінчення зазначених строків.
А відтак, застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу за порушення правил здійснення господарської діяльності пізніше як через один рік з дня такого порушення є неправомірним.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005901701/2 від 25.05.2009 р. прийнято протиправно, що є наслідком його скасування, у зв'язку з чим, адміністративний позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
По епізоду нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковими повідомленнями - рішеннями Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 25.05.2009 року №0005871701/2 та від 31.07.2009 р. №0005871701/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1749 грн., в тому числі за основним платежем 1166 грн., за штрафними санкціями - 583 грн. судом встановлено наступне.
В акті перевірки № 9023/17-1/НОМЕР_1 від 08.12.08г. відображено, що в порушення пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними ...», в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму ПДВ 2200грн.
В порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в лютому 2008 р. ФОП ОСОБА_1 включила двічі податкову накладну № 323 від 28.12.07 р.. на загальну суму 23915,26 грн. у тому числі ПДВ 3985,88 грн., отриману від ТОВ «ОДЕК Трейдінг» інн 347569220306, яка раніше включена в грудні 2007 р.
В порушення п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ФОП ОСОБА_1 занижена суму податкових зобов'язань по ПДВ на 891 грн., в тому числі: у травні 2008 р. фактично податкове зобов'язання становить 9733,70 грн.
У ході розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 при зіставленні та податкової звітності з податку на додану вартість та даних перевірки правильності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартістю встановлений факт виникнення недоплати з податку на додану вартість у сумі 1166,00 грн. за лютий 2008 р.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій на час виникнення спірних правовідносин були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.
Подальше посилання на Закон України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України, є цілком правомірним, оскільки норми зазначеного закону діяли на час виникнення спірних правовідносин.
Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.
Підпунктом 7.3.1. пункту 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.
У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.
Отже, виходячи зі змісту наведених норм Закону, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, зазначена в податковій накладній, яка входить в ціну придбаних товарів (робі, послуг).
З акту перевірки та рішень про результати розгляду скарг позивача вбачається, що підставою для зменшення податкового кредиту та, як слідство, визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість було включення позивачем за даними податкового органу у лютому 2008 р. податкової накладної № 323 від 28.12.07 р.. на загальну суму 23915,26 грн. у тому числі ПДВ 3985,88 грн., отриманої від ТОВ «ОДЕК Трейдінг» інн 347569220306, яка раніше була включена в грудні 2007 р.
Разом з тим, згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивачем у грудні 2007 р. включена податкова накладна №2607 від 28.12.2007 р. на суму 23915,26 грн., в тому числі ПДВ 3985,88 грн., отримана від ТОВ «ОДЕК Трейдінг» інн 347569220306, у лютому 2008 р. - включена податкова накладна № 323 від 13.03.07 р..отримана від ТОВ «ОДЕК Трейдінг», на загальну суму 25000 грн. у тому числі ПДВ 4166,67 грн.
Таким чином, позивачем у лютому 2008 року до складу податкового кредиту взагалі не була включена податкова накладна від постачальника ТОВ «ОДЕК Трейдінг» № 323 від 28.12.07 р.. на загальну суму 23915,26 грн. у тому числі ПДВ 3985,88 грн.
А відтак, матеріали справи спростовують висновки податкового органу щодо включення позивачем до складу податкового кредиту лютого 2008 р. повторно податкової накладної № 323 від 28.12.07 р.. на загальну суму 23915,26 грн., у тому числі ПДВ 3985,88 грн., отриманої від ТОВ «ОДЕК Трейдінг» інн 347569220306.
Суд також зауважує, що відповідачем взагалі не обґрунтовано нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням у сумі за основним платежем 1166 грн., незважаючи на неодноразові вимоги суду щодо витребування детального розрахунку нарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням - рішенням.
Щодо встановленого під час перевірки порушення п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ на 891 грн. у травні 2008 р., то суд зазначає наступне.
Згідно рядку 1 декларації з податку на додану вартість за травень 2008 року операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, сума ПДВ складає 8843 грн.
Відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №2851/2 від 10.011.2008 року, позивачем самостійно виправлені помилки за травень 2008 року в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 891 грн.
Згідно абзацу 1 пункту 5.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Абзацом 2 пункту 5.1 цього Закону передбачено наступне: «… якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок».
Строки давності для надання уточнюючого розрахунку, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, позивачем не пропущено.
Виходячи з системного аналізу наведених норм Закону, суд дійшов висновку, що для усунення помилок під час визначення податкових зобов'язань, платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, в якому може бути зазначено як збільшення податкового зобов'язання, так і його зменшення, що пов'язано з помилкою платника податків.
Суд зазначає, що ніхто не може обмежувати платника податків у його праві на самостійне усунення недоліків при визначенні податкових зобов'язань, та відповідно, не може бути обмежено також його право на подання уточнюючого розрахунку, яким усуваються зазначені помилки, а органи податкової служби на загальних підставах мають перевірити достовірність відомостей, зазначених в уточнюючому розрахунку.
А відтак, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 25.05.2009 року №0005871701/2 та від 31.07.2009 р. №0005871701/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1749 грн., в тому числі за основним платежем 1166 грн., за штрафними санкціями - 583 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
У зв'язку зі складністю справи судом 27.07. 2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 31.07.2012 року постанова складена у повному обсязі. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 0005901701/2 від 25.05.2009 р.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 25.05.2009 року №0005871701/2 та від 31.07.2009 р. №0005871701/3
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1,70 грн. судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Тоскіна Г.Л.