вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
27 липня 2012 р. 12:44 Справа №2а-6048/12/0170/21
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Івановій Ю.В. розглянувши за участю представник позивача Шевельової Є.П. - дов. б/н від 18.06.2012р., представника відповідача - Руднєва Є.О. - дов. № 5163-50 від 11.07.2012р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрьське»
до Відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим
про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Октябрьське» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправними дій та скасування постанови від 28.05.2012р. про арешт грошових коштів боржника.
Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України «Про виконавче провадження» та мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята із грубим порушенням чинного законодавства, є необґрунтованою, без урахування всіх обставин, що мали значення для її прийняття, оскільки ухвалою від 09.08.2011р. Господарський суд АР Крим визнав грошові вимоги кредиторів: фізичних та юридичних осіб, затвердів реєстр вимог кредиторів позивача, визначив, що вимоги кредиторів, які заявлені після закінчення строку, який встановлений для їх подання, або не заявлені взагалі вважати погашеними.
У судовому засіданні 20.07.2012р., до початку судового розгляду справи по суті позивач у порядку ст. 137 КАС України змінив предмет позову, подав відповідну заяву та просить суд визнати протиправними дії та скасувати постанову від 22.06.2012р. про арешт грошових коштів боржника.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 20.07.2012р. в повному обсязі та просить задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечує, в запереченнях на позов, зокрема зазначив, що підстав для закінчення виконавчих проваджень не має, арешт накладений з метою реального виконання виконавчих проваджень.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
22.06.2012р. головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим Фахрієвим А.М. прийнято постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що належать позивачу на р/р № 26007053808001 та р/р № 26041053808001 у філії АТ «Імексбанк», МФО 308304 в АРК м. Сімферополь, в межах суми 262950,94 грн.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» зі змінами та доповненнями № 606-XIV від 21.04.1999р. (далі Закон № 606).
Відповідно до ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 6 Закону № 606 визначені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, зокрема ч. 1 закріплено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 1-2 ст. 11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: - здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; - надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; - розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; - заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; - роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Арешт і вилучення майна боржника визначений ст. 57 Закону № 606.
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: - винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; - винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; - винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; - проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ч. 1-2 ст. 57 Закону № 606).
Частиною 3 ст. 57 Закону № 606 визначено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Статтею 37 Закону № 606 визначені обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, зокрема порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах (п. 8).
Матеріали справи свідчать про те, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 04.03.2011р. у справі № 5002-12/869-2011 було порушено справу про банкрутство позивача.
Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, з 04.03.2011р. відповідач зобов'язаний був зупинити виконавче провадження, порушене відносно позивача, а стягувачи по виконавчим документам зобов'язані звернутися до Господарського суду АР Крим про визнання грошових вимог до позивача, на підставі яких господарський суд затвердить реєстр вимог кредиторів. Докази зупинення виконавчого провадження відповідачем суду не надані.
09.08.2011р. Господарський суд АР Крим ухвалою у справі № 5002-12/869-2011 визнав грошові вимоги кредиторів фізичних та юридичних осіб, затвердів реєстр вимог кредиторів та зазначив, що вимоги кредиторів, які заявлені після закінчення терміна, який встановлений для їх подачі, або не заявлені взагалі вважати погашеними.
Отже, всі кредитори позивача заявили свої грошові вимоги, які не були заявлені є погашеними.
Більш того, ухвалою Господарського суду АР Крим від 01.11.2011р. у справі у справі № 5002-12/869-2011 затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі про банкрутство позивача.
Всі вищезазначені обставини відповідачу відомі, що не заперечувалось представником відповідача під час розгляду справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону № 606 виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.
Таким чином, відповідач не мав правових підстав для прийняття 22.06.2012р. постанови про арешт грошових коштів позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що спростовують позицію позивача.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
§ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
§ з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
§ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
§ безсторонньо (неупереджено);
§ добросовісно;
§ розсудливо;
§ з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
§ пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
§ з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
§ своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відо бражає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частина 3 ст. 181 КАС України передбачає, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
За таких умов, суд приходить до висновку про невідповідність постанови про арешт грошових коштів позивача від 22.06.2012р. вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.
Визнання дій особи протиправними можливо, якщо вони здійснені з порушенням норм матеріального чи процесуального права, вчинені на підставі повноважень відповідної особи.
В свою чергу, судом встановлено, що дії щодо прийняття постанови про арешт грошових коштів вчинені відповідачем в межах його повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", а тому належним способом захисту порушеного права є саме визнання постанови протиправною та її скасування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, вивчивши надані позивачем документи, вислухавши пояснення його представника, суд не вбачає протиправності в діях відповідача щодо прийняття постанови про накладання штрафу, у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави для задоволення цієї частини позовних вимог та визнання дій протиправними.
Згідно з п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.
Позивач простить суд скасувати оскаржувану постанову без вимоги про визнання її протиправною.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати постанову відповідача про арешт грошових коштів позивача від 22.06.2012р.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В судовому засіданні 27.07.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У повному обсязі постанову складено та підписано 27.07.2012 року.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції АР Крим про арешт грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрьське» від 22.06.2012р.
В задоволенні інший частини позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Євдокімова О.О.