вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
05 червня 2012 р. (12:08) Справа №2а-3252/12/0170/21
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Івановій Ю.В., розглянувши за участю представників позивача - Рудяка Д.М., дов. № 11/310 від 12.01.2012р., Габової Г.В. дов. № 11/312 від 12.01.2012р., представників відповідача - Беспалової Н.В., дов. № 1337/1/30 від 24.04.2012р., Крилової Л.М., дов. № 13-31/1/33 від 24.04.2012р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим
до Державної фінансової інспекції в АР Крим
про визнання недійсною та скасування вимоги в частині.
Обставини справи: Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в АР Крим (далі відповідач) про визнання недійсною та скасування вимоги № 01-08-17-17/781 від 27.01.2012р. в частині зобов'язання Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим провести донарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік звільненим атестованим працівникам на загальну суму 106041,73 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що порушення викладені у п.2 Вимоги № 01-08-17-17/781 від 27.01.2012р. фактично допущені не були, оскільки підстав для виплати одноразової грошової допомоги, а саме права на пенсію, звільненими працівниками за перевіряємий період отримано не було.
Представники позивача у судовому засіданні 05.06.2012р. на задоволенні позовних вимог наполягали з підстав викладених у позовній заяві.
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, зазначивши, що позивачем, у порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" атестованим співробітникам Державтоінспекції, які звільняються із служби за власним бажанням, не виплачувалась одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У судовому засіданні 05.06.2012р. судом допитано в якості свідка - ОСОБА_1.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, а також пояснення свідка, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд-
16.01.2012р. на підставі направлень від 17.11.2011р. № 1171, 1166, 1167, провідними контролерами-ревізорами відділу інспектування органів державної влади КРУ в АР Крим проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності в Управлінні Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АР Крим за період 01.10.2009р. по 31.10.2011р., за результатами якої складено Акт № 08-21/2 від 16.01.2012р.
Як вбачається з Акту ревізії, зокрема, ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та здійсненні виплат працівникам допоміг, премій інших заохочувальних, компенсаційних виплат, надбавок та грошових винагород встановлено, що в порушення п. 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. № 393, атестованим співробітникам Державтоінспекції, які звільняються із служби за власним бажанням, не виплачувалась одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що призвело до недоотримання атестованими працівниками УДАІ ГУ МВС України в АР Крим доходів на загальну суму 106041,73 грн., у тому числі компенсація податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 13831,52 грн.
Внаслідок допущеного порушення фізичним особам завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 106041,73 грн.
На підставі встановлених порушень та недоліків, викладених в Акті ревізії від 16.01.2012р. № 08-21/2, відповідачем 27.01.2012р. прийнято вимогу № 01-08-17-17/781 "Про направлення вимог щодо усунення порушень", у п. 2 якої, позивача зобов'язано провести донарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік звільненим атестованим працівникам на загальну суму 106041,73 грн.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та відносини у цій галузі врегульовано Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. № 2011-XII (далі Закон).
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст.1 Закону).
Пунктом 1 ст. 15 Закону визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р., № 2262-XII, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Отже, суд зазначає, що Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" для виплати одноразової грошової допомоги особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, передбачена необхідність наявності таких умов:
- права на пенсію;
- вислуга років повинна складати 10 років і більше.
У судовому засіданні 05.06.2012р. судом допитаний в якості свідка головний бухгалтер ОСОБА_1, попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або за відмову від надання показань з непередбачених Законом підстав, яка пояснила, що атестовані співробітники, зазначені у розрахунку одноразової грошової допомоги (додаток до акту № 18), не мали на момент звільнення за власним бажанням із органів внутрішніх справ права на пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з чим МВС України не були надані кошти загального фонду Державного бюджету України для виплати їм одноразової грошової допомоги при звільнені.
Факт відсутності права на пенсію у осіб, викладених у Додатку до акту № 18, представниками відповідача не заперечувався, як і не спростовувався за результатами проведеної перевірки у висновках Акту, проте, зазначена обставина, на думку відповідача, не є необхідною умовою для виплати одноразової грошової допомоги.
Посилання відповідача на п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", яким не передбачена необхідність наявності такої умови, як право на пенсію, є необґрунтованим внаслідок наступного.
Відповідно до п. 10 зазначеної Постанови, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Проте, суд звертає увагу відповідача, на те, що зазначена Постанова прийнята на виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до положень якого, пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до цього Закону, норми якого встановлюють певні обмеження для отримання зазначеної допомоги, зокрема право на пенсію.
Посилання відповідача на Лист Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України від 14.11.2011р. № 15/2-6289, відповідно до якого починаючи з 01.10.2011р. право на пенсію, яке було обов'язковою умовою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, не є обов'язковою умовою для нарахування цієї допомоги, є неспроможними, оскільки ревізія проведена в період з 01.10.2009р. по 31.10.2011р., у той час, як зазначений Лист прийнято 14.11.2011р.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача викладених в акті ревізії щодо порушень вимог п. 10 Порядку, а саме невиплати атестованим співробітникам Державтоінспекції, які звільнювались із служби за власним бажанням, одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів правомірності, законності та обґрунтованості п. 2 оскаржуваної вимоги, відповідачем суду не надано.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.
Згідно з п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.
В адміністративному позові позивач простить суд визнати недійсним та скасувати рішення без вимоги про визнання його протиправним.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати п. 2 Вимоги Державної фінансової інспекції в АР Крим № 01-08-17-17/781 від 27.01.2012р.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 05.06.2012р.
У повному обсязі постанову складено та підписано 08.06.2012р.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати п. 2 Вимоги Державної фінансової інспекції в АР Крим № 01-08-17-17/781 від 27.01.2012р.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Євдокімова О.О.