вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
16 липня 2012 р. 10:43 Справа №2а-109/12/0170/21
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Івановій Ю.В. розглянувши за участю представника позивача Іщенко В.І. - дов. б/н від 09.07.2012р., представника відповідача (ДПА в АР Крим) Бостаніді З.О., представника відповідача (Сакської ОДПІ АРК ДПС) Абсеметов З.Н., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Зодчий Крим Сервіс»
до Державної податкової адміністрації в АР Крим, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправними дій, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зодчий Крим Сервіс» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом в якому просить визнати протиправними дії відповідача ДПА в АР Крим щодо визнання угод між позивачем та ПП ОСОБА_1, ТОВ «Юж-комплект-сервіс», ТОВ «ПО Енергоремонт» нікчемними, визнати протиправними дії відповідача ДПА в АР Крим щодо встановлення порушень стосовно заниження позивачем податку на прибуток у сумі 22992 грн. що потягло за собою прийняття Сакською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 12.12.2011р. № 00012722301 на загальну суму 28740,00 грн., визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Сакської ОДПІ від 12.12.2011р. № 00012722301 на загальну суму 28740,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що перевірка проведена із порушенням законодавства, висновки, що викладені в акті перевірки не відповідають дійсності, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є нечинним. Під час розгляду справи представником позивача були надані додаткові письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог.
У судовому засіданні 16.07.2012р. представник позивача уточнив номер податкового повідомлення-рішення, а саме № 0001272301, оскільки в прохальній частині позову була допущена описка.
Представники відповідачів проти позову заперечували, позиції відповідачів викладені в запереченнях на адміністративний позов, які залучені до матеріалів справи, зокрема зазначили, що правочини з ПП ОСОБА_1, ТОВ «Юж-комплект-сервіс», ТОВ «ПО Енергоремонт» є нікчемними, у зв'язку з чим встановлено порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено податок на прибуток у сумі 22992,00 грн., у зв'язку з чим прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
По справі було призначено судово-економічну експертизу, висновок якої залучений до матеріалів справи (т.3 а.с.73-86).
Ухвалою від 11.07.2012р. суд допустив заміну другого відповідача правонаступником Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби.
Ухвалою від 16.07.2012р. суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог визнання протиправними дій відповідача ДПА в АР Крим щодо визнання угод між позивачем та ПП ОСОБА_1, ТОВ «Юж-комплект-сервіс», ТОВ «ПО Енергоремонт» нікчемними, визнання протиправними дій відповідача ДПА в АР Крим щодо встановлення порушень стосовно заниження позивачем податку на прибуток у сумі 22992 грн. що потягло за собою прийняття Сакською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 12.12.2011р. № 0001272301 на загальну суму 28740,00 грн.
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
З 10.11.2011р. по 16.11.2011р. Державною податковою адміністрацією в АР Крим була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.06.2011р., за результатом якої був складений акт перевірки від 23.11.2011р. №3/23-2/34973848 (т.1 а.с.85-145) (далі - акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем, зокрема п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на 22992 грн.
На підставі акту перевірки Сакською ОДПІ в АР Крим було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001272301 від 12.12.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 28740,00 грн., у тому числі 22992,00 грн. за основним платежем та 5748,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у періоді, в якому встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 22992,00 грн., а саме Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, яка діяла у період, що перевірявся відповідачем), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Пунктом 3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п. 4.1 ст.4 Закону).
Статтею 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
В свою чергу, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Суд зазначає, що за змістом вказаних норм законодавства, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.
При цьому, жодних вимог до того, якими саме первинними документами повинні підтверджуватися господарські операції чинне законодавство України не містить. Не наводить таких норм і відповідач в акті перевірки.
З урахуванням вказаних норм, суд зазначає, що до валових витрат платника податку включається вартість робіт, послуг, які за своїм призначенням однозначно відповідають смислу господарської діяльності платника податку та передбачають можливість отримання платником доходу або іншої користі від їх придбання.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем укладено договір кредитування на генерального підряду на капітальне будівництво № 2 від 04.01.2010р. на капітальне будівництво двох житлових будинків за адресою м. Саки, вул. Курортна, 83В, згідно якого підприємство виступає генпідрядником, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 замовником.
Разом з тим, позивачем укладені договори на субпідряд з постачальниками: із ТОВ «Юж-комплект-сервіс» № 9 від 09.06.2010р. на виконання загальнобудівельних робіт; із ТОВ «ПО Енергоремонт» № 0103-9 від 01.03.2011р. на виконання загальнообов'язкових робіт.
У виконання зазначених договорів видані видаткові накладні, податкові накладні, складені акти прийому виконаних робіт.
З акта перевірки вбачається, що скоригований валовий дохід, відображений в Деклараціях з податку на прибуток за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р. склав 3419201 грн., за даними перевірки - 1573742 грн. Відхилення у сумі 1845459 грн. утворилось за рахунок виключення зі складу валового доходу нікчемних угод, складених між позивачем та ПП ОСОБА_1, ТОВ «Юж-комплект-сервіс», ТОВ «ПО Енергоремонт» на загальну суму 1937427 грн. та збільшення доходів за рахунок приросту балансової вартості запасів у сумі 91968 грн.
Разом з тим, в акті перевірки відображено, що скориговані валові витрати, відображені в Деклараціях з податку на прибуток за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р. склали 3310685 грн., за даними перевірки - 1373258 грн. Відхилення у сумі 1937427 грн. утворилось за рахунок виключення зі складу валових витрат нікчемних угод між позивачем та ПП ОСОБА_1, ТОВ «Юж-комплект-сервіс», ТОВ «ПО Енергоремонт» на загальну суму 1937427 грн., заниження убутку балансової вартості запасів у 1 кварталі 2011 року у загальній сумі 52955 грн. (рядок 04.2 Декларації) та завищення витрат (рядок 04.1 Декларації) за рахунок не підтвердження списання матеріалів по актах виконаних робіт на загальну суму 52955 грн.
Таким чином, перевіряючими під час перевірки збільшено валовий дохід підприємства на суму 91968 грн. (1845459-1937427) та обчислений податок на прибуток у сумі 22992 грн.
Відповідно до положень ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом, зокрема, на підставі висновків експертів.
З метою встановлення обставин по справі, судом було призначено судово-економічну експертизу. Висновок судової економічної експертизи від 12.06.2012р. №42/12 залучений до матеріалів справи.
Оцінивши висновок судово-економічної експертизи, суд вважає його повним обґрунтованим та приймає в якості доказу по справі.
З висновку судової економічної експертизи вбачається, що експертом були досліджені документи, на підставі яких позивачем були сформовані скориговані валові витрати та скоригований валовий доход у періоді, що був охоплений перевіркою.
У висновку експертизи експерт зазначив, що усі надані на дослідження первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству. Товари, послуги отримані позивачем, оприбутковані та використовувались у господарській діяльності, що підтверджується документами первинного та регістрами бухгалтерського та податкового обліку (головні книги, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдові відомості (по рахункам 28, 30, 31, 361, 37), договори, податкові накладні, видаткові накладні, виписки банку.
З дослідження вказаних документів експертом було встановлено, що вони підтверджують в повній мірі здійснення будівельно-монтажних та інших робіт.
При проведенні експертного дослідження встановлено, що валові витрати позивача за період 2010 - 1 квартал 2011 року по даним бухгалтерського обліку на підставі видаткових накладних, актів виконаних робіт, інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку відповідно до чинного законодавства склали 3418785 грн., у т.ч. за 3 квартали 2010р. - 138058 грн., 4 квартал 2010 року - 2904080 грн., у 1 кварталі 2011 року - 376647 грн. Розбіжності з актом перевірки склали 2045527 грн. в бік збільшення валових витрат підприємства, розбіжності з деклараціями на прибуток склали 108100 грн. в бік збільшення; скоригований валовий доход, то розбіжності з актом перевірки склали 1937427 грн. в бік зменшення.
Також, експертом було досліджено формування приросту (убутку) та формування об'єкту оподаткування за період з 01.04.2009р. по 30.04.2011р.
За наслідком дослідження вказаних документів позивача за період з 01.04.2009р. по 30.04.2011р., експерт дійшов висновку, що висновки, що викладені в Акті перевірки № 3/23-2/34973848 від 23.11.2011р. щодо заниження податку на прибуток у сумі 22992,00 грн. не підтверджуються. Розбіжності з актом перевірки склали 27675 грн. в бік зменшення податку на прибуток підприємства, розбіжності з деклараціями на прибуток склали 4683 грн. в бік зменшення податку на прибуток підприємства.
Оцінивши залучені до матеріалів справи документи, які досліджувалися експертом, зокрема податкові накладні, а також виписані даними контрагентами видаткові накладні, акти здавання - приймання робіт (надання послуг), суд вважає, що вони, в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами та свідчать про здійснення господарських операцій.
З аналізу документів наданих на підтвердження здійснення позивачем з вказаними вище контрагентами операцій, документів, які були досліджені експертом, суд дійшов висновку, що вони складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та згідно до п. 2.4 Положень про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995, оскільки мають всі необхідні реквізити. Витрати, вказані в представлених на дослідження документах, відповідають вимогам п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Виписані постачальниками податкові накладні також підтверджують здійснення господарських операцій.
Складені документи вказують на оприбуткування отриманих робіт та відображення їх в бухгалтерському обліку. Отже проведені операції вплинули на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів позивача, а отже є господарськими операціями.
Слід вказати, що обставини щодо наявності у позивача первинних документів не заперечувалися відповідачем по суті. Акт перевірки не містить встановлення порушень заповнення податкових та витратних накладних виписаних контрагентами.
За таких підстав, враховуючи положення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд дійшов висновку про наявність у позивача підстав для віднесення до валових витрат та валового доходу вищезазначених сум за перевіряємий період.
Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).
Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Акт перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із зазначеними контрагентами до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.
Під час розгляду справи судом встановлено, що по операціям, що були предметом перевірки із зазначеними контрагентами, позивачем не тільки отримані роботи, але й сплачена їх вартість.
Таким чином, зміст правочинів з постачальниками не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені.
З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з контрагентами свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.
Встановлені судом факти також підтверджуються висновком судово-економічної експертизи, яку суд, вважає повною та обґрунтованою і приймає в якості доказу у справі.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених за наслідком проведеної перевірки, про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 22992,00 грн., у зв'язку з чим безпідставним є нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5748,00 грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що спростовують позицію позивача та доказів нікчемності угод.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення вимогам частини 3 статті 2 КАС України.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.
В адміністративному позові позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001272301 від 12.12.2011р. без вимоги про визнання його протиправним та скасування.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до п. 11 ст. 171 КАС України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акту незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що лише нормативно-правовий акт може бути визнаний судом нечинним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є актом індивідуальної дії.
Оскільки акти індивідуальної дії відповідно нормам КАС України підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а не визнаються нечинними, суд вважає за необхідне прийняти постанову про захист прав позивача саме таким способом.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001272301 від 12.12.2011р.
В судовому засіданні 16.07.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У повному обсязі постанову складено та підписано 23.07.2012 року.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0001272301 від 12.12.2011р.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Євдокімова О.О.