вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
25 червня 2012 р. (12:15) Справа №2а-4331/12/0170/21
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Івановій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф"
до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим
про визнання протиправними дій, скасування постанови.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф"(далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправними дій головного державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського ГУЮ Романюка М.Ф. щодо накладання арешту на грошові кошти та скасування постанови від 09.04.2012р. про арешт грошових коштів боржника..
Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України "Про виконавче провадження" та мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята із грубим порушенням чинного законодавства, є необґрунтованою, без урахування всіх обставин, що мали значення для її прийняття.
Представник позивача у судове засідання 25.06.2012р. не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, під час розгляду справи на задоволенні позовних вимог наполягав та происив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Під час розгляду справи проти позову заперечував та в письмових запереченнях зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а державний виконавець діяв в рамках повноважень, наданих Законом України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -
22.06.2009р. старшим державним виконавцем Центрального Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим Репченко О.Н. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документу - Наказу № 2-17/932-09, виданим 16.06.2009р. Господарським судом АР Крим про стягнення з позивача на користь ТОВ "ЛукГАЗ" суми в розмірі 203,00 грн.
19.05.2010р. у зв'язку з знаходженням на виконанні декілька виконавчих документів про стягнення заборгованості з позивача, головним державним виконавцем Центрального Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського Головного управління юстиції Дорошенко С.П. прийнято постанову про об'єднання виконавчих проваджень в зведене виконавче провадження за № 5513.
Як вбачається з облікової картки зведеного виконавчого провадження № 2370/2012/12 станом на 14.05.2012р. на примусовому виконанні знаходиться 74 виконавчих провадження про стягнення з позивача загальної заборгованості на суму 5342585,85 грн., у зв'язку з чим 09.04.2012р. головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Романюк М.Ф. прийнято постанову про арешт грошових коштів позивача, що знаходяться на всіх рахунках:
- КРУ ПАТ "ПРИВАТБАНК", МФО 384436;
- Філія "Кримське Центральне відділення ПАТ "Промінвестбанк", МФО 324430;
- ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767;
- ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023;
- ПАТ "ЧБРР", МФО 384577, у межах суми 52851325,63 грн.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження" зі змінами та доповненнями № 606-XIV від 21.04.1999р. (далі Закон № 606).
Відповідно до ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 6 Закону № 606 визначені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, зокрема ч. 1 закріплено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Статтею 19 Закону № 606 визначені підстави для відкриття виконавчого провадження, зокрема державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Частинами 1-2 ст. 24 Закону № 606 (в редакції чинній на час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.06.2009р.) визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до пунктів 1-2 ст. 27 Закону № 606 (в редакції чинній на час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.06.2009р.) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
За умови авансування стягувачем в порядку, передбаченому цим Законом, витрат на проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися учасникам виконавчого провадження рекомендованими листами.
Як вже було зазначено раніше, 22.06.2009р. старшим державним виконавцем Центрального Відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим Репченко О.Н. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документу - Наказу № 2-17/932-09, виданим 16.06.2009р. Господарським судом АР Крим про стягнення з позивача на користь ТОВ "ЛукГАЗ" суми в розмірі 203,00 грн.
Як зазначив позивач, зазначена постанова отримана ним не була, у зв'язку з чим, позивача було позбавлено можливості добровільного виконання рішення суду або оскарження зазначеної постанови в порядку встановленим чинним законодавством.
Проте, матеріали справи свідчать про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.06.2009р. була направлена позивачу 24.06.2009р. із супровідним листом за вих. № 03-15-4/12705.
Про направлення зазначеної постанови позивачу також свідчіть долучений до матеріалів справи витяг з Журналу вихідної кореспонденції відповідача за період з 21.05.2009р. по 26.04.2009р. (номер запису 12705).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав усі підстави, передбачені чинним законодавством, для відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого документу, та дотримання ним вимог ст. ст. 24,27 Закону № 606 при прийнятті та доведені до відома сторін виконавчого провадження про прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.04.2009р.
Відповідно до п.6 ч. 3 ст. 11 Закону № 606 (в редакції чинній на момент прийняття постанови про арешт грошових коштів боржника від 09.04.2012р.) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону № 606 у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Частинами 1-4 ст. 52 Закону № 606 передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
Арешт і вилучення майна боржника визначений ст. 57 Закону № 606.
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах (ч. 1-2 ст. 57 Закону № 606).
З огляду на приписи зазначених норм, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про арешт грошових коштів позивача, що знаходяться на всіх рахунках:КРУ ПАТ "ПРИВАТБАНК", МФО 384436; Філія "Кримське Центральне відділення ПАТ "Промінвестбанк", МФО 324430; ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767; ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023; ПАТ "ЧБРР", МФО 384577, у межах суми 52851325,63 грн., прийнята державним виконавцем в межах повноважень та з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Частинами 1, 4 ст. 70 КАС України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В порядку передбаченому ст.71 КАС України, доказів протиправності прийняття оскаржуваної постанови позивачем суду не надано.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
§ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
§ з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
§ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
§ безсторонньо (неупереджено);
§ добросовісно;
§ розсудливо;
§ з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
§ пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
§ з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
§ своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відо бражає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частина 3 ст. 181 КАС України передбачає, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Визнання дій особи протиправними можливо, якщо вони здійснені з порушенням норм матеріального чи процесуального права, вчинені на підставі повноважень відповідної особи.
В свою чергу, судом встановлено, що дії щодо прийняття рішень про накладання арешту на грошові кошти позивача, що знаходяться на рахунках у банку, вчинені відповідачем в межах його повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження".
Приймаючи до уваги вищевикладене, вивчивши надані документи, вислухавши під час розгляду справи пояснення представників сторін, суд не вбачає протиправності в діях відповідача щодо накладання арешту на грошові кошти позивача, а оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством, та відповідає вимогам частини 3 статті 2 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 25.06.2012р.
У повному обсязі постанову складено та підписано 30.06.2012р.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Євдокімова О.О.