вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
24 лютого 2012 р. (10:32) Справа №2а-10910/11/0170/24
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 Концевого Костянтина Івановича
до Начальника Кримського Республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське Бюро реєстрації та технічної інвентаризації" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9
про зобов'язання виконання певних дій
за участю:
представник позивача - Концевой К.І.,
відповідач - не з'явився,
треті особи - не з'явились,
Обставини справи. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Ліквідатора фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 Концевого Костянтина Івановича (надалі - позивач) до Начальника Кримського Республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське Бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (надалі - відповідач), у якому позивач просить зобов'язати Начальника Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» видати ліквідатору фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 арбітражному керуючому Концевому К.І. наступні документи: Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, довідку про вартість майна, правовстановлюючий документ та технічний паспорт на нерухоме майно, які необхідні для проведення реалізації на відкритих торгах нерухомого майна, що належить ОСОБА_10 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
У судовому засіданні, що відбулося 24.02.2012 року позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав заперечення на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості його участі у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача, суд вважає за можливе керуючись положеннями ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) розглядати справу на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,-
Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту)» від 10.06.2009 року № 390 встановлено, що Бюро технічної інвентаризації - комунальні підприємства, які здійснюють технічну інвентаризацію та облік об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (надалі - Закон № 1952) систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав.
Повноваження органу державної реєстрації прав врегульовані ст. 8 Закону № 1952. Зокрема, орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.
У ст. 9 зазначеного Закону закріплені права державного реєстратора. Державний реєстратор, зокрема, видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надає витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у їх наданні у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 1952 встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Таким чином, відповідачу делеговані повноваження щодо здійснення реєстрації об'єктів нерухомості та в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.
Постановою Господарського суду АР Крим у справі № 2-12/1371-2010 від 25.03.2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_10 (надалі - ФОП ОСОБА_10) була визнана банкрутом, відносно неї відкрита ліквідаційна процедура (а.с. 4).
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 11.10.2010 року Концевого К.І. призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_10, продовжено строк ліквідаційної процедури на три місяця - до 25.12.2010 року та зобов'язано ліквідатора - арбітражного керуючого Концевого К.І. здійснити ліквідацію боржника відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», після завершення якої надати суду відповідний звіт та ліквідаційний баланс підприємства боржника в строк до 25.12.2010 року (а.с. 5).
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 24.06.2011 року продовжено строк ліквідаційної процедури боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 і повноваження ліквідатора Концевого К.І. на шість місяців та зобов'язано ліквідатора Концевого К.І. здійснити ліквідацію боржника у відповідності зі ст.ст. 22-34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», після проведення розрахунків із кредиторами, скласти й представити суду на затвердження звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс із додатками, що передбачені законом (а.с. 6).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача надіслані повідомлення - запити ліквідатора про надання пакету документів, необхідних для реалізації нерухомого майна (а.с. 7-8).
14.11.2011 року позивачем на адресу відповідача направлений запит, у якому позивач просить надати інформацію, на підставі яких нормативно - правових актів бюро технічної інвентаризації здійснює видачу Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, довідки про вартість вказаного майна, правовстановлюючого документу на об'єкт нерухомого майна, технічний паспорт, а також у випадку втрати, видачі оригіналу правовстановлюючого документу та технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна (а.с. 34).
Виконуючи зазначений запит, відповідачем 24.11.2011 року спрямовано лист № 13079/5, яким роз'яснено, що Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно видається відповідно до п. 7.1 Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5; Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно містить відомості про вартість об'єкту нерухомого майна; правовстановлюючий документ на квартиру АДРЕСА_1 - свідоцтво про право власності на житло було видано 15.02.2006 року органом приватизації квартирно - експлуатаційного відділу м. Сімферополя відповідно до Закону України «Про приватизацію держаного житлового фонду» та розпорядження органу приватизації № 422 від 25.01.2006 року; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна видається відповідно до Інструкції про порядок технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127 за замовленням власника. Відповідачем також роз'яснено, що у випадку втрати правовстановлюючого документа необхідно звернутись до органу, що видав документ із заявою про видачу дублікату (а.с. 36).
Судом встановлено, що право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 у рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15.02.2006 року, виданого на підставі розпорядження від 25.01.2006 року № 422.
Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів врегульовані Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-XII (надалі - Закон № 2343).
У справах про банкрутство на відповідних його стадіях призначається арбітражний керуючий, а саме розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор.
Розділом ІІІ Закону № 2343 врегульована ліквідаційна процедура. Відповідно до ч. 2 ст. 22 зазначеного Закону строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.
У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією (ч. 1 ст. 24 Закону № 2343).
Ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ч. 3 ст. 24 Закону № 2343).
Повноваження ліквідатора закріплені у статті 25 Закону № 2343. Зокрема, ліквідатор виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
Порядок формування ліквідаційної маси встановлений статтею 26 Закону № 2343.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 2343 усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону № 2343 ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів порушує питання про виділення цієї частки.
Проте, позивачем не надано суду доказів того, що частка банкрута у спільному майні виділена або ліквідатором порушено питання про її виділення у порядку, встановленому законодавством.
Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність (ч. 1 ст. 29 Закону № 2343).
Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута (ч. 1 ст. 29 Закону № 2343).
Доказів щодо проведення інвентаризації та оцінки майна, на яке звертається стягнення у межах ліквідаційної процедури позивачем суду не надано.
Виходячи з викладеного суд дійшов висновку про те, що вимоги щодо отримання правовстановлюючих документів на майно банкрота з метою його реалізації є передчасними, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що майно, яке ліквідатор має намір реалізувати включено до ліквідаційної маси у порядку, встановленому Законом № 2343.
Таким чином, суду не надано доказів того, що ліквідатор, вимагаючи від відповідача правовстановлюючі документи, діє на виконання повноважень, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та з метою реалізації дій, визначених Господарським судом АР Крим.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією права власності на нерухоме майно та, відповідно, надання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Статтею 28 вказаного Закону встановлено, що інформація з Державного реєстру про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі витягу, інформаційної довідки та виписки. Витяг з Державного реєстру прав на підставі заяви мають право отримувати: власник (власники) нерухомого майна або їх уповноважені особи; спадкоємці (правонаступники - для юридичних осіб) або їх уповноважені особи; особа (особи), в інтересах якої (яких) встановлено обтяження, або їх уповноважені особи.
Інформаційну довідку з Державного реєстру прав на підставі письмового запиту мають право отримувати суд, органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.
Орган державної реєстрації прав відмовляє в наданні витягу та інформаційної довідки, якщо заявник відповідно до закону не має права на отримання такої інформації.
Орган державної реєстрації прав зобов'язаний за заявою власника або право володільця надавати йому інформацію у формі виписки про осіб, які отримали відомості про права та обтяження прав на нерухоме майно, що йому належить.
У своїй діяльності по здійсненню державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації керуються також і Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 року за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення).
Відповідно до п. 7.1.1 Тимчасового положення право на отримання витягу з Реєстру прав мають: власник (власники) об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або уповноважена ним (ними) особа; правокористувач (правокористувачі) нерухомого майна або уповноважена ним (ними) особа; спадкоємці (правонаступники - для юридичних осіб) або уповноважені ними особи.
Згідно з п. 7.1.2 Тимчасового положення інформаційну довідку з Реєстру прав на бланку відповідного БТІ мають право отримувати суди, органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, державні виконавці, нотаріуси, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено із здійсненням ними повноважень, визначених законом.
Витяг або інформаційна довідка з Реєстру прав формується на підставі відомостей, які містяться в Реєстрі прав, після отримання відповідної заяви за формою, визначеною у додатку 13, чи письмового запиту від органів, зазначених у підпункті 7.1.2 пункту 7.1 Положення (п. 7.2 Тимчасового положення).
Моментом прийняття заяви про надання витягу з Реєстру прав чи письмового запиту про надання інформаційної довідки з Реєстру прав вважається внесення реєстратором БТІ запису в журнал обліку заяв та запитів про надання інформації з Реєстру прав за формою, визначеною у додатку 14 (п. 7.3 Тимчасового положення).
Відповідно до п. 7.4. Тимчасового положення під час подання заяви про надання витягу з Реєстру прав фізична особа повинна пред'явити паспорт або інший документ, який унеможливлює виникнення будь - яких сумнівів щодо цієї особи, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - паспорт або інший документ, який унеможливлює виникнення будь - яких сумнівів щодо цієї особи, та документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб.
До заяви про надання витягу з Реєстру прав заявником (заявниками) додається документ, що підтверджує оплату за надання витягу з Реєстру прав.
Письмовий запит про надання інформаційної довідки з Реєстру прав подається на бланку встановленої форми із зазначенням законних підстав для такого запиту за підписом керівника або особи, що виконує його обов'язки, із зазначенням відповідного номера справи, у зв'язку з якою виникла потреба в отриманні інформації (п. 7.5 Тимчасового положення).
Відповідно до п. 7.6 Тимчасового положення наданню витягу з Реєстру прав передує проведення технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадку надання витягу з Реєстру прав відповідно до пункту 3.13 Положення.
Реєстратор БТІ відмовляє у задоволенні заяви про надання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, якщо, зокрема, заявником (заявниками) не подано документ, що підтверджує оплату за надання витягу з Реєстру прав та у задоволенні запиту про надання інформаційної довідки з Реєстру прав, якщо запит, що надійшов, не відповідає вимогам підпункту 7.1.2 пункту 7.1 та пункту 7.5 Положення (п.п 7.11-7.12 Тимчасового положення).
Статтею 3 Закону № 1952 визначені засади державної реєстрації прав, відповідно до яких державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1952 та п. 1.5 Тимчасового положення у державному реєстрі прав реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення: житлові будинки; квартири; будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.
У Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України № 1878-VI від 11.02.2010 року, яким викладена нова редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», зазначено, що до 01.01.2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права (п.3.9 Положення № 7/5).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1952 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: 1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна; 2) членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; 3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); 4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується); 5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм; 6) реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна; 7) у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів; 8) фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки; 9) в інших випадках, встановлених законом.
Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень закріплені у ст. 19 Закону № 1952, відповідно до якої державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, свідоцтв про право власності на нерухоме майно.
Стаття 24 Закону № 1952 містить підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право вже зареєстровано.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та положень Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних доказів звернення до відповідача з дотриманням процедури та у порядку, визначеному вказаними законами України. Також до суду не надано доказів відмови відповідачем у наданні позивачу вказаних у запиті документів, а отже вимоги позивача є передчасними.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 встановлено, що із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.
Ця норма Основного Закону кореспондується із положеннями статті 6 КАС України, якою встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
До завдань адміністративного судочинства відповідно до ст. 2 КАС України віднесений захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Проте захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом установлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість захист прав здійснюється в разі їх порушення.
Суд підкреслює, що превентивний судовий захист прав зазначеними нормами КАС України не передбачений, адже звернення до адміністративного суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряє їх відповідність усім вимогам, які вказані у п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. № 2.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача. Якщо ж права, свободи та інтереси позивача не були порушені, суд відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Оскільки позивачем не заявлено позовних вимог щодо встановлення протиправності дій відповідача та дослідженими судом документами по справі не доведено протиправності дій відповідача при розгляді звернення позивача щодо надання правовстановлюючих документів на майно, яке належить на праві власності громадянам у рівних долях, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, передчасними, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні, яке відбулось 24.02.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 29.02.2012 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128,158,160-163, 167 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кащеєва Г.Ю.