Ухвала від 26.07.2012 по справі 2/0914/3632011

3

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Ковалюка Я.Ю., Матківського Р.Й.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників ОСОБА_1 та

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 08 червня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Снятинського районного суду від 08 червня 2012 року частково задоволено позов законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 31596 грн. завданих збитків та 315,96 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Судом, на думку апелянта, невірно застосовано ст. 22 ЦК, оскільки ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження упущеної вигоди, адже власником домоволодіння та земельної ділянки є неповнолітній ОСОБА_4, який не займається підприємницькою діяльністю та не міг отримувати доходи від реалізації плодів фруктових дерев. Не подано також позивачем належного розрахунку вартості вирубаних дерев та доказів витрат на посадку саджанців.

Апелянт вказує на те, що ОСОБА_1 в позовній заяві не визначила розмір реальної шкоди, а тому суд повинен був керуватися п.2 Постанови КМУ від 05.12.1996 року №1464, якою затверджено Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, ________________________________________________________________________________

Справа № 2/0914/363/2011 Головуючий у І інстанції Собко В.М.

Провадження № 22ц/0990/1492/2012 Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

Категорія 34

установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту. ОСОБА_2 зазначає, що в акті від 11.04.2008 року вказано, що сітка, дерева та кущі належали дідові ОСОБА_1, який помер 20 років назад, а тому, враховуючи, що дерева слив та кущі винограду вийшли із плодоносного віку, суд не повинен був стягувати упущену вигоду.

Крім того, суд не взяв до уваги того, що в акті від 29.10.2008 року зафіксовано факт знищення тільки трьох дерев сливи, а не шести, як вказує позивач.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 згідно договору дарування від 18.02.1998 року належить домоволодіння АДРЕСА_1, а згідно Державного акту на право приватної власності на землю - 0,85 га земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та ведення селянського господарства в с. Потічок Снятинського району Івано-Франківської області.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають по сусідству.

Встановлено, що ОСОБА_2 самовільно зрубав на належній ОСОБА_4 земельній ділянці шість плодових дерев сливи, знищив два кущі винограду та пошкодив частину огорожі.

Наведена обставина підтверджена актом від 11.04.2008 року, складеним представниками сільської ради в присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.15).

Актом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 29.10.2008 року встановлено діаметр пеньків зрубаних дерев, на підставі чого Снятинським спеціалізованим агролісництвом визначено вік цих дерев. (а.с. 20,21).

Відповідно до ч.1та ч. 2 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди.

Посилання відповідача на те, що судом невірно визначена сума відшкодування не заслуговують на увагу, оскільки позивач на обґрунтування своїх вимог подала розрахунок, який відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи відповідача про те, що актом від 28.10.2008 року зафіксовано факт знищення тільки трьох дерев, оскільки зазначений акт був складений для визначення розміру дерев і як пояснила ОСОБА_1 троє інших дерев були меншими за віком і викорчувані відповідачем.

Не обґрунтованими є і доводи відповідача про те, що при визначенні розміру шкоди суд повинен був керуватися п.2 Постанови КМУ від 05.12.1996 року №1464, якою затверджено Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, оскільки ОСОБА_1 пред'явила позов про відшкодування упущеної вигоди, посилаючись на ст.22 ЦК, і подала відповідний розрахунок.

Згідно ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Снятинського районного суду від 08 червня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

Я.Ю. Ковалюк

Р.Й. Матківський

Попередній документ
25468850
Наступний документ
25468852
Інформація про рішення:
№ рішення: 25468851
№ справи: 2/0914/3632011
Дата рішення: 26.07.2012
Дата публікації: 02.08.2012
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Апеляційний суд Івано-Франківської області
Категорія справи: