ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1 Дарницький районний суд міста Києва < Суд-місто >
Справа № 2602/884/12
іменем України
"09" липня 2012 р.
Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого- судді Трусової Т.О.,
при секретарі Маляр Н.В.,
за участю: прокурора Соколова М.С., захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, неодруженого, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, несудимого,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Прип*яті Київської області, громадянина України, українця, неодруженого, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, несудимого
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-
18 березня 2012 року приблизно о 19-00 год. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився поблизу магазину «Юлія», що розташований на вул. Леніна, 29 в м/р Бортничі в м. Києві, де попросив у потерпілого ОСОБА_5 дати покористуватися належним його мобільним телефоном. Оскільки ОСОБА_5 телефон давати відмовився, ОСОБА_1 схопив потерпілого за руку, намагаючись вихопити телефон, а коли йому це не вдалося, став викручувати йому руки, тим самим застосував фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров*я потерпілого.
В цей час ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп*яніння, помітив сутичку між ОСОБА_5 та його приятелем ОСОБА_1 і, будучи необізнаним про намір останнього заволодіти чужим майном, з надуманого приводу, з мотивів явної неповаги до суспільства, демонструючи зневагу до встановлених у суспільстві правил поведінки, скоїв дії, що грубо порушили громадський порядок і супроводжувались особливою зухвалістю. Так ОСОБА_4, наблизившись до ОСОБА_5, наніс численні удари руками по його голові, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження зі скороминущими наслідками не більше як 6 діб.
В той час як ОСОБА_4 вчиняв хуліганські дії, ОСОБА_1, реалізуючи свій умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, скориставшись тим, що ОСОБА_5 припинив чинити опір внаслідок застосованого до нього насильства, відкрито викрав, вихопивши з рук потерпілого, мобільний телефон марки «Соні Еріксон Z 520 і»вартістю 800 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар»вартістю 20 грн., на рахунку якої було 30 грн., та, перевіривши кишені одягу, викрав портмоне вартістю 100 грн., гроші в сумі 300 грн. і документи, які не представляють для потерпілого матеріальної цінності,- водійське посвідчення з талоном до нього, пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_5, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль «Опель Омега»д.н.з. НОМЕР_1, банківську картку банку «Аваль», накопичувальну карку «ТНК Віза», дисконтну картку «Нова Лінія», контрольний талон газобалонного обладнання та дисконтну картку «АТЛ».
Заволодівши майном ОСОБА_5 на загальну суму 1330 грн., ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився за власним розсудом.
В судовому засіданні підсудні заявили про повне визнання вини в інкримінованому їм злочині та дали детальні показання про обставини скоєного.
Як пояснив ОСОБА_1, 18 березня 2012 року на протязі дня він неодноразово вживав спиртні напої і приблизно о 19-00 год. знаходився поблизу магазину «Юлія», де сиділа компанія, серед якої був і потерпілий ОСОБА_5 На його прохання потерпілий дав йому свій мобільний телефон, який він після здійснення дзвінка повернув. Через деякий час він знову звернувся до ОСОБА_5 з таким же проханням, але останній телефон давати відмовився. З цього приводу між ними виникла суперечка, і він почав забирати телефон, а так як потерпілий його міцно тримав, став викручувати йому руки. В той час коли він тримав потерпілого, до них підійшов його знайомий ОСОБА_4, що проходив мимо, і наніс потерпілому декілька ударів в обличчя. Після цього він вихопив у потерпілого телефон марки «Соні Еріксон»та забрав з його кишені гаманець з грошима, і вони з ОСОБА_4 пішли. В цей же вечір, коли він прийшов в магазин «Юлія», його затримали знайомі чи родичі потерпілого. Ще до затримання він кинув викрадене у потерпілого майно в магазині на підвіконні.
ОСОБА_4 показав, що 18 березня 2012 року приблизно о 19-00 год. він був в нетверезому стані та, проходячи поблизу кафе «Юлія», побачив ОСОБА_1 з потерпілим, які про щось спорили і штовхались. Так як ОСОБА_1 його друг, він вирішив заступитися за нього і, підійшовши, ударив потерпілого кілька разів кулаком в обличчя. Після цього в руках ОСОБА_1 залишився телефон потерпілого, і вони пішли. Прогулявшись, вони прийшли в магазин «Юлія», де їх і затримали. Про те, що ОСОБА_1 забрав у потерпілого гаманець, він дізнався пізніше.
Аналіз вищенаведених показань підсудних свідчить про те, що як ОСОБА_1, так і ОСОБА_4 заперечують наявність між ними попередньої змови, в яку вони, за версією досудового слідства, вступили з метою відкритого викрадення майна потерпілого.
З перевірених в суді показань ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на досудовому слідстві вбачається, що вони займали таку ж позицію, не визнаючи, що скоїли злочин, діючи за попередньою змовою (Т. 1 а.с. 134-136, 143-144., 158-159, 170-172, 179-181, 189-191).
Потерпілий ОСОБА_5, показання якого на досудовому слідстві досліджені в судовому засіданні у зв*язку з його неявкою в суд за станом здоров*я, пояснив, що 18 березня 2012 року приблизно о 18-30 год. біля бювету за магазином «Юлія»він розпивав з товаришем спиртні напої. До нього підійшов ОСОБА_1 і попросив мобільний телефон, щоб подзвонити пояснюючи, що у нього закінчились гроші на рахунку. Він дав ОСОБА_1 телефон, той зателефонував, після чого телефон повернув. Через кілька хвилин ОСОБА_1 знову підійшов до нього з тим же проханням, однак він йому відмовив. Одразу після відмови ОСОБА_1 схопив його за кисть руки, у якій він тримав телефон, і став його виривати, викручуючи руку, а потім обкрутив його праву руку навкруг тулуба, тим самим притиснувши його ліву руку, і утримував його таким чином, що він не міг поворухнутися. В цей час до них підбіг молодий чоловік, якого він біля магазину не бачив, і ударив його кулаком в обличчя. В той час коли ОСОБА_1 продовжував його тримати, інший чоловік наносив йому удари в обличчя. Під час бійки ОСОБА_1 вихопив у нього з руки телефон марки «Соні Еріксон Z 520 і»вартістю 800 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар»вартістю 20 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 30 грн. Після вказаного інциденту у нього також зникли портмоне вартістю 100 грн., гроші в сумі 300 грн. та документи, які не представляють для нього матеріальної цінності,- водійське посвідчення з талоном до нього, пенсійне посвідчення, технічний паспорт на автомобіль «Опель Омега»д.н.з. НОМЕР_1, банківська картка банку «Аваль», накопичувальна карка «ТНК», дисконтна картка «Нова Лінія», контрольний талон газобалонного обладнання, дисконтна картка «АТЛ»(Т. 1 а.с. 42-45, 49-50, 51-52).
Наведені показання потерпілий ОСОБА_5 підтвердив під час очних ставок з підсудними (Т. 1 а.с. 84-87, 94-98).
Згідно з даними протоколу усної заяви про злочин, 18 березня 2012 року ОСОБА_5 звернувся до Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві з заявою про те, що цього дня на вул. Леніна поблизу магазину «Юлія»двоє невідомих побили його та відібрали мобільний телефон і документи (Т. 1 а.с. 14).
Протоколами пред*явлення особи для впізнання від 20.03.2012 р. зафіксовано факт впізнання потерпілим ОСОБА_5 підсудних. На ОСОБА_4 потерпілий вказав як на особу, що побила його, а на ОСОБА_1 як на особу, що викрала у нього мобільний телефон (Т. 1 а.с. 70-72, 73-76).
Як встановила судово-медична експертиза, у ОСОБА_5 виявлено садно на фоні синця на нижній повіці правого ока та синець на правій щоці, які відносяться до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров*я) (Т. 1 а.с. 65-67).
Згідно з даними протоколу огляду місця події від 18.03.2012 р. в приміщенні магазину «Юлія»на підвіконні виявлено речові докази - мобільний телефон марки «Соні Еріксон Z 520 і», пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_5, водійське посвідчення на ім*я ОСОБА_5, талон до посвідчення водія, контрольний талон, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, картка «Нова Лінія», картка «АТЛ», банківська картка «Аваль»(Т. 1 а.с. 15-25, 54, 55).
Оскільки фактичні обставини, встановлені на досудовому слідстві показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ніким не оспорюються, підсудні та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності їх позиції, суд за згодою учасників процесу визнав недоцільним допит зазначених свідків в судовому засіданні. Учасникам судового розгляду роз*яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
На досудовому слідстві дії ОСОБА_1 та ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров*я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Однак в суді не здобуто доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 ще до початку злочину в будь-якій формі домовилися про пограбування ОСОБА_5 Також відсутні дані, які б вказували на спільність дій ОСОБА_1 і ОСОБА_4 і усвідомлення останнім тієї обставини, що наносячи потерпілому удари, він допомагає ОСОБА_1 заволодіти чужим майном. Так згідно з показаннями підсудних та потерпілого, умисел на заволодіння майном потерпілого у ОСОБА_1 виник раптово, після того як ОСОБА_5 відмовився дати йому свій телефон, і при описаних подіях ОСОБА_4 присутній не був, що виключає наявність між підсудними попередньої змови. Також немає доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_4 викрадав майно у потерпілого або привласнив майно, викрадене ОСОБА_1
Разом з тим встановлені судом фактичні обставини дають підстави вважати, що безпосереднім об*єктом, на який були спрямовані дії ОСОБА_4, були суспільні відносини, які забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті і побуті. Так, завдаючи потерпілому тілесні ушкодження в громадському місці під надуманим приводом, ОСОБА_4 керувався мотивом явної неповаги до суспільства, а насильницький характер його дій, наслідком яких стало заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень, свідчить про їх особливу зухвалість.
Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованою кваліфікацію дій підсудного ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України та кваліфікує його умисні дії за ч. 1 ст. 296 КК України як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство).
Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров*я потерпілого.
При призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, які кримінальний закон відносить до категорії тяжкого та середньої тяжкості, обставини їх вчинення, позицію потерпілого, який просив не позбавляти їх волі (Т. 2 а.с. 14), а також дані про їх особи.
Так ОСОБА_1 є молодою людиною, до кримінальної відповідальності притягується вперше і раніше ні в чому протиправному помічений не був, займався суспільно-корисною працею, позитивно характеризуються в побуті та за місцем роботи, страждає на спонділодісплазію.
ОСОБА_4 хоча і вважається несудимим, але вже притягувався до кримінальної відповідальності за злочин в сфері обігу наркотичних засобів, формально-позитивно характеризується в побуті, страждає на ряд тяжких хронічних захворювань.
Обставиною, яка пом*якшує покарання обох підсудних, суд визнає щире каяття, а обставиною, яка обтяжує їх покарання,- вчинення злочину у стані алкогольного сп*яніння.
З урахуванням наведеного суд призначає ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.
ОСОБА_4 суд призначає покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України.
З урахуванням тяжкості та обставин вчинених підсудними злочинів, даних про їх особи та попереднього ув*язнення ОСОБА_1, яке тривало майже чотири місяці, суд вважає за можливе звільнити обох підсудних від відбування покарання з випробуванням з призначенням їм максимального іспитового строку. На думку суду таке покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Питання про речові докази суд вирішує керуючись правилами, викладеними в ст. 81 КК України: речі, які були об*єктом злочинних дій, повертаються їх законному володільцю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 186 КК України, та призначити йому покарання 4 роки позбавлення волі.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання 2 роки обмеження волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, якщо протягом цього строку вони не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов*язки.
Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_4 наступні обов*язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з*являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Речові докази: мобільний телефон марки «Соні Еріксон Z 520 і», водійське посвідчення з талоном до нього, пенсійне посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль «Опель Омега»д.н.з. НОМЕР_1, банківську картку банку «Аваль», накопичувальну карку «ТНК Віза», дисконтну картку «Нова Лінія», контрольний талон газобалонного обладнання, дисконтну картку «АТЛ», які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_5, залишити останньому.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_4 залишити без змін - підписку про невиїзд, ОСОБА_1 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва на протязі 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: