ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1 Дарницький районний суд міста Києва < Суд-місто >
Справа № 2602/860/12
іменем України
"13" липня 2012 р.
Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого- судді Трусової Т.О.,
при секретарях Косолап Л.П., Маляр Н.В.,
з участю: прокурора Соколова М.С., захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернівці, громадянина України, українця, неодруженого, з базовою середньою освітою, непрацюючого, без реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, судимого: 1) 22.10.1997 р. Першотравневим районним судом м. Чернівці за ч. 2 ст. 141, ч. 3 ст. 140, ст.ст. 42, 43 КК України (в ред. 1960 р.) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
2) 31.10.2000 р. Першотравневим районним судом м. Чернівці за ч. 2 ст. 81, ст. 43 КК України (в ред. 1960 р.) на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
3) 29.12.2003 р. Першотравневим районним судом м Чернівці за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
4) 22.12.2006 р. Першотравневим районним судом м. Чернівці за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 22.03.2010 р. умовно-достроково з невідбутим строком 1 рік 5 місяців 13 днів
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-
18 травня 2010 року приблизно о 19-30 год. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився у дворі будинку АДРЕСА_2, де з метою здійснення дзвінка отримав від малолітнього ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Соні Еріксон 800і». Скориставшись вказаним телефоном, ОСОБА_1 в присутності потерпілого поклав його біля себе повідомивши, що очікує на дзвінок. Скориставшись тим, що потерпілий відволікся і не спостерігає за його діями, ОСОБА_1 таємно викрав вказаний мобільний телефон марки «Соні Еріксон 800і»вартістю 1400 грн. з сім-картою оператора мобільного зв'язку «МТС»вартістю 30 грн., на рахунку якої були грошові кошти в сумі 10 грн., поклавши його до кишені. Заволодівши майном ОСОБА_4 на загальну суму 1440 грн., ОСОБА_1 з місця вчинення злочину пішов, однак невдовзі був затриманий співробітниками міліції.
В судовому засіданні підсудний вину в інкримінованому йому злочині визнав частково. Не оспорюючи факту викрадення мобільного телефону, не погодився з кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 186 КК України вказавши, що чуже майно він викрав таємним способом, а отже вчинив крадіжку, а не грабіж.
ОСОБА_1 показав, що 18 травня 2010 року увечері він був в нетверезому стані і знаходився у дворі будинку АДРЕСА_2, де грав з підлітками в карти. У потерпілого він попросив мобільний телефон, щоб зателефонувати. Скориставшись телефоном, він поклав його біля себе. Коли потерпілий відволікся, у нього виник умисел на викрадення мобільного телефону. Поклавши телефон собі до кишені, він став іти. Потерпілий повернувся і спитав його, де телефон, на що він відповів, що залишив його на парапеті. Потерпілий попросив свого товариша подивитися, чи є там телефон, і останній, подивившись, сказав, що телефону немає. Для того, щоб переконати потерпілого, що телефону не брав, він вивернув кишені, звідки випала кришка від телефону, а сам телефон в цей час знаходився за підкладкою, в якій була діра. Після цього потерпілий став голосно вимагати повернення телефону, і він його запевнив, що якщо телефон не знайдеться, він поверне гроші. Це саме він сказав і перехожому, який підійшов до них. Далі він попросив потерпілого зачекати і пішов в напрямку свого будинку і, відчувши себе недобре, зайшов за сміттєвий бак, де в подальшому і був затриманий співробітниками міліції.
Як показав в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4, 18 травня 2010 року, коли він з друзями грав у карти в дворі будинку АДРЕСА_2, до них підійшов підсудний, який попросив до них приєднатися. Підсудний грав з ними карти приблизно на протязі години, а потім попросив у одного з його товаришів скористатися його мобільним телефоном. Зателефонувавши, підсудний повернув телефон товаришу, і вони продовжили грати в карти. Коли майже всі розійшлися, а залишилися лише він, його товариш і підсудний, останній попросив телефон у нього. Не бажаючи давати телефон, він повідомив, що у нього немає коштів на рахунку, однак ОСОБА_1 сказав, що він лише відправить безкоштовне повідомлення. Коли він дав телефон підсудному, той натискав якісь кнопки, а потім поклав телефон біля себе на парапеті повідомивши, що очікує на дзвінок. В цей час до них підійшов інший його товариш, з яким він став розмовляти. Розмовляючи, він побачив, що підсудний встав і почав іти, і він у нього запитав, де телефон, на що той відповів, що він його не брав. Він попросив товариша подивитися, чи немає телефону на парапеті, і той відповів, що немає. Потім він, привертаючи увагу перехожих, став голосно говорив до підсудного, вимагаючи повернути телефон. До них підійшов випадковий перехожий, який спитав у підсудного, чи брав він телефон. ОСОБА_1 заперечував, що викрав телефон, і вивернув кишені куртки, звідки випала кришка від телефону, і підсудний сказав, що знайшов її. Перехожий повідомив, що викличе міліцію, однак підсудний продовжував заперечувати, що викрав телефон, заявивши, що якщо він вважає його винним, то він принесе з дому гроші за телефон. Потім підсудний пішов ніби додому, а вони з перехожим направилися слідом і бачили як він заховався за сміттєвими баками. Згодом приїхали співробітники міліції, яких викликав перехожий, і затримали підсудного. В суді потерпілий підтвердив марку та вартість викраденого у нього мобільного телефону.
Згідно з даними протоколу усної заяви про злочин, 18 травня 2010 року о 20-16 год. ОСОБА_6 звернувся до Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві з заявою про те, що цього дня о 19-30 год. на АДРЕСА_2 невідомий чоловік заволодів мобільним телефоном його неповнолітнього сина ОСОБА_4 (Т 1 а.с. 6).
Свідок ОСОБА_7 -інспектор патрульної служби Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, в судовому засіданні підтвердив, що 18 травня 2010 року, перебуваючи на службі по охороні громадського порядку, він затримав за сміттєвими баками біля одного з будинків на вул. А.Ахматової ОСОБА_1, який перебував у стані сильного алкогольного сп*яніння. За заявою неповнолітнього потерпілого, ОСОБА_1 викрав у нього мобільний телефон. Зазначений телефон був виявлений на підніжці сміттєвого баку.
Протоколом огляду місця події від 18.05.2010 р. зафіксовано виявлення біля будинку № 37 по вул. А.Ахматової в м. Києві на підніжці сміттєвого баку речового доказу - мобільного телефону марки «Соні Еріксон 800і»з сім-картою мобільного оператора «МТС», у якому відсутні кришка та акумуляторна батарея (Т. 1 а.с. 8-11, 17-19, 20).
Зазначені докази доводять винність ОСОБА_1 у викраденні мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_4
На досудовому слідстві дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.
За змістом диспозиції зазначеної статті кримінального закону грабежем є викрадення чужого майна в присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.
Даючи юридичну оцінку діям ОСОБА_1, орган досудового слідства зокрема взяв до уваги показання самого підсудного про те, що він без дозволу потерпілого взяв його телефон, а потім поклав його до кишені і став іти, а потерпілий ішов за ним і просив повернути телефон (Т. 1 а.с. 48-50, 66-68), а також показання потерпілого ОСОБА_4, з яких вбачається, що добровільно він телефон підсудному не давав, однак останній вихопив його і почав ним користуватися, а потім в його присутності поклав телефон до кишені і через деякий час пішов (Т. 1 а.с. 26-29).
Проте протоколи допиту підсудного на досудовому слідстві не містять даних, які б вказували на відкритий спосіб викрадення ним мобільного телефону. Так під час допитів підсудного не з*ясовувалося, чи бачив потерпілий як він поклав телефон до кишені, та чи усвідомлював він (ОСОБА_1), що його дії розцінюються потерпілим як викрадення. Разом з тим та обставина, що на прохання потерпілого повернути телефон підсудний заперечував, що взагалі його брав, вказує на те, що він вважав свої дії таємними.
Потерпілий в суді підтвердив показання підсудного щодо обставин заволодіння ним його мобільним телефоном вказавши, що він сам дав телефон підсудному і дійсно не бачив як останній поклав до кишені телефон, що лежав на парапеті. Пояснюючи суперечності в свої показаннях в суді та на досудовому слідстві ОСОБА_4 зазначив, що на час проведення досудового слідства він був малолітнім і підписував протоколи не звертаючи увагу на те, яким чином викладені його показання. Потерпілий наполягав, що його показання в суді правдиві, а показання, зафіксовані в протоколах його допитів, спотворені.
Законний представник потерпілого ОСОБА_9 в суді також підтвердила, що на досудовому слідстві її син не говорив, що підсудний вихопив з його руки телефон.
Оскільки з показань в суді підсудного та потерпілого вбачається, що спосіб, яким ОСОБА_1 заволодів чужим майном, був таємним, і відсутні інші об*єктивні докази, які б безспірно свідчили про усвідомлення потерпілим факту викрадення, а підсудним - тієї обставини, що його дії помічені і оцінюються як викрадення, враховуючи положення ст. 62 Конституції України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що ОСОБА_1 заволодів майном ОСОБА_4 таємно.
Таким чином суд вважає необгрунтованою кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 185 України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
При призначенні ОСОБА_1 виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який кримінальний закон відносить до категорії середньої тяжкості, обставини його вчинення, позицію потерпілого і його законного представника щодо міри покарання, а також дані про особу підсудного.
Зокрема суд бере до уваги, що ОСОБА_1 неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів і вчинив новий злочин протягом строку умовно-дострокового звільнення (Т. 1 а.с. 81-82, 84-86), що свідчить про стійкий характер його злочинної поведінки, працював за місцем відбуття покарання за попереднім вироком суду (Т. 1 а.с. 95), після звільнення з місць позбавлення волі влаштувався на роботу за трудовим контрактом і за місцем роботи характеризується позитивно (Т. 1 а.с. 243, 244), має хронічні захворювання (Т. 2 а.с. 47) та розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю (Т. 1 а.с. 94), його батьки померли (Т. 1 а.с. 237, 238), а брат є інвалідом (Т. 1 а.с. 240-241, 242).
Обставиною, яка пом*якшує покарання підсудного, суд визнає щире каяття, а обставинами, які обтяжують покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп*яніння та щодо малолітнього.
Приймаючи до уваги вищевикладене суд призначає ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті обвинувачення.
Остаточне покарання ОСОБА_1 призначається відповідно до вимог ч. 4 ст. 81, ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання частини невідбутого покарання за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2006 року.
Питання про речовий доказ суд вирішує керуючись правилами, викладеними в ст. 81 КК України, -мобільний телефон, який був об*єктом злочинних дій, повертається його законному володільцю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання 2 роки 3 місяці позбавлення волі.
Відповідно до вимог ст.ст. 71, 81 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 грудня 2006 року і визначити ОСОБА_1 остаточне покарання 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбуття ОСОБА_1 покарання відраховувати від 19 травня 2010 року.
Речовий доказ: мобільний телефон «Соні Еріксон 800і»з сім карткою мобільного оператора «МТС»залишити законному представнику потерпілого ОСОБА_9
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя: