Справа № 1-286/11
іменем України
"05" липня 2012 р.Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого- судді Трусової Т.О.,
при секретарі Маляр Н.В.,
з участю: прокурора Беззубець А.В., потерпілого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Охтирки Сумської області, громадянина України, українця, неодруженого, з базовою середньою освітою, непрацюючого, без місця реєстрації, останнє постійне місце проживання: АДРЕСА_1, судимого 03.06.2005 р. Охтирським міськрайонним судом Сумської області за ч. 1 ст. 186 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-
11 жовтня 2006 року приблизно о 12-00 год. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп*яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_3, засудженим вироком Дарницького районного суду м. Києва від 20 квітня 2007 року, діючи спільно та узгоджено, вчинили таємне викрадення майна ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 за наступних обставин.
Діючи згідно розподілених ролей, в той час коли ОСОБА_3, знаходячись в кухні зазначеної квартири разом з ОСОБА_1, відволікав увагу останнього, ОСОБА_2 з однієї з кімнат таємно викрав ювелірні прикраси, а саме: золоту каблучку з каменем агат вартістю 4000 грн., дві золоті каблучки вартістю 700 грн. кожна, золотий годинник «Москва»вартістю 9000 грн., золоту каблучку з перлиною вартістю 500 грн., золоті сережки з перлинами вартістю 350 грн., золоту каблучку з каменем фіоніт синього кольору вартістю 600 грн., золоті сережки з каменем фіоніт синього кольору вартістю 200 грн., золоту каблучку з каменем рубін червоного кольору вартістю 450 грн., золоті сережки з каменем рубін червоного кольору вартістю 350 грн., золоту каблучку з янтарем вартістю 500 грн., золотий кулон у виді серця вартістю 200 грн., золотий кулон у виді підкови вартістю 200 грн., срібний ланцюг вартістю 200 грн., срібний кулон з зображенням Божої Матері вартістю 200 грн., срібну каблучку з каменем фіоніт синього кольору вартістю 250 грн., срібну каблучку з зображенням Святого Георгія вартістю 500 грн., а також позолочену запальничку «Зіппо»вартістю 1500 грн., срібну колекційну монету «Рубль»(19 століття) вартістю 1000 грн., дерев'яну шкатулку вартістю 50 грн. та мобільний телефон «Самсунг Е 760»сірого кольору вартістю 1598 грн. з сім-картою оператора мобільного зв*язку «Джинс»вартістю 25 грн., на рахунку якої було 30 грн.
Заволодівши майном ОСОБА_1 на загальну суму 23103 грн., що більше ніж в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є для потерпілого значною шкодою, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим за власним розсудом.
В суді ОСОБА_2 повністю визнав вину у вчиненні злочину та заявлений потерпілим цивільний позов, не оспорював обставини скоєного, перелік та вартість майна, викрадення якого йому інкримінується, а також кваліфікацію його дій. Підсудний в суді відмовився давати показання пославшись на те, що через сплив часу забув обставини скоєного. ОСОБА_2 в судовому засіданні заявив, що правдиві показання він давав при додатковому допиті його як обвинуваченого 29 грудня 2010 року, і саме ці показання слід вважати вірними.
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні зазначених показань ОСОБА_2, він зізнався в тому, що 11 жовтня 2006 року в денний час, будучи в нетверезому стані, запропонував ОСОБА_3 обікрасти знайомого йому ОСОБА_1, на що той погодився. Прийшовши до квартири ОСОБА_1, він попросив останнього віддати диски, які перед цим йому давав. Коли потерпілий запросив їх до квартири, вони в кухні вони почали розпивати принесений з собою коньяк. Коли він вийшов з кухні до ванної, щоб помити руки, ОСОБА_3 залишався в кухні з ОСОБА_1 і відволікав його увагу розмовами. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, він став шукати речі, які можна украсти. З найменшої кімнати він викрав шкатулку з золотими виробами та запальничкою «Зіппо». Також з цієї ж кімнати він викрав золотий годинник «Москва»і колекційну монету «Один рубль». Заховавши шкатулку під одяг, він зайшов в більшу кімнату, з якої викрав мобільний телефон, після чого повернувся в кухню. Ще деякий час вони знаходились у квартирі потерпілого, а потім разом з ним пішли. Показавши ОСОБА_3 викрадені речі, вони домовилися здати їх до ломбарду. Цього ж дня на паспорт ОСОБА_3 вони здали до ломбарду пару сережок з камінням червоного кольору та каблучку з камінцем синього кольору, а гроші поділили. Мобільний телефон він продав, а куди він подів інше викрадене майно, не пам*ятає. Наступного дня, дізнавшись від своєї дівчини про те, що його розшукує міліція, він поїхав до Москви (Т. 2 а.с. 38-43).
Окрім визнавальних показань підсудного його винність у вчиненні злочину при встановлених судом обставинах підтверджується іншими, дослідженими та перевіреними судом доказами.
Так вироком Дарницького районного суду м. Києва від 20 квітня 2007 року була встановлена винність ОСОБА_3 в таємному викраденні майна ОСОБА_1, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, повторно, що завдало значної шкоди потерпілому (Т. 2 а.с. 148-151).
Як показав в суді потерпілий ОСОБА_1, 11 жовтня 2006 року підсудний разом з ОСОБА_3 прийшли до нього додому під приводом забрати DVD-диски, які підсудний давав йому подивитися. Перенісши інсульт, він почував себе дуже погано і збирався іти у власних справах, а тому не хотів їх впускати, однак ОСОБА_3 поставив ногу між дверима, після чого вони зайшли до квартири і повідомили, що вип*ють коньяк, який принесли з собою. ОСОБА_2 сказав, що йому потрібно помитися і пішов у ванну кімнату, а він залишився в кухні разом з ОСОБА_3 Поки ОСОБА_3 різав закуску, він сидів біля столу, так як йому стало зле. ОСОБА_2 довго не повертався, і він хотів вийти, однак ОСОБА_3 загородив йому дорогу сказавши, що їм треба поговорити. Потім він дав ОСОБА_3 подивитися мобільний телефон, який не працював. Весь цей час ОСОБА_2 знаходився начеб-то у ванній кімнаті. Випивши разом коньяку, вони перемістилися в кімнату подивитися DVD-диски і невдовзі він повідомив ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що йому треба іти. Разом вони вийшли з квартири, і він пішов у власних справах. В цей же день він виявив зникнення мобільного телефону, який давав подивитися ОСОБА_3, а наступного дня виявив викрадення і іншого майна. Потерпілий підтвердив перелік і вартість викраденого у нього майна та підтримав заявлений цивільний позов.
11 жовтня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві про виявлення ним факту пропажі з квартири мобільного телефону після її відвідування наглядно знайомим ОСОБА_3 (Т. 1 а.с. 74).
З досліджених в суді показань на досудовому слідстві свідка ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_3 та його товариш ОСОБА_2 у вересні 2006 року працювали продавцями відеодисків на його торговельній точці поблизу станції метро «Позняки», однак він звільнив їх 30 вересня через нестачу відеодисків та грошових коштів. Як пояснив свідок, 13 жовтня 2006 року до нього звернувся раніше невідомий йому чоловік на ім*я ОСОБА_1, який повідомив, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 прийшли до нього додому, і поки він їх пригощав, викрали мобільний телефон. Зателефонувавши ОСОБА_3, він попросив його приїхати. При зустрічі ОСОБА_3 зізнався, що 12 жовтня вони з ОСОБА_2 заклали до ломбарду золоті вироби. Так як ОСОБА_3 відмовлявся повідомити будь-які подробиці, він спитав у потерпілого, чи не зникли у нього золоті прикраси. Той спочатку відповів, що все на місці, але через деякий час повідомив, що у нього з квартири зникли золоті прикраси. За домовленістю з потерпілим він по телефону домовився про зустріч з ОСОБА_2, однак той на обумовлену зустріч не приїхав. Після затримання ОСОБА_3 працівниками міліції він почав шукати ОСОБА_2 і від одного з його знайомих дізнався, що ОСОБА_2 О, пропонував придбати у нього мобільний телефон марки «Самсунг»та золоту монету. (Т. 1 а.с. 124-125).
Згідно з даними протоколу виїмки від 23 жовтня 2006 року в ломбарді по вул. Харківське шосе, 156 вилучено золоті вироби, здані ОСОБА_3 11 жовтня 2006 р. - пару золотих сережок та каблучку (т. 1 а.с. 92), які є речовими доказами (Т. 1 а.с. 93).
В суді потерпілий підтвердив, що передані йому слідчим сережки та каблучка належали його покійній дружині і були викрадені з його квартири 11 жовтня 2006 р.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 викрав майно ОСОБА_1 таємно. Доводи потерпілого про те, що підсудний вчинив розбій чи грабіж спростовуються дослідженими та перевіреними судом доказами. Так з показань самого потерпілого вбачається, що хоча він і не мав бажання впускати підсудного та його товариша в квартиру, він все ж-таки їх в своє житло впустив, при цьому жодного насильства, щоб увійти в квартиру, підсудні до нього не застосовували. В подальшому він також не заперечував щодо присутності підсудного і ОСОБА_3 в його квартирі, вживав з ними спиртні напої та дивився фільм. Як показав сам потерпілий, викрадення майна відбувалося не в його присутності, так як він в цей час разом з ОСОБА_3 перебував в кухні. Факт викрадення мобільного телефону потерпілий виявив вже після того як підсудний разом зі співучасником залишив його квартиру, а іншого майна аж на наступний день. Зазначене дає підстави вважати, що потерпілий не усвідомлював протиправний характер дій ОСОБА_2, який у свою чергу обгрунтовано вважав, що викрадення він здійснює непомітно для потерпілого.
Таким чином умисні дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому. Суд виключає з обвинувачення ОСОБА_2 таку кваліфікуючу ознаку як проникнення у житло, оскільки підсудний зі співучасником потрапив у квартиру потерпілого за його згодою.
При призначенні ОСОБА_2 виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який кримінальний закон відносить до тяжких, обставини його вчинення, особу потерпілого та його позицію щодо покарання, а також дані про особу підсудного.
Так ОСОБА_2 має не зняту та не погашену судимість за грабіж і вчинив новий злочин менш ніж через півтора року після винесення попереднього вироку, був засуджений за вчинення злочину в Російській Федерації, не працює, не підтримує соціальні зв*язки, формально характеризується за місцем останньої реєстрації в Україні.
Обставиною, яка пом*якшує покарання ОСОБА_2, суд вважає за можливе вважати визнання ним вини, а обставиною, яка обтяжує його покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп*яніння.
З врахуванням наведеного суд призначає ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 3 ст. 185 КК України.
Так як ОСОБА_2 вчинив новий злочин не відбувши покарання у виді штрафу, призначеного йому вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області, і строки давності виконання зазначеного вироку не закінчилися, так як були перервані вчиненням нового злочину, остаточне покарання йому призначається за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України покарання за даним вироком та за попереднім вироком повинні виконуватися самостійно.
Враховуючи попередню непогашену судимість ОСОБА_2, що свідчить про стійкий характер його протиправної поведінки, суд не вбачає підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням. На думку суду таке покарання буде справедливою карою за скоєне і є необхідним для його виправлення і попередження нових злочинів.
Розв*язуючи заявлений потерпілим і підтриманий ним в судовому засіданні цивільний позов, суд виходить з того, що злочинними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_1 завдано збитків у встановленому судом розмірі. Отже з врахуванням повернення потерпілому під час досудового слідства каблучки вартістю 600 грн. та сережок вартістю 350 грн. позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму 22153 грн.
Вирішуючи питання про речові докази, суд керується правилами, встановленими ст. 81 КПК України, -майно, яке було об*єктом злочинних дій, слід повернути його законному володільцю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання 3 роки 10 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 3 років 10 місяців позбавлення волі за даним вироком, приєдавши невідбуте покарання за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 3 червня 2005 року за ч. 1 ст. 186 КК України у виді штрафу в розмірі 850 грн., які виконувати самостійно.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 покарання відраховувати від 26 березня 2012 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 солідарно з засудженим ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 22153 грн. завданих злочином збитків.
Речові докази: золоті каблучку та сережки,- залишити потерпілому ОСОБА_1
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін, -тримання під вартою.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя: