Справа № 2-4851/12
іменем України
"20" червня 2012 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого -судді Коренюк А.М.
при секретарі Столярець І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс»про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд -
Позивач Клименко Ю.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс»про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03 жовтня 2011 року об 11.00 год. на вул. Здолбунівській в м. Києві між автомобілем «Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, яка при перестроюванні не надала дорогу транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку вона мала намір перестроїтися, та здійснила зіткнення з автомобілем «Тойота Кемрі», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що призвело до пошкодження даного транспортного засобу. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, що підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2011 року про звільнення відповідача від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КпАП України (за малозначністю діяння) із застосування заходів примусу -усного зауваження, внаслідок якої автомобіль, який належить позивачу, був пошкоджений, а йому завдана моральна шкода. З метою визначення розміру збитку, завданого пошкодженому транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем замовлено проведення незалежної експертизи. Згідно Звіту № 749 про визначення вартості матеріального збитку від 20 жовтня 2011 року, зробленого суб»єктом оціночної діяльності ТОВ «Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто», вартість збитку завданого автомобілю «Тойота Кемрі», державний номерний знак НОМЕР_2, визначено з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та становить 16 511 грн. 78 коп., які просить стягнути з відповідача. Крім того вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому була завдана моральна шкода, яку він оцінює у сумі 3 000 грн. 00 коп. та полягає в тому, що йому було завдано душевні страждання. Цивільно-правова відповідальність відповідача на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві страхова компанія «Інтер-Поліс», яке на його звернення відмовило у виплаті страхового відшкодування, що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, діюча на підставі довіреності від 21 лютого 2012 року (а.с.33), позовні вимоги підтримала у цілому з тих же підстав, просила їх задовольнити: стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс», як страховика ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 16 511 грн. 78 коп. - матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 150 грн. - витрат на проведення автотоварознавчого дослідження; з ОСОБА_2 просила стягнути 3 000 грн. 00 коп. - моральної шкоди, та солідарно з обох відповідачів на користь позивача 2 500 грн. 00 коп. -витрат на правову допомогу.
В судовому засіданні представник відповідач від Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс»ОСОБА_5, діюча на підставі довіреності від 01 грудня 2011 року (а.с.37), позовні вимоги визнала частково, не погоджуючись із вартістю відновлення пошкодженого транспортного засобу згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку пошкодженого автомобіля.
В судове засіданні відповідач ОСОБА_2 не з»явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена згідно чинного законодавства належним чином на підставі аб. 4 ч.5 ст. 74 ЦПК України -рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (а.с. 44).
За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу за її відсутності на підставі наявних у справі доказів та заяви позивача.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 жовтня 2011 року об 11.00 год. на вул. Здолбунівській в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода між автомобілем «Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, яка при перестроюванні не надала дорогу транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку вона мала намір перестроїтися, та здійснила зіткнення з автомобілем «Тойота Кемрі», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що призвело до пошкодження даного транспортного засобу (а.с.13, 14).
Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, що підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2011 року про звільнення відповідача від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КпАП України (за малозначністю діяння) із застосування заходів примусу -усного зауваження (а.с.14), внаслідок якої автомобіль, який належить позивачу, був пошкоджений. Вказаний вид відповідальності, застосований судом до відповідача, не є реабілітуючим, а тому її вина в даній дорожньо-транспортній пригоді є доведеною й не спростовується.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
З метою визначення розміру збитку, завданого пошкодженому транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем замовлено проведення незалежної експертизи. Згідно Звіту № 749 про визначення вартості матеріального збитку від 20 жовтня 2011 року, зробленого суб»єктом оціночної діяльності ТОВ «Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто», вартість збитку завданого автомобілю «Тойота Кемрі», державний номерний знак НОМЕР_2, визначено з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та становить 16 511 грн. 78 коп. (а.с.15-17, 18-22).
Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, судом взято за основу Звіт № 749 про визначення вартості матеріального збитку від 20 жовтня 2011 року, зроблений суб»єктом оціночної діяльності ТОВ «Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто»на замовлення позивача (а.с.15-17, 18-22), на тій підставі, що він відповідає вимогам законодавства, що регулює професійну оціночну діяльність в Україні, а саме: Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Загальним засадам оцінки майна і майнових прав», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджений Мін»юстом, Фондом держмайна, реєстраційний № 1070/8395 від 24.11.2003 року (зі змінами) тощо; має всі необхідні розрахунки визначення вартості матеріального збитку та виконаний з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля.
Статтею 29 зазначеного Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Проте частиною 3 зазначеної статті визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. За таких правових підстав, суд застосовує спеціальну норму, регулюючу дані правовідносини -статтю 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за наслідками вимог частини 3 статті 22 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правові підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Автомобіль відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України -є джерелом підвищеної небезпеки. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 16 511 грн. 78 коп. є обгрутованими та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують дані вимоги судом не встановлені.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві страхова компанія «Інтер-Поліс»згідно договору та Полісу № АА 0040256 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів строком дії договору з 12 квітня 2011 року до 11 квітня 2012 року (а.с.38). Тому 16 001 грн. 78 коп. - матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди мають бути стягнуті з вказаної страхової компанії, за відрахуванням суми франшизи у розмірі 510 грн. 00 коп., яка передбачена договором та Полісом № АА 0040256, й має бути стягнута з ОСОБА_2
Крім того, позивачем понесені додаткові витрати по оплаті автотоварознавчого дослідження, виконаного суб»єктом оціночної діяльності згідно Звіту № 749 про визначення вартості матеріального збитку від 20 жовтня 2011 року ТОВ «Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто»на замовлення позивача в розмірі 150 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № 3 від 13.01.2012 року (а.с.23), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Судом надана правова оцінка заперечень відповідача проти позову в частині вимог про стягнення матеріальних збитків, та вважає, що останні не заслуговують на увагу, розцінюються судом як такі, що спрямовані на уникнення від виконання зобов»язань, оскільки докази відповідачем на спростування позовних вимог не надані, тому такі заперечення не можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення як такі, що спростовуються доказами наданими позивачем по справі.
Суд, вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., вважає такі вимоги є необґрунтованими, безпідставними, заснованими на формальних припущеннях, а тому підлягають відмові у їх задоволенні, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 58 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Проте, не всі докази позивача обґрунтовані та доведені. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 4 статті 60 ЦПК України).
Ставлячи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач не обґрунтував належність та допустимість доказів до даних правовідносин, та з яких міркувань виходив, визначаючи її розмір, виходячи із формальних міркувань про розмір завданої моральної шкоди, відтак не довів в судовому засіданні рівень душевних страждань, яких він зазнав у зв»язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього самого, членів його сім»ї чи близьких родичів, на які він мав би послатися як на підставу свої доводів.
Особа має право, відповідно до ч.1, п.2. ч.2 ст.23 ЦК України, на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів.
Відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди не обґрунтовані, обставини, на які він посилається, не підтверджуються наявними в матеріалами справи доказами, причинний зв»язок між вказаною моральною шкодою і протиправною діяльністю відповідача судом не встановлені, а тому законні підстави для задоволення такої вимоги відсутні.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування йому витрат на правову допомогу в розмірі 2 500 грн. 00 коп., сплачені згідно квитанції № 3 від 16 січня 2012 року (а.с.26) на суму 500 грн. 00 коп. та квитанції № 18 від 20 квітня 2012 року на суму 2 000 грн. 00 коп. за надання правової допомоги (а.с.39) ТОВ «Юридична компанія «Бізнес-Асістанс», виходячи із наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 79 КЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правову допомогу. Правову допомогу, згідно ч.1 ст. 56 ЦПК України, може надавати особа, яка є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Права вказаної особи визначені ч.2 вказаної статті.
Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між правозахисником й клієнтом та мають бути закріплені в угоді, що й встановлено судом у даних правовідносинах.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», граничний розмір витрат, пов»язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Вирішуючи питання в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2 500 грн. 00 коп., з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік», ст.ст. 56, 79 ЦПК України, суд вважає їх необґрунтованими, недоведеними, не заснованими на вимогах закону, що регулюють дані правовідносини, а тому не підлягають задоволенню, оскільки представником позивача на підтвердження цих вимог не надано документа, що вказує на статус представника, як фахівця в галузі права (диплом про вищу юридичну освіту, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю тощо), розрахунок витрачених нормо годин, пов»язаних із наданням правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг тощо. За таких обставин вимоги про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частини першої статті 88 ЦПК України. Так, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги розмір задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити й понесені позивачем судові витрати у співвідношенні до розміру задоволених позовних вимог, що складає 166 грн. 61 коп., та підлягають стягненню з відповідача.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, ч.1 ст. 1172 ЦК України, Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та, керуючись статтями 5, 6, 7, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 62, 64, 88, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 293, 294 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс»про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс»на користь ОСОБА_1 16 001 грн. 78 коп. - матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 150 грн. - витрат на проведення авто товарознавчого дослідження, а всього -16 151 (шістнадцять тисяч сто п»ятдесят одна) грн. 78 (сімдесят вісім) коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 510 (п»ятсот десять) грн. 00 (нуль) коп. (сума франшизи) - матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Інтер-Поліс»на користь ОСОБА_1 166 (сто шістдесят шість) грн. 61 (шістдесят одна) коп. -судових витрат.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Коренюк А.М.