Справа № 2-945/12
іменем України
"14" червня 2012 р.Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого -судді Коренюк А.М.
при секретарі Столярець І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, що є правонаступником ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд -
Позивач ОСОБА_1, що є правонаступником померлого ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до відповідачів в особі ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25 квітня 2010 року о 18.00 год. на вул. Леніна в селі Велика Салтанівка Васильківського району Київської області між автомобілем «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, який не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що призвело до пошкодження даного транспортного засобу. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, що підтверджується постановою про притягнення останнього до відповідальності за ст. 124 КпАП України із застосуванням заходів впливу у вигляді застереження, внаслідок якої автомобіль, який належить позивачу, був пошкоджений, а йому завдана моральна шкода. З метою визначення розміру збитку, завданого пошкодженому транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, замовлено проведення незалежної експертизи на замовлення позивача. Згідно Звіту № 191 про визначення вартості матеріального збитку від 30 квітня 2010 року, зробленого суб»єктом оціночної діяльності ТОВ «Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто»вартість збитку завданого автомобілю «ГАЗ 31105», державний номерний знак НОМЕР_2, визначено з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та становить 10 159 грн. 98 коп., які просить стягнути з відповідача. Крім того вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому була завдана моральна шкода, яку він оцінює у сумі 1 650 грн. 00 коп. та полягає в тому, що йому було завдано душевні страждання. Позов ним пред»явлено як до винної в дорожньо-транспортній пригоди особи -ОСОБА_3, який на час завдання збитків був неповнолітньою особою (17 років), так й його батька -ОСОБА_4
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5, діюча на підставі договору про надання правової допомоги від 14 лютого 2012 року (а.с.59-60), позовні вимоги підтримала у цілому з тих же підстав, просила їх задовольнити: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 159 грн. 98 коп. - матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 1 650 грн. 00 коп. - моральної шкоди та 1 200 грн. 00 коп. -витрат на правову допомогу.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6, діючий на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11 липня 2011 року (а.с.62), позовні вимоги визнали частково, частково не погоджуючись із вартістю відновлення пошкодженого транспортного засобу згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку пошкодженого автомобіля, та просили стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 6 000 грн. матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 500 грн. 00 коп. - моральної шкоди.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що він не є належним відповідачем по даній справі, оскільки його син - відповідач ОСОБА_3 є повнолітньою особою, й підстав для визнання його особи співвідповідачем немає.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Суд вважає, що позивачем безпідставно подано позов до співвідповідача ОСОБА_4 -як батька відповідача ОСОБА_7, який на час завдання збитків досяг сімнадцяти - річного віку, а на даний час -повноліття, відтак на підставі ч.1 ст. 1179 ЦК України є особою, яка відповідає за завдану ним шкоду самостійно на загальних підставах, відтак вимоги позивача до ОСОБА_4 - є безпідставними й задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що 25 квітня 2010 року о 18.00 год. на вул. Леніна в селі Велика Салтанівка Васильківського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода між автомобілем автомобілем «Шевроле Аваео», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, який не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що призвело до пошкодження даного транспортного засобу (а.с.9, 10, 11, 12, 14-18, 19-22).
ОСОБА_2 22 червня 2011 року помер у віці 42 років (а.с.45), смерть якого не пов»язується із вказаною дорожньо-транспортною пригодою. Правонаступником якого є його батько - ОСОБА_1 (а.с.51), який згідно ухвали Дарницького районного суду м. Києва визнаний його правонаступником та залучений до участі у справі в якості позивача (а.с.54).
Згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва від 19 липня 2010 року дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, якого було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України із застосуванням заходів впливу у вигляді застереження (а.с.11,12). Дана постанови відповідачем не оскаржувалась й набула чинності.
З метою визначення розміру збитку, завданого пошкодженому транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем замовлено проведення незалежної експертизи. Згідно Звіту № 191 про визначення вартості матеріального збитку від 30 квітня 2010 року, зробленого суб»єктом оціночної діяльності ТОВ «Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто», вартість збитку завданого автомобілю «ГАЗ 31105», державний номерний знак НОМЕР_2, визначено з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, та становить 10 159 грн. 98 коп. (а.с. 14-18, 19-22).
Як встановлено в ході розгляду справи відповідач визнав себе винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, проте частково не погоджується із сумою визначеного матеріального збитку. Таким чином вина відповідача є доведеною, й ним не спростовується.
Приймаючи до уваги той факт, що відповідач має сумнів щодо оцінки пошкодженого автомобіля, останній відмовились від проведення судової авто-товарознавчої експертизи, частково спростовуючи Звіт про визначення вартості матеріального збитку, який надав до суду, як доказ, позивач. За таких підстав суд приймає рішення на підставі тих доказів, які надані сторонами, що обґрунтовують їх вимоги та заперечення, й інших обставин справи, які мають значення для вирішення справи у цілому.
Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, судом взято за основу Звіт № 191 про визначення вартості матеріального збитку від 30 квітня 2010 року, зроблений суб»єктом оціночної діяльності ТОВ «Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто»на замовлення позивача (а.с.14-22), на тій підставі, що він відповідає вимогам законодавства, що регулює професійну оціночну діяльність в Україні, а саме: Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Загальним засадам оцінки майна і майнових прав», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджений Мін»юстом, Фондом держмайна, реєстраційний № 1070/8395 від 24.11.2003 року (зі змінами) тощо; має всі необхідні розрахунки визначення вартості матеріального збитку та виконаний з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля.
Статтею 29 зазначеного Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Проте частиною 3 зазначеної статті визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. За таких правових підстав, суд застосовує спеціальну норму, регулюючу дані правовідносини -статтю 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за наслідками вимог частини 3 статті 22 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правові підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Автомобіль відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України -є джерелом підвищеної небезпеки. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 10 159 грн. 98 коп. є обгрутованими та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують дані вимоги судом не встановлені.
Суд, надавши оцінку поясненням сторін, письмовим доказам в частині вирішення спору про відшкодування моральної шкоди, характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеню вини відповідача, який завдав моральної шкоди позивачу, погіршення здібностей позивача та позбавлення можливості їх реалізації, вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині вимог частково на підставі принципу розумності та справедливості.
Позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 1 650 грн., проте судом прийнято до уваги той фактор, що позивач отримавши пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, не звертався до лікаря, відтак не надав доказів про ступінь таких пошкоджень (фізичних, моральних), чи перебував на лікарняному, доказів щодо погіршення стану здоров»я, як його наслідку, а тому суд розцінює їх як легкі пошкодження, що не мали наслідку впливу на погіршення здоров»я у майбутньому.
Проте, суд приймає до уваги й ті обставини, які мають суттєве значення та впливають на задоволення вимог відшкодування моральної шкоди, а саме те, що ушкодження стану позивача відбулося внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача, тобто при наявності причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, й з урахуванням часткового визнання в цій частині вимог відповідачем.
Таким чином, судом встановлений факт понесеної моральної шкоди позивачем, що виявивсяся у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв»язку із пошкодженням його майна (пункт 3 частини 2 статті 23 ЦК України), виходячи із принципу розумності та справедливості, та оцінює її у розмірі 500 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до пункту 3 частини 2, частин першої, 4 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов»язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода, відповідно до п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Вимоги позивача про відшкодування йому витрат на правову допомогу в розмірі 1 200 грн. 00 коп., сплачені згідно квитанції № 272553 від 11 листопада 2010 року адвокату ОСОБА_5 за надання правової допомоги (а.с.27) задоволенню не підлягають, виходячи із наступних підстав
Так, відповідно до ст. 79 КЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правову допомогу. Правову допомогу, згідно ч.1 ст. 56 ЦПК України, може надавати особа, яка є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Права вказаної особи визначені ч.2 вказаної статті.
Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між правозахисником й клієнтом та мають бути закріплені в угоді, що й встановлено судом у даних правовідносинах.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», граничний розмір витрат, пов»язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Вирішуючи питання в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1 200 грн. 00 коп., з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік», ст.ст. 56, 79 ЦПК України, суд вважає їх необґрунтованими, недоведеними, не заснованими на вимогах закону, що регулюють дані правовідносини, а тому не підлягають задоволенню, оскільки представником позивача на підтвердження цих вимог не надано документа, що вказує на статус представника, як фахівця в галузі права (диплом про вищу юридичну освіту, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю тощо), розрахунок витрачених нормо годин, пов»язаних із наданням правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг тощо. За таких обставин вимоги про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частини першої статті 88 ЦПК України. Так, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги розмір задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити й понесені позивачем судові витрати у співвідношенні до розміру задоволених позовних вимог, що складає 106 грн. 59 коп., та підлягають стягненню з відповідача.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, ч.1 ст. 1172 ЦК України та, керуючись статтями 5, 6, 7, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 62, 64, 88, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1, що є правонаступником ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 159 грн. 98 коп. - матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 500 грн. 00 коп. - моральної шкоди та 106 грн. 59 коп. -судових витрат, а всього - 10 766 (десять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 57 (п»ятдесят сім) коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Коренюк А.М.