ун. № 2608/1876/12
пр. № 2/2608/2758/12
19 липня 2012 року
Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чалої А.П.,
при секретарі- Котляр Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до КП «Рео-6» у Святошинському районі м.Києва,
3-ті особи: ОСОБА_2,
ОСОБА_3
про визнання незаконними і скасування актів, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до КП «Рео-6» у Святошинському районі м.Києва та просила визнати незаконними та скасувати акти перевірки її проживання в АДРЕСА_1 від 06.01.2011р. і від 05.07.2011р., посилаючись на те, що в провадженні Святошинського районного суду м.Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до неї про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 і оспорювані нею акти ПК «Рео-6» подані позивачами як докази її непроживання в спірній квартирі, інформація, зафіксована в актах про те, що вона не проживає в цій квартирі, не відповідає дійсності, оскільки вони складені в денний час, коли більшість мешканців перебуває на роботі, а також на те, що працівники КП «Рео-6» не мали права на складання актів саме такого змісту. Просила задовольнити позов на підставі ст.47 Конституції України, ст.ст. 2, 12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання», ст.ст. 1, 21, 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
В судовому засіданні представники позивачки позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, на порушення житлових прав позивачки, а також на те, що, на їх думку, вказаними актами відповідачем оспорюються її права на вільний вибір місця проживання, передбачені Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання» та вважали, що іншим способом захистити порушені права позивачки вона не має можливості.
Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість, безпідставність, а також на те, що акти складені у відповідності до діючого законодавства та компетентними на їх складання особами КП «Рео-6».
Треті особи та їх представник проти позву заперечували, посилаючись на те, що відомості, зазначені в актах КП «Рео-6», які оспорює позивачка, про не проживання її в спірній квартирі, відповідають дійсності, а тому вважали, що спірні акти визнанню недійсними і скасуванню не підлягають.
Заслухавши пояснення представників позивачки, представника відповідача, третіх осіб і їх представника, допитавши свідків обох сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що позивачка і треті особи та малолітній син позивачки і третьої особи ОСОБА_4 є зареєстрованими в АДРЕСА_1 (а.с. 15 - копія довідки по формі №3), яка була отримана ОСОБА_2 згідно ордеру від 30.11.2005р. на сім*ю з чотирьох осіб: неї, сина ОСОБА_3, невістку ОСОБА_5 і онука ОСОБА_6 (а.с. 8 - копія ордеру).
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували в шлюбі, який на час розгляду справи розірвано і 07.10.2011р. позивачка уклала шлюб з ОСОБА_7 та взяла прізвище чоловіка (а.с. 41 - копія свідоцтва про шлюб).
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 04.08.2011р. відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-тя особа: філія 808 Святошинської РДА м.Києва про встановлення порядку користування житловим приміщенням та розподіл особового рахунку (а.с. 12 - копія ухвали суду), по якій ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, в обґрунтування якого позивачами за зустрічним позовом подані до суду акти КП «Рео-6» від 06.01.2011р. і від 05.07.2011р., які складені комісіями КП «Рео-6», до яких входили майстри комунального підприємства, в яких вказано про те, що ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 є зареєстрованою, але не проживає і місце проживання її невідоме (а.с. 9, 10 - копії актів).
Відмовляючи в позові, суд виходив з наступного.
Згідно частини 1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а відповідно до частини 2 - кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Тобто, об*єктом правового захисту згідно діючого законодавства є цивільне право або інтерес особи.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом вказані в частині 2 ст.16 ЦК України.
Стаття 11 ЦК України визначає підстави виникнення цивільних прав та обов*язків, зокрема це: договори та інші правочини (пункт 1) частини 2 цієї статті), інші юридичні факти (пункт 4) цієї ж статті), акти цивільного законодавства (частина 3 цієї ж норми права).
Визначення правочину дано в частині 1 ст.202 ЦК України, де вказано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов*язків.
Глава 6 ЦПК України визначає порядок розгляду судами прав про встановлення фактів, що мають юридичне значення, тобто фактів, від яких, також, залежить набуття, зміна або припинення цивільних прав та обов*язків.
Поняття і види актів цивільного законодавства закріплено в ст.4 ЦК України, де вказано, що до таких актів відносяться Конституція України, Цивільний кодекс України, закони України та інші підзаконні акти.
В даному спірному випадку предметом оскарження позивачкою є акти КП «Рео-6», в яких вказано про те, що ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 є зареєстрованою, але не проживає і місце проживання її невідоме.
Оспорювані позивачкою акти не є по своїй суті правочинами, оскільки не тягнуть за собою набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов*язків, не є юридичними фактами, оскільки за результатом їх складання у позивачки, також, не виникають, не змінюються і не припиняються будь-яке цивільне прав або інтерес та не є актами цивільного законодавства, оскільки для прийняття такого виду актів необхідна певна компетенція.
Тобто, складання та існування актів майстрами КП «Рео-6», в яких вказано про те, що ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 є зареєстрованою, але не проживає і місце проживання її невідоме, не порушує ніяких прав або охоронюваних законом інтересів позивачки, не свідчить про невизнання або оспорювання відповідачем будь-якого її цивільного права або інтересу, оскільки складання цих актів само по собі не тягне за собою ніяких правових наслідків, на підставі цих актів у позивачки не виникають ніякі обов*язки і вона не позбавляється ніяких прав.
Таким чином, в даному спірному випадку у позивачки не виникло право на судовий захист, оскільки її цивільне право або інтерес не порушені, не є невизнаними та не оспорюються безпосередньо актами КП «Рео-6».
Посилання представників позивачки на те, що оспорюваними позивачкою актами КП «Рео-6» оспорюються її житлові права та права на вільний вибір місця проживання, закріплені в Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання», не заслуговують на увагу, оскільки випливають з невірного тлумачення діючого законодавства та виниклої юридичної ситуації, оскільки, як зазначалось вище, акти КП «Рео-6» не можуть порушувати будь-яких цивільних прав або цивільного інтересу позивачки або свідчити про їх невизнання або оспорювання КП «Рео-6» або майстрами даного комунального підприємства, які склали ці акти, оскільки ці документи не тягнуть для позивачки ніяких правових наслідків.
Показання свідків, допитаних за клопотанням обох сторін, на предмет того, чи мали працівники КП «Рео-6» складати акти про не проживання позивачки в спірній квартирі та щодо порядку складання цих актів, юридичного значення в даному випадку не мають, оскільки оспорювані позивачкою акти по своїй суті не є документами, які можуть бути визнані незаконними та скасовані в порядку позовного провадження з мотивів, викладених вище.
Крім цього, суд враховує зміст договору №469 на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового і нежитлового фонду, що знаходиться на балансі Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва», укладеного 01.11.2011р. між КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» і КП «Рео-6» (а.с. 53-58 - копія договору) і посадову інструкцію майстра житлової ремонтно-експлуатаційної дільниці КП РЕО, де в пункті 2.17., крім іншого, майстру надано право складати акти…
Правовий аналіз вказаного вище договору і посадових обов*язків майстра КП Рео, дає суду зробити висновок про те, що складання актів різного змісту та характеру є одним із засобів реагування та фіксації уповноваженими працівниками комунального підприємства певних обставин та способом надання відповіді на звернення громадян - мешканців будинків і по своїй суті охоплюється повноваженнями та функціями КП Рео як комунального підприємства в цілому і безпосередніми обов*язками майстрів даного комунального підприємства.
У зв*язку з наведеним, посилання представників позивачки в обґрунтування позову на відсутність правових підстав для складання майстрами КП «Рео-6» актів про не проживання мешканців в житлових приміщеннях, є безпідставним.
Відповідно до змісту частини 1 ст.64 ЦПК України, акти є одним із письмових доказів, який сам по собі не має юридичної сили і не тягне юридичних наслідків, а суд при розгляді справи оцінює усі зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні та на підставі такого правового аналізу розв*язує спір по суті, фактично позивачка заперечує проти інформації, викладеної в оспорюваних нею актах КП «Рео-6», що ґрунтовано на її запереченні проти зустрічного позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, а тому в заперечення проти цих актів як процесуальних доказів, а саме: проти інформації, яка складає їх зміст, позивачка не позбавлена права подавати суду відповідно до ст.128 ЦПК України в межах цивільної справи інші докази, які б спростовували інформацію в актах та навпаки підтверджували би обставини її проживання в спірній квартирі або підтверджували недоведеність обставин, викладених в актах, можливо, обставини, якими вона обґрунтовувала даний позов або інші.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв*язку, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 4, 11, 15, 16, 202 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до КП «Рео-6» у Святошинському районі м.Києва, 3-ті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування актів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: