Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0605/2-572/11
Категорія 27
24 липня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Павицької Т.М.
суддів Шевчук А.М., Борисюка Р.М.
з участю секретаря Збаражської Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 11 червня 2012 року, -
В грудні 2011 року ПАТ КБ „ПриватБанк" звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що у відповідності з кредитним договором від 25.04.2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки відповідач зобов'язань за кредитним договором не виконав, то позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 21 796 грн.89 коп.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 11 червня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" 21 796 грн.89 коп. заборгованості за кредитним договором, 217 грн. 97 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог про стягнення ставки (поточної заборгованості) в розмірі 60 %.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 25.04.2008 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк" ( правонаступником якого є ПАТ КБ „ПриватБанк") та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач погодився вважати заяву позичальника разом із запропонованими банком Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами - договором, та отримав примірник договору, що підтверджується його підписом.
Відповідно до ст.526 ЦПК України зобов"язання має виконуватись належними чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного судочинства.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов"язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
Нормами ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов"язаний сплатити гроші відповідно до ст.625 ЦК незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст.1048 ЦК.
Якщо договором установлений обов"язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК.
В зв"язку з тим, що ОСОБА_1 належним чином зобов"язання за кредитним договором не виконував, у нього утворилася заборгованість. Так, згідно розрахунку розміру заборгованості, ОСОБА_1 станом на 30.07.2011 року мав заборгованість за кредитним договором в сумі 21 796 грн.89 коп., з яких 10 784 грн.79 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 9497 грн. 96 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. штраф ( фіксована частини), 1014 грн. 14 коп. штраф ( процентна складова).
За вимогами ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, передбачених ст.61 цього Кодексу.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на спростування розрахунку заборгованості по кредитному договору.
Доводи позивача щодо неправомірності нарахування банком 60 % на суму простроченої заборгованості є безпідставними. Нарахування процентів на суму простроченої заборгованості визначено Тарифами банку. З Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку ОСОБА_1 був ознайомлений та з ними погодився, про що він зазначив в заяві, яку особисто підписав. Порушення умов договору зі сторони ОСОБА_1 підтверджується випискою з особового рахунку.
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 пояснила, що відповідач має кредитну картку „Універсальна GOLD".
Згідно довідки про умови кредитування за цією карткою базова % ставка в місяць становить 2,5 %, а процентна ставка ( в місяць) на суму простроченої заборгованості становить 5 %.
Оскільки ОСОБА_1 зобов"язання щодо повернення коштів за договором кредиту належним чином не виконав, суд першої інстанції, врахувавши умови договору кредиту, дійшов законного та обгрутованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ПАТ КБ „ПриватБанк".
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не встановлено.
Тому рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 11 червня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді