"14" червня 2012 р. справа № 2а-5362/11(2а/412/12234/11)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря -Мамалат І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 січня 2012 року у справі № 2а-5362/11(2а/412/12234/11) за позовом ОСОБА_1 до Жовтневого відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання розпорядження незаконним, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконним розпорядження ДВС Жовтневого відділу Дніпропетровського МУЮ №В22-650/10 про направлення виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_1, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості по аліментам з урахуванням фактично сплачених сум.
Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 січня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Тернопільського міського суду Тернопільської області від 24 листопада 2004 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання дочки, примусове виконання якого здійснювалось Першим відділом ДВС Тернопільського МУЮ. У зв'язку з відсутністю відомостей про сплату аліментів ОСОБА_1, державним виконавцем ДВС Терпопільського МУЮ 01 грудня 2010 року складено акт нарахування заборгованості по аліментам, відповідно до якого заборгованість складає 21066, 71 грн. Вказане виконавче провадження направлено для здійснення виконавчих дій до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ за місцем працевлаштування боржника. Жовтневим ВДВС, з метою примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів, видано розпорядження №В22-650/10, яким направлено виконавчий лист Головному бухгалтеру Зонального відділу військової служби правопорядку (місце працевлаштування боржника).
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можливо.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 оскаржує дії та розпорядження ДВС, які вчинено (прийнято) при виконанні рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 листопада 200 року, яке ухвалено в порядку цивільного судочинства за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Відповідно до ст..383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Тобто, Цивільним процесуальним кодексом України визначено порядок оскарження дій державного виконавця, які вчинено ним при виконанні рішення, що ухвалено відповідно до цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 (сторона виконавчого провадження) оскаржує дії (рішення) державного виконавця, вчиненні (прийняті) ним при виконанні рішення суду, яке ухвалено в порядку цивільного судочинства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вказаний спір не є справою адміністративного судочинства.
Частиною 1 ст.203 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст. 155, 157 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.157, 160, 198, 203, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 січня 2012 року у справі № 2а-5362/11(2а/412/12234/11) - скасувати, а провадження в адміністративній справі закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.
(Повний текст ухвали виготовлено 15.06.2012р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк