"05" червня 2012 р. справа № 2а-5640/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.
за участю секретаря судового засідання: Мачихіна В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Реєстратора Комунального підприємства Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради Буравльової Ганни Сергіївни та Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
02.12.2011р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Реєстратора Комунального підприємства Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради Буравльової Ганни Сергіївни та Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії, де, посилаючись на те, що є одним із засновників ТОВ «ВАЮР». Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2006 р. розірвано договір купівлі -продажу від 25.03.2006 р., укладений між ТОВ «ВАЮР»та ПП Кухаренко Наталією Володимирівною та визнано за ТОВ «ВАЮР»право власності на споруду кафе, літ. А-1, розташоване за адресою АДРЕСА_1. 04.10.2011 р. при зверненні до відповідача із заявою про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ВАЮР»на споруду кафе, отримали відмову в державній реєстрації від 31.10.2011 р. Оскільки вважає відмову в державній реєстрації незаконною, звернувся до суду та просить визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»про відмову у реєстрації від 31.10.2011 р. та зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»зареєструвати та ТОВ «ВАЮР» право власності на споруду кафе, літ А-1, розташоване за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2006 р.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено, визнано неправомірним рішення реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради Буравльової Ганни Сергіївни від 31.10.2011 р. про відмову в державній реєстрації права власності за ТОВ «ВАЮР»на споруду кафе, літ. А-1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2006 р. та зобов'язано КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за ТОВ «ВАЮР»право власності на об'єкти нерухомого майна: а, саме, на споруду кафе, літ. А-1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської Області від 25.05.2006 р.
Не погодившись з постановою суду, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ВАЮР»зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 408364.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2006 р. розірвано договір купівлі -продажу від 25.03.2006 р., укладений ТОВ «ВАЮР»та ПП Кухаренко Наталією Володимирівною та визнано за ТОВ «ВАЮР»право власності на споруду кафе, літ.А-1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Дане рішення набрало чинності 13.06.2006 р.
Відповідно Статуту ТОВ «ВАЮР», в редакції 2010 р., одним із засновників товариства є ОСОБА_1, предметом діяльності ТОВ «ВАЮР»є здійснення виробничої, торгівельної, інноваційно -посередницької, консультативної, інжинірингової, транспортної, рекламної, культурно -освітньої та іншої діяльності, що не суперечить чинному законодавству України та має самостійний баланс, відокремлене майно, поточний, валютний та інші рахунки в банківських установах, печатки, штампи та бланки зі своїм найменуванням.
Рішенням про відмову в державній реєстрації прав від 31.10.2011р. реєстратор Буравльова Ганна Сергіївна відмовила у реєстрації права власності на об'єкт нерухомості. Підставами для відмови в реєстрації права стали: подані документи не відповідають вимогам, установленим Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Як на правові підстави відмови у реєстрації права, відповідач посилався на Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5.
За результатами перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм матеріального права, які регулюють порядок та підстави державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої дійшов висновку про те, що відповідач, який в спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, оскільки при здійсненні державної реєстрації прав власності наділений владними управлінськими функціями, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Зокрема, судом першої інстанції зроблено висновок про порушення відповідачем вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження»та вимог «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Мін'юсту України №7/5 від 07.02.2002р.
Такі висновки суду першої інстанції суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як вище зазначено, право власності на споруду кафе, позивач набув на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно вимог Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.
У відповідності до ч.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 року №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно з ст.19 названого Закону підставами для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, правовстановлюючими документами, зокрема, є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.
З огляду на викладені норми матеріального права рішення суду, що набрало законної сили, є тим документом, що посвідчує право власності певної особи на об'єкти нерухомості і є підставою для здійснення державної реєстрації в органах БТІ.
Таким чином, враховуючи вимоги ст.19 Конституції України, посадові особи МБТІ були зобов'язані здійснити державну реєстрацію права власності позивача на нерухоме майно на підставі рішення суду.
Відповідач не обґрунтовано відмовив позивачу у здійснені державної реєстрації, тим самим порушивши не тільки норми матеріального права, які регулюють порядок та підстави державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, але й відмовився від виконання рішення суду, яким за позивачем визнано право власності на нерухоме майно, при цьому вдався до свого тлумачення судового рішення, що набрало законної сили і є обов'язковим до виконання.
Фактичне виконання рішення, ухвали, постанови суду є невід'ємною частиною судового процесу і свідчить про реальну спроможність державних органів забезпечити виконання рішення суду, як завершальну стадію судового процесу, на результат якої направлені очікування та сподівання особи, права якої порушено.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на доступ до суду було б ілюзорним, якби остаточне, зобов'язальне судове рішення залишалося без дієвим на шкоду одній зі сторін (справа «Ромашов проти України, рішення від 27.07.2004р.).
За таких обставин, враховуючи те, що оскаржене рішення відповідача не відповідало вимогам чинного законодавства, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав таке рішення неправомірним та зобов'язав відповідача здійснити державну реєстрацію прав власності позивача на підставі наданих ним документів.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскаржене судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України і підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»- залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2011 р. -залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: Т.С. Прокопчук