ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 липня 2012 року 15:00 № 2а-4586/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд"
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби
проскасування податкових повідомлень-рішень
02 квітня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне акціонерне товариство "ТММ-Енергобуд" (далі по тексту -позивач, ПрАТ "ТММ-Енергобуд") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 11 листопада 2011 року №0007942309 та №0007952309.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-4586/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07 травня 2012 року.
07 травня 2012 року протокольною ухвалою замінено первинного відповідача -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на належного - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) та оголошено перерву до 21 травня 2012 року.
В судовому засіданні 21 травня 2012 року сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 11 листопада 2011 року №0007942309 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ПрАТ "ТММ-Енергобуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 373 914,00 грн., в тому числі за основним платежем -299 131,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -74 783,00 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 11 листопада 2011 року №0007952309 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, пункту 4.3 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ПрАТ "ТММ-Енергобуд" зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 1 254 976,00 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 18 жовтня 2011 року №2202/23-09/33889106 "Про результати планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" код за ЄДРПОУ 33889106 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р." (далі по тексту -Акт перевірки).
У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 299 131,00 грн., у тому числі: за півріччя 2010 року - 299 131,00 грн., 9 місяців 2010 року -299 131,00 грн., 2010 рік -299 131,00 грн.; підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, пункту 4.3 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у січні 2010 року на суму 257 639,00 грн., що призвело до завищення показників, відображених в рядку 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту" декларації з податку на додану вартість у лютому та березні 2010 року; завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2010 року на суму 84 232,00 грн. та завищення показників, відображених в рядку 25.1 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 1 254 977,00 грн.
Порушення норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на думку відповідача, виникли внаслідок наступного: фактично згідно даних облікових регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів, протягом 2 кварталу 2010 року визнано витрат на суму 24 563 632,59 грн., в той час як задекларована сума валових витрат у 2 кварталі 2010 року становить 28 896 901,00 грн.; сума авансів, виплачених постачальникам протягом 2 кварталу 2010 року, збільшилась на 633 539,67 грн.; враховуючи те, що до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за півріччя 2010 року віднесено витрати у сумі 2 608 794,00 грн. понесені у 1 кварталі 2010 року, та не включені до складу валових витрат 1 кварталу 2010 року, сума валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за півріччя 2010 року за даними перевірки складає 38 892 971,00 грн.
Порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість", відповідач обґрунтовує наступним: 1) підприємством не нараховано податкових зобов'язань при імпортуванні послуг за фактом перерахування нерезиденту грошових коштів у сумі 110 968,92 євро, що складає 1 288 193,58 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2010 року на суму 257 638,70 грн.; 2) підприємством завищено податковий кредит у вересні 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Квант-Т", оскільки останнє за даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України не задекларувало податкові зобов'язання у вересні 2010 року у розмірі 1 254 977,10 грн.; за даними ДПІ у м. Авдіївці у ТОВ "Квант-Т" відсутні основні засоби, кількість працюючих 1 особа, тобто відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а тому укладені угоди мають ознаки нікчемності.
Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: порушення податкового законодавства викладені в Акті перевірки не чітко, без посилань на первинні документи та контрагентів; визначені податковим органом суми авансів не відповідають даним бухгалтерського обліку підприємства та первинним документам; ПрАТ "ТММ-Енергобуд" не мало відносин з ТОВ "Есаб" у січні 2010 року; взаємовідносини з ТОВ "Квант-Т" підтверджені первинним документами, а податковий кредит належним чином оформленими податковими накладними.
Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.
Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ПрАТ "ТММ-Енергобуд", виходячи з наступних мотивів.
В частині висновків Акта перевірки про порушення норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд звертає увагу на наступне.
Для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами (далі - платники податків) наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі по тексту - Порядок).
За визначенням пункту 3 Порядку акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Пункт 5.2 Порядку встановлює, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
В Акті перевірки відповідач встановив розбіжності між показниками задекларованих позивачем валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року та визначених перевіркою на загальну суму 1 196 525,00 грн. (витрати на придбання товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, Акт перевірки не містить чітко викладеного змісту порушення та посилань на господарські операції, в результаті яких допущено порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та не зазначено первинні документи, що підтверджують наявність факту порушення;
Зі змісту Акта перевірки суд вбачає, що при здійсненні перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в порушення вимог Порядку не використовувала первинні документи позивача, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, не навела доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення позивачем податкового законодавства.
При цьому відомості про відсутність первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів позивачем, що підтверджують факт порушення, в Акті перевірки не зазначені.
Враховуючи пояснення представників сторін та даних таблиці на стор. 8-11 Акта перевірки, суд припускає, що встановлені відповідачем порушення виникли у зв'язку з тим, що податковий орган виключив зі складу валових витрат суми авансів, виданих контрагентам позивача.
Разом з тим, ні в Акті перевірки, ні в письмовому запереченні проти позову відповідачем не визначено які саме суми авансів виключені ним із загальної суми зміни авансів, виданих постачальникам протягом 2 кварталу 2010 року, по яким контрагентам та з яких підстав.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що факти порушення позивачем податкового законодавства, виявлені відповідачем в Акті перевірки, викладені не чітко, не об'єктивно та без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, що свідчить про не дослідження відповідачем обставин фінансово-господарської діяльності позивача та виключає можливість прийняти висновок про наявність порушень податкового законодавства з боку ПрАТ "ТММ-Енергобуд".
Пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно абзацу другого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що позивач відніс до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, або витрати, які не включаються до складу валових витрат.
В свою чергу позивач надав до матеріалів справи власний розрахунок сум авансів, виплачених постачальникам протягом 2 кварталу 2010 року разом з копіями відповідних первинних документів, банківських виписок на підтвердження правомірності формування ним валових витрат за 2 квартал 2010 року в задекларованому обсязі, та на спростування висновків Акта перевірки.
Суд не приймає до уваги пояснення відповідача, що ґрунтується на нормах Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" інших, ніж зазначені в Акті перевірки, оскільки під час перевірки жодних інших порушень крім підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем не встановлено.
Таким чином, висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та заниження податку на прибуток, на переконання суду, є помилковими, а збільшення грошового зобов'язання з цього податку -протиправним.
В частині висновків Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" по взаємовідносинам з ТОВ "Есаб" суд звертає увагу на наступне.
Відповідач вважає, що позивач у січні 2010 року мав нарахувати податкові зобов'язання при імпортуванні послуг за фактом перерахування нерезиденту ТОВ "Есаб" грошових коштів у сумі 110 968,92 євро, що складає 1 288 193,58 грн., за контрактом від 28 липня 2009 року №145М/04П.
На підставі наявних у справі матеріалів суд встановив, що 28 липня 2009 року між нерезидентом - ТОВ "Есаб" (ООО "Эсаб"), Росія, (постачальник) та ЗАТ "ТММ-Енергобуд" (правонаступником якого є позивач) (покупець) укладено договір №145М/04П (обладнання для автоматичної зварки, поставка без ввезення на митну територію РФ), за умовами якого постачальник обов'язується передати у власність покупця обладнання та виконати роботи по шефмонтажу, пуско-наладці, введення обладнання в експлуатацію та надати послуги по навчанню персоналу покупця правилам експлуатації обладнання.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 29 липня 2009 року до вказаного договору визначено, що оплата вартості договору здійснюється шляхом безвідкличного підтвердженого акредитива, відкритого на суму 807 740,00 Євро; акредитив відкривається протягом 30 календарних днів від дати підписання договору.
Відповідно до частини першої статті 1093 Цивільного кодексу України у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.
Матеріали справи підтверджують, що 27 серпня 2009 року за дорученням позивача Державним ощадним банком України відкрито безвідкличний документарний акредитив на суму 807 740,00 Євро на користь ТОВ "Есаб".
Згідно платіжного доручення в іноземній валюті від 27 серпня 2009 року №03 перераховано кошти у розмірі 807 740,00 Євро на покриття акредитиву №078ІМР270809.
Підпункт 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.
Таким чином, дату виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) може підтверджувати відповідна виписка банку про списання з рахунку платника податку коштів в оплату робіт (послуг) або акт виконання робіт (послуг).
Однак, відповідач не надав суду доказів на підтвердження висновків Акта перевірки щодо перерахування позивачем у січні 2010 року на користь нерезидента ТОВ "Есаб" грошових коштів у розмірі 110 968,92 Євро за імпортовані послуги за договором від 28 липня 2009 року №145М/04П, зокрема, відповідної банківської виписки; відтак, на думку суду, висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та про заниження податкових зобов'язань є помилковими.
В частині висновків Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" по взаємовідносинам з ТОВ "Квант-Т" суд звертає увагу на наступне.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ПрАТ "ТММ-Енергобуд" з ТОВ "Квант-Т", обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).
Як підтверджують матеріали справи, 07 червня 2010 року між ЗАТ "ТММ-Енергобуд" (правонаступником якого є позивач) (покупець) та ТОВ "Квант-Т" (продавець) укладено договір №07-06/10, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти його та оплатити. Найменування товару ,кількість, ціна та умови поставки зазначаються в специфікаціях та додаткових угодах, що є невід'ємними частинами договору.
Відповідно до специфікації №1 до вказаного договору, видаткової накладної від 07 вересня 2010 року №РН-0000010 ТОВ "Кван-Т" поставило позивачу сталь в асортименті.
ТОВ "Кван-Т" виписало на адресу позивача податкову накладну від 07 вересня 2010 року №37 на загальну суму 7 529 862,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 254 977,10 грн.
Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі на повну суму вартості поставки, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Кван-Т", у зв'язку з придбанням товару (сталі).
Судом встановлено, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача - ТОВ "Кван-Т" був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкова накладна, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Вирішуючи питання про реальність спірних операцій та питання придбання товару з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПрАТ "ТММ-Енергобуд" здійснює діяльність, зокрема, з посередництва в торгівлі рудами та металами, а ТОВ "Кван-Т" -діяльність з оптової торгівлі чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них.
Суд встановив, що придбана у ТОВ "Кван-Т" сталь реалізована позивачем АТЗТ "Українське ремонтно-будівельне підприємство "Шлях" ("Украинское ремонтно-строительное предприятие "Путь") за ціною 7 530 977,40 грн.
На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивач надав в матеріали справи наступні докази: копію господарського договору з АТЗТ "Українське ремонтно-будівельне підприємство "Шлях", специфікації до нього, видаткової накладної, податкової накладної, протоколу про залік взаємних вимог.
Таким чином, суд приходить до висновку, що операції ПрАТ "ТММ-Енергобуд" з ТОВ "Кван-Т" здійснені в межах господарської діяльності підприємств, спрямовані на отримання доходу, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Доказів на підтвердження того, що ТОВ "Кван-Т" не мало можливості на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань відповідачем до суду не надано.
Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Кван-Т", суд звертає увагу на наступне.
Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Кван-Т", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та станом на 25 липня 2012 року ТОВ "Кван-Т" зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відомості про нього є підтвердженими.
На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податку продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї; розбіжності при автоматизованому співставленню податкових зобов'язань та податкового кредиту та ні чим не підтверджена інформація податкового органу про відсутність у ТОВ "Квант-Т" умов для здійснення господарської діяльності, не можуть обмежувати права позивача на податковий кредит.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Квант-Т", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є помилковими, відтак зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є протиправним.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 11 листопада 2011 року №0007942309 та №0007952309 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ "ТММ-Енергобуд" підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 11 листопада 2011 року №0007942309 та №0007952309.
3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко