17 липня 2012 року м. Київ К-12280/08-С
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 01.10.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2008 у справі № 7а/92-2755 (22а-3823/08)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції
третя особа ФВАТ Комерційний Банк "Надра" в особі Тернопільського регіонального управління
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Підприємець звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції про скасування рішення від 19.09.2005 № 0000072302/0/62568, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 024,20 грн. за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД).
Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено з тих підстав, що моментом погашення дебіторської заборгованості по зовнішньоекономічному контракту є зарахування валюти на розрахунковий рахунок у межах контракту, яка відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 № 136, може бути перерахована банком у валюту договору без наявності на то згоди сторін по договору.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та у позові відмовити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що передумовою визначення фінансових санкцій були висновки перевірки, викладені у акті від 15.09.2005, про порушення позивачем ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", яке з позиції контролюючого органу полягає у порушенні встановлених термінів зарахування валютної виручки на розрахунковий рахунок позивача.
Судами також встановлено, що нерезидентом на розрахунковий рахунок продавця згідно термінів обумовлених контрактом від 01.10.2004 № 27 та у межах строку визначеного Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", було перераховано валюту (євро), яка була зарахована банком в погашення дебіторської заборгованості по контракту № 27 тільки після пред'явлення позивачем додаткової угоди, якою сторони змінили умови контракту № 27 щодо визначення валюти контракту. У відповідності до внесених змін згідно пп. 2.3 контракту № 27 валютні платежі можуть проводитись як в доларах США так і в ЄВРО, з урахуванням крос -курсу НБУ -1,30.
Загальний порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за господарськими операціями регулюється Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та Інструкцією про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 № 136.
Згідно ст. 1 Закону № 185/94-ВР суб'єкт ЗЕД, здійснюючи експорт, має дотримуватися 90 -денного строку. Це означає, що виручка підлягає зарахуванню на рахунки суб'єкта ЗЕД в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати оформлення вантажної митної декларації (ВМД) на експортовану продукцію (п. 2.1 Інструкції № 136). У разі експорту робіт або послуг зазначений термін обчислюється починаючи з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує їх виконання.
Зовнішньоекономічний договір може передбачати постачання товару або здійснення платежу кількома етапами. В такому разі відповідно до п. 1.3 Інструкції № 136 банк контролює строки розрахунків за експортними операціями окремо за кожним фактом постачання товару, а щодо імпортних операціями -за кожним фактом здійснення платежу.
У п. 1.4 Інструкції № 136 встановлено порядок розрахунків у разі, коли згідно з умовами договору валюта платежу інша, ніж валюта ціни.
З метою контролю за розрахунками за договорами, у яких валюта платежу відрізняється від валюти договору, банк використовує зазначені у договорі умови перерахунку валюти ціни у валюту платежу.
У тих випадках, коли договір не містить умов, які дозволяють визначити курс (крос-курс) для перерахунку валюти платежу у валюту договору, банки здійснюють контроль за повнотою розрахунків і використовують: -офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений НБУ на дату платежу, якщо однією з валют є гривня; - курс, що склався на Московській міжбанківській валютній біржі або встановлений центральним банком країни СНД чи Балтії на дату платежу, якщо одна з валют є валютою країни СНД чи Балтії, а інша -не є гривнею; -курс на останню дату публікації у FINANCIAL TIMES, яка передує даті платежу -в решті випадків.
Враховуючи викладене та фактичні обставини справи, суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, вірно зазначив, що банком несвоєчасно було проведено перерахування валюти, а контролюючим органом при проведенні перевірки не враховані норми Інструкції № 136 та розрахункові документи, що призвело до безпідставного нарахування пені.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органа податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.
Постанову господарського суду Тернопільської області від 01.10.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2008 у справі № 7а/92-2755 (22а-3823/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К Голубєва
А.О. Рибченко