22 травня 2012 року м. Київ К-11204/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Рибченка А.О., Федоров М.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 по справі № 2-а-17656/08/0570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" до Єнакієвська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області про оскарження дій, -
У серпні 2008 року Товариство звернулось до суду із позовом, яким просило визнати відсутність повноважень та неправомірними дії Державної податкової інспекції щодо проведення перевірок 13.08.2008 та 26.08.2008.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на порушення процедури проведення перевірки.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 03.10.2008 позовні вимоги задоволено повністю.
Апеляційний адміністративний суд постановою від 10.02.2009 судове рішення скасував та у задоволенні позову відмовив.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та залишити в силі судове рішення першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що відповідач звернувся до суду із позовом, яким просив визнати незаконними дії відповідача щодо проведення планової перевірки з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктом підприємницької діяльності.
Відповідно Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах своєї компетенції та у порядку встановлених законами України здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому Законом порядку (п. 2 ч. 1 ст. 11 цього Закону).
У відповідності з ч. 7 ст. 111 Закону № 509-ХІІ позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту тилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках -за рішенням суду.
Про здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків ідеться в розділі IV (ст. 15 -16) Закону № 265/95-ВР. Зокрема, згідно зі ст. 15 цього Закону такий контроль здійснюється податковими органами у вигляді планових та позапланових перевірок відповідно до законодавства України. При цьому ст. 16 Закону № 265/95-ВР передбачено свої правила проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів, перелічених у пп. 5 -9 ст. 9 Закону, які використовують спрощену систему оподаткування (до таких, зокрема, належать приватні підприємці -платники єдиного податку та фіксованого податку, які не займаються реалізацією підакцизних товарів (крім пива на розлив), котрі не застосовують ні РРО, ні КОРО з розрахунковими книжками та квитанціями), і не містить відсильних норм типу "...у встановленому законодавством порядку". Так, зокрема, ст. 16 зазначеного Закону передбачено, що планова перевірка таких осіб здійснюється не частіше одного разу за підсумками звітного календарного року, але не раніше 9 лютого. Що стосується позапланової перевірки, то вона згідно зі ст. 16 Закону можлива виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.
В інших випадках, згідно Закону № 265/95, у тому числі у відповідності зі ст. ст. 15, 16 цього Закону, планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку передбаченому законодавством України.
На підставі спільного застосування "перевірочних" норм Закону № 265/95 та Закону № 509-ХІІ можна зробити такі висновки, що:
- з метою контролю за порядком дотримання розрахунків податкові органи (у межах повноважень, визначених ст. 15 Закону № 265/95-ВР) можуть проводити як планові, так та позапланові перевірки РРО. Стосовно планових перевірок РРО, слід зауважити, що згідно з п. 2.6 додатка 2 до наказу № 441 такі перевірки проводяться за окремими щомісячними планами податкових органів;
- планові і позапланові перевірки РРО, що проводяться податковими органами, для цілей Закону № 509-ХІІ вважаються позаплановими, про що прямо значиться в ч. 7 ст. 111 Закону № 509. Отже, до перевірок РРО застосовуються всі правила, що діють для позапланових перевірок, а тому такі перевірки насамперед проводяться за наявності відповідних підстав (передбачених ч. 6 ст. 111 Закону № 509-ХІІ), а також до цих перевірок застосовуються правила, що стосуються допущення посадових осіб до проведення позапланових перевірок (ст. 112 Закону № 509-ХІІ) і тривалості їх проведення.
З аналізу ст. 112 Закону № 509-ХІІ вбачається, що ненадання направлення на перевірку чи копії наказу, у якому мали міститись відомості щодо підстав проведення відповідної перевірки позивача, є підставою про недопущення посадових осіб податкового органу до проведення перевірки.
Як встановлено судом апеляційної інстанцій, відповідач мав законодавчо обґрунтовані підстави для проведення планової перевірки. Співробітникам органу податкової служби були видані направлення на перевірку, які підтверджують, що орган державної податкової служби уповноважує конкретних інспекторів на здійснення перевірки позивача, який значився у плану -графіку перевірок у серпні 2008 року, затвердженого керівником податкового органу. Дані направлення були пред'явлені позивачу, що ним не заперечується. Однак, працівники податкового органу 13.08.2008 та 26.08.2008 посадовими особами Товариства до проведення перевірки допущені не були, у зв'язку з чим були складені акти відмови про допуск до перевірки від 13.08.2008 та 26.08.2008 відповідно, а також протоколи про адміністративне правопорушення.
Оскаржуючи дії державного податкового органу щодо проведення планової перевірки, платником податків не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Однак, як встановлено судами, позивач скористався тим способом захисту своїх прав, який передбачений законом, а саме, не допустив посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки. Тобто порушень будь-яких прав позивача з боку відповідача не відбулось. На цьому правовідносини сторін щодо проведення перевірки закінчились.
Що стосується протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб позивача згідно зі ст. 1633 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X, то суд апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку, що даний спір повинен розглядатися місцевим судом загальної юрисдикції.
При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовивши у позові, помилково не звернув уваги на те, що така вимога не є способом захисту прав платника податку і не підлягає розгляду в адміністративному суді.
Відповідно до ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. А згідно з ч. 1 ст. 228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення у касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, установлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За викладених обставин ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження по справі.
Керуючись ст. ст. 157, 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 по справі № 2-а-17656/08/0570 скасувати та закрити провадження по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.О. Рибченко
М.О. Федоров