ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 липня 2012 року 16:44 № 2а-4937/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Атем»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 04.11.2011р.,
за участю:
позивача -Менюк С.А.
відповідач -Грембовський В.О., Сидоренко Л.П.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови
Товариство з обмеженою відповідальністю «Атем»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 04.11.2011р. №0001562330 та №0001552330, №0001542330.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті правомірно.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем»за результатами якої 18.10.2011р. складено акт №500/1-23-30-21643937 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р. (далі по тексту -Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 105 633 500грн. та встановлено його заниження на суму 3 543 345грн., в тому числі по періодам: 2010 рік -103 120грн., 2 квартал 2011 року -3 440 225грн.; п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969, п. 7 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1002 в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, а саме: серпень 2010 року -55 280грн., вересень 2010 року -55 616грн., що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування вересень 2010 року -55 280грн., жовтень 2010 року -55 616грн.
На підставі встановлених порушень відповідачем 04.11.2011р. винесені податкові повідомлення -рішення №0001562330, яким за порушення п. 150.1 статті 150, п. 2, 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 105 633 500грн., №0001552330, яким за порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 110 896грн. та штрафні санкції -27 724грн. та №0001542330, яким за порушення підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 359 396грн.
В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення залишені без змін.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП «ОСОБА_1», на підставі яких задекларував суму податкового кредиту за серпень 2010 року -55 280грн. та вересень 2010 року -55 616грн.
Як вбачається з Акту перевірки ПП «ОСОБА_1»має стан -3 -прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), свідоцтво платника ПДВ анульовано 09.09.2011р. Знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Черкаси. По взаємовідносинам з позивачем не задекларувало податкові зобов'язання в серпні 2010 року та вересні 2010 року на суму 110 896грн., в тому числі по періодах: серпень 2010 року -55 280грн., вересень 2010 року -55 616грн.
Від ДПІ у м. Черкаси надійшов акт про результати позапланової виїзної перевірки ПП «ОСОБА_1»від 30.05.2011р. №852/17-2107/2280003181 за період з 01.08.2010р. по 30.09.2010р., податковий органом встановлено відсутність поставок товарів та укладенні угод з метою настання реальних наслідків, а тому угоди поставки є нікчемними.
Судом встановлено, що ПП «ОСОБА_1»виписані на адресу позивача наступні податкові накладні: від 02.08.2010р. №144 на суму з ПДВ 26816,03грн., від 03.08.2010р. №146 на суму з ПДВ 26688,04грн., від 05.08.2010р. №147 на суму з ПДВ 25920,04грн., від 06.08.2010р. №149 на суму з ПДВ 25344,04грн., від 11.08.2010р. №152 на суму з ПДВ 26048,03грн., від 13.08.2010р. №154 на суму з ПДВ 25984,03грн., від 16.08.2010р. №156 на суму з ПДВ 25920,04грн., від 17.08.2010р. №158 на суму з ПДВ 23488,03грн., від 18.08.2010р. №160 на суму з ПДВ 24288,03грн., від 20.08.2010р. №161 на суму з ПДВ 25920,03грн., від 27.08.2010р. №164 на суму з ПДВ 24768,04грн., від 29.08.2010р. №165 на суму з ПДВ 25920,04грн., від 30.08.2010р. №166 на суму з ПДВ 24576,04грн., від 01.09.2010р. №167 на суму з ПДВ 24928,03грн., від 03.09.2010р. №168 на сум з ПДВ 25920,04грн., від 04.09.2010р. №169 на суму з ПДВ 25344,04грн., від 07.09.2010р. №170 на суму з ПДВ 25728,04грн., від 08.09.2010р. №171 на суму з ПДВ 25920,04грн., від 13.09.2010р. №174 на суму з ПДВ 24960,04грн.,від 17.09.2010р. №175 на суму з ПДВ 24896,03грн., від 18.09.2010р. №177 на суму з ПДВ 25920,04грн., від 21.08.2010р. №1781 на суму з ПДВ 7714,01грн., від 21.09.2010р. №178 на суму з ПДВ 19872,02грн., від 22.09.2010р. №180 на суму з ПДВ 24768,02грн., від 23.09.2010р. №181 на суму з ПДВ 25088,03грн., від 10.09.2010р. №172 на суму з ПДВ 25920,01грн., від 11.09.2010р. №173 на суму з ПДВ 26720,03грн.
Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом не передбачено.
Так, судом встановлено, що відповідно до норм п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкові накладні складені у момент виникнення податкових зобов'язань (ПП «ОСОБА_1») та надані позивач, складені без порушень п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дані податкові накладні містять зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Разом з тим, судом встановлено, що на момент укладення договору ПП «ОСОБА_1»було платником податку на додану вартість.
Відповідно до п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. На момент укладення договору контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ і позивач не може нести відповідальність за несплату податків останнім.
Позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності (п. 71 рішення Європейського Суду). В цьому ж рішенні Європейський Суд з прав людини зазначає, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідної суми до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника, могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Таким чином, право компанії-заявника на нарахування податкового кредиту прирівнюється щонайменше до «правомірного очікування»того, що їй буде надана можливість реалізувати своє право власності (в рішенні право податкового кредиту прирівнюється до власності).
Таким чином, висновки викладені в Акті перевірки щодо порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969, п. 7 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1002 в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, а саме: серпень 2010 року -55 280грн., вересень 2010 року -55 616грн., що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування вересень 2010 року -55 280грн., жовтень 2010 року -55 616грн. не відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо порушення на думку податкового органу ТОВ «Атем»п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 105 633 500грн. та встановлено його заниження на суму 3 543 345грн., в тому числі по періодам: 2010 рік -103 120грн., 2 квартал 2011 року -3 440 225грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з п. 37.1 статті 37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з п. 1 Розділу ХІХ "Прикінцеві Положення" Податкового кодексу України, розділ ІІІ цього кодексу набирає чинності з 1 квітня 2012 року.
Відповідно до п. 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
В Акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем віднесено до складу рядка 06.6 ІВ Декларації від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік в сумі 120 239 568грн. та в сумі 2 789 083грн. від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року.
Суд погоджується з твердженням позивача, що останній здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи від'ємне значення об'єкта оподаткування в 1 кварталі 2011 року, мало керуватися положеннями саме Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до п. 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.
Згідно з п. 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.
У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
Як вбачається з матеріалів справи, у І кварталі 2011 року позивач при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування, діяв у відповідності з пунктом 6.1 статті 6, пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
З ІІ кварталу 2011 року для розрахунку та декларування податку на прибуток підлягають застосуванню положення Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
При цьому, згідно з пунктом 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" Перехідних положень Податкового кодексу України, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:
якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Таким чином, зі змісту положень п. 150.1 статті 150, пунктом 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" Перехідних положень Податкового кодексу України не вбачається, що позивач має право на включення до складу витрат другого кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, який був ним отриманий лише за результатами господарської діяльності першого кварталу 2011 року, тобто без урахування від'ємного значення попередніх років.
Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначені законодавчі норми не містять.
Відповідно до п.п. 138.12.2 п. 138.12 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.
Суд при прийнятті рішення в даній адміністративній справі враховує зміни, які прийнятті Законом України від 24.05.2012р. №4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», а саме в частині внесених змін до п. 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.
В матеріалах справи міститься копія акту перевірки ТОВ «Атем»за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р. від 26.11.2010р. №967/1-23-40-21643937 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, яким не встановлено порушень позивачем визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за відповідні періоди.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 04.11.2011р. №0001562330 та №0001552330, №0001542330 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем»підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем»задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення від 04.11.2011р. №0001562330, №0001552330 та №0001542330.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлений 23.07.2012р.
Суддя В.В. Амельохін