ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 липня 2012 року 08:55 № 2а-3806/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МТД"
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
19 березня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "МТД" (далі по тексту -позивач, ТОВ "МТД") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09 вересня 2011 року №0005992312 та №0005982312.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-3806/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 09 квітня 2012 року.
В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.
28 травня 2012 року протокольною ухвалою замінено первинного відповідача -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на належного - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва); сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09 вересня 2011 року №0005982312 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "МТД" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 863 679,00 грн., в тому числі за основним платежем -1 490 943,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -372 736,00 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09 вересня 2011 року №0005992312 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "МТД" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 329 598,00 грн., в тому числі за основним платежем -1 863 678,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -465 920,00 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 17 серпня 2011 року №1879/23-12/30521013 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "МТД" (код за ЄДРПОУ 30521013) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р." (далі по тексту -Акт перевірки).
У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 863 678,00 грн.; підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 490 943,00 грн., в тому числі за грудень січень 2009 року -3 123,00 грн., за квітень 2009 року -26 165,00 грн., за травень 2009 року -26 207,00 грн., за червень 2009 року -110 881,00 грн., за жовтень 2009 року -1 028 949,00 грн., за листопад 2009 року -108 670,00 грн., за грудень 2009 року -186 948,00 грн.
Порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" мотивовані тим, що по факту придбання підприємств-контрагентів позивача -ТОВ "МодульМонтажГруп", ТОВ "Фронтект", ТОВ "Фортексбуд" -порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України; вказані підприємства не знаходяться за юридичною адресою, а їх фактичне місцезнаходження встановити не має можливості.
Наведене, на думку відповідача, свідчить, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "МодульМонтажГруп", ТОВ "Фронтект" та ТОВ "Фортексбуд" здійснюється поза межами правового поля, правочини між позивачем та вказаними укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.
Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: Акт перевірки не містить жодних посилань на підстави нікчемності угоди, укладеної між позивачем та його контрагентами"; натомість господарські операції по виконанню підрядних робіт та поставки будівельних матеріалів є реальними та підтверджуються необхідним первинним документами, які не викликають сумнівів щодо їх достовірності; податковий кредит підтверджується податковими накладними, на момент складання яких контрагенти були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість.
Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.
Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "МТД", виходячи з наступних мотивів.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "МТД" та ТОВ "МодульМонтажГруп", ТОВ "Фронтект" та ТОВ "Фортексбуд", обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).
Матеріали справи свідчать, що 19 травня 2009 року між ТОВ "МТД" (генпідрядник) та ТОВ "Фронтект" (субпідрядник) укладено договір підряду №540, відповідно до якого субпідрядник в межах договірної ціни виконує роботи по утепленню та оздобленню фасадів будівництва житлового будинку з підземним паркінгом та об'єктами соціально-культурного побуту по вул. П.Радченко, 27 у Солом'янському районі міста Києва.
10 червня 2009 року між ТОВ "МТД" (замовник) та ТОВ "Фронтект" (підрядник) укладено договір підряду №544, відповідно до якого субпідрядник в межах договірної ціни виконує роботи по утепленню та оздобленню фасадів блоку обслуговування №27 у ІІІ-му мікрорайоні Позняки в Дарницькому районі міста Києва.
Згідно з довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ТОВ "Фронтект" виконало обумовлені договором будівельні роботи.
ТОВ "Фронтект" виписало позивачу податкові накладні від червня 2009 року на загальну суму 646 123,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 107 687,20 грн.
Крім того, згідно договору поставки від 02 червня 2009 року №542 ТОВ "Фронтект" (постачальник) поставило на адресу ТОВ "МТД" (покупець) будівельні матеріали (ґрунтовка, стрічка монтажна, декоративна штукатурка), що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними від червня та серпня 2009 року на суму 41 863,39 грн., в тому числі податок на додану вартість 6 997,23 грн.
За договорами підряду, укладеними між ТОВ "МТД" (замовник) та ТОВ "Фортексбуд" (підрядник), від 17 грудня 2008 року №520, від 16 червня 2009 року №545, від 08 липня 2009 року №550, від 24 липня 2009 року №551, від 18 серпня 2009 року №553, від 28 жовтня 2009 року №561, від 30 листопада 2009 року №567 та від 01 грудня 2009 року №568, ТОВ "Фортексбуд" виконує будівельні роботи на будівництві садибно-житлового будинку (ділянка №34) оздоровчої зони "Озеро" в с. Рожівка, Броварського району Київської області; на будівництві житлового будинку з підземним паркінгом та об'єктами соціально-культурного побуту по вул. П.Радченка, 27 у Солом'янському районі міста Києва; роботи по оздобленню з утепленням та без утеплення мінеральними матеріалами системи "Драйфіт" фасадів житлового будинку блоку "В" (секція 3) житлового комплексу "Брест-Литовський" в селі Чайки, Києво-Святошинського району Київської області; роботи по оздобленню з утепленням фасадів на будівництві житлового будинку №2 по пр-ту Маяковського жилого масиву Троєщина у Деснянському районі міста Києва; роботи по оздобленню з утепленням фасадів житлових будинків №18, 20, 22 по пр-ту Палладіна в місті Києві; роботи по оздобленню з утепленням фасадів житлового будинку по вул. Вишгородській, 54-б в місті Києві; роботи по благоустрою території на будівництві житлового будинку з підземним паркінгом та об'єктами соціально-культурного побуту по вул. П.Радченка, 27 у Солом'янському районі міста Києва.
Згідно з довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, локальними кошторисами, підсумковою відомостями ресурсів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ТОВ "Фортексбуд" виконало обумовлені договорами будівельні роботи.
ТОВ "Фортексбуд" виписало позивачу податкові накладні від вересня-грудня 2009 року на загальну суму 6 467 400,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 077 900,00 грн.
Крім того, згідно договору поставки від 20 серпня 2009 року №554 ТОВ "Фортексбуд" (постачальник) поставило на адресу ТОВ "МТД" (покупець) будівельні матеріали (клей, дюбелі, ґрунтовка, шпаклівка тощо), що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними від вересня-листопада 2009 року на суму 1 457 294,79 грн., в тому числі податок на додану вартість 242 882,46 грн.
ТОВ "Модульмонтажгруп", у тому числі на виконання умов договору поставки від 06 квітня 2009 року №535, поставило ТОВ "МТД" будівельні матеріали, що підтверджується видатковими та податковими накладними від січня, квітня, травня 2009 року на загальну суму 332 973,43 грн., в тому числі податок на додану вартість 55 495,58 грн.
За виконані роботи та поставлений товар ТОВ "МТД" перерахувало вказаним вище контрагентам грошові кошти на повну суму вартості поставки, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи.
В частині висновків Акту перевірки щодо порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Як встановлено судом та як свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основним видом діяльності ТОВ "МТД" є будівництво будівель, інші роботи з завершення будівництва.
За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ТОВ "МодульМонтажГруп", ТОВ "Фронтект" та ТОВ "Фортексбуд" є будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, посередництво в торгівлі будівельними матеріалами.
Суд встановив, що позивач замовляв у ТОВ "МодульМонтажГруп", ТОВ "Фронтект" та ТОВ "Фортексбуд" будівельні роботи з метою виконання договірних зобов'язань генпідрядника за договорами підряду, інвестиційно-підрядного договору, укладеними з ТОВ "СМУ 1 ЗЗБК №1", СТ "Інбуд", КП "Житлоівестбуд-УКБ", ПБП "Еталон-2В", ТОВ "Екоінвестбуд", фізичною особою ОСОБА_1, а придбані будівельні матеріали використані при виконанні будівельних робіт на об'єктах замовників, на підтвердження чого позивач надав в матеріали справи копії господарських договорів, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, актів приймання виконаних підрядних робіт, підсумкові відомості ресурсів.
На підтвердження реальності здійснених будівельних робіт позивач надав в матеріали справи копії актів приймання фасадів будинку, актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, фото збудованих об'єктів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції ТОВ "МТД" з ТОВ "МодульМонтажГруп", ТОВ "Фронтект" та ТОВ "Фортексбуд" здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Доказів на підтвердження того, що ТОВ "МодульМонтажГруп", ТОВ "Фронтект" та ТОВ "Фортексбуд" не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.
За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів.
Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суд звертає увагу на наступне.
Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між позивачем, ТОВ "МодульМонтажГруп", ТОВ "Фронтект" та ТОВ "Фортексбуд", а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "МодульМонтажГруп", ТОВ "Фронтект" та ТОВ "Фортексбуд" були зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, висновок Акта перевірки про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є помилковим, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій -протиправним.
В частині висновків Акта перевірки щодо порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "МодульМонтажГруп", ТОВ "Фронтект" та ТОВ "Фортексбуд" будівельних робіт та будівельних матеріалів безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.
За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "МодульМонтажГруп", ТОВ "Фронтект" та ТОВ "Фортексбуд" - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку товару; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "МТД" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за перевірений період, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є помилковими, відтак збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є протиправним.
На переконання суду, порушення кримінальної справи по факту придбання підприємств-контрагентів та відсутність за юридичною адресою таких контрагентів не може бути підставою для обмеження права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість за умови підтвердження реальності господарських операцій.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 09 вересня 2011 року №0005992312 та №0005982312 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "МТД" підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МТД" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 09 вересня 2011 року №0005992312 та №0005982312.
3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТД" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві сто сорок шість гривень нуль копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко