ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 липня 2012 року № 2а-5604/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної державної адміністрації, Головного управління з питань внутрішньої політики у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадкістю Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, бездіяльності та рішень суб'єктів владних повноважень, про визнання протиправними та скасування Розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації №229 -РК від 09.09.2005р., а також наказу Головного управління з питань внутрішньої політики у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадкістю Вінницької обласної державної адміністрації №3 -к від 21.01.2006р., зобов'язання прийняти рішення про поновлення на роботі, відшкодування матеріальної шкоди.
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовом до Вінницької обласної державної адміністрації, Головного управління з питань внутрішньої політики у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадськістю про визнання протиправними і скасування розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 09.09.2005 № 229-РК, наказу Головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадськістю Вінницької обласної державної адміністрації від 21.01.2006 № 3-К, зобов'язання прийняти рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.11.2006 у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 23.01.2007 апеляційну скарг ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.11.2006 - без змін.
За наслідками перегляду постанови від 07.11.2006р. у касаційному порядку, касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а матеріали справи направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.04.2011р. справу №2а/0270/1798/11 передано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва.
Згідно Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, позовні матеріали ОСОБА_1 до Вінницької обласної державної адміністрації, Головного управління з питань внутрішньої політики у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадкістю Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, бездіяльності та рішень суб'єктів владних повноважень, про визнання протиправними та скасування Розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації №229 -РК від 09.09.2005р., а також наказу Головного управління з питань внутрішньої політики у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадкістю Вінницької обласної державної адміністрації №3 -к від 21.01.2006р., зобов'язання прийняти рішення про поновлення на роботі, відшкодування матеріальної шкоди перереєстровано, присвоєно № 2а-6886/11/2670 та передано на розгляд судді Качуру І.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2011р. справу прийнято до свого провадження суддею І.А. Качуром.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача. Позов просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідачі проти задоволення позову заперечували з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.
Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов задоволенню не підлягає, з огляду про наступне.
Матеріалами справи встановлено, що з січня 1999р. ОСОБА_1 працював в управлінні з питань внутрішньої політики на посаді головного спеціаліста відділу зв'язків з політичними партіями та громадськими організаціями. З 20.06.2000р. Розпорядженням голови Вінницької обласної державної адміністрації призначений на посаду заступника начальника управління, начальника відділу зв'язків з політичними партіями та громадськими організаціями управління з питань внутрішньої політики Вінницької обласної державної адміністрації. Присвоєно 9 ранг державного службовця 5 категорії.
Розпорядженням голови Вінницької облдержадміністрації від 25.05.2005 року № 189 "Про перелік головних управлінь, управлінь та інших структурних підрозділів облдержадміністрації" з 1 червня 2005 року управління з питань внутрішньої політики та управління у справах преси та інформації реорганізовано шляхом злиття в головне управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадськістю.
Згідно п.4 вказаного розпорядження, керівникам структурних підрозділів облдержадміністрації, що реорганізуються надано доручення про попередження всі працівників цих структурних підрозділів про їх вивільнення з 1 серпня 2005 року зв'язку з реорганізацією даних структурних підрозділів.
Відповідно до розпорядження управлінням з питань внутрішньої політики державної адміністрації було видано наказ від 26 травня 2005 року № 14 «Про реорганізацію управління з питань внутрішньої політики»відповідно до якого, всі працівники управління були попередженні про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією управління. Відповідно до додатку до наказу 27.05.2005 року ОСОБА_1 був попереджений під підпис про наступне вивільнення.
Розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації №229 -РК від 09.09.2005р. позивача звільнено в порядку п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або профілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності штату працівників.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, що мало місце в даному випадку.
Частиною четвертою п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" також передбачено, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.
Враховуючи викладене та відповідно до частини першої ст. 42 КЗпП України посада заступника начальника управління - начальника відділу зв'язків з політичним партіями та громадськими організаціями в головному управлінні з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадськістю була запропонована ОСОБА_2 як більш кваліфікованому працівнику з більшою продуктивністю праці, який до реорганізації обіймав посаду заступника начальника управління внутрішньої політики. Що підтверджується наступним: ОСОБА_2 має вищу освіту, працював заступником начальника управління з питань внутрішньої політики облдержадміністрації з 2 січня 2003 року. Станом на 01.12.2005 року мав загальний стаж роботи 41 рік 9 місяців. Стаж державної служби за цей період 12 років 10 місяців.
ОСОБА_1 має вищу освіту, працював заступником начальника управління - начальником відділу зв'язків з політичними партіями та громадськими організаціями управління з питань внутрішньої політики облдержадміністрації з 20 червня 2000 року. Станом на 01.12.2005 року мав загальний стаж роботи 33 роки 4 місяці. Стаж державної служби за цей період 8 років 10 місяців.
За період трудової діяльності з 1983 року ОСОБА_2 займав посаду
директора Вінницького електротехнічного заводу та голови правління ВАТ "Вінницький електротехнічний завод", з 2001 року заступника директора філіалу "Вінницький аукціонний центр", з 2002 року заступника директора Вінницького виробничого комерційного підприємства "Ма-кі" ЛТД. Загальний стаж роботи на керівних посадах складає 18 років.
ОСОБА_1 попередній досвід роботи на керівних посадах не мав. На посаді заступника начальника управління - начальника відділу зв'язків з політичним партіями та громадськими організаціями пропрацював 5 років.
Тобто ОСОБА_2 мав більший досвід роботи на керівних посадах до призначення на зазначену посаду.
Відповідно до посадової інструкції заступника начальника управління з питань
внутрішньої політики облдержадміністрації ОСОБА_2 до завдань і функцій заступника начальника управління віднесено керівництво відділами у межах делегованих начальником управління повноважень. Забезпечення надання практичної та методичної допомоги райдержадміністраціям, їх відділам з питань здійснення внутрішньої політики. Виконання обов'язків начальника управління за його відсутності.
Відповідно до посадової інструкції заступника начальника управління -начальника відділу зв'язків з політичним партіями та громадськими організаціями управління з питань внутрішньої політики облдержадміністрації ОСОБА_1 до його до завдань і функцій віднесено здійснення керівництва діяльністю відділу і забезпечення виконання покладених на відділ завдань щодо питання взаємодії з політичними партіями, громадсько-політичними та громадськими об'єднаннями, творчими спілками з метою підтримки державного курсу, проведення загальнодержавної і регіональної політики, здійснення контролю за дотриманням Закону України «Про об'єднання громадян».
Окрім того, відповідно до п. 3 Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 p. № 1922 у період між атестаціями з метою здійснення регулярного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями державних службовців щороку проводиться оцінка виконання державними службовцями покладених на них завдань і обов'язків. Також зазначено, що результати атестації та щорічної оцінки беруться до уваги кадровою службою відповідного державного органу під час проведення планомірної ротації кадрів на окремих посадах державних службовців.
Пунктом 1.2. Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов'язків і завдань, затвердженого наказом Головного управління державної служби України від 31 жовтня 2003 року № 122, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 листопада 2003 р. за № 1063/8384 щорічна оцінка проводиться з метою поліпшення добору й розстановки кадрів, розвитку ініціативи і творчої активності державних службовців, визначення їх потенціалу, потреб у підвищенні кваліфікації та особистому розвитку; планування кар'єри, вдосконалення процесу планування та організації діяльності як державного службовця, так і державного органу в цілому, виявленні організаційних проблем та оперативного реагування на них, аналізу виконання посадових інструкцій.
За результатами щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов'язків і завдань за 2004 рік ОСОБА_2 отримав більш високу підсумкову оцінку ніж ОСОБА_1, що підтверджує більш високий рівень виконання покладених на нього обов'язків та завдань (а.с. 28).
Начальником управління з питань внутрішньої політики облдержадміністрації було прийнято наказ від 25 лютого 2004 року №3-К «Про низький рівень виконавської дисципліни заступником начальника управління-начальником відділу зв'язків з політичними партіями та громадськими організаціями ОСОБА_1.»Твердження позивача про те, що йому нічого невідомо про зазначений наказ спростовується відповідною пояснювальною запискою позивача від 10.02.2004 р на ім'я заступника голови облдержадміністрації Татусяка С.П. та доповідною запискою (а.с. 138-139).
Згідно з ч.3 ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
На виконання вказаного положення Закону було вжито усіх правових заходів щодо працевлаштування ОСОБА_1 в межах його спеціальності та кваліфікації. Оскільки з 28 липня по 8 вересня 2005 року позивач був на лікарняному, а штатний розпис головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадськістю облдержадміністрації був затверджений 29 липня 2005 року (тобто під час перебування позивача на лікарняному), після виходу на роботу 09.09.2005 року йому було запропоновано на вибір посади головного спеціаліста відділу зв'язків з політичними партіями та громадськими організаціями або провідного спеціаліста відділу інформації, аналізу та прогнозування суспільно-політичних процесів, що підтверджується листом головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадськістю від 08.09.2005 року №03-39 з яким позивач був ознайомлений під підпис (а.с. 22), проте окреслена пропозиція була відхилена, про що складено акт від 09.09.2005 року (а.с. 23).
Твердження позивача про те, що його не було ознайомлено з посадовими обов'язками за посадами, які йому пропонувались необґрунтовані, оскільки відповідно до ст. 29 КЗпП роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору власник або уповноважений ним орган зобов'язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором. Оскільки трудовий договір з головним управлінням з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадськістю облдержадміністрації на той час не був укладений, відповідно обов'язку ознайомлювати з посадовими обов'язками не має. Крім того, працюючи на посаді заступника начальника управління ОСОБА_1 в силу займаної посади мав би знати посадові обов'язки головного та провідного спеціаліста.
Твердження позивача щодо порушення його права на відпустку з наступним звільненням є безпідставними, оскільки позивач ніколи не просив надати йому відпустку з наступним звільненням, натомість ставилось питання про надання щорічної основної відпустки за 2005 рік. Проводячи розрахунок при звільненні позивачу була виплачена вихідна допомога в сумі 893 грн. 60 коп.
Крім зазначеного, позивач вимагаючи стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, приховав той факт, що в період розгляду справи він отримав одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності в сумі 4727 грн. 56 коп. та знятий з обліку як працевлаштований з 17.11.2005 року відповідно до п.64 Порядку одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року №578 (довідка Вінницького обласного центру зайнятості від 19.01.2006 року № 01-12/164 (а.с. 249) та був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з 17.11.2005 року по 15.03.2006 року (а.с.250-251). Тобто, фактично був працевлаштований.
Водночас встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.01.2006р. позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі в Головному управлінні з питань внутрішньої політики у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадськістю Вінницької обласної державної адміністрації -на посаді заступника начальника управління, начальнику відділу зв'язків з політичними партіями та громадськими організаціями задоволено та стягнуто з відповідача 803, 45 грн. середньомісячного заробітку.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.01.2006р., 21.01.2006р. позивача було поновлено на роботі (згідно наказу №2-к від 20.01.2006р.). Ознайомлено позивача з вищезгаданим наказом -21.01.2006р.
Після ознайомлення з наказом про поновлення на роботі, позивач звернувся до Головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадкістю Вінницької обласної державної адміністрації з заявою, якою повідомив про те, що має намір вжити заходи щодо скасування свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_1 як суб'єкта підприємницької діяльності, а відтак просив негайно надати час ля здійснення відповідних процедур.
Проте, матеріалами справи підтверджено, на запит головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадськістю до Вінницького обласного центру зайнятості, щодо перебування ОСОБА_1 на обліку як безробітного, було отримано відповідь від 19 січня 2006 року №01-12/164, про те що, ОСОБА_1, був зареєстрований в Лівобережному міжрайонному центрі зайнятості м. Вінниця 06.10.2005 року. Отримав одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності в сумі 4727 грн. 56 коп. Та знятий з обліку як працевлаштований 17.11.2005 року.
Відповідно до п. 2 частини першої статті ЗО Закону України "Про державну службу" та п. 6 частини першої статті 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" державним службовцям заборонено займатись підприємницькою діяльністю.
На підставі отриманої інформації головним управлінням з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадськістю було направлено черговий запит до Державного реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради, щодо перебування ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та подання заяви щодо припинення підприємницької діяльності даної фізичної особи.
На зазначений запит була отримана відповідь Державного реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20 січня 2006 року №25 в якій повідомлялось, що ОСОБА_1, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (державна реєстрація від 17.11.2005 року).
Відповідно до Роз'яснення Верховного Суду України в пункті 1 постанови Пленуму від 25 травня 1998 року №13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією»корупційними є діяння, названі в пунктах «а»і «б»ч. 2 ст. 1 Закону. Під іншими правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, слід розуміти передбачені Законом порушення спеціальних обмежень (ст. 5), вимог фінансового контролю (ст. 6), невжиття заходів щодо боротьби з корупцією (ст. 10), невиконання обов'язків по боротьбі з корупцією (ст. 11).
Пунктом 6 зазначеної постанови також передбачено, що суди повинні мати на увазі, що особа набуває статусу державного службовця з моменту прийняття рішення про зарахування її на посаду державного службовця, незалежно від того, прийняла вона присягу чи ні, а також чи присвоєно їй ранг і чи попереджено її про встановлені ст. 5 Закону обмеження.
Пунктом 12 постанови визначено, що юридична особа чи громадянин набувають статусу суб'єкта підприємницької діяльності з моменту державної реєстрації та отримання відповідного свідоцтва.
Таким чином, ОСОБА_1 не дотримано пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України "Про державну службу", що є самостійною підставою для припинення державної служби за пунктом другим частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу».
Окрім того, суд не може погодитись з твердженням Позивача відносно його заяви написаної після поновлення на роботі на ім'я начальника головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадськістю в якій він просить надати час для припинення підприємницької діяльності. Так, позивач стверджує, що на зазначену заяву йому повинні були надати час для припинення підприємницької діяльності. Водночас чинним на час видання наказу про звільнення законодавством та чинним на даний час законодавством не передбачена процедура надання особі, яка набула статусу держаного службовця часу для припинення підприємницької діяльності.
Оскільки відповідно до статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням триває більше двох місяців начальник головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв'язків з громадськістю не мав права та відповідних повноважень вийти за межі Закону України "Про боротьбу з корупцією" надавши дозвіл ОСОБА_1 поєднувати державну службу з підприємницькою діяльність до моменту її припинення. Більше того, з моменту винесення рішення суду про поновлення позивача на роботі 13 січня 2006 року допущеного до негайного виконання, позивач знаючи про свій статус суб'єкта підприємницької діяльності не вживав жодних дій щодо припинення підприємницької діяльності та не попередив керівництво про неможливість поновлення на посаді, а звернувся з відповідною заявою до державного реєстратора, як слідує з його ж позову, тільки після звільнення 23 січня 2006 року.
Враховуючи вищевикладене, Наказ від 20.01.2006р. про увільнення ОСОБА_1 в порядку п.2 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»є правомірним.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем не підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.
Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 11, 128, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницької обласної державної адміністрації, Головного управління з питань внутрішньої політики, у справах засобів масової інформації та зв'язків з громад кістю Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, скасування наказів, відшкодування матеріальної шкоди, - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А.Качур