73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
27 липня 2012 р. Справа № 2-а-2959/12/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Великоолександрівському районі Херсонської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страхових внесках,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в Великоолександрівському районі Херсонської області (далі - позивач або УПФУ) звернулось до адміністративного суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач або ФОП ОСОБА_1.) недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 720,66 грн.
У судове засідання сторони не з'явились. Позивач у позовній заяви просив суд розглянути справу у порядку письмового провадження.
Відповідач про день, час та місце слухання справи по суті повідомлялась належним чином, однак до суду було повернуто поштове відправлення із повісткою, причиною не вручення якого є "за зазначеною адресою не проживає". Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. За таких обставин, суд вважає, що відповідач повідомлена належним чином про день, час та місце слухання справи по суті. За таких обставин, суд, керуючись положеннями чч.4,6 ст.128 КАС України вважає за можливим розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Відповідно до змісту позову та додатків до нього, вимоги позивача обґрунтовуються наступним чином.
ФОП ОСОБА_1. є фізичною особою-підприємцем, доходи якої оподатковуються за спрощеною системою оподаткування та згідно із положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058), є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески). Відповідно до ч.12 ст.20 Закону №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У порушення вказаних вимог ФОП ОСОБА_1. невчасно та не у повному обсязі сплачує страхові внески до УПФУ. Так, станом на 01.07.2012 р. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 720,66 грн. УПФУ на адресу відповідача надсилалися вимоги про сплату боргу, проте вжиті заходи щодо стягнення заборгованості позитивних наслідків не дали.
Відповідач про свою правову позицію щодо предмета позову не повідомила.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст.58 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків. Статтею 106 цього ж Закону у редакції, чинній на момент виникнення боргу, встановлено право Пенсійного фонду та його територіальних органів звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків. Крім того, пунктом 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Виходячи з того, що недоїмка відповідача виникла у період до 01 січня 2011 р., УПФУ має право звернутись з даним позовом до суду.
ФОП ОСОБА_1. є фізичною особою-підприємцем та на момент виникнення боргу була платником єдиного податку, що підтверджується карткою особового рахунку громадянина-підприємця.
До правовідносин стосовно сплати страхових внесків фізичними особами-підприємцями, які є платниками єдиного податку, застосовуються положення Закону №1058-ІV та Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98 (далі - Указ № 727/98), який був чинний на момент виникнення боргу.
Згідно із п. 3, ст. 11 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення боргу) фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тобто, вони є застрахованими особами. Згідно із п. 5, ст. 14 одночасно вони є і страхувальниками, а в силу положень ст. 15 зазначеного Закону -платниками страхових внесків.
Пунктом 2 Указу № 727/98 встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують 42 відсотка суми єдиного податку до Пенсійного фонду України. Тобто, визначена частина суми єдиного податку перераховується до Пенсійного фонду як страховий внесок, що сплачується фізичною особою підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування. Відповідно до ч.2 Указу №727/98 ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Відповідно до п. 2, розділу І Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року № 2461-VI змінено підпункт 4, п. 8 XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV. Відповідно до зазначених змін фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Суми вказаних доплат розраховуються відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.
З 01.07.2010 року розмір мінімального страхового внеску складав 294,82 грн., з 01.10.2010 року - 301,12 грн., з 01.12.2010 року - 306,10 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що розмір страхових внесків, який включається до суми єдиного податку та перераховується в подальшому до Пенсійного фонду, є меншим від встановленого законом розміру обов'язкового до сплати мінімального страхового внеску. Враховуючи це, законодавець встановив обов'язок для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, з урахуванням сплаченої суми страхового внеску у складі єдиного податку здійснювати доплату страхових внесків, внаслідок чого загальна сума страхового внеску, сплачена таким суб'єктом підприємницької діяльності, дорівнюватиме сумі мінімального страхового внеску, встановленого Законом.
Враховуючи, що доплата страхового внеску за своєю правовою суттю є страховим внеском, то порядок, строки її обчислення, нарахування і виплати, а також процедура примусового стягнення регулюються тими ж правовими нормами, що застосовуються у випадку нарахування, обчислення, сплати та стягнення страхових внесків. Відповідно до ч. 6, ст. 20 Закону № 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для фізичних осіб-підприємців базовим звітним періодом є квартал. Таким чином, строк сплати страхових внесків за 2010 рік настав.
Судом встановлено, що УПФУ нараховано ФОП ОСОБА_1. суми доплат страхових внесків у розмірі 1792,80 грн., з них сплачено 1072,14 грн. Тобто, з викладеного слідує, що борг ФОП ОСОБА_1. по страховим внескам складає 720,66 грн., що зокрема підтверджується карткою особового рахунку. На підставі ч. 2, ст. 106 цього ж Закону сума вчасно не сплачених страхових внесків відповідача визнається недоїмкою.
УПФУ в порядку, визначеному ст. 106 Закону № 1058-IV сформовано та надіслано відповідачеві вимогу про сплату боргу від 09.11.2010 року, №Ф-200, яку остання, відповідно до акту про відмову від підпису вимоги про сплату боргу від 09.11.2010 р. відмовилась отримати, однак була проінформована про її існування. Згідно із положеннями цієї ж статті боржник протягом 10 робочих днів з дня отримання таких вимог має право оскаржити її до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або до суду, узгодити її з УПФУ у порядку, встановленому Пенсійним фондом, або сплатити суму боргу, вказану у вимозі. Із наявних матеріалів справи випливає, що ФОП ОСОБА_1. не вчинила жодної з вищеперелічених дій. Відтак, строк, встановлений Законом № 1058-IV на оскарження вимог про сплату боргу, сплив. Таким чином, відповідач зобов'язана сплатити нараховані їй суми доплати до страхових внесків.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що недоїмка відповідача зі сплати страхових внесків підлягає стягненню, а тому позов необхідно задовольнити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов управління Пенсійного фонду України в Великоолександрівському районі Херсонської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 720 (сімсот двадцять) грн. 66 коп. задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Великоолександрівському районі Херсонської області недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 720 (сімсот двадцять) грн. 66 коп. на р/р 25605303002748, МФО 352457, код 21294885 в ХОУ ВАТ "Ощадбанк".
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Анісімов О.В.
кат. 10.1