Постанова від 07.06.2012 по справі 2а/1770/556/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/556/2012

07 червня 2012 року 16год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Боровець І.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Терещенко О.М., Афонін В.Г.,

відповідача: представник Столярець І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик"

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000352342 від 02.02.2012 року, № 0000362342 від 02.02.2012 року, № 0000372342 від 02.02.2012 року, № 0000382342 від 02.02.2012 року, № 0000102344 від 02.02.2012 року, №0000112344 від 02.02.2012 року, № 0000052343 від 31.01.2012 року.

В ході судового розгляду судом, в порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснено заміну відповідача його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях до позовної заяви. Зазначили, що позивачем не було вчинено жодних порушень податкового законодавства, а саме - Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 р., Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 року щодо формування валових витрат, формування податкового кредиту з податку на додану вартість та заявленні до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість. Наполягають, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат відсотки по кредиту, отриманому від нерезидента, оскільки дані кошти не були спрямовані на придбання, ремонт кваліфікаційних активів, строк створення яких перевищує 3 місяці. Заперечили факт продажу пов'язаній особі - ТОВ «Високовольтний союз -Україна» товару (вакуумних вимикачів) за ціною, нижче собівартості. Вказали на те, що митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. Зазначили, що відповідачем порушено порядок визначення звичайної ціни товарів. Крім того, ствердили, що відповідач зробив висновки, які призвели до нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ з відповідними фінансовими санкціями, за рахунок того, що контрагенти позивача, в кількості 83 підприємств, є недобросовісними суб'єктами господарювання та платниками податків, а відтак, сплачені позивачем на їх користь за товари (роботи, послуги) суми грошових коштів не можуть бути віднесені до валових витрат позивача, як і сплачений в ціні таких робіт, податок на додану вартість не може бути віднесений до складу податкового кредиту. При цьому, зазначили, що відповідач жодних доказів недобросовісності самого платника податків - ТОВ "РЗВА-Електрик" у своєму розпорядженні не мав і не має. Навіть, якщо перелічені в акті контрагенти позивача, допускали порушення у своїй господарській діяльності чи оподаткуванні чи неналежним чином вели облік трудових ресурсів, то на думку представників позивача, це не давало податковому органу правових підстав виключати зі складу валових витрат та податкового кредиту одного платника податку фактично понесені ним витрати та сплачені в ціні товару суми ПДВ, так само як і зменшувати суми бюджетного відшкодування з ПДВ, а, тим більше, застосовувати фінансові санкції. Зазначили, що усі 83 контрагенти на час здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстрованими юридичними особами, відомості про яких внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та платниками податку на додану вартість, відтак висновки відповідача про відсутність у них правосуб'єктності, абсолютно безпідставні. Умовиводи відповідача, що також лягли в основу спірних податкових повідомлень-рішень, щодо відсутності документів на перевезення товару від продавця до покупця, нікчемності та фіктивності правочинів, укладених з даними контрагентами, безтоварності операцій, заперечили, як неаргументовані та суперечливі, позаяк вони ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а на власній суб'єктивній оцінці відповідача про неспроможність здійснення такими контрагентами тих чи інших операцій з огляду на те, що стани 39 контрагентів відмінні від «0», по 7 контрагентах отримано акти нікчемності, 9-ма підприємствами надано ризиковий податковий кредит і операції з 28 підприємствами здійсненні без підтверджуючих, знову ж таки, лише на суб'єктивну думку перевіряючих, документів первинного обліку (відсутні ТТН, і неналежно оформлені видаткові накладні). Також зазначили, що відповідачем безпідставно заперечується факт отримання позивачем товарів (послуг) від вказаних контрагентів, позаяк такі товари були використані позивачем у власній господарській діяльності з отриманням прибутку і нарахуванням відповідних податків. Крім того, до перевірки надавалися ТТН, які безпідставно не взято до уваги перевіряючими. Відсутні ТТН лише стосовно тих постачальників, умовами договорів з якими передбачено обов'язок постачальника доставити товар покупцю. Зазначили, що відсутність підтвердження за результатами зустрічних перевірок та в ході співставлення даних факту декларування контрагентами по ланцюгу постачання сум податку на додану вартість до складу своїх податкових зобов'язань, не впливає на право позивача по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість в ціні товарів та послуг та на заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість. Крім того, ствердили, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються. За сукупністю таких обставин, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на відсутність з боку податкового органу порушень норм матеріального і процесуального законодавства під час проведення перевірки позивача та винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Суду пояснили, що податковим органом встановлено, що позивачем в період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року було безпідставно сформовано валові витрати, податковий кредит, завищено бюджетне відшкодування суми ПДВ та неправомірно не проведено розрахункові операції на суму 134514,60 грн. через реєстратор розрахункових операцій, чим порушено вимоги Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, а також порушено вимоги Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР. Ствердили, що при реалізації готової продукції пов'язаній особі - ТОВ «Високовольтний союз України» позивачем в порушення п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено ціни, що є нижчими від цін державного регулювання, визначених на підставі Митного кодексу України, а відсутність калькуляцій в розрізі видів готової продукції реалізованої вищезазначеному покупцю, є підтвердженням того, що у багатьох випадках готова продукція реалізована по цінах, нижчих від її собівартості. Також зазначили, що в порушення пп.5.3.2 п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем безпідставно віднесено на валові витрати відсотки по кредиту, отриманого на придбання основних засобів. Вказали на те, що підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань та фінансових санкцій та зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ слугували також висновки про відсутність документів (ТТН/маршрутних листів, неналежним чином оформлено видаткові накладні) на підтвердження факту придбання товару у 83 контрагентів, перелічених в акті перевірки, фіктивність господарських операцій, здійснених позивачем у перевіряємому періоді з контрагентами, безтоварність вказаних операцій. Ствердили, що правочини, укладені позивачем з 7 суб'єктами є нікчемними. Одночасно вказали, що вважають ці правочини такими, які вчинені без наміру створення правових наслідків, тобто фіктивними, а відтак, не приймають в якості належних, документи, якими оформлені відповідні господарські операції. Також вказали, що операції з вказаними контрагентами є безтоварними, тобто такими, що відбувалися лише на папері. Безтоварність операцій, на їх переконання, доводиться станами контрагентів позивача, відмінними від «0», відсутністю підтверджуючих документів первинного обліку по операціям з контрагентами, актами нікчемності по 7 контрагентах, відсутністю у постачальників позивача необхідних для здійснення господарських операцій умов, основних засобів та трудових ресурсів. За таких обставин, вважають, що податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000352342, № 0000362342, № 0000372342, № 0000382342 ,№ 0000102344, №0000112344 та від 31.01.2012 року № 0000052343, діяв в межах повноважень та на виконання норм діючого законодавства. Відтак, просили в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.11.2006 року ТОВ "РЗВА-Електрик" зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (т.1 а.с.117). Згідно з довідкою Головного управління статистики у Рівненській області про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с.119) основними видами діяльності позивача є виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, інші види оптової торгівлі, виготовлення інших готових металевих виробів. ТОВ «РЗВА-Електрик» є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №100007830 від 22.12.2006 р. (т.1, а.с.118).

Як вбачається із матеріалів справи, з 01.12.2011 року по 13.01.2012 року ДПІ у м. Рівне проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ "РЗВА-Електрик" (код ЄДРПОУ 34704105) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт №34/23-100/34704105 від 20.01.2012 року (т.1 а.с.22-71).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" за №0000352342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 12404688 грн., з яких 8526270 грн. - основного платежу та 3878418 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- форми "Р" за №0000362342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3225193 грн., з яких 2347996 грн. - основного платежу та 877197 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- форми "Р" за №0000372342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1780491 грн., в тому числі 1186995 грн. - основного платежу та 593496 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- форми "Р" за №0000382342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 426641 грн., з яких 284426 грн. - основного платежу та 142215грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- форми "В1" за №0000112344 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень-серпень 2010 року, листопад-грудень 2010 року та квітень-червень 2011 року на загальну суму 1538580 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 744491,50 грн.;

- форми "В1" за №0000102344 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень-серпень 2010 року, листопад-грудень 2010 року та квітень-червень 2011 року на загальну суму 6420966 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3106979,50 грн.;

- форми "С" за №0000052343 від 31.01.2012 року, згідно з яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог:

- п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1, п.4.1 ст.4, п.5.1., пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2 та абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.135.1 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1 ст.141, п.146.5 ст.146, пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, п.п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток за II - IV квартали 2010 року, I - III квартали 2011 року на загальну суму 10874266 грн.;

- п.4.3 ст.4, п.1.6, п.1.8 ст.1, пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.71, пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого 1) завищено бюджетне відшкодування за травень - серпень 2010 року, листопад-грудень 2010 року, за квітень-червень 2011 року - на загальну суму 7959546 грн.; та 2) занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за липень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, липень, серпень, вересень 2011 року на загальну суму 1471421 грн.;

- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 134514,60 грн.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми «Р» за №0000352342 від 02.02.2012 року, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане податкове повідомлення-рішення форми «Р» за №0000352342 від 02.02.2012 року ґрунтується на висновках ДПІ в м. Рівному про встановлення перевіркою порушень ТОВ «РЗВА-Електрик» вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.19997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.1, п. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.44.1 ст. 44, пп.138.1.1 п. 138.1. ст. 138, пп.139.1.9. п.139.1 ст. 139, п.141.1. ст. 141, п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 8526270 грн., в тому числі за II-IV квартали 2010 року та I-III квартали 2011 року.

З акта перевірки (т.1 а.с.22-71) вбачається, що в основу вказаного оспорюваного податкового повідомлення-рішення покладено висновки податкового органу про безпідставне віднесення ТОВ «РЗВА-Електрик» до складу валових витрат:

1) відсотків по кредиту, отриманого на придбання основних засобів на загальну суму 2156940 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 408567 грн. (стор. 18 Акта), за II-III квартали 2011 року на суму 1748373 грн. (стор.55 Акта);

2) витрат по 39 підприємствах, що мають стан, відмінний від «0», що не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що призвело до завищення валових витрат на суму 2123439 грн., в тому числі за півріччя 2010 року в сумі 983988 грн., за III квартал 2010 року в сумі 1672547 грн., за 2010 рік в сумі 1961373 грн., за I квартал 2011 року в сумі 162066 грн. (стор. 30 Акта);

3) витрат по 7 підприємствах, по яких отримано акти нікчемності, з яких вбачається безтоварність операцій, всього на загальну суму 357117 грн., в тому числі за півріччя 2010 року в сумі 7560 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 8100 грн., за 2010 рік в сумі 334717 грн., за I квартал 2011 року в сумі 22400 грн. (стор 37 Акта);

4) витрат по 9 ризикових підприємствах всього у сумі 436914 грн., в т.ч. за півріччя 2010 року в сумі 159653 грн., за з квартали 2010 року в сумі 159653 грн., за 2010 рік в сумі 160183 грн., за I квартал 2011 року в сумі 276731 грн. (стор. 40 Акта);

5) витрат по 28 підприємствах без підтверджуючих документів первинного обліку (ТТН, маршрутних листів і належним чином оформлених видаткових накладних) на загальну суму 28571072 грн., в тому числі за II квартал 2010 року в сумі 7827354 грн., III квартал 2010 року в сумі 3085061 грн., IV квартал 2010 року в сумі 17658657 грн. (стор. 48 Акта).

Що стосується висновків відповідача в частині про безпідставне віднесення ТОВ «РЗВА-Електрик» до складу валових витрат відсотків по кредиту, отриманого на придбання основних засобів на загальну сумі 2156940 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 408567 грн. (стор. 18 Акта), за II-III квартали 2011 року на суму 1748373 грн. (стор.55 Акта), то суд виходить з наступного.

Зазначені висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по отриманню фінансової позики у нерезидента компанії «CEREDINO LIMITED» та віднесенню відсотків до складу валових витрат підприємства.

Актом перевірки констатовано, що за перевіряємий період позивачем було отримано кредитні кошти в сумі 55000000 рос.руб, а відсотки за користування позикою відносились на валові витрати відповідних періодів безпідставно, оскільки виплата процентів за борговими зобов'язаннями, які фактично здійснені на створення основних засобів, необхідно включати до балансової вартості цих основних фондів.

З вказаними висновками суд не погоджується з огляду на таке.

Судом встановлено, що 09.04.2010 року між ТзОВ «РЗВА-Електрик» та Компанією «CEREDINO LIMITED» (Нікосія, Кіпр) було укладено договір позики № 015 Р від 09.04.2010 р. (т.2 а.с.17-23), який зареєстрований управлінням Національного Банку України згідно реєстраційного свідоцтва №5 від 20.04.2010 р. (т.2 а.с.28). Відповідно до умов даного договору, з урахуванням додаткових угод (т.2 а.с.24-27), Компанія "Середіно Лімітед", Кіпр (Кредитор) надає ТзОВ "РЗВА-Електрик" (Позичальнику) позику в розмірі 200 000 000 (двісті мільйонів) російських рублів терміном на 3 роки з дати набрання чинності цього договору. Відповідно до п.3.3.2 вищевказаного договору, позика надається у формі траншів. Відповідно до п.3.5.1 вищевказаного договору, позичальник за користування фактично отриманою позикою сплачує кредитору щомісячно відсотки, виходячи з розрахунку 19 % річних. Згідно з умовами п.3.2 позика використовується Позичальником для поповнення обігових коштів, придбання товарів та основних засобів.

До 01.04.2011 року на час дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» діяла спеціальна правова норма, викладена в пп. 5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону, призначена для визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями. Цією нормою передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Водночас іншими приписами вказаного Закону не було передбачено, що відсотки включаються у вартість основних фондів і підлягають амортизації.

З 01.04.2011 року з втратою чинності Законом України Про оподаткування прибутку підприємств» правила відображення в податковому обліку відсотків за кредит дещо змінилися. Згідно з вимогами п. 141.1 статті 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, на першому етапі необхідно визначитись, до складу яких саме витрат платник податку має право включати нараховані відсотки по кредиту - визнавати фінансовими витратами чи включати їх до собівартості кваліфікаційного активу. Отже, пункт 141.1 ст.141 ПК України не проводить різницю між видами процентів. Якщо позика одержана на придбання основних засобів, товарів або на поповнення оборотних коштів, то проценти за такою позикою будуть відноситися до складу витрат так само, як і проценти за іншими категоріями кредитів. Єдиною підставою, з якою пункт 141.1 ст. 141 ПК України пов'язує обмеження права на збільшення витрат, є залучення кредиту з метою придбання кваліфікаційного активу.

Відповідно до п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №415 від 28.04.2006 року фінансові витрати - це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями; капіталізацією фінансових витрат є включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу; а кваліфікаційний актив - це актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення.

Пунктом 1.6 Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2010 року N 1300 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат» кваліфікаційний актив - це актив, який потребує суттєвого часу для його створення. При цьому, суттєвим вважається час, який становить більше, ніж 3 місяці.

Приклади кваліфікаційних активів наведені в Додатку 1 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31. До таких активів, зокрема, належать:

1) незавершене виробництво продукції з тривалим (суттєвим) операційним циклом (вино, коньяк, що потребує кілька років (місяців) технологічної витримки);

2) незавершені капітальні інвестиції (будівництво приміщень, будинків, будівель, споруд, виготовлення і монтаж устаткування, розробка (створення) програмного продукту та інших нематеріальних активів, які тривають; вирощування багаторічних насаджень);

3) інвестиційна нерухомість (будівля, яка потребує добудови, реконструкції, реставрації та іншого поліпшення).

Активи, придатні до використання (або продажу) на момент їх придбання, не є кваліфікаційними активами, позаяк не потребують для набувача суттєвого часу на виготовлення або створення.

Судом встановлено, що відповідно до наданих позивачем доказів: актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, та актів приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (т.3 а.с.31-250, т.4 а.с. 1-66), позивачем за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року виготовлювались та придбавались основні засоби, а саме: штампи, пресформи, кондуктори, мотокоси, пристрої, плити, кондиціонери, та ремонтувались основні засоби, а саме: штампи різних модифікацій, пристрої, пристосування, кондуктори та ін. Актом перевірки не встановлено придбання, ремонту позивачем будь-якого активу, строк створення якого становив більше трьох місяців. Відповідно до вищевказаних документів, наданих позивачем, терміни ремонту основних засобів не перевищували 1 місяця, а, як наслідок, не підпадають під поняття «кваліфікаційний актив».

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та пояснень представника позивача, в період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року ТзОВ «РЗВА - Електрик» користувалося не лише запозиченими, а й власними коштами, отриманими в процесі провадження своєї господарської діяльності. Загальна сума грошових коштів, що надійшли від реалізації готової продукції ТзОВ "РЗВА-Електрик" за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року склала 98 468 184,62 грн., та отриманих авансів від покупців 22 182 994,60 грн., що підтверджується довідкою про надходження виручки на розрахункові рахунки ТОВ «РЗВА-Електрик» за II-III квартали 2011 року (рах.311) (т.43 а.с.152-156).

Відповідно до даних податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2011 року (т.7 а.с.30-31), чистий прибуток ТОВ «РЗВА-Електрик» від реалізації готової продукції становив 255621716 грн. Доказів того, що позивач використовував для створення та ремонту основних засобів позикові, а не власні оборотні кошти відповідачем суду не надано і матеріалами справи не встановлено.

Більше того, відповідач, встановивши в акті перевірки безпідставне віднесення на валові витрати відсотків по кредиту, отриманого ніби-то на придбання основних фондів та зазначивши, що такі відсотки підлягають включенню до балансової вартості основних фондів, в свою чергу повинен був визначити і заниження позивачем суми амортизаційних відрахувань, однак, цього зроблено не було. Натомість, в п.3.1.3 Акта перевірки «Амортизаційні відрахування» податковим органом зазначено, що перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань не встановлено їх завищення чи заниження.

Таким чином, суд вважає, безпідставними і необґрунтованими висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат з відсотків по позиках, отриманих за контрактом з нерезидентом, та необхідність включати вищевказані витрати до собівартості кваліфікаційних активів.

Що стосується висновків податкового органу про безпідставне віднесення ТОВ «РЗВА-Електрик» до складу валових витрат:

- витрат по 39 підприємствах, що мають стан, відмінний від «0», що не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що призвело до завищення валових витрат на суму 2123439 грн., в тому числі за півріччя 2010 року в сумі 983988 грн., за III квартал 2010 року в сумі 1672547 грн., за 2010 рік в сумі 1961373 грн., за I квартал 2011 року в сумі 162066 грн. (стор. 30 Акта);

- витрат по 7 підприємствах, по яких отримано акти нікчемності, з яких вбачається безтоварність операцій, всього на загальну суму 357117 грн., в тому числі за півріччя 2010 року в сумі 7560 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 8100 грн., за 2010 рік в сумі 334717 грн., за I квартал 2011 року в сумі 22400 грн. (стор 37 Акта);

- витрат по 9 підприємствах, якими надано ризиковий податковий кредит, всього (витрат) у сумі 436914 грн., в т.ч. за півріччя 2010 року в сумі 159653 грн., за з квартали 2010 року в сумі 159653 грн., за 2010 рік в сумі 160183 грн., за I квартал 2011 року в сумі 276731 грн. (стор. 40 Акта);

- витрат по 28 підприємствах без підтверджуючих документів первинного обліку (ТТН, маршрутних листів і належним чином оформлених видаткових накладних) на загальну суму 28571072 грн., в тому числі за II квартал 2010 року в сумі 7827354 грн., III квартал 2010 року в сумі 3085061 грн., IV квартал 2010 року в сумі 17658657 грн. (стор. 48 Акта), які також стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення форми "Р" за №0000352342 від 02.02.2012 року, то суд виходить з наступного.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі результатів автоматизованого співставлення податкового кредиту позивача в розрізі 39 контрагентів на рівні ДПА України та аналізу валових витрат, отриманих актів нікчемності по 7 постачальниках позивача та на підставі аналізу господарських операцій ТОВ «РЗВА-Електрик» по придбанню товарно-матеріальних цінностей (послуг) у:

- 39 підприємств, що мають стан, відмінний від «0», а саме: ТОВ «Еліз», ПП «Прайд-Трейд», ТОВ «Техресурс компані», ТОВ «ІБК «Сіті СКС», ТОВ «»Елекон ЛТД», ТОВ «Промімпекс», ПП «Тиверія», ТОВ ТД»Уралмаш», ТОВ «Євроексперс», ТОВ «Ойл Груп», ДП «Системи кабельних трас», ДП «Депс Телеком», ТОВ «Аквілон Трейдінг», ПП «Тин», ВАТ «Рівненська друкарня», ТОВ ВБР «Електрик», ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг», ТОВ «Захід-Спецсталь», ПП «Будспецсервіс», ТОВ «Мегасел», ТОВ «Голдмет», ТОВ «Гранд Буд ЛТД», ТОВ «ВП «Резидент», ТОВ «Індустріально-метизна спілка», ДП «Зірненський спиртзавод», ТОВ «Екотехнологія», ЗАТ «Каскад», ТОВ ТК «Совтекст Плюс», ТОВ «Автотато АРС», ТОВ ТД «Нова Інвест», ТОВ «Будсервіс-4», ТОВ «Агарт», ТОВ «Ваукумні технології», ТОВ «Віче консалтинг», ТОВ «НПК Ресурспром», ТОВ «Фінансовий альянс», ТОВ «Лаватан», ПП «Ікспіріенс», ТОВ «Євроград КС»;

- 7 підприємств, по яких отримано акти нікчемності, з яких вбачається безтоварність операцій, а саме: ТОВ «Восток-2000М», ПП «Оптметпромторг», ТОВ «Полігон», ТОВ «Практик 2010 ПРО», ТОВ АП «Співдружність», ТОВ «Основа Маркет», ТОВ «Промислові мастила»;

- 9 підприємств, якими надано ризиковий податковий кредит, а саме: ТОВ «Прайм Дівелопмент», ПП «Максіма», ТОВ «Агрокосм», ТОВ «ТД «Будмаркет», ЗАТ «Оснастка-Маркет», ТОВ «Алтаир», ПП «Ойл Груп», ТОВ «БК «Магістраль сервіс», ТОВ АПК «Співдружність»;

- 28 підприємств без підтверджуючих документів первинного обліку, а саме: ТОВ «Астат Ресурс», ТОВ «Елєгін», ПП ФБМ «Україна», ТОВ «Будмаркет», ТОВ НВП «Харків ДМВ», ТОВ «Фірма «Коммет», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Каскад», ТОВ «Металік», ТОВ «Теко Інтерфейс», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Столяр», ТОВ «Альтера Рівне», ТОВ «АББ ЛТД», ПП «Сіменс Україна», ТОВ «Захід Спецпостач», ТОВ «Спецлитво», ТОВ «Дакпол», ТОВ «МД Груп Запоріжжя», ТОВ «Хартрон Інкор», ТОВ «Одесакабель», ТОВ «ЗМ Україна», ТОВ «Фенікс Контакт», ПП «Метал Альянс», ПП «Промтехснабплюс», ТОВ «Вакад», ТОВ ВП «Електросервіс», ДП ЗУМУ ВАТ «Південтеплоенергомонтаж».

Зазначені операції по отриманню ТОВ «РЗВА-Електрик» від вказаних вище контрагентів товарів (шайб, елегазу, металорукавів, петель, герметика анаеробного, металопроката, кругів, масел гідравлічних, сталі, труб, змащувальних матеріалів, листів, кілець, відливок радіаторів, датчиків, запобіжників, реле, контактів, контакторів, бланків касових ордерів, карток складського обліку, швелерів, мікро вимикачів, пунктів керування освітленням, адаптерів, дротів, тощо), робіт (будівельні роботи по асфальтуванню рампи), послуг (автоперевезення, бізнес-тренінг по персоналу) оформлені первинною документацією позивача, яка була надана під час перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом, а саме: договорами поставки товарів (робіт, послуг), видатковими накладними, актами приймання-передачі робіт (надання послуг), в тому числі форми КБ-2в, товарно-транспортними накладними, накладними на перевезення вантажу, податковими накладними, розрахунковими документами (платіжними дорученнями, квитанціями до прибуткових касових ордерів) стосовно кожного з контрагентів: ТОВ «Еліз» (т. 8, а.с.27-173, т.34 а.с.82), ПП «Прайд-Трейд» (т.26 а.с.1-138, том 34 а.с.250), ТОВ «Техресурс компані» (т. 25 а.с.236-246, том 65 а.с.110-115), ТОВ «ІБК «Сіті СКС» (т.25 а.с.199-235, т.34 а.с.86, 93, 112, 121, том 42 а.с.4-15), ТОВ «»Елекон ЛТД» (т.23 а.с.175-189, том 34 а.с.122, том 37 а.с.185-198, том 41 а.с.148-161), ТОВ «Промімпекс» (т.25 а.с.110-112), ПП «Тиверія» (т.25 а.с.113-198, том 35 а.с.29-95), ТОВ ТД «Уралмаш» (т.25 а.с.90-109, т. 34 а.с.74, 140, 178-180, том 41 а.с.245-250, том 42 а.с.1-3), ТОВ «Євроекспрес» (т.23 а.с. 167-172, том 34 а.с.155-156), ТОВ «Ойл Груп» (т. 25 а.с.84-89, том 41 а.с.225), ДП «Системи кабельних трас» (т.25 а.с.34-83, том 34 а.с.102, 125, том 41 а.с.200-224), ДП «Депс Телеком» (т.25 а.с.30-33, том 41 а.с.197), ТОВ «Аквілон Трейдінг» (т.25 а.с.15-29, том 41 а.с.198-199), ПП «Тин» (т.25 а.с.1-14, том 41 а.с.243-244), ВАТ «Рівненська друкарня» (т. 24 а.с.242-246, том 41 а.с.194-196), ТОВ ВБР «Електрик» (т.24 а.с.217-241, том 41 а.с.233-241), ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг» (т. 24 а.с.214-216, том 41 а.с.226),ТОВ «Захід-Спецсталь» (т.23 а.с.160-164, том 34 а.с.171, 173-176, том 37 а.с.182-183, том 41 а.с.162-163), ПП «Будспецсервіс» (т.24 а.с.62-77, том 34 а.с.118-119, том 41 а.с.133-140), ТОВ «Мегасел» (т.24 а.с.183-213, том 41 а.с.227-232), ТОВ «Голдмет» (т.24 а.с.175-182, том 41 а.с.193), ТОВ «Гранд Буд ЛТД» (т.24 а.с.167-173, том 41 а.с.185-189, том 43), ТОВ «ВП «Резидент» (т.23 а.с192, том 37 а.с.203), ТОВ «Індустріально-метизна спілка» (т.23 а.с.193-198, т.34 а.с.81, 189, том 37 а.с.213-219), ДП «Зірненський спиртзавод» (т.23 а.с.201-209, том 34 а.с.192-199, том 37 а.с.200-201), ТОВ «Екотехнологія» (т.24 а.с.46-47, том 41 а.с.192), ЗАТ ВФ «Каскад» (т.24 а.с. 149-151, том 34 а.с.134-135, 183, том 41 а.с.191), ТОВ ТК «Совтекст Плюс» (т.24 а.с.152-155, том 41 а.с.180-181), ТОВ «Автотато АРС» (т.24 а.с. 156-165), ТОВ ТД «Нова Інвест» (т.23 а.с.149-155, том 41 а.с.141-147), ТОВ «Будсервіс-4» (т.24 а.с.48-60), ТОВ «Агарт» (т.24 а.с.145-148, том 41 а.с.166-167, 184), ТОВ «Вакуумні технології» (т.24 а.с.139-144, том 41 а.с.182-183), ТОВ «Віче консалтинг» (т.24 а.с.125-130), ТОВ «НПК Ресурспром» (т. 24 а.с.135-138, том 41 а.с. 242), ТОВ «Фінансовий альянс» (т.24 а.с.131-134, том 41 а.с.190), ТОВ «Лаватан» (т.24 а.с.114-117, том 41 а.с.164-165, 179), ПП «Ікспіріенс» (т.24 а.с.120-121), ТОВ «Євроград КС» (т. 24 а.с. 122-124);

- ТОВ «Восток-2000М» (т.23 а.с.214-216, т.24 а.с.174, т.34 а.с.75, 117, том 37 а.с.46, 208-211), ПП «Оптметпромторг» (т.23 а.с.222-224, том 37 а.с.220-222), ТОВ «Полігон» (т.23 а.с.217-220, том 37 а.с.205-206),ТОВ «Практик 2010 ПРО» (т.24 а.с.1-11), ТОВ АП «Співдружність» (т.24 а.с.96-113, том 34 а.с.187-188), ТОВ «Основа Маркет» (т.23 а.с.225-242, том 34 а.с.168-170, 172), ТОВ «Промислові мастила»(т.24 а.с.12-33, т.33 а.с.62-117, том 41 а.с.173-178);

- ТОВ «Прайм Дівелопмент» (т.24 а.с.89-95, том 41 а.с.168-172), ПП «Максіма» (т.24 а.с.36-39), ТОВ «Агрокосм» (т.24 а.с.86-88), ТОВ «ТД «Будмаркет» (т.26 а.с.139-250а, т.27 а.с.1-45, т.34 а.с.76, 87, 96, 103-106, 113-115, 191, том 43 а.с.135-207), ЗАТ «Оснастка-Маркет» (т.24 а.с.83-85), ТОВ «Алтаир» (т.24 а.с.78-82), ПП «Ойл Груп», ТОВ «БК «Магістраль сервіс» (т.24 а.с.41-43), ТОВ АПК «Співдружність» (т.24 а.с.96-113):

- ТОВ «Астат Ресурс» (т.12 а.с.62-136, т.34 а.с.77-78, 84-85, 126,133, 138, 149, 156), ТОВ «Елєгін» (т.12 а.с.1-59, т.34 а.с.100, 136, 152, 217), ПП ФБМ «Україна» (т.11 а.с.199-244), ТОВ «Будмаркет» (т.26 а.с.139-250а, т.27 а.с.1-45, т.34 а.с.76, 87, 96, 103-106, 113-115, 191, том 43 а.с.135-207), ТОВ НВП «Харків ДМВ» (т.11, а.с.158-196), ТОВ Фірма «Коммет» (т.11 а.с.122-155, т.34 а.с.95, 99, 141), ФОП ОСОБА_1(т.11 а.с.106-120), ТОВ «Каскад» (т.11 а.с.84-103), ТОВ «Металлік» (т.11 а.с.38-81, т.34 а.с.73, 83, 143-145, 150, 181, том 37 а.с.179), ТОВ «Теко Інтерфейс» (т.27 а.с.76-250, т.28 а.с.1-250, т.29 а.с.1-137, т.34 а.с.88-92, 94, 97-98, 101, 107-111, 116, 127-132, 161-166), ФОП ОСОБА_2 (т.11 а.с.2-36, том 37 а.с.168-176), ТОВ «Столяр» (т.29 а.с.138-250, т.30 а.с.1-43), ТОВ «Альтера Рівне» (т.10 а.с.184-249), ТОВ «АББ ЛТД» (т.10 а.с.83-183, т.34 а.с.72, 80, 157,159-160, 220-221), ПП «Сіменс Україна» (т.10, а.с.33-80, том 37 а.с.160-167), ТОВ «Захід Спецпостач» (т.10 а.с.17-30), ТОВ «Спецлитво» (т.9, а.с.191-250, т.10 а.с.1-14, том 34 а.с.123-124, 139, 142, 146, 151, 153, 243), ТОВ «Дакпол» (т.27 а.с.46-75, том 65 а.с.27), ТОВ «МД Груп Запоріжжя» (т.9, а.с.138-188), ТОВ НВП «Хартрон Інкор ЛТД» (т.9, а.с.110-135, том 34 а.с.137, 158), ТОВ «Одескабель» (т.9, а.с.36-62), ТОВ «ЗМ Україна» (т.9, а.с.1-33), ТОВ «Фенікс Контакт» (т.8 а.с.209-237), ПП «Метал Альянс» (т.8 а.с.176-206, том 34 а.с.148), ПП «Промтехснабплюс» (т.9, а.с.65-107), ТОВ «Вакад» (т.30 а.с.44-70, том 43 а.с.190-194), ТОВ ВП «Електросервіс» (том 30 а.с.71-92, том 43 а.с.188-189, том 65 а.с.63-64), ДП ЗУМУ ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» (т. 30 а.с.93-119, том 34 а.с.120, том65 а.с.28-62).

Позивачем на протязі періоду, що перевірявся, розрахунки за отриманий товар (роботи, послуги) здійснені в повному обсязі, що не заперечується представниками сторін і підтверджується матеріалами справи.

Із змісту акту перевірки слідує, що для підтвердження правильності формування валових витрат отримання товарів (послуг) від зазначених в акті перевірки контрагентів позивача (стор.18-19, стор.37 Акта), ТОВ «РЗВА-Електрик» не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця, формування валових витрат по 29 контрагентах (стор.41 акта) за перевірений період здійснювалося без підтверджуючих документів первинного обліку. Стосовно операцій позивача із контрагентами, по яких отримано акти нікчемності, актом перевірки встановлено (стор.34) відсутність необхідних умов у вище перелічених підприємств для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації. Одночасно в акті зазначено, що позивачем було надано для перевірки первинні документи без товарно-транспортних накладних/маршрутних листів, а в багатьох видаткових накладних відсутні обов'язкові реквізити - назва товару, прізвище матеріально-відповідальної особи, що відвантажила товар та матеріально-відповідальної особи, що отримала товар

Відтак, надані для перевірки документи, на думку податкового органу, через відсутність ТТН (маршрутних листів) не підтверджують факту отримання ТМЦ (послуг), операції з контрагентами, наведеними в акті перевірки є безтоварними, а правочини ТОВ «РЗВА-Електрик» з ТОВ «Восток-2000М», ПП «Оптметпромторг», ТОВ «Полігон», ТОВ «Практик 2010 ПРО», ТОВ АП «Співдружність», ТОВ «Основа Маркет», ТОВ «Промислові мастила», по яким отримано акти нікчемності (т. 7, а.с.218-239) є фіктивними, такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, а отже нікчемними (стор.34-35 Акта перевірки).

З перелічених вище підстав, податковим органом зроблено висновок, який покладений в основу винесення спірного податкового повідомлення-рішення, про порушення ТОВ «РЗВА-Електрик» вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.19997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.1, п. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.44.1 ст. 44, пп.138.1.1 п. 138.1. ст. 138, пп.139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат за період півріччя 2010 року - 3 квартал 2011 року на загальну суму 32140143 грн. (2123439 + 357117 +436914 + 28571072 + 612460 +39141) грн.(стор. 30, 37,40, 48, 50,54 Акта).

З такими висновками податкового органу суд не погоджується, вважає їх неправомірними і необґрунтованими, виходячи з наступного.

При розгляді даної справи суд застосовує законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин. Формування платником податків валових доходів, валових витрат та, відповідно, визначення об'єкта оподаткування за підсумками півріччя 2010 року - I кварталу 2011 року регулювалося нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного до 01.04.2011 року, а за підсумками II-III кварталів 2011 року - нормами розділу III Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Аналогічним чином, пункт 138.1. ст.138 розділу III Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. В свою чергу, підпункт 138.1.1. цієї статті передбачає, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Пункт 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній до 01.04.2011 р.) передбачав вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень витрати по придбанню товару (робіт, послуг), які були виключені відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до пп.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

В силу вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу, стаття 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (Правила ведення податкового обліку) не встановлювала вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Аналогічним чином, в силу вимог пункту 138.2 статті 138 розділу III Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відтак, підлягали і підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Пред'явлені до перевірки та досліджені судом документи: договори, видаткові накладні, розрахункові (платіжні) документи, акти виконаних робіт (наданих послуг) в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, мають всі необхідні встановлені ними реквізити, оформлені належним чином, підписані повноважними особами та завірені печатками підприємств, а відтак, повністю підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій і, відповідно, право ТОВ «РЗВА-Електрик» на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг). Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано. Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і представником відповідача не заперечується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем і контрагентами, вказаними в акті перевірки, останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, належним чином були зареєстровані платниками ПДВ і не були позбавлені права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства. Відтак, включення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), сплачених постачальникам, переліченим в акті перевірки, переданих за видатковими накладними, суд вважає правомірними і таким, що відповідає вимогам п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.19997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.1, п. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.44.1 ст. 44, пп.138.1.1 п. 138.1. ст. 138, пп.139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що реквізит "прізвище матеріально-відповідальної особи, що відвантажила товар, та матеріально-відповідальної особи, що отримала товар" не є обов'язковим реквізитом бухгалтерського первинного документу, за наявності підписів вказаних осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Всі видаткові накладні, що надавалися під час перевірки, копії яких знаходяться в матеріалах справи, містять визначені законодавством обов'язкові реквізити, в тому числі підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій.

Та обставина, що деякі видаткові накладні не містять прізвища, ініціалів осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та не дають змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені контрагентів позивача: ТОВ «Елєгін», ТОВ «Будмаркет», ТОВ Фірма «Коммет», ТОВ «Металлік», ТОВ «Теко Інтерфейс», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Столяр», ПП «Сіменс Україна», ТОВ «Спецлитво», ТОВ «Дакпол», ТОВ «МД Груп Запоріжжя», ТОВ НВП «Хартрон Інкор ЛТД», ТОВ «Одескабель», ТОВ «ЗМ Україна», ПП «Промтехснабплюс», ТОВ ВП «Електросервіс», ДП ЗУМУ ВАТ «Південтеплоенергомонтаж», не є підставою для висновків про відсутність здійснення господарських операцій, оскільки підписи таких осіб завірено печатками зазначених постачальників, а з інших даних вбачається, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі ТОВ «РЗВА-Електрик» у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На підставі наданих до матеріалів справи копій первинних документів судом встановлено наявність у всіх видаткових накладних такого обов"язкового реквізиту як назва товару, та встановлено наявність в більшості документів необов'язкового реквізиту - прізвище матеріально-відповідальної особи, що відвантажила товар, та матеріально-відповідальної особи, яка отримала товар, що спростовує висновки акту перевірки.

Що стосується висновків відповідача про непідтвердження факту придбання ТОВ «РЗВА-Електрик» товарів у контрагентів, перелічених в акті перевірки, через ненадання документів, що підтверджують транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних, то слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що по господарським операціях з поставки товарів від більшості контрагентів є наявні товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу (том 9 а.с.170, 172-173, 175-176, 178-179, 181, 183-184, 188, том 34 а.с.72-250, том 35 а.с.29-95, том 37 а.с.130, том 38 а.с.6-11, том 65 а.с.58-64), які згідно з поясненнями представників позивача, були надані під час перевірки і безпідставно невраховані податковим органом.

Разом з тим, згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто мав бути вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що контрагенти позивача передавали призначений для ТОВ «РЗВА-Електрик» товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, були вантажовідправниками, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не спростовує факту придбання позивачем товару. Більше того, умовами договорів, укладених позивачем з ТОВ «Захід Спецпостач» (т.10 а.с.17-20), ), ПП «Сіменс Україна» (т.10, а.с.33-40), ТОВ «Альтера Рівне» (т.10 а.с.184-193), ФОП ОСОБА_2 (т.11 а.с.2-5), ФОП ОСОБА_1(т.11 а.с.106-109), ТОВ НВП «Харків ДМВ» (т.11, а.с.158-162), ТОВ «Прайм-Дівелопмент» (том 41 а.с.168-171), ТОВ «Практик 2010 ПРО» (том 24 а.с.1-3), ТОВ «Промислові мастила»(т.24 а.с.12-14), ТОВ «Аквілон Трейдінг» (т.25 а.с.15-17) чітко визначено, що доставка здійснюється постачальником за його рахунок на склад Покупця, а відтак вимога податкового органу до позивача підтвердити транспортування товарно-матеріальних цінностей взагалі є алогічною.

Нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В ході податкової перевірки, результати якої оскаржуються, ДПІ в м.Рівному не зібрано, а в ході судового розгляду - не надано, і судом не виявлено жодного доказу на підтвердження факту нереальності (безтоварності) вчинених позивачем з переліченими в акті перевірки контрагентами, господарських операцій, відображених в податковому обліку позивача.

Факт оприбуткування та використання ТОВ «РЗВА-Електрик» у власній господарській виробничій діяльності придбаних у вказаних вище суб'єктів господарської діяльності товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) підтверджується: прибутковими ордерами, актами приймання-передачі, накладними вимогами, накладними на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, звітами на списання матеріалів та комплектуючих, матеріальними звітами (т.37 а.с.47-48, 50, 53-55, 57, 59, 61-63, 65-67, 69-70, 72-76, 78-80, 82-83, 85-96, 99-103, 105-111, 113-124, 126-129, 213, 220, 222-249, т.38 а.с.1-5, 12-240, т.39 а.с.1-250, т.40 а.с.1-250, т.41. а.с.1-116, т.42 а.с.17-249, т.43 а.с.1-126, 243-248, т.44 а.с.1-249, т.45 а.с.1-249, т.46 а.с.1-250, т.47 а.с.1-250, т.48 а.с.1-248, т.49 а.с.1-250, т.50 а.с.1-240, т51. а.с.1-249, т.52 а.с.1-250, т.53 а.с.1-250, т.54 а.с.1-248, т.55 а.с.1-236, т.56 а.с.1-247, т.57, а.с.1-228, т.58 а.с.1-197, т.59 а.с.1-250, т.60 а.с.1-250, т.61 а.с.1-250, т.62 а.с.1-250, т.63 а.с.1-238, т.64 а.с.1-250, т.65 а.с.1-19). Підтверджено також і господарський сенс таких операцій.

Чинне законодавство України, а також законодавство, яке було чинне на час здійснення оскаржуваних господарських операцій не ставить(ло) право платника податків формувати валові витрати в залежність від стану його контрагента.

Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «РЗВА-Електрик» та контрагентами, вказаними в акті перевірки, використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у даних контрагентів товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій. Докази того, що товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги придбані ТОВ «РЗВА-Електрик» у контрагентів, вказаних в акті перевірки, з метою іншою, ніж використання їх у власній господарській діяльності податковим органом суду не надано.

Суд критично оцінює висновки податкового органу, наведені в акті перевірки (стор.34 Акта), щодо наявних ознак нікчемності та безтоварності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Восток-2000М», ПП «Оптметалпромторг», ТОВ «Полігон», ТОВ «Практик 2010 ПРО», ТОВ АП «Співдружність», ТОВ «Основа Маркет», ТОВ «Промислові мастила», без мети настання реальних наслідків, через відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів на виконання договірних зобов'язань. Позаяк, такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, так як не залежать від волі останнього. Не можуть вважатися підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань дані податкової звітності його контрагента, оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з валових витрат та податкового кредиту одного платника фактично понесені витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати при цьому фінансові санкції. Що стосується товарності відповідних операцій, то така в повній мірі підтверджена долученими до справи доказами, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, розкривають їх зміст та обсяг.

Згідно з п.1 ст.18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до ч.2 вказаної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі лише у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Всі перелічені в акті перевірки контрагенти позивача набули прав юридичної особи з дня їхньої державної реєстрації, і відомості щодо них внесені до Єдиного державного реєстру, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що їхня діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою. Чинним законодавством України на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. До того ж, ні установчі, ні статутні документи контрагентів позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає.

За змістом приписів ст.228 ЦК України правочини, учинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемним. Разом з тим, жодних доказів того, що учасники правочинів, виконання яких було фактично предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду не надано. Не надано суду й жодних доказів невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

З урахуванням вимог процесуального закону про допустимість доказів ці обставини можуть бути підтверджені, зокрема, вироком про визнання осіб, які видали видаткові накладні, податкові накладні тощо, винними в скоєнні відповідних злочинів. В той же час, жодних таких доказів суду не надано. Докази того, що результати операцій, відображених в податковому обліку позивача не відображені у даних податкового обліку іншого учасника такої господарської операції відсутні. А відтак, твердження ДПІ у м. Рівному про нікчемність правочинів є необґрунтованими.

Окремо слід зазначити, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів позивача з такими контрагентами, як ТОВ «Восток-2000М», ПП «Оптметалпромторг», ТОВ «Полігон», ТОВ «Практик 2010 ПРО», ТОВ АП «Співдружність», ТОВ «Основа Маркет», ТОВ «Промислові мастила», по своїй суті зводяться не до того, що вони спрямовані на незаконне заволодіння майном чи коштами держави, як того вимагає ст. 228 ЦК України, а до того, що сторони вчинили такі правочини лише про людське око, знаючи заздалегідь, що вони не будуть виконані, з метою, іншою ніж та, що передбачена такими правочинами.

В той же час, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, і такий правочин в силу вимог ст.234 ЦК України, на відміну від нікчемного, може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, тобто є оспорюваним.

Враховуючи наведене, обставини щодо вчинення юридичними особами фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду, без фактичного його виконання, є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними.

Беручи до уваги те, що законодавством нікчемність таких правочинів не встановлена, а на момент розгляду даного спору, судами рішень про визнання недійсними вищенаведених правочинів позивача з ТОВ «Восток-2000М», ПП «Оптметалпромторг», ТОВ «Полігон», ТОВ «Практик 2010 ПРО», ТОВ АП «Співдружність», ТОВ «Основа Маркет», ТОВ «Промислові мастила», або первинних документів, що складені за участю названих сторін, у яких відображені вчинені правочини, не прийнято, правових підстав для кваліфікації їх як таких, що не створюють жодних правових наслідків, у адміністративного суду немає.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про нікчемність правочинів ТОВ «Восток-2000М», ПП «Оптметалпромторг», ТОВ «Полігон», ТОВ «Практик 2010 ПРО», ТОВ АП «Співдружність», ТОВ «Основа Маркет», ТОВ «Промислові мастила» є безпідставним, надуманим та не підтверджується належними та допустимими доказами.

За наведених обставин, суд вважає, що у податкового органу були відсутні правові підстави для виключення з валових витрат позивача вартості придбаних ним товарів (робіт, послуг) у контрагентів, перелічених в акті перевірки за період півріччя 2010 року - 3 квартал 2011 року на загальну суму 32140143 грн., та як наслідок - нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств. А відтак, податкове повідомлення-рішення форми "Р" за №0000352342 від 02.02.2012 року є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Наведене в повній мірі стосується і висновків відповідача про порушення позивачем вимог п.1.6, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4, п.п. 7.7.1, п.п 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з висновками про порушення яких, позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1186995 грн. і застосовано штрафні санкції в сумі 593496 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з травня по грудень 2010 року та з квітня по червень 2011 року на суму 6420966 грн. і застосовано штрафні санкції в сумі 3106979,50 грн.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням форми "Р" за №0000372342 від 02.02.2012 року та форми "В1" за №0000102344 від 02.02.2012 року, суд виходить з наступного.

Дані податкові повідомлення рішення мотивовані порушенням позивачем вимог п.1.6, п.1.8 ст.1, п.4.3 ст.4, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4, п.п. 7.7.1, п.п 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що полягає в заниженні податку на додану вартість на загальну суму 1186995 грн., та завищенні суми бюджетного відшкодування на загальну суму 6420966 грн., в тому числі за травень 2010 року на суму 108917 грн., за червень 2010 року - 419307 грн., за липень 2010 року - 846098 грн., за серпень 2010 року - 1062442 грн., за листопад 2010 року - 2208955 грн., за грудень 2010 року - 1568234 грн., за квітень 2011 року - 33299 грн., за травень 2011 року - 52376 грн., за червень 2011 року - 121338 грн.

Актом перевірки від 20.01.2012 р. (т.1 а.с.22-81) констатовано, що перевірку проведено на підставі первинних документів бухгалтерської та податкової звітності (декларацій, видаткових накладних (накладних на відпуск товару), актів виконаних робіт, банківських документів, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, податкових накладних).

Одночасно, в акті перевірки податковим органом зазначено, що відділом перевірок ризикових операцій ДПІ у м. Рівне отримано службову записку від ВПМ ДПІ у м. Рівне №3320/26-34 від 16.12.2011 р. щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку ТОВ «РЗВА - Електрик», в якій зазначено, що ВПМ ДПІ у м. Рівне в ланцюгах постачання товарів та послуг для ТОВ "РЗВА-Електрик" наявні контрагенти, які мають ознаки «фіктивних», а саме: стани даних контрагентів відмінні від 0 - «Основний платник», тобто знаходяться в розшуку, або ліквідовані, або мають розбіжності між податковим кредитом та податковими зобов'язаннями, тобто вбачається не включення до складу податкових зобов'язань контрагентами ПДВ по взаємовідносинах по ланцюгу постачання тощо.

З акта перевірки слідує, що при визначенні бюджетного відшкодування за червень 2010 року, станом на 16.12.2011 року, згідно службової записки ВПМ ДПІ у м. Рівне №3320/26-34 серед постачальників виявлено платників, яким надано ризиковий кредит у травні 2010 року на суму 350622,05 грн., а саме: ТОВ «Промислова Група «Квінтекс» - стан платника 16, ТОВ «Вторстандарт» - стан платника 10 (1 ланка постачання від ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСТАТ РЕСУРС», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 131599,20 грн.); ППФ «Лагуна» - стан платника 16 (1 ланка постачання від ТОВ «ЕЛЕГІН», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 105534,30 грн.); ТОВ «Центрінвестсервіс» - стан платника 10 (1 ланка постачання від ПП «ФБМ-УКРАЇНА», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 20416,73 грн.); ТОВ «КОНТЕКСТ-СЕРВІС» - стан платника 16 (3 ланка постачання від ТОВ «БУДМАРКЕТ», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 36229,66 грн.); ПП НВФ «ОДЕОН» - стан платника 10, ДК «ГАЗ УКРАЇНИ «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» - стан платника 3, ТОВ «ІНДУСТРІАЛЬНО-МЕТЕЗНА СПІЛКА - стан платника 10 (2 ланка постачання від ТОВ «НВП Харків-ДМБ», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 30502,80грн.); ПП «ПРОФЛЬНІ СИСТЕМИ» - стан платника 10, ТОВ «КРИМСПЛАВ» - стан платника 10, ТОВ «ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА «ІНДУСТРІЯ ПЛЮС» - стан платника 16 (3 ланка постачання від ТОВ ФІРМИ «КОММЕТ», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 23349,14 грн.);ТОВ «БЕНТФАЙС» » - стан платника 7 (2 ланка постачання від ФОП ОСОБА_1, по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 39219,88 грн.).

При визначенні бюджетного відшкодування за липень 2010 року, станом на 16.12.2011 року, згідно службової записки ВПМ ДПІ у м. Рівне №3320/26-34 серед постачальників виявлено платників, яким надано ризиковий кредит у червні 2010 року на суму 1019300,40 грн., а саме: Т0В «ЕЛІЗ» - стан платника 10, перша ланка постачання ТОВ "РЗВА-Електрик", по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 26182,20 грн.;ПП «БУДСПЕЦСЕРВІС» - стан платника 10, перша ланка постачання ТОВ "РЗВА-Електрик", по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 25800 грн.; ЗАТ «КАСКАД» - стан платника 3, перша ланка постачання ТОВ "РЗВА-Електрик", по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 19936 грн.;ТОВ «ІНДУСТРІАЛЬНО-МЕТИЗНА СПІЛКА» - стан платника 16, перша ланка постачання ТОВ "РЗВА-Електрик", по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 3160,50 грн.; ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СІТІ-СКС»-стан платника 8, перша ланка постачання ТОВ "РЗВА-Електрик", по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 2617,33 грн.; ППФ «.ЛАГУНА» - стан платника 16 (1 ланка постачання від ТОВ «ЕЛЕГІН», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 2603,78 грн.); ТОВ «УКРІПСТРУМЕНТ» - стан платника 8 (1 ланка постачання від ТОВ «МЕТАЛЛІК», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 55840,95 грн.); ІЗЮМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЗАВОД ОФТАЛЬМОЛОГІЧНОЇ ЛІНЗИ - стан платника 4 (1 ланка постачання від ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ХАРКІВ-ДМВ», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 55293 грн.); ТОВ «ВТОРСТАНДАРТ» - стан платника 10 (1 ланка постачання від ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АСТАТ РЕСУРС», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 54788,82 грн.); ТОВ «ЮЗХОЛРИНГ» - стан платника 14, ТОВ «УТН-ВОСТОК» - стан платника 10 (3 ланка постачання від ТОВ «ТЕКО ІНТЕРФЕЙС», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 112709,50 грн.); ТОВ «ЕНЕРГОЗАХІД» - стан платника 10 (2 ланка постачання від ОСОБА_2, по якій позивачем сформовано податковий кредит в сумі 49198,02 грн. та ТОВ «ФІРМА СТОЛЯР», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 37500,26 грн.); ТОВ «МЕТАЛЛ-СНАБ» - стан платника 8, ТОВ «УКРЕЛЕКТРОІМПОРТ» - стан платника 32 (2 ланка постачання від ТОВ ДП СВ АЛЬТЕРА -РІВНЕ», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 20749,72 грн.); ТОВ «АКТИВСТРІМ» - стан платника 7 (3 ланка постачання від ТОВ «АББ ЛТД», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 529486,32 грн.).

При визначенні бюджетного відшкодування за серпень 2010 року, станом на 16.12.2011 року, згідно службової записки ВПМ ДПІ у м. Рівне №3320/26-34 серед постачальників виявлено платників, яким надано ризиковий кредит у липня 2010 року на суму 1317022,70 грн., а саме: ДК «ГАЗ УКРАЇНИ «НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ «НАНАФТОГАЗ УКРАЇНИ» - стан платника 3 (4 ланка постачання від ТОВ «АББ ЛТД», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 29165,46 грн.); ДК «ГАЗ УКРАЇНИ «НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ «НАНАФТОГАЗ УКРАЇНИ» - стан платника 3 (5 ланка постачання від Підприємства з 100 відсотковою іноземною інвестицією «Сіменс України», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 38128,32 грн.); ДК «ГАЗ УКРАЇНИ «НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ «НАНАФТОГАЗ УКРАЇНИ» - стан платника 3 (2 ланка постачання від ТОВ «ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ «АСТАТ РЕСУРС», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 113655,31 грн.); ТОВ «САМАРА-АГРО ПЛЮС» - стан платника 10 (2 ланка постачання від ТОВ «ЗАХІДСПЕЦПОСТАЧ», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 27017,16 грн.); ТОВ «УТН-ВОСТОК» - стан платника 10 (3 ланка постачання від ТОВ «ТЕКО ІНТЕРФЕЙС», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 112709,50 грн.); ТОВ «РЗА ЕЛЕКТРОНІКС» - стан платника 3 (1 ланка постачання від ТОВ «Рівненські промислові системи», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 333918,01 грн.); ТОВ «РЗА ЕЛЕКТРОНІКС» - стан платника 3 (3 ланка постачання від ТОВ «Високовольтний союз - Україна», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 366093,06 грн.); ТОВ «ЗАПОРІЖПРОМРЕГІОН» - стан платника 10 (1 ланка постачання від ТОВ «Завод Спецлитьє», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 193336,67 грн.); ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» - стан платника 4 (3 ланка постачання від ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ХАРКІВ-ДМВ», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 38014,55 грн.); ТОВ «ПОЛІТЕСТ» - стан платника 10 (1 ланка постачання від ТОВ «ТД «Будмаркет», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 38014,55 грн.); ТОВ «УКРІНСТРУМЕНТ» - стан платника 8 (1 ланка постачання від ТОВ «Металлік», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 11116,63 грн.); ТОВ «ПХ ГРУП» - стан платника 10 (2 ланка постачання від ТОВ «СП «Дакпол», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 38014,55 грн.).

При визначенні бюджетного відшкодування за листопад 2010 року, станом на 16.12.2011 року, згідно службової записки ВПМ ДПІ у м. Рівне №3320/26-34 серед постачальників виявлено платників, яким надано ризиковий кредит у жовтні 2010 року на суму 2762512,70 грн., а саме: ДП «Системи кабельних трас» - стан платника 3, безпосередній постачальник ТОВ "РЗВА-Електрик", по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 2490,90 грн.; ПП ТД «Тиверія» - стан платника 3, безпосередній постачальник ТОВ "РЗВА-Електрик", по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 1532,99 грн.; ТОВ «Стимул і М» Лтд » - стан платника 10, ДК Газ України «Нафтогаз» » - стан платника 3 (2 ланка постачання від ТОВ ТД «АСТАТ РЕСУРС», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 219258,68 грн.); ТОВ «Анєва» - стан платника 8 (1 ланка постачання від ТОВ «Завод Спецлитво», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 384282,82 грн.); ТОВ «Вісан» - стан платника 10, ТОВ «Транс Нафта» - стан платника 10, ТОВ «СБШ» - стан платника 10, ТОВ «СП Юкойл» - стан платника 10 (2 ланка постачання від ТОВ «МД Груп Запоріжжя», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 304044,52 грн.); ППФ «ЛАГУНА» - стан платника 16 (1 ланка постачання від ТОВ «Елегін», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 161847,96 грн.); ТОВ «УТН-ВОСТОК» - стан платника 10, ТОВ «УкрОІЛ» - стан платника 10, ТОВ «Логус Нафта» - стан платника 3 (3 ланка постачання від ТОВ «ТЕКО ІНТЕРФЕЙС», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 121025,46 грн.); ТОВ «Контур» - стан платника 3, ПП «Промтехсбут» - стан платника 10 (1 ланка постачання від ДП «Сіменс Україна», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 73689,14 грн.); ТОВ «Делфуд» - стан платника 10 (1 ланка постачання від ТОВ НВП «Хартрон - Інкор», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 66666,67 грн.); ТОВ «АТРИЯ» - стан платника 3, ТОВ «УКРЕЛЕКТРОІМПОРТ» - стан платника 9, ТОВ «ОПТІМА ТЕЛЕКОМ» - стан платника 3 (1 ланка постачання від ТОВ ТД «Будмаркет», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 9308,42 грн.); ТОВ «ЕФЕС-Т» - стан платника 8, ТОВ «ТД «САЛЬВЕ» - стан платника 9, ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО МЕТАЛ» - стан платника 10, ФІРМА «ПІВДЕНЬ-ПОСТАЧ» - стан платника 7 (1 ланка постачання від ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ОДЕСЬКОГО КАБЕЛЬНОГО ЗАВОДУ «ОДЕСКАБЕЛЬ», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 74536,03 грн.); ТОВ «ВІСТ-СЕРВІС» - стан платника 16, МП КВП «ФІРМА АБМ» - стан платника 23 (2 ланка постачання від ОСОБА_2, по якій позивачем сформовано податковий кредит в сумі 10202,38 грн.); ДК «ГАЗ УКРАЇНИ «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» - стан платника 3, ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС» - стан платника 10 (1 ланка постачання від ПАТ «Рівнегаз», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 755,01 грн.); ТОВ «ПІВНІЧНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» - стан платника 23, АКЦІОНЕРНЕ ВИРОБНИЧО - КОМЕРЦІЙНЕ ТОВАРИСТВО ВІДКРИТОГО ТИПУ «ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ» - стан платника 4, ТОВ «УКРІНТЕК» - стан платника 9 (1 ланка постачання від ПАТ «АЕС Рівнеобленерго», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 46666,67 грн.); ПП «Галінтергруп» - стан платника 28, ПП «ЛІНКРУСТ» - стан платника 10 (1 ланка постачання від ТОВ «ЗахідСпецПостач», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 46275,40 грн.); ТОВ «ОПТІМА ТЕЛЕКОМ» - стан платника 3 (1 ланка постачання від ТОВ «МЕТАЛЛІК», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 28374,07 грн.); ТОВ «КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ КОНТРАКТОВИЙ ЯРМАРОК» - стан платника 10 (1 ланка постачання від ТОВ «ЗМ Україна», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 14884,23 грн.); ТОВ «Елегін» - стан платника 7, ДП «СИСТЕМИ КАБЕЛЬНИХ ТРАС» - стан платника 3, ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТИВЕРІЯ» - стан платника 10, ПП «АКОНІТ-ДС» - стан платника 9, ТОВ «Євроекспрес» - стан платника 3, ТОВ «Вакуумні Технології» - стан платника 3 (2 ланка постачання від ТОВ «Високовольтний Союз-України», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 261306,17 грн.); ТОВ «Елегін» - стан платника 7, ДП «СИСТЕМИ КАБЕЛЬНИХ ТРАС» - стан платника 3, ПП «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТИВЕРІЯ» - стан платника 10, ПП «АКОНІТ-ДС» - стан платника 9, ТОВ «Євроекспрес» - стан платника 3, ТОВ «Вакуумні Технології» - стан платника 3, ТОВ «Оптіма Телеком» » - стан платника 3, ТОВ «МСПОСТАЧ» - стан платника 8, ПП «Бегемот» - стан платника 16, ТОВ «Баркор» - стан платника 3, ТОВ «Імпортсвітло» - стан платника 10, ТОВ «Восточний Експрес» - стан платника 10 (2 ланка постачання від ТОВ «Рівненські промислові системи», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 624678,20 грн.); ТОВ «ІСТ ДК Україна» - стан платника 10, ТОВ «КОМПАНІЯ ЄВРОБІЗНЕС» - стан платника 10, ТОВ «ПРАЙМ ЛОПСТИК» - стан платника 10 (1 ланка постачання від ТОВ «АББ ЛТД», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 120346,14 грн.); ТОВ «ВІСГ-СЕРВІС» - стан платника 16 (2 ланка постачання від ТОВ «ФІРМА СТОЛЯР», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 49608,07 грн.); ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД СТІНОВИХ МАТЕРІАЛІВ» - стан платника 3, ФІРМА «ЕЛЕКОН ЛТД» - стан платника 10, ТОВ «ТРАСТ МЕТАЛ» - стан платника 3 (1 ланка постачання від ТОВ «Аграрно-Промисловий комплекс «Співдружність»», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 34780,83 грн.); ТОВ «ВЕСТА-ГРУПП» - стан платника 16, АТЗТ «УКРМЕТАЛОПРОМ» - стан платника 4, ТОВ «ТВІН ТАУН» - стан платника 16, ТОВ «ДАЛАТ» - стан платника 16 (1 ланка постачання від ТОВ Фірма «Каскад», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 27757,92 грн.); ТОВ «Оптіма Телеком» - стан платника 3, ТОВ « Інком Харків» - стан платника 14, ТОВ «Автоплаза Вінниця» - стан платника 8 (2 ланка постачання від ТОВ «Фенікс Контракт», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 26419,88 грн.); ТОВ «Євроекспрес» - стан платника 3, ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Техпромсталь КН» - стан платника 10 (1 ланка постачання від ПП «Метал-Альянс», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 8486,84 грн.);ТОВ «Сіона-Люкс» - стан платника 16, ТОВ «Реджина Трейд» - стан платника 16 (1 ланка постачання від ПП «Промтехснаб Плюс», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 14718 грн.); ТОВ «Оптіма Телеком» - стан платника 3 (1 ланка постачання від ТОВ «Вакадс», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 20658,40 грн.); ТОВ «Імпортсвітло» - стан платника 10, ТОВ «Рівненський «БМТ Супутник» - стан платника 10 (1 ланка постачання від ТОВ ДП СВ «Альтера Рівне», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 7911,69 грн.).

При визначенні бюджетного відшкодування за грудень 2010 року, станом на 16.12.2011 року, згідно службової записки ВПМ ДПІ у м. Рівне №3320/26-34 серед постачальників виявлено платників, яким надано ризиковий кредит у листопаді 2010 року на суму 1961814,10 грн., а саме: ТОВ «Елегін», - стан платника 7, безпосередній постачальник ТОВ "РЗВА-Електрик", по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 145724,97 грн.; ПП ТД «Тиверія» - стан платника 3, безпосередній постачальник ТОВ "РЗВА-Електрик", по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 1840,51 грн.; ТОВ «Стимул і М» Лтд » - стан платника 10, ДК Газ України «Нафтогаз» - стан платника 3 (2 ланка постачання від ТОВ ТД «АСТАТ РЕСУРС», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 343084,80 грн.); ТОВ «М Авітек» - стан платника 10, ТОВ «Комплектенерго» - стан платника 23, ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Івко-Інвест» - стан платника 23, ТОВ «Українські технології безпеки праці» - стан платника 9, ТОВ «ІПП-Центр» - стан платника 23, ТОВ «ВКП «Вектор-М» - стан платника 10, ПАТ «Харківський тракторний завод ім. Орджонікідзе» - стан платника 4, ТОВ «ПММ Сервіс-І» - стан платника 16 (2 ланка постачання від ТОВ НВП «Хартрон - Інкор», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 109900,67 грн.); ТОВ «ІСТ ДК Україна» - стан платника 10, ТОВ «Прайм Логістик» - стан платника 10, ТОВ «Українська паперова компанія» - стан платника 23 (1 ланка постачання від ТОВ «АББ ЛТД», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 339797,96 грн.); ТОВ «Анєва» - стан платника 8 (1 ланка постачання від ТОВ «Завод Спецлитво», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 117078,67 грн.); Т0В «ЕЛІЗ» - стан платника 10, ТОВ «ЕЛЕКОН ЛТД» - стан платника 10, ТОВ «Євроекспрес» - стан платника 3, ТОВ «Амана груп» - стан платника 10 (1 ланка постачання від ТОВ «ВП «Електросервіс», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 91666,67 грн.); ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка» - стан платника 3 (1 ланка постачання від ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ХАРКІВ-ДМВ», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 39726,59 грн.); ТОВ «Тарнус» - стан платника 7, ВАТ «Бородянський Райагропостач» - стан платника 3, ДП «Системи кабельних трас» - стан платника 3, ТОВ «Сєвкабель Україна» - стан платника 23, ТОВ «Імпорт-Світло» - стан платника 10 (2 ланка постачання від ТОВ «ТЕКО ІНТЕРФЕЙС», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 206271,36 грн.); ДП по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення «Чорнобильсервіс» - стан платника 3, ПП «Інтеж» - стан платника 32, ДСНВП «Чорнобильський радіоекологічний центр» - стан платника 3 (1 ланка постачання від ДПЗахідно-Українське монтажне управління ВАТ «Південтеплоенергомонтаж», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 104500,75 грн.); ДК Газ України «Нафтогаз» - стан платника 3, ТОВ «Ект-Сервіс» - стан платника 10, ТОВ «Укрінтек» - стан платника 9, ДП завод «Генератор» - стан платника 4, ТОВ «Геотехпром» - стан платника 10 (1 ланка постачання від ПАТ «Рівнегаз», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 110232,56 грн.); ТОВ «Вісан» - стан платника 10, ТОВ «СП Юкойл» - стан платника 10, ФОП ОСОБА_3 - стан платника 16 (2 ланка постачання від ТОВ «МД Груп Запоріжжя», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 57347,75 грн.); ТОВ «ВЛК-Експорт» - стан платника 10, ПП «Індастріалсервіс» - стан платника 8, ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» - стан платника 4, ДП Луцький Спиртгорілчаний комбінат - стан платника 3 (2 ланка постачання від ТОВ «ФІРМА СТОЛЯР», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 60875,02 грн.); АВКТВ «Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій» - стан платника 4, ТОВ «Північна торгова компанія» - стан платника 23, ТОВ «Доненергомаш» - стан платника 8, ТОВ «Віст-Сервіс» - стан платника 16, ТОВ «Укрінтек» - стан платника 9 (1 ланка постачання від ПАТ «АЕС Рівнеобленерго», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 108312,27 грн.); ТОВ «Веста-Дніпро» - стан платника 8 (2 ланка постачання від ОСОБА_2, по якій позивачем сформовано податковий кредит в сумі 75933,94 грн.); ПП «Сузір'я Альпіон» - стан платника 9, ТОВ «Ефест -Т» - стан платника 8, Фірма «Південь-Постач» - стан платника 7, ТОВ «Карал-Південь» - стан платника 3 (1 ланка постачання від ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ОДЕСЬКОГО КАБЕЛЬНОГО ЗАВОДУ «ОДЕСКАБЕЛЬ», по якому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 49520,24 грн.)

У зв'язку з цим, податковий орган в акті перевірки прийшов до висновку, що ТОВ "РЗВА-Електрик" в порушення п.1.6 ст.1, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, завищило податковий кредит за травень 2010 року на суму 350 622,05 грн., за червень 2010 року на суму 1 019 300,40 грн., за липень 2010 року на суму 1 317 022,70 грн., за жовтень 2010 року на суму 2 762 512,70 грн., за листопад 2010 року на суму 1 961 814,10 грн.

Крім того, актом перевірки від 20.01.2012 р. констатовано, що результатами автоматизованого співставлення податкового кредиту ТОВ «РЗВА - Електрик» в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року встановлено СПД - постачальників, яким присвоєно стан платника відмінний від «0» - платник податків за основним місцем обліку, а саме: Т0В «ЕЛІЗ» - стан платника 23, ПП «Прайд-Трейд» - стан платника 9, ТОВ «Техресурс компані» - стан платника 23, ТОВ «ІБК «Сіті-СКС» - стан платника 8, ТОВ «Елекон ЛТД» - стан платника 10, ТОВ «Тиверія» - стан платника 10, ТОВ «Промімпекс» - стан платника 10, ТОВ ТД «Уралмаш» - стан платника 9, ТОВ «Євроекспрес» - стан платника 3, ТОВ «БМТ Супутник» - стан платника 10, ТОВ «Ойл Груп» - стан платника 10, ДП «Системи кабельних трас» - стан платника 3, ДП «Депс Телеком» - стан платника 11, ТОВ «Аквілон Трейдінг» - стан платника 23, ПП «Тин» - стан платника 10, ВАТ «Рівненська друкарня» - стан платника 10, ТОВ ВБР «Електрик» - стан платника 10, ДП «Інститут високих напруг» - стан платника 4, ТОВ «Західспецсталь» - стан платника 9, ПП «Будспецсервіс » - стан платника 10, ТОВ «Мегасел» - стан платника 10, ТОВ «Голдмет» - стан платника 8, ТОВ «Гранд Буд ЛТД» - стан платника 8, ТОВ «ВП Резидент» - стан платника 23, ТОВ «Індустрально-метизна спілка» - стан платника 16, ДП «Зірненський спиртзавод» - стан платника 4, ТОВ «Торгекотехнологія» - стан платника 8, ЗАТ «Каскад» - стан платника 28, ТОВ ТК «Совтекст Плюс» - стан платника 16, ТОВ «Автотато АРС» - стан платника 8, ТОВ ТД «Нова Інвест» - стан платника 8, ТОВ «Будсервіс-4» - стан платника 8, ТОВ «Агарт» - стан платника 8, ТОВ «Вакуумні технології» - стан платника 7, ТОВ «Віче Консалтинг» - стан платника 8, ТОВ «НПК Ресурспром» - стан платника 11, ТОВ «Фінансовий альянс» - стан платника 10, ТОВ «Лаватан» - стан платника 9.

У зв'язку з цим, податковий орган в акті перевірки прийшов до висновку, що ТОВ "РЗВА-Електрик" в порушення п.1.6 ст.1, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України завищило податковий кредит за квітень 2010 року на суму 22698,55 грн., за травень. 2010 року на суму 63623,77 грн., за червень 2010 року на суму 21098,39 грн., за липень 2010 року на суму 14059,04 грн., за серпень 2010 року на суму 99610,25 грн., за вересень 2010 року на суму 19191,42 грн., за жовтень 2010 року на суму 11329,55 грн., за листопад 2010 року на суму 8125,40 грн., за грудень 2010 року на суму33659,95 грн., за січень 2011 року на суму 5930,22 грн., за лютий 2011 року на суму 12041,20 грн., за березень 2011 року на суму 14136,30 грн., за квітень 2011 року на суму 29310,16 грн., за травень 2011 року на суму 21593,88 грн., за червень 2011 року на суму 7603,70 грн., за липень 2011 року на суму 40730,81 грн., за серпень 2011 року на суму 25697,33 грн., за вересень 2011 року на суму 4993,99 грн.

Також, під час проведення перевірки податковим органом серед постачальників "РЗВА-Електрик" виявлено платників податків, по яких отримано акти нікчемності, з яких вбачається безтоварність операцій, а саме з: ТОВ «Восток - 2000М» по взаєморозрахункам з яким ТОВ "РЗВА-Електрик" в порушення п.п.7.2.8 п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року завищило податковий кредит за квітень 2010 року на суму 1220 грн. та за серпень 2010 року на суму 108 грн.; ПП «Оптметалпромторг» - за червень 2010 року на суму 292 грн.; ТОВ «Полігон» - за листопад 2010 року на суму 121 грн., ТОВ АП «Співдружність» - за грудень 2010 року на суму 65202,38 грн.; ТОВ «Практик 2010 ПРО» - за листопад 2010 року на суму 8121 грн., за грудень 2010 року на суму 6720 грн.; ТОВ «Основа Маркет» по взаєморозрахункам з яким ТОВ "РЗВА-Електрик" в порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України завищило податковий кредит за серпень 2011 року на суму 4590,66 грн.; ПП «Ікспіренс» - за березень 2011 року на суму 2137,50 грн.; ТОВ «Практик 2010 ПРО» - за січень 2011 року на суму 4480 грн.; ТОВ «Промислові мастила» - за квітень 2011 року на суму 1415,72 грн., за травень 2011 року на суму 1173,53 грн., за червень 2011 року на суму 648,33 грн.

Перевіркою повноти визначення суми податку, що підлягає (підлягала) сплаті до бюджету за період з 01.04.2010р. по 30.09.2011р. встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1186995 грн.

З описової частини акта перевірки від 20.01.2012 р. (т.1 а.с.22-81) також вбачається, що для підтвердження правильності формування податкового кредиту позивачем не надано товарно-транспортних накладних/маршрутних листів, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця. Відтак, в ході проведення перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався б рух товарів від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця.

Поряд з цим, актом перевірки від 20.01.2012 р. (т.1 а.с.22-81) констатовано, що ТОВ "РЗВА-Електрик" для проведення позапланової виїзної перевірки було надано первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-здачі робіт (наданих послуг, реєстри отриманих податкових накладних за період з січня по лютий 2011 року та ін.), що підтверджують взаємовідносини з відповідними контрагентами.

Суд не погоджується з вказаними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між постачальниками (продавцями), а саме: ТОВ «Торговий дім «Астат Ресурс», ТОВ «Елегін», ПП «ФБН-Україна», ТОВ «Будмаркет», ТОВ «НВП Харків-ДМВ», ТОВ Фірми «Коммет», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Еліз», ТОВ «Каскад», ТОВ «Індустріально-метизна спілка», ТОВ «ІБК Сіті-СКС», ТОВ «Металлік», ТОВ «Теко Інтерфейс», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Фірма Столяр», ТОВ «Альтера -Рівне», ТОВ «АББ ЛТД», ПП «Сіменс України», ТОВ «ЗахідСпецПостач», ТОВ «Рівненські промислові системи», ТОВ «Завод Спецлитво», ТОВ «Дакпол», ДП «Системи кабельних трас», ПП «Тиверія», ТОВ «МД Груп Запоріжжя», ТОВ «Хартрон-Інкор», ТОВ «ТД Одеського кабельного заводу «Одескабель», ТОВ «ЗМ Україна», ТОВ «Аграрно-Промисловий комплекс «Співдружність», ТОВ «Фенікс Контракт», ПП «Метал Альянс», ПП «Промтехснаб Плюс», ТОВ «Вакад», ТОВ ВП «Електросервіс», ТОВ «Південтеплоенергомонтаж», Т0В «Еліз», ПП «Прайд-Трейд», ТОВ «Техноресурс компані», ТОВ «Елекон ЛТД», ТОВ «Промімпекс», ТОВ ТД «Уралмаш», ТОВ «Євроекспрес», ТОВ «Ойл Груп», «ДП «Депс Телеком», ТОВ «Аквілон Трейдінг», ПП «Тин», ВАТ «Рівненська друкарня», ТОВ ВБР «Електрик», ДП «Інститут високих напруг», ТОВ «Захід-Спецсталь», ПП «Будспецсервіс», ТОВ «Мегасел», ТОВ «Голдмет», ТОВ «Гранд Буд ЛТД», ТОВ «ВП Резидент», ДП «Зірненський спиртзавод», ТОВ «Торгекотехнологія, ТОВ ТК «Совтекст Плюс», ТОВ «Автотато АРС», ТОВ ТД «Нова Інвест», ТОВ «Будсервіс-4», ТОВ «Агарт», ТОВ «Вакуумні технології», ТОВ «Віче Консалтинг», ТОВ «НПК Ресурспром», ТОВ «Фінансовий альянс», ТОВ «Лаватан», ТОВ «Восток - 2000М», ПП «Оптметалпромторг», ТОВ «Полігон», ТОВ АП «Співдружність», ТОВ «Практик 2010 ПРО», ТОВ «Основа Маркет», ТОВ «Промислові мастила», ПП «Ікспіренс», ТОВ «Євроград КС», ТОВ «Прайм Девелопмент», ТОВ «Максіма», ТОВ «Агрокосм», ЗАТ «Оснастка Маркет», ТОВ «Алтаир», ТОВ «БК Магістраль сервіс», ПАТ «Рівнегаз», ТОВ «Високовольтний союз - Україна» та покупцем ТОВ "РЗВА-Електрик" було укладено договори (т.8 а.с.27-41,176-183,209-219, т.9 а.с.1-19,36-43,65-80,110-128,138-153,191-203, т.10 а.с.17-21,33-68,83-87,184-193, т.11 а.с.2-6,38-47,84-93,106-110,122-136,157-162,199-207, т.12 а.с.1-8,62-70, т.23 а.с.201-201-210,225-232, т.24 а.с.1-4,12-15,48-51,96-102,175-178,183-187, т.25 а.с.1-5,15-18,199-203,236-239, т.26 а.с.63-65,139-151, т.27 а.с.46-55,76-88, т.29 а.с.138-160, т.30 а.с.44-52,71-85,93-107,120-238, т.41 а.с.168-172, т.43 а.с.164-167, 208-242), відповідно до умов яких постачальник (продавець) зобов'язується поставити продукцію (виконати роботи), найменування, асортимент, комплектність якої (яких) визначено в специфікаціях до договорів.

На виконання умов даних договорів контрагентів, вказаними в акті перевірки, для ТОВ "РЗВА-Електрик" виписано: видаткові накладні (т.8 а.с.55-102, 205-206, 233-237, т.9 а.с.33, 57-62, 103-107, 134-135, 168-169, 171, 174, 177, 180, 182, 185-187, т.10 а.с.8-14, 28-30, 78-80, 159-183, 232-249, т.11 а.с.20-36, 70-81, 102-103, 117-120, 151-155, 192-196, 238-242, т.12 а.с.51-59, 125-136, т.23 а.с. 162-164, 183-189, 196-198, 215-216, 220, 224, 234-240, т.24 а.с.6,28-33, 41, 47, 68-70, 80-82, 85-86, 91-95, 111-113, 116, 121-122, 134, 137, 143-144, 145, 151, 154-155, 168-170, 179, 188-193, 206-211, 216, 219-232, 242-244, т.25 а.с.9, 13-14, 26-27, 32, 36-59, 86-88, 02-109, 112, 226-233, 244-246, т.26 а.с.211-212, т.27 а.с.1-44, 71-73, 89-250, т.28 а.с.1-20, т.29, а.с.250, т.30 а.с.1-43, 54-55, 88-90, 144-117, т.37 а.с.46, 49, 52, 56, 58, 60, 64, 68, 71, 77, 81, 84, 97, 104, 125, 158, 168-176, 179, 221, т.42 а.с.160-162, т.65 а.с.43-44, 110-111), податкові накладні (т.8 а.с.42-54, 184-204, 220-232, т.9 а.с.20-32, 44-56, 81-102, 129-133, 154-167, 226-250, т.10 а.с.1-7, 22-27, 69-77, 88-158, 194-231, т.11 а.с.7-19, 48-69, 94-101, 111-116, 137-150, 163-175, 208-228, т.12 а.с.9-19,105-124, т.23 а.с.193-195, т.24 а.с.22-27, 37, 54, 64-67, 120, 128, 156, т.25 а.с.60-61, 82-83, 113-129, 221-225, т.26 а.с.103-136, 152-210, т.27 а.с.56-70, т.28 а.с.21-29, 145-250, т.29 а.с.1-101, 199-249, т.30 а.с.56-68, 86-87, 108-113, т.33 а.с.89-102, 118-120, 136-143, т.37 а.с.192-198, 200-201, 203, 206, 210,-211, 214-216, т.41 а.с.173-250, т.43 а.с.1-15, 188-207, т.65 а.с.28-42, 112-113), акти виконаних робіт (наданих послуг) (т.24 а.с.55-59, 160, т.26 а.с.66-102, т.33 а.с.62-74, 155-162, т.65 а.с.45-57), рахунки-фактури (т.41 а.с.133-167, ). Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи (надані послуги) здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.8 а.с.103-173, т.11 а.с.176-191, 227-237, т.12 а.с.20-46,49-50, 71-104, т.23 а.с.152-155, 160-161, 167-172, 175-182, 214, 219, 223, 233, т.24 а.с.5, 16-21, 38, 46, 71-77, 103-108, 117, 127, 133, 138, 141-142, 146, 159, 171-174, 180, 194-205, 233-241, т.25 а.с.8, 10, 19-25, 33, 62-81, 89, 92-101, 133-198, 204-220, 240-243, т.26 а.с.1-62, 213-250, т.28 а.с.30-142, т.29, а.с.102-137, 161-198, , т.33 а.с.75-87, 103-116, 121-123, 125-128, 144-148, 150-153, т.37 а.с.160-167, 182-183, 185-191, 205, 208-209, 217-219). Доставка товару у процесі здійснення даними контрагентами господарських операцій здійснювалося позивачем та/або з залученням перевізників., що підтверджується товарно-транспортними накладними (т.9 а.с.170, 172-173, 175-176, 178-179, 181, 183-184, 188, т.34 а.с.72-250, т.35 а.с.1-95, т.37 а.с.130, т.38 а.с.6-11, т.65 а.с.58-64). Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень, травень, червень, липень серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року (т.12 а.с.139-233, т.13 а.с.2-60, 62-131, 133-191, т.14 а.с.2-85, 87-245, т.15 а.с.2-66, 68-86, 88-131, 133-168, 170-200, 202-241, т.16 а.с.2-40, 42-80, 82-122, 124-168) та на підставі них здійснювалося формування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом. 7.4.5. пункту 7.4 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1. пункту 7.1 статті 7 даного Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України відносини, що виникають у сфері справляння податку на додану вартість регулюється розділом V цього кодексу.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції, які є предметом розгляду по даній адміністративній справі відсутні.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В силу вимог п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як зазначалося вище, наявні в матеріалах справи договори, податкові накладні, видаткові накладні, розрахункові (платіжні) документи, акти виконаних робіт (наданих послуг) в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом реквізити. Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і представником відповідача не заперечується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем і контрагентами вказаними в акті перевірки, останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, належним чином були зареєстровані платниками ПДВ і не були позбавлені права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених постачальникам, переліченим в акті перевірки, в ціні за товарно-матеріальні цінності та отримані роботи, передані за видатковими накладними, суд вважає правомірними і такими, що відповідає вимогам п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Твердження відповідача про безтоварність операцій між ТОВ "РЗВА-Електрик" та постачальникам, вказаними в акті перевірки, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, а представником відповідача не заперечується, що постачальниками, вказаними в акті перевірки, для ТОВ «РЗВА-Електрик» було виписано податкові накладні, які містять обов'язкові реквізити, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України та відповідають вимогам наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» №969 від 21.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696 (в редакції чинній до 16.12.2011 року).

Факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у вказаних вище суб'єктів господарської діяльності товарно-матеріальних цінностей підтверджується: прибутковими ордерами, актами приймання передачі, накладними вимогами, накладними на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, звітами на списання матеріалів та комплектуючих, матеріальними звітами (т.37 а.с.47-48, 50, 53-55, 57, 59, 61-63, 65-67, 69-70, 72-76, 78-80, 82-83, 85-96, 99-103, 105-111, 113-124, 126-129, 213, 220, 222-249, т.38 а.с.1-5, 12-240, т.39 а.с.1-250, т.40 а.с.1-250, т.41. а.с.1-116, т.42 а.с.17-249, т.43 а.с.1-126, 243-248, т.44 а.с.1-249, т.45 а.с.1-249, т.46 а.с.1-250, т.47 а.с.1-250, т.48 а.с.1-248, т.49 а.с.1-250, т.50 а.с.1-240, т51. а.с.1-249, т.52 а.с.1-250, т.53 а.с.1-250, т.54 а.с.1-248, т.55 а.с.1-236, т.56 а.с.1-247, т.57, а.с.1-228, т.58 а.с.1-197, т.59 а.с.1-250, т.60 а.с.1-250, т.61 а.с.1-250, т.62 а.с.1-250, т.63 а.с.1-238, т.64 а.с.1-250, т.65 а.с.1-19).

Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «РЗВА-Електрик» та контрагентами, вказаними в акті перевірки, використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у даних контрагентів товарно-матеріальних цінностей і робіт та підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій.

Висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки та лягли в основу спірних податкових повідомлень-рішень, базуються виключно на даних службової записки ВПМ ДПІ у м. Рівне №1958/26-34 від 07.09.2011 р. (т.4 а.с.23-24), відповідно до якої встановлено ряд підприємств-постачальників з ознаками фіктивності, по яким неможливо підтвердити формування податкових зобов'язань за відповідні періоди по взаєморозрахунках по ланцюгах постачання з ТОВ «РЗВА-Електрик».

Суд звертає увагу, що Закон України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Податковий кодекс України не ставить право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до Державного бюджету України. Таким чином, відсутність висновків податкового органу щодо підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару (робіт,послуг) та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо навіть якісь контрагенти в ланцюгу постачання і не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З аналізу норм Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Податкового кодексу України вбачається, що ці спеціальні Закони не встановлюють обов'язку платника податків здійснювати перевірку сплати податку контрагентів -постачальників постачальника ТОВ «РЗВА-Електрик», чи перевірку факту надання такими підприємствами податкової звітності. Також ці Закони не містять вимоги до покупця підтверджувати в будь-якій спосіб факт сплати ПДВ до бюджету продавцем (постачальником) або сплачувати цей податок ще раз, якщо він з будь-якої причини не був сплачений продавцем (постачальником) або іншими юридичними особами по ланцюгу від виробника.

Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальниками позивача сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену безпосередньому контрагенту в ціні товару.

Таку ж правову позицію викладено Верховним судом України в постановах від 29.10.2010 року, 19.11.2010 року, 31.01.2011 року (http://геуеstr.court.gov.ua/Review/13485851; http://геуеstr.court.gov.ua/Review/13485855, http://геуеstr.court.gov.ua/Review/14222198).

Та обставина, що постачальники в ланцюгу постачання мають стан платника відмінний від основного (3 - прийнято рішення про припинення (розпочата ліквідаційна процедура); 4 - порушено провадження у справі про припинення, 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, 10 - запит на встановлення місцезнаходження, 14 - визнано банкрутом, 16 - припинено (ліквідовано, закрито), 23 - незнаходження за місцем реєстрації тощо) не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість безпосередньому постачальнику товарно-матеріальних цінностей, в ланцюгу якого є зазначені вище платники.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Податковий орган не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів (робіт, послуг) позивачу.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій з постачальниками вказаними в акті перевірки, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, рішеннями у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02) та «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини констатував, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ та за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки ДПІ в м. Рівному про порушення позивачем вимог п.1.6, п.1.8 ст.1, п.4.3 ст.4, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4, п.п. 7.7.1, п.п 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України є безпідставними, а податкові повідомлення - рішення форми "Р" за №0000372342 від 02.02.2012 року та форми "В1" за №0000102344 від 02.02.2012 року - необґрунтованими і протиправними.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням форми «Р» за №0000362342 від 02.02.2012 року, форми "Р" за №0000382342 від 02.02.2012 року, та форми "В1" за №0000112344 від 02.02.2012 року, суд виходить з наступного.

З акта перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення ТОВ «РЗВА-Електрик» вимог пп.1.20.5 п.1.20, ст.1, п.4.1 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.3 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 135.1 ст.135, пп.153.2.1 п.153 ст.153, п.187.1, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що полягає в заниженні скоригованого валового доходу за перевіряємий період на суму 9514518 грн, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивача на суму 1902904 грн., в т.ч. за квітень 2010 року на суму 111096 грн., травень 2010 року - 105535 грн., червень 2010 року - 61947 грн., липень 2010 року - 93365 грн., серпень 2010 року - 58060 грн., вересень 2010 року -140377 грн., жовтень 2010 року - 244335 грн., листопад 2010 року - 511916 грн., грудень 2010 року -76682 грн., за січень 2011 року - 151616 грн., за лютий 2011 року -16422 грн., березень 2011 року 25004 грн., квітень 2011 року 34200 грн., травень 2011 року - 68854 грн., червень 2011 року -50539 грн., липень 2011 року 88811 грн., серпень 2011 року - 62638 грн., вересень 2011 року 1307 грн. та до завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1538580 грн., в т.ч.за травень-грудень 2010 року на суму 1488977 грн. та за квітень-червень 2011 року на суму 49603 грн. В результаті чого податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.02.2012 р.:

- форми "Р" за №0000362342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3225193 грн., з яких 2347996 грн. - основного платежу та 877197 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- - форми "Р" за №0000382342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 426641 грн., з яких 284426 грн. - основного платежу та 142215грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- форми "В1" за №0000112344 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень-серпень 2010 року, листопад-грудень 2010 року та квітень-червень 2011 року на загальну суму 1538580 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 744491,50 грн.

З акта перевірки (т.1 а.с.22-71) вбачається, що в основу вказаних оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки податкового органу про те, що ТзОВ „РЗВА-Електрик" при формуванні собівартості обладнання, що виробляється, імпортовану сировину та імпортовані комплектуючі оприбутковувало по контрактній вартості із врахуванням митних платежів, що є значно нижчою від митної вартості. В результаті чого перевіркою встановлено, що при реалізації готової продукції пов'язаній особі ТОВ «Високовольтний союз України» підприємством-продавцем ТОВ «РЗВА-Електрик», в порушення п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено ціни, що є нижчими від цін державного регулювання, визначених на підставі Митного кодексу України, а відсутність калькуляцій в розрізі видів готової продукції, реалізованої вказаному покупцю, є підтвердженням того, що у багатьох випадках готова продукція реалізована по цінах, нижчих від собівартості.

З такими висновками суд не погоджується, вважає їх безпідставними і хибними, з огляду на наступне.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що позивач на виконання зовнішньоекономічних контрактів протягом періоду, що перевірявся, здійснював імпорт сировини та комплектуючих (напівфабрикатів) та при розмитнені товару оформляв вантажно-митні декларації, де в графі 42 зазначав фактурну вартість товару, в графі 45 - митну, а по коду платежу 028 - ПДВ сплачене на митниці (том 5 а.с.211-250, том 6 а.с.1-250, том 7 а.с.1-3).

Сума ПДВ, сплаченого митним органам від митної вартості товару + 5% ввізного мита, декларувалась позивачем у рядку 12.1 податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди та відносилась до складу податкового кредиту (т.1 а.с.120-247, том 2 а.с.1-250).

Ввезені товари оприбутковані на рахунок 201 «Сировина і матеріали», 202 «Купівельні напівфабрикати», бухгалтерським записом Д-т 201, 202 К-т 632 з відповідним відображенням в регістрах аналітичного та синтетичного обліку, що підтверджується копією головної книги за 2010-2011 роки (том 4 а.с.67-250, том 5 а.с.1-210).

На підставі даних головних книг ТзОВ "РЗВА-Електрик" за 2010-2011 рр. балансова вартість імпортованої сировини та комплектуючих формувалась із контрактної вартості імпортованої сировини та комплектуючих, із врахуванням митних платежів, тобто в собівартість запасів позивачем враховувалися суми компенсації, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), та суми ввізного мита, що повністю відповідає наступним нормам чинного законодавства.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до пп. 5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Як передбачено п.5.9 ст.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Цією ж нормою встановлено, що у разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді, у разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Отже, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачав такі правила відображення витрат в податковому обліку, які зобов'язують платника визначати балансову вартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів. І ця балансова вартість повинна визначатися на рівні суми компенсації їх вартості при придбанні.

У відповідності до положень ст. 190 Господарського кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору, і зокрема, у визначенні ціни, за винятком випадків коли ціни встановлюються та регулюються державою. Згідно ст.ст. 6,7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

-державних фіксованих цін (тарифів);

- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Господарського кодексу України державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п.138.6 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.138.8 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

-загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до пп.138.8.1. п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку", первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат, зокрема суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що формування балансової вартості імпортованої сировини та комплектуючих із їхньої контрактної вартості з урахуванням митних платежів, так само як і собівартості виготовлених та реалізованих товарів здійснено ТОВ «РЗВА-Електрик» правомірно і на підставі вимог чинного у відповідний час законодавства.

Хибність висновків акту перевірки та податкових повідомлень-рішень про те, що митна вартість імпортованої сировини та комплектуючих є ціною державного регулювання для формування собівартості продукції та базою оподаткування ПДВ підтверджується також наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відповідач вказує, що в порушення п.4.3 пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України позивач занизив валові доходи та податок на прибуток. В обґрунтування такого висновку у акті зроблено посилання на те, що придбані за межами України та імпортовані комплектуючі, сировину, що складають основну частину витрат у питомій вазі виробництва готової продукції, позивач оприбуткував на баланс підприємства по контрактній вартості з врахуванням митних платежів та реалізовував готову продукцію (електророзподільну та контрольну апаратуру) на території України пов'язаній особі - ТОВ «Високовольтний союз України» за ціною, нижчою від собівартості і при визначенні валових доходів позивач не застосовував звичайні ціни. Необхідність застосування звичайних цін при визначенні валових доходів, податкових зобов'язань з ПДВ обґрунтовано відповідачем посиланням на пп.1.20.5. п.1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, а також п.4.3. ст.4, пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідачем було зазначено, що митна вартість товарів є встановленою державою регульованою ціною. А згідно з пп.1.20.5. п.1.20 ст.1 даного Закону у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Між тим, такі висновки відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства про оподаткування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній до 01.04.2011 року) з метою оподаткування дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Положення пп.7.4.1. поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого ст.10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно п. 153.2.1. ст.153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Статтею 4 Закону №168/97-ВР визначено бази оподаткування для різних видів товарів. Зокрема, для товарів (робіт, послуг), які поставляються на митній території України встановлено, що база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами (пункт 4.1. даної статті).

Норму аналогічного змісту містить і Податковий кодекс України, відповідно до п.188.1 ст. 188 якого база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній до 01.04.2011 р.) звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 ст. 1 цього Закону.

Підпунктом 14.1.71. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з п.8 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу (тобто, до 01.01.2013 р.) застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до п.1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.4.3 ст. 4 Закону N 168/97-ВР для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Відповідно до абз. 3 п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Згідно з ст.259 Митного кодексу України №92-IV від 11.07.2002 р., митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Згідно з ст.260 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. А в силу вимог ст.261 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Таким чином, митна вартість імпортованих товарів, самостійно визначається митним органом і її призначення виключно зводиться до визначення сум податків та зборів, що сплачуються на митниці. Вищезазначена норма права застосовується при здійсненні процедури розмитнення товарів, що ввезені на митну територію України і позивачем було застосовано її під час розмитнення ввезеної сировини та комплектуючих.

За наведених обставин приписи пункту 1.20. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" жодним чином не встановлюють та не ототожнюють поняття «звичайна ціна» та митна вартість, як це робить відповідач при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Порядок визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг) регламентовано п.1.20.2. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в силу якого, податковий орган зобов'язаний для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовувати інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Натомість, в порушення вимог вказаної вище норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ДПІ у м. Рівному не використовувала інформацію про укладені позивачем договори з ідентичними товарами в співставних умовах. Покликання ДПІ у м. Рівному на ту обставину, що митна вартість та звичайна ціна є тотожними поняттями законодавчо не обґрунтована.

Відповідно п. 153.2.1. ст.153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Тобто, починаючи з квітня 2011 року при визначенні звичайної ціни на товари по податку на прибуток підприємств відповідач повинен був застосувати норму п. 153.2.1 ПК України.

Однак, як вбачається з акту перевірки за період з квітня 2011 року по вересень 2011 року при донарахуванні позивачу сум податку на прибуток відповідач безпідставно не взяв до уваги встановлене у п. 153.2.1 Податкового кодексу України обмеження у 20 % (таблиця акту перевірки 3.1.1 (є)).

Відповідно до пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Звичайною ціною при реалізації відповідно слід вважати продажну ціну товару, при цьому враховуючи принципи господарської діяльності, а саме: ціна продажу не повинна бути нижчою за ціну придбання.

Відповідно до п. 1.20.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону від 22.05.1997 р. №283/97, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку встановленому законом (тобто в порядку визначеному п. 1.20.2). Як вбачається з матеріалів справи та акта перевірки, податковим органом було надіслано позивачу запит №2 від 04.01.2012 р. та №1209/23-118 від 12.01.2012 р. щодо обґрунтування підприємством рівня договірних цін реалізації готової продукції. Згідно пояснень представника відповідача копії калькуляцій на готову продукцію (в т.ч. вакуумні вимикачі) позивачем не надано. Поряд з цим, актом перевірки констатовано, що для перевірки було надано калькуляції на готову продукцію, в яких основною складовою витрат були вакуумні вимикачі (стор. 9 Акта). Крім того, як вбачається з відповіді позивача на запит від 13.01.2012 р. (том 8 а.с.1-2), ТОВ «РЗВА-Електрик» послалося на норми абз. 1 п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідачем в ході судового розгляду справи не було доведено того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, так само як і правомірність донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ із застосуванням звичайних цін.

Ціни на реалізовану продукцію встановлювались позивачем на підставі угод з ТОВ «Високовольтний союз України» і їх розмір встановлювався з врахуванням виробничої собівартості, в т.ч. фактурної вартості імпортованої сировини, комплектуючих, сплати обов'язкових платежів при розмитненні, інших прямих витрат плюс торгівельна націнка. Такий порядок формування ціни реалізованої на митній території продукції, що містить в своєму складі імпортовану сировину, та як наслідок визначення бази оподаткування податком на прибуток, податком на додану вартість не суперечить чинному законодавству про оподаткування і в даному випадку слід вважати, що ціна продажу товару і становить звичайну ціну. Відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України та підпункту 1.20.8. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не довів, що ціна договору, укладеного позивачем з ТОВ «Високовольтний союз України» не відповідає рівню звичайної ціни.

Не заслуговують на увагу та відхиляються судом також доводи відповідача про те, що в даному випадку позивач повинен був визначати звичайну ціну продукції згідно з принципами державного регулювання цін.

В акті перевірки відповідач приходить до висновку про те, що встановлення митними органами митної вартості імпортованої продукції фактично є державним регулюванням цін (стор. 12 Акта), а тому звичайні ціни при формуванні собівартості комплектуючих та реалізації готової продукції на митній території України повинні відповідати митній вартості. Однак, як встановлено судом, митна вартість визначається виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики. Крім того, законодавством України про ціни і ціноутворення не віднесено до компетенції митних органів здійснювати державне регулювання цін.

Не доведено також відповідачем в ході судового розгляду справи і не зафіксовані актом перевірки факти реалізації високовольтного обладнання пов'язаній особі - товариству з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна" високовольтного обладнання (в т.ч. вакуумних вимикачів) без торгівельної націнки.

В ході судового розгляду представником позивача до матеріалів справи надані довідки позивача на період з 01.02.2010 р. по 31.01.2011 року, та на період з 01.02.2011р. по 31.01.2012 року про планові обсяги виробництва високовольтного обладнання, необхідний для досягнення беззбитковості, та копії наказів позивача про виконання вищевказаних планів. Відповідно до наказу позивача №0023 від 20.01.2010 р. "Про встановлення планових показників обсягу виробництва (реалізації) готової продукції на період з 01.02.2010- 31.01.2011 року" (том 35 а.с.96-97), затверджено мінімальний плановий обсяг виробництва (реалізації) готової продукції на період з 01.02.2010- 31.01.2011 року на рівні не менше 11000 тис. грн., затверджено максимальну собівартість по місяцям згідно додатку, наказано директору з виробництва дотримуватись вищевказаних вимог обсягів виробництва, відділу цін при розрахунку планових калькуляцій контролювати рівень собівартості не вище вказаного в додатку.

Відповідно до наказу позивача № 0009 від 25.01.2011 р. "Про встановлення планових показників обсягу виробництва (реалізації) готової продукції на період з 1.02.2011- 31.01.2012 року" (том 35 а.с.98-99), затверджено мінімальний плановий обсяг виробництва (реалізації) готової продукції на період з 1.02.2011- 31.01.2012 року на рівні не менше 17 000 тис. грн., затверджено максимальну собівартість по місяцям згідно додатку, наказано директору з виробництва дотримуватись вищевказаних вимог обсягів виробництва, відділу цін при розрахунку планових калькуляцій контролювати рівень собівартості не вище вказаного в додатку.

Таким чином, в результаті дослідження наказів та додатків до наказу позивача №0023 від 20.01.2010 р."Про встановлення планових показників обсягу виробництва (реалізації) готової продукції на період з 1.02.2010- 31.01.2011 року", та наказу позивача № 0009 від 25.01.2011 р. "Про встановлення планових показників обсягу виробництва (реалізації) готової продукції на період з 1.02.2010- 31.01.2011 року" судом встановлено, що внутрішня політика господарської діяльності позивача щодо дотримання принципу ведення господарської діяльності з метою отримання прибутку відповідає чинному законодавству.

З матеріалів справи, а саме: копій договорів поставки, додатків специфікацій до договорів, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей по реалізації готової продукції для ТзОВ "Високовольтний союз-Україна" за період з 01.04.2010 року- 30.09 2011 року (том 17 а.с.36-234, том 18 - том 22, том 23 а.с.1-146, том 30 а.с.120-238, том 31, том 32) та фактичної собівартості товарного випуску за період з квітня 2010 року по вересень 2011 року (том 35 а.с.178-241), вбачається фактична реалізація готової продукції підприємством позивача на ТзОВ "Високовольтний союз-Україна" по цінах, не нижче собівартості.

Також в матеріалах справи міститься довідка про фінансові результати від реалізації готової продукції по ТзОВ "РЗВА-Електрик" за 2-4 квартали 2010 року (том 35 а.с.100) відповідно до даних головної книги за 2010 р. Виходячи зі змісту вищевказаної довідки, судом встановлено, що позивачем за 2-4 квартали 2010 року було реалізовано готової продукції з фінансовим результатом-прибутком , в т.ч.- по кварталах:

- за 2 квартал 2010 року загальний фінансовий результат від реалізації готової продукції склав 12 531 283,68 грн., в т.ч.-фінансовий результат від реалізації готової продукції ТзОВ "Високовольтний союз-Україна" склав 8 366 918,20 грн.

- за 3 квартал 2010 року загальний фінансовий результат від реалізації готової продукції склав 17 657 701,39 грн., в т.ч.- фінансовий результат від реалізації готової продукції ТзОВ "Високовольтний союз-Україна" склав 5 933 423,98 грн.

- за 4 квартал 2010 року загальний фінансовий результат від реалізації готової продукції склав 22 890 537,60 грн., в т.ч.- фінансовий результат від реалізації готової продукції ТзОВ "Високовольтний союз-Україна" склав 9 412 283,64 грн.

Представником позивача до матеріалів справи додано довідку про фінансові результати від реалізації готової продукції по ТзОВ "РЗВА-Електрик" за 1-3 квартали 2011 року (том 35 а.с.101) відповідно до даних головної книги . Виходячи зі змісту вищевказаної довідки, судом встановлено, що позивачем за 1-3 квартали 2011 року було реалізовано готової продукції з фінансовим результатом - прибутком, в т.ч. - по кварталах:

- за 1 квартал 2011 року загальний фінансовий результат від реалізації готової продукції склав 9 884 805,52 грн., в т.ч.- фінансовий результат від реалізації готової продукції ТзОВ "Високовольтний союз-Україна" склав 2 781 778,88 грн.

- за 2 квартал 2011 року загальний фінансовий результат від реалізації готової продукції склав 8 591 427,66 грн., в т.ч.- фінансовий результат від реалізації готової продукції ТзОВ "Високовольтний союз-Україна" склав 4 924 756,08 грн.

- за 3 квартал 2011 року загальний фінансовий результат від реалізації готової продукції склав 7 922 497,40 грн., в т.ч.- фінансовий результат від реалізації готової продукції ТзОВ "Високовольтний союз-Україна" склав 4 858 640,47 грн.

Дані головних книг позивача за 2010, 2011 роки повністю співпадають із даними вищевказаних довідок.

Дослідженими доказами встановлено, що у перевірені періоди діяльність позивача не суперечила принципам господарської діяльності, а була направлена на отримання прибутку.

Таким чином, дослідивши докази в їх сукупності, судом встановлено, що господарська мета від діяльності позивача за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 року на отримання прибутку підприємством позивача досягнута, прибуток позивачем було фактично отримано, а висновки акту перевірки щодо реалізації високовольтної апаратури на ТзОВ "Високовольтний союз-Україна" за цінами, нижче собівартості не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наявними в її матеріалах доказами.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог законодавства при здійсненні ним операцій з продажу електророзподільної та контрольної апаратури за договірною вартістю, визначеною за вільними цінами, оскільки врахування митної вартості сировини як рівня собівартості, що діяла на дату придбання та дату продажу таких товарів, не передбачено, а відповідачем не доведено того, що ціна договорів не відповідала рівню звичайної ціни.

Відповідно до цього, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні висновки податкової перевірки про заниження позивачем суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість за рахунок заниження позивачем бази оподаткування шляхом реалізації товарів за ціною, нижче собівартості. Відтак, донарахування позивачу в одних періодах суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та ПДВ, як і в інших зменшення заявленої до відшкодування суми ПДВ, визначаються судом як необґрунтовані та безпідставні. За наведених обставин, податкові повідомлення-рішення форми «Р» за №0000362342 від 02.02.2012 року, форми "Р" за №0000382342 від 02.02.2012 року, та форми "В1" за №0000112344 від 02.02.2012 року є неправомірними і такими, що підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0000052343 від 31.01.2012 року, згідно з яким до ТОВ «РЗВА-Електрик» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн., суд виходить з наступного.

З акта перевірки вбачається, дане податкове повідомлення-рішення мотивоване висновками податкового органу про порушення позивачем вимог п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що полягає в не проведенні ТОВ «РЗВА-Електрик» через реєстратор розрахункових операцій операцій за реалізовану продукцію невласного виробництва (відходи стальні, металобрухт) та при наданні послуг за проживання в гуртожитку на загальну суму 134514,60 грн. (продукція 105823,08 грн + послуги 28691,52 грн.).

Суд не може погодитись з вказаними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «РЗВА-Електрик» протягом періоду з квітня 2010 року по липень 2010 року реалізовувало без застосування реєстраторів розрахункових операцій відходи металу, дров'яні відходи на суму 105823,08 грн. та послуги за проживання в гуртожитку на суму 28691,52 грн., всього на суму 134514,60 грн., що підтверджується копіями прибуткових касових ордерів (том 16 а.с.183-238, том 17 а.с.1-34) і не заперечується представниками обох сторін.

Статтею 1 Закону України Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 р. (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), (далі, - Закон №265/95-ВР) встановлено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п.1 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Поміж тим, в силу вимог п. 12 ст. 9 вказаного Закону №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Судом встановлено, дослідженими доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджено, що операції з розрахунків в готівковій формі (а саме приймання готівки від покупців) за реалізовані відходи здійснювались в касі ТзОВ „РЗВА-ЕЛЕКТРИК", яка знаходиться у спеціально обладнаному приміщенні адміністративного корпусу підприємства за адресою: м. Рівне, вул. Біла, 16. При цьому, отримання покупцями товарів (металовідходів, тощо) здійснювалось в іншому місці, а саме: у виробничих цехах та спеціальних місцях для збирання відходів, що знаходяться в інших будівлях, на значній відстані від адмінкорпусу. Вказане підтверджується наданими суду копіями схеми розміщення служб в адміністративному корпусі ТзОВ „РЗВА-ЕЛЕКТРИК" та схеми закріплення за виробничими підрозділами відкритих розвантажувальних майданчиків ТзОВ „РЗВА-ЕЛЕКТРИК" (том 16 а.с.178-179), з яких вбачається, що операції з розрахунків у готівковій формі за продані відходи не могли здійснюватися в місці отримання товарів. Також, позивачем надано копію оціночного акту з технічного паспорту на гуртожиток, з якого вбачається, що гуртожиток знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Коцюбинського, 6. (том 16 а.с.180-181) і операції з розрахунків у готівковій формі за проживання в гуртожитку не здійснювались та не могли здійснюватись в місці надання послуг - гуртожитку.

Вказані вище докази в сукупності із п. 12 статті 9 Закону № №265/95-ВР дозволяють суду дійти висновку про те, що позивачем не було порушено вимоги вказаного закону при отриманні готівки за продані відходи та за проживання в гуртожитку. Відтак, суд вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій за не проведення таких операцій через реєстратор розрахункових операцій на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"

Крім того, відповідно до ст.250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), адміністративно-господарські санкції могли бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

Рішення про застосування штрафних ( фінансових) санкцій прийнято податковим органом 31.01.2012 року.

Всупереч вимог ст.250 ГК України, відповідач врахував операції, що мали місце до 21.07.2010 року на загальну суму 134514,60 грн. (штрафних(фінансових) санкцій 1 грн. за порушення вчинене вперше протягом календарного року), про що свідчить акт перевірки (том 1 а.с.67-69).

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи обставин, суд вважає, що висновки ДПІ в м. Рівному про порушення ТОВ "РЗВА-Електрик" п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є безпідставними, а податкове повідомлення - рішення форми «С» №0000052343 від 31.01.2012 року - необґрунтованим і протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень - форми "Р" за №0000352342 від 02.02.2012 року, №0000362342 від 02.02.2012 року, за №0000372342 від 02.02.2012 року, за №0000382342 від 02.02.2012 року, форми "В1" за №0000112344 від 02.02.2012 року, №0000102344 від 02.02.2012 року, форми "С" за №0000052343 від 31.01.2012 року, згідно з яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн., діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначені чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, необґрунтованими і такими, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішень, а тому підлягають скасуванню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення повністю, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України судові витрати по справі присуджуються з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне:

форми "Р" за №0000352342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 12404688 грн., з яких 8526270 грн. - основного платежу та 3878418 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

форми "Р" за №0000362342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3225193 грн., з яких 2347996 грн. - основного платежу та 877197 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

форми "Р" за №0000372342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1780491 грн., в тому числі 1186995 грн. - основного платежу та 593496 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

форми "Р" за №0000382342 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 426641 грн., з яких 284426 грн. - основного платежу та 142215грн. - штрафні (фінансові) санкції;

форми "В1" за №0000112344 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень-серпень 2010 року, листопад-грудень 2010 року та квітень-червень 2011 року на загальну суму 1538580 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 744491,50 грн.;

форми "В1" за №0000102344 від 02.02.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень-серпень 2010 року, листопад-грудень 2010 року та квітень-червень 2011 року на загальну суму 6420966 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3106979,50 грн.;

форми "С" за №0000052343 від 31.01.2012 року, згідно з яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду..

Суддя Ткачук Н.С.