25 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4576/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
при секретарі - Ковальові Д.О.,
за участю:
представника позивача - Ровної Л.І.,
представника відповідача - Трембача В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
11 липня 2012 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 6 385 грн. 84 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення вимог статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, не сплачено адміністративно-господарські санкції в розмірі 6 280 грн. За несплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню в розмірі 105 грн. 84 коп. На підставі чого просив стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні. У письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначав, що ним вжито передбачених законодавством заходів по створенню робочого місця для працевлаштування інваліда, згідно встановленого нормативу, щомісячно протягом 2011 року подавалися звіти до Семенівського районного центру зайнятості про наявність вільного робочого місця для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН, однак з центру зайнятості інваліди на підприємство не направлялися.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.02.2012 року відповідачем подано до Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 15 осіб.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875 (далі - Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
З огляду на викладене, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу 4% становить 1 особа (15 х 0,04).
Частиною 2 статті 19 вищезазначеного Закону регламентовано, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
В частині 3 статті 18 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із звіту фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ) фактично протягом року штатні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не працювали, проте кількість створених для інвалідів робочих місць відповідала встановленому законом нормативу.
Крім того, відповідач у 2011 році своєчасно подавав до Семенівського районного центру зайнятості звіти за формою №3-ПН із заповненням графи 15 про наявність 1 вільного робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, відповідачем вживалися заходи, спрямовані на запобігання порушення прав інвалідів на працевлаштування.
Статтею 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Позивач, посилаючись на порушення з боку відповідача норм законодавства про працевлаштування інвалідів, не надав суду доказів того, що останнім не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів або ним відмовлено у працевлаштуванні інваліда.
Докази того, що будь-яким органом працевлаштування інвалідів направлялися відповідачу протягом 2011 року інваліди для працевлаштування чи інваліди самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, і що відповідач відмовив у прийнятті інвалідів на роботу, суду не надано.
Враховуючи, що відповідач вживав необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме, надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, вини в діях відповідача судом не встановлено, а отже, застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необґрунтованим.
Таким чином, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 30 липня 2012 року.
Суддя А.Б. Головко