23 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7836/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Клочка К.І.,
при секретарі - Міщенко Р.В.,
за участю:
представника позивача - Світалко В.П., Ступи Н.І., Ставенко С.В.,
представника відповідача - Тур Н.І., Вербицької Н.І., Задорожньої Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський алмазний інструмент" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
30 вересня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Полтавський алмазний інструмент" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000892301 від 20.04.2011 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 488 622 грн. основного платежу та 122155,5 грн. штрафних санкцій та № 0001442301 від 05.07.2011 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 218 748 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновок перевіряючого про те, що підприємством завищено валові витрати внаслідок коригування виробничої собівартості продукції є помилковим, оскільки таке коригування не впливає на показники податкової звітності. Окрім того, висновки перевіряючого були зроблені з урахуванням висновків акту перевірки попереднього періоду № 1927/23-1/33804724 від 17.09.2009, податкові повідомлення - рішення за наслідками якого скасовано в судовому порядку.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
В період з 15.02.2011 по 29.03.2011 Державною податковою інспекцією у м.Полтаві (далі - ДПІ у м. Полтаві) проведено виїзну планову документальну перевірку публічного акціонерного товариства «Полтавський алмазний інструмент» (далі - ПАТ «Полтавський алмазний інструмент») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, за наслідками якого складено акт № 2920/23-1/33804724 від 05.04.2011.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення підприємством п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на загальну суму 488 622 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 377 685 грн. та за 3 квартал 2010 року в сумі 110937 грн., а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що перевірявся на загальну суму 2 218 748 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000892301 від 20.04.2011 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 488 622 грн. основного платежу та 122155,5 грн. штрафних санкцій.
Рішенням ДПА у Полтавській області від 22.06.2011 про результати розгляду скарги позивача зазначене повідомлення - рішення залишено без змін та зобов'язано ДПІ у м. Полтаві прийняти податкове повідомлення - рішення про зменшення суми від'ємного значення на підставі висновків акту перевірки.
05.07.2011 ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001442301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 218 748 грн.
Позивач не погодився із зазначеними повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до суду.
Перевіряючи правомірність оскаржуваних повідомлень - рішень та висновків, викладених в акті перевірки суд виходить з наступного.
Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування , посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з акту перевірки, визначення ДПІ у м. Полтаві податкових зобов'язань з податку на прибуток позивачеві зумовлено встановленням при перевірці показників, відображених у рядку 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період, порушень вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке виникло через заниження підприємством у перевіряємому періоді податку на прибуток на суму 488 622 грн. за рахунок не проведеного коригування по податковому обліку вартості витрат на вартість сировини, матеріалів, послуг, які складають виробничу собівартість готової продукції і вартість яких зменшена по бухгалтерському обліку методом "Сторно" і з урахуванням зменшення відґємного значення обґєкта оподаткування податком на прибуток, здійсненого перевіркою попереднього періоду (акт № 1927/23-1/33804724 від 17.09.2009).
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
За приписами підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
В ході судового розгляду підтверджено відображені в акті перевірки обставини щодо включення ПАТ "Полтавський алмазний інструмент" вартості сировини до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток за відповідні звітні періоди по рядку 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" за правилом першої події, визначеним підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на підставі належних первинних бухгалтерських документів.
З огляду на те, що чинним законодавством не передбачено здійснення коригування валових витрат, сформованих за правилом "першої події", позивачем, при заповненні позивачем показників рядків 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" декларацій з податку на прибуток за спірні періоди, дотримані вимоги пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
У зв'язку з цим, суд вважає необгрунтованими посилання представника відповідача на необхідність зменшення позивачем показників валових витрат по рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток при коригуванні витрат на виготовлення готової продукції методом "Сторно" у бухгалтерському обліку.
При цьому, суд враховує, що назване правило "першої події" фактично спричиняє передчасне зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток (тобто лише за фактом придбання матеріальних активів та до моменту їх фактичного використання у господарській діяльності), втім відповідне вирівнювання бази оподаткування повинно відбуватися наприкінці звітного періоду за наслідками ведення платником податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
За приписами пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів. З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю). Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.
Судом з'ясовано, що позивачем при оцінці запасів при їх відпуску у виробництво, продажу та іншому вибутті обраний метод середньозваженої вартості.
Відповідно до наказів по товариству у бухгалтерському обліку ЗАТ "Полтавський алмазний інструмент" у спірний період придбані активи зараховувалися на баланс за первісною вартістю, визначеною відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 (далі - П (С)БО № 246).
Оскільки, виходячи з вимог пункту 9 П (С)БО № 246 первісна вартість запасів відповідає сумі фактичних витрат підприємства на їх придбання, то відображення операцій з придбання таких активів під час формування валових витрат у податковому обліку підприємства дорівнювало витратам у бухгалтерському обліку по рахунках 20.
В бухгалтерському обліку позивачем витрати на придбання матеріалів обліковувалися в статті балансу 100 "Запаси" і потім як матеріальна складова в складі незавершеного виробництва (стаття балансу 120 "Незавершене виробництво"). Після закінчення виробничого циклу ці витрати, разом з усіма іншими виробничими витратами, відображалися: доки продукція не продана - у собівартості виробленої продукції на складі (статті балансу 130 "Готова продукція"), а в разі коли продукція реалізована - у собівартості реалізованої продукції (рядок 40 "Собівартість реалізованої продукції" Звіту про фінансові результати).
Позивачем відображався в бухгалтерському обліку рух продукції безперервно протягом місяця. Товариством використовувалися облікові ціни при передачі виробленої продукції з виробництва (рахунок 23 "Незавершене виробництво") на склад готової продукції (рахунок 26 "Готова продукція"). В кінці місяця розраховувалася фактична собівартість виробленої продукції за звітний місяць та робився коригуючий бухгалтерський запис, щоб привести вартість виробленої продукції, яка протягом місяця обліковувалась на складі за обліковими цінами, до її фактичної собівартості. При реалізації продукції, її собівартість переходила з рахунку 26 "Готова продукція" на рахунок 90 "Собівартість реалізованої продукції".
Отже, ПАТ "Полтавський алмазний інструмент" методом "Сторно" проводило не коригування виробничої собівартості продукції до рівня ціни, розрахованої згідно калькуляції, як помилково зазначено в акті перевірки, а навпаки, зменшувало вартість продукції, виражену у внутрішніх облікових цінах (калькуляційних), до її фактичної собівартості.
При цьому порушень позивачем вимог пунктом 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" перевіркою не встановлено. Як зазначено в акті перевірки (а.с. 111), перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих ПАТ «Полтавський алмазний інструмент» показників у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів».
Застосування позивачем методу середньозваженої собівартості оцінки вибуття запасів при визначення їх приросту/убутку підтверджено перевіркою (а.с.111).
Враховуючи викладені обставини суд не погоджується з висновком податкового органу про порушення ПАТ «Полтавський алмазний інструмент» п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того, як вбачається з акту перевірки, висновки перевіряючого було зроблено з урахуванням того, що попередньою перевіркою (акт № 1927/23-1/33804724 від 17.09.2009) встановлено завищення відґємного значення ПАТ «Полтавський алмазний інструмент» за І квартал 2009 року на 2 877 828 грн., що мало вплив і на перевіряємий період.
При цьому податкові повідомлення - рішення № 0002542301/0 від 30 вересня 2009 року, № 0002542301/1 від 9 грудня 2009 року, № 0002542301/2 від 17 лютого 2010 року про визначення податкового зобовґязання з податку на прибуток підприємств прийняті ДПІ у м. Полтаві на підставі вищезазначеного акту, визнано протиправними та скасовано постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі № 2а-1670/6652/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2012.
Зазначені рішення судів обгрунтовані неправомірністю висновків податкового органу про завищення позивачем показників валових витрат по рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток при коригуванні витрат на виготовлення готової продукції методом "Сторно" у бухгалтерському обліку.
За викладених обставин позовні вимоги є правомірними, обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Полтавський алмазний інструмент" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0000892301 від 20.04.2011 та № 0001442301 від 05.07.2011.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавський алмазний інструмент" витрати у вигляді судового збору у вигляді 3 гривень 40 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 30.07.12.
Суддя К.І. Клочко