"16" липня 2012 р. м. Київ К/9991/15725/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
за участю секретаря:Руденко А.М.,
за участю представників
позивача:Маслова Д.В.,
відповідача:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства завод «Павлоградхіммаш»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 р.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р.
у справі №2а/0470/6273/11
за позовом Публічного акціонерного товариства завод «Павлоградхіммаш»
до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Публічне акціонерне товариство завод «Павлоградхіммаш»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р., у задоволенні позову відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов.
Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти її вимог заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх -без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., результати якої викладені в акті від 28.10.2010 р. №537-23/2-00217417.
Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.2.10, пп. 5.3.2 п. 5.2, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р. на суму 2 563 575,00 грн., у т.ч. за IV квартал 2009 р. на суму 1 509 970,00 грн. та І квартал 2010 р. на суму 1 053 605,00 грн.
На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 16.11.2010 р. №0007512342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 238 630,00 грн. (у т.ч. 2 563 575,00 грн. - основний платіж та 1 675 055,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення було прийнято нові від 30.12.2010 р. №0007512342/1, від 21.03.2011 р. №0007512342/2 та від 24.03.2011 р. №0007512342/3, аналогічні за змістом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладений договір від 22.10.2009 р. № 09-02-0458 з ТОВ «Техносервіс-Груп»на виконання робіт по поточному ремонту виробничого обладнання загальною вартістю 2 400 000,00 грн. Виконання умов вказаного договору сторонами підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, копіями векселів, актами прийому-передачі векселів, тощо.
Позивачем було також укладено договір від 04.08.2009 р. № 09-02-0329 з ТОВ «Технобуд-Центр»на виконання робіт по поточному ремонту виробничих приміщень та демонтаж мереж опалення і вентиляції згідно узгоджених сторонами локальних кошторисів. Виконання робіт по вказаному договору також було підтверджено позивачем, зокрема, актами приймання виконаних підрядних робіт.
Крім того, позивач уклав договір від 03.02.2010 р. № 10-02-0092 з ТОВ «Технобуд-Центр»на виконання робіт по поточному ремонту виробничих приміщень та демонтаж мереж опалення, вентиляції і обладнання згідно узгоджених сторонами локальних кошторисів. Виконання робіт за даним договором підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та проведеною позивачем оплатою.
Результати проведених ремонтних робіт було відображено позивачем у рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11», а саме до складу витрат включено суму 11 906 668,00 грн., у т.ч. за IV квартал 2009 р. - 6 666 668,00 грн. та за І квартал 2010 р. -5 240 000,00 грн.
До показників рядку 04.10 Декларації «витрати на поліпшення основних фондів»підприємством самостійно віднесено на поліпшення основних фондів витрати у розмірі 575 094,00 грн. за ІІ півріччя 2009 р. -480 112,00 грн. та за І півріччя 2010 р. -36 463,75 грн.
Контролюючим органом при перевірці було встановлено наявність на балансі позивача станом на 01.01.2009 р. основних фондів, балансова вартість яких становить 12 018 822,00 грн. (10 відсотків - 1 201 882,00 грн.). Станом на 01.01.2010 р. на балансі підприємства налічувались основні фонди, балансова вартість яких становить 10 620 450,00 грн. (10 відсотків -1 062 045,00 грн.)
Податковий орган дійшов висновку, що підприємство не скористалось своїм правом віднести до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів за 2009 р. на суму 629 788,00 грн. (1 201 882,00 грн. -575 094,00 грн.) та за І півріччя 2010 р. -1 025 581,00 грн. (1 062 045,00 грн. -36 464,00 грн.).
Таким чином. контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що з отриманих позивачем послуг по ремонту обладнання на суму 2 000 000,00 грн. та ремонтно-будівельних робіт виробничих приміщень головного корпусу, будівлі блоку цехів, будівлі допоміжних цехів на суму 9 906 668,00 грн. підприємство мало право віднести до рядку 04.10 Декларації «витрати на поліпшення основних фондів»суму 1 652 369,00 грн. (у т.ч. у ІІ півріччі 2009 р. на суму 626 788,00 грн, у І півріччі 2010 р. суму 1 025 581,00 грн.), що призвело до порушення положень пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Суди попередніх інстанцій погодились із такими висновками контролюючого органу.
Між тим, суд касаційної інстанції вважає доводи контролюючого органу помилковими, а рішення судів передчасними з огляду на таке.
Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону (пп. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
У той же час, за змістом пп. 8.1.2 п. 8.1 статті 8 вказаного Закону, амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення платником усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Водночас згідно з пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.
Таким чином, законодавцем визначено, що до будь-яких витрат, пов'язаних із поліпшенням основних фондів, у сумі, яка не перевищує відповідної відсоткової суми сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, платник податку може прийняти одне з двох рішень: або амортизувати зазначені витрати, або віднести їх до валових.
Позивач посилання податкового органу на положення пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вважає такими, що не відповідають правильному застосуванню приписів чинного законодавства оскільки наведені положення не поширюються на здійснені позивачем роботи з ремонту.
Так, судовими інстанціями було встановлено, що за договорами від 22.10.2009 р. № 09-02-0458, від 04.08.2009 р. № 09-02-0329 та від 03.02.2010 р. № 10-02-0092 позивачем було отримано наступні послуги: ремонт виробничого обладнання для підтримання його в технічно справному стані без збільшення економічних вигод, облаштування фундаментів під станками та демонтаж обладнання, мереж вентиляції, опалення, проміжних стін.
Положення глави другої розділу І Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 11.12.2000 р. № 475, визначають, що, витрати на поліпшення об'єкта основних засобів -це витрати, що пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об'єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання.
Правовий аналіз положень пп.5.2.10 п. 5.2, 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 дає підстави для висновку, що наведені положення визначають витрати на «поліпшення основних фондів» як витрати пов'язані із збільшенням майбутніх економічних вигод.
Між тим, здійснені позивачем роботи (послуги) ремонту виробничого обладнання та підтримання його в технічно справному стані не мали своїм наслідком поліпшення основних фондів, тобто не змінили вартісних та якісних характеристик об'єктів основних фондів, а стосуються власне їх використання, відтак є витратами у розумінні п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, а відтак дія пп. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не поширюється на порядок податкового обліку витрат на оплату таких робіт (послуг).
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства завод «Павлоградхіммаш»задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р. у справі №2а/0470/6273/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 16.11.2010 р. №0007512342/0, від 30.12.2010 р. №0007512342/1, від 21.03.2011 р. №0007512342/2 та від 24.03.2011 р. №0007512342/3.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства завод «Павлоградхіммаш»6,80 грн. судового збору.
3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.