Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/7997/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: о 10 год. 10 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кочанової П.В.
при секретарі Скутельник Ю.В.
За участі:
Прокурора: Профатило О.П. (посвід. № 3851)
Представник позивача: Махановій Л.Г. (дов. № 500/10-21 від 16.01.2012 р.),
Відповідач: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Ясинуватського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску у розмірі 5149,13 грн., -
Ясинуватський міжрайонний прокурор до Донецького окружного адміністративного суду в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску у розмірі 5149,13 грн.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є страхувальником та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідач має заборгованість на загальну суму 5149,13 грн., яка складається з недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1138,83 та по єдиному внеску у розмірі 4010,30 грн. Отже, відповідачем в порушення підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині нарахування та сплати фіксованого розміру страхового внеску та статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» своєчасно, тобто до 20-го числа місяця, який слідує за звітним не сплачено єдиний внесок в Пенсійний фонд. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області суму заборгованісті 5149,13 грн. (а. с. 2-5).
Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та заяві про уточнення.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав пояснення прокурора та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення (а. с. 24).
Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, відомості щодо нього включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України про що присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області як страхувальник та платник єдиного внеску.
Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладені функції представництва інтересів держави в суді.
Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Ясинуватський міжрайонний прокурор представляє інтереси держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області, оскільки його дії спрямовані на захист інтересів держави шляхом пред'явлення вимог про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків.
У відповідності до пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.
Згідно зі статтею 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків. Пунктом 2.3 вказаного Положення, Управлінню надано право, зокрема, стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ (надалі - Закон № 2464-VІ), яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до ч. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача як страхувальника заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованих до Пенсійного фонду України за липень - вересень 2010 року, таким чином правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV ( далі Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ст. 17 Закону № 1058-ІV в редакції, яка була чинною до 01 січня 2011 року, страхувальник зобов'язаний був, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, сплачуються страхувальниками не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
З вищенаведених норм законодавства вбачається, що базовим звітним періодом для таких страхувальників, як відповідач, є місяць.
Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI, підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV викладено в новій редакції, якою, зокрема, визначено, що сума страхового внеску встановлюється страхувальниками самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески». Даний Закон набрав чинності 17 липня 2010 року.
До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Між тим, з 17 липня 2010 року - з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка була чинною на час винесення вимоги про сплату боргу, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Порядок формування вимоги визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1.
Згідно з пп. 8.2 п. 8 вказаної Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
В силу ч. 12 ст. 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
З матеріалів справи вбачається, що Управлінням на адресу відповідача надіслана вимога про сплату боргу № Ф-413 (а.с. 11), яка отримана відповідачем 05.01.2011 року (а.с. 11).
Проте, станом на день звернення до суду зазначена у вимозі доплата до мінімального страхового внеску відповідачем сплачена не була.
Згідно даних карток особового рахунку (а.с. 8-9), сума недоїмки відповідача перед Управлінням зі сплати страхових внесків за липень-вересень 2010 року складає 1792,83 грн., проте станом на 01.04.2011 відповідачем частково погашено суму боргу у розмірі 654,00 грн., отже заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування станом на день звернення до суду складає 1138,83 грн. Відповідачем не надано доказів щодо сплати суми заборгованості на час розгляду справи.
Правом на узгодження вимоги з органом Пенсійного фонду України позивач не скористався.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що сума недоїмки у розмірі 1138,83 грн., яка виникла в результаті несплати відповідачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень-вересень 2010 року, підлягає стягненню з відповідача.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010 року (надалі Закон № 2464-VІ), пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, позивач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників єдиного внеску.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Таким чином, в розумінні зазначеної норми Закону відповідач є платником єдиного внеску.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Тобто, на відповідача покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно ч. 1 ст. 25 Закону № 2464-VІ рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Згідно абз. 2,3 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ, платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
Згідно абз. 6 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, на час розгляду справи у нього рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 4010,30 грн.
Як вбачається з картки особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. (а. с. 14-15), станом на 20.01.2012 року сума недоїмки по єдиному внеску складає 4010,30 грн.
04.05.2012 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області на суму недоїмки винесено вимогу № Ф-122 (а. с. 16), в якій несплачена сума недоїмки складає 4010,30 грн. Вказана вимога надіслана фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1
Проте, станом на день звернення до суду зазначена сума за 2011 рік відповідачем повністю сплачена не була.
З огляду на викладене, оскільки у відповідача рахується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зі сплати єдиного внеску, позивач у встановленому Законом порядку, обгрунтованно та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством, звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про стягнення сум недоїмки.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 ч. 1 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач своїм правом не скористався: не подав до суду заперечень та доказів, які б спростували наявні в матеріалах справи підстави, щодо стягнення з нього суми недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зі сплати єдиного внеску.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сума недоїмки у розмірі 5149,13 грн., яка виникла в результаті несплати відповідачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, підлягає стягненню з відповідача.
Частиною 15 ст. 106 Закону визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Згідно п. 16 ст. 25 Закону № 2464-VІ, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Ясинуватського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску у розмірі 5149,13 грн. - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2, 86000, АДРЕСА_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі (р/р 256073022063 в ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 335106, ЄДРПОУ 37544393), заборгованість зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зі сплати єдиного загальною сумою 5149 (п'ять тисяч сто сорок дев'ять) гривень 13 копійок.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України проголошено її вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 17 липня 2012 року.
Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Кочанова П.В.