22 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/5699/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛяшко О.Б.
при секретаріХалатур Р.В.,
за участю:
представника позивача Бугери О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання» звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000072241 від 07.05.2012 року, № 0000582342 від 07.05.2012 року та № 0000572342 від 07.05.2012 року.
В обґрунтування позову зазначено, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби була проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №17-22/2-33019165 від 19.04.2012. На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення № 0000072241 від 07.05.2012 року, № 0000582342 від 07.05.2012 року та № 0000572342 від 07.05.2012 року, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання» визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток та податку на прибуток іноземних юридичних осіб. Позивач вважає висновки викладені в акті перевірки необґрунтованими та безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, такими, що підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, заявивши клопотання про розгляд справи без його участі та надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що за результатами проведеної перевірки податковим органом з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання» були встановлені порушення податкового законодавства, які полягають у занижені підприємством податку на прибуток у сумі 391739,52 грн., заниження податку на додану вартість у сумі 323755,43 грн. та не перерахуванні до бюджету податку з доходів нерезидента у сумі 42091 грн. У зв'язку з цим податковий орган виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкові зобов'язання з наведених податків та накладені відповідні штрафні санкції. Відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законами України, а тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, відповідно до наказу від 24.02.2012 «Про проведення перевірки», на підставі направлень від 06.03.2012 № 202-207 та № 53 від 05.04.2012, згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 17-22/2-33019165 від 19.04.2012.
Зазначеним актом перевірки № 17-22/2-33019165 від 19.04.2012 встановлено наступні порушення з боку позивача, а саме:
- порушення п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 39 Податкового кодексу України, а саме підприємством занижено податок на прибуток в сумі 391739,52 грн.;
- порушення п 198.3, п 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, а саме підприємством занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 323755,43;
- п. 103.4, п. 103.5, п. 103.10 ст. 103, п. 160.2, п. 160.5 ст. 160 Податкового кодексу України, в частині не утримання під час виплати доходів з джерелом походження з України нерезиденту «Inductotherm Heating & Welding Technologies LTD» (Англія) та неперерахування до бюджету податку з доходів нерезидента на суму 42091 грн.
На підставі акту перевірки №17-22/2-33019165 від 19.04.2012 року Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення №0000072241 від 07.05.2012 року по податку на прибуток іноземних юридичних осіб, №0000582342 від 07.05.2012 року по податку на додану вартість та № 0000572342 від 07.05.2012 року по податку на прибуток приватних підприємств.
Суд вважає такі податкові повідомлення-рішення відповідача необґрунтованими та протиправними з огляду на наступне.
Так, податковим повідомленням-рішенням № 0000572342 від 07.05.2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 391739 грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 1020 грн.
Як вбачається з акту перевірки №17-22/2-33019165, висновку щодо заниження позивачем податку на прибуток у сумі 391739 грн. податковий орган прийшов на підставі того, що при визначенні Товариству з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання» доходу здійснено його заниження на загальну суму 929026,52 грн. в період з 01.04.2011 року 31.12.2011 року, у з в'язку з визнанням нікчемною відповідно до ч.1, 5 ст. 203, ст. 215, 228 Цивільного кодексу України угоди, укладеної з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», по поставці металопрокату, яка не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю.
Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби висновку щодо нікчемності такої угоди дійшла на підставі актів перевірки Алчевської ОДПІ №310/236-36713483 від 10.02.2012 року та №345/236-36713483 від 14.02.2012 року про результати позапланової перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс», якими встановлено те, що господарські операції між ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності та про здійснення ТОВ «Транс Агентство Сервіс» діяльності, спрямованої для надання податкової вигоди третім особам.
Проте, з такими висновками податкового органу щодо нікчемності укладеної між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» угоди поставки металопрокату суд погодитись не може.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, вчинених позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» по поставці металопрокату у перевіряємий податковим органом період.
В свою чергу, позивачем на підтвердження реальності настання правових наслідків по укладеній між ТОВ «Транс Агентство Сервіс» угоди поставки металопрокату, позивач надав суду копію договору поставки №ТДС-300036 від 01.11.2010 року, належно завірені копії видаткових, податкових та товаротранспортних накладних, складених на підставі та на виконання договору поставки №ТДС-300036 від 01.11.2010 року, що свідчить про належне виконання сторонами зобов'язань за договором та доводить те, що такий договір спрямований на здійснення поставки товарів, виконання робіт та надання послуг та є таким, що має реальні правові наслідки та реальну господарську мету.
Вищевказані документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що незнаходження ТОВ «Транс Агентство Сервіс» має наслідком нікчемність правочинів, оскільки відсутність платника податку у місці його знаходження на час проведення податковим органом перевірки не є підставою для визначення податкових зобов'язань та визнання правочину нікчемним.
Судом також відхиляються доводи відповідача стосовно того, що у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення, що унеможливлює здійснення ТОВ «Транс Агентство Сервіс» господарської діяльності, оскільки для того, щоб здійснювати купівлю-продаж товарів не є обов'язковим наявність значних власних трудових ресурсів, власних матеріальних ресурсів, складських приміщень тощо.
Судом також встановлено факт переміщення товару від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» до позивача на підставі товарно-транспортних накладних позивача, копії яких наявні у матеріалах справи.
Крім того, у акті перевірки №17-22/2-33019165 Західно-Донбаська об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби зазначає, що перевіркою було підтверджено наявність товару за договором поставки металопрокату з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та доведено його подальше використання у власній господарській діяльності з виробництва станів, верстатів і їх подальшої реалізації покупцям.
Також, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і
громадянина;
2) правочини, сп2342рямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або
юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади,
незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Відповідачем на надані докази щодо наміру порушити публічний порядок сторонами правочину, а саме не надано жодного вироку суду, як доказу вини.
Наведене відповідає положенням листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», в якому зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №17-22/2-33019165, щодо нікчемності угод поставки металопрокату, укладених між ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» та ТОВ «Транс Агенство Сервіс», та заниження податку на прибуток у сумі 391739 грн. є недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000572342 від 07.05.2012 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000582342 від 07.05.2012 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 323755 грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 57904 грн., суд вважає таке рішення неправомірним з наступних підстав.
Як вбачається з акту перевірки № 17-22/2-33019165 від 19.04.2012 року, висновку щодо заниження податку на додану вартість у сумі 323755 грн. відповідач дійшов з огляду на те, що:
- по-перше, ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» включило до податкового кредиту вартість товарів у сумі 145855,43 грн. на підставі документів-податкових накладних, що не мають статусу первинних документів у розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік», оскільки враховуючи нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» та ТОВ «Транс Агенство Сервіс» по поставці металопрокату, такі документи не підтверджують факти здійснення господарських операцій;
- по-друге, оскільки ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» не звернулось з заявою-скаргою про відмову у реєстрації податкових накладних постачальником товарів та включило до складу податкового кредиту не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних накладну від 30.08.2011 року №205 то, таким чином підприємством завищено податковий кредит у сумі 177900 грн. у серпні 2011 року.
Так, як вбачається з матеріалів справи вартість товарів у сумі 145855,43 грн. сформована на підставі податкових накладних складених в результаті поставки металопрокату по вищенаведеному правочину, який укладений між ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» та ТОВ «Транс Агентство Сервіс».
З вищенаведеного вбачається, що відповідачем не доведено суду обґрунтованості своїх висновків щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» по поставці металопрокату у перевіряємий період, а тому суд не погоджується з твердженням податкового органу щодо безпідставного віднесення до податкового кредиту вартості товарів у сумі 145855,43 грн.
Встановлені судом обставини та перевірка підтвердженості їх доказами узгоджується з позицією викладеною у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», у відповідності до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:
1. Встановлення факту здійснення господарської операції.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Що стосується висновку податкового органу щодо завищення податкового кредиту на суму 177900 грн., то судом встановлено, що між ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» та ПП «Радуга-Стиль» було укладено договір підряду №01-05/11 від 04.05.2011 року по ремонту даху.
По факту одержання послуг по ремонту даху позивачем від ПП «Радуга-Стиль» отримано податкову накладну №205 від 30.08.2011 року на загальну суму 1067400 грн. у т.ч. ПДВ у сумі 177900 грн. з відміткою реєстрації Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підставі даної податкової накладної позивач в серпні 2011 року відніс суму 177900 грн. до податкового кредиту, про що зазначено у основній податковій декларації від 20.09.2011 №9007975652.
Уточнюючим розрахунком від 28.09.2011 року №9008149839 ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» відкоригувало даний показник шляхом заміни однієї накладної №205 від 30.08.2011 року на суму ПДВ 177900 грн. на дві податкові накладні від 27.08.2011 року №521 на суму ПДВ 92900 грн. та №205 на суму ПДВ 85000 грн.
Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, заміна податкових накладних була здійснена контрагентом після закінчення терміну подання податкової декларації, а тому ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» було вимушене подати уточнюючий розрахунок з відображенням нових накладних.
Відповідач в акті перевірки № 17-22/2-33019165 від 19.04.2012 року зазначив, що згідно даних реєстру отриманих та виданих податкових накладних віднесення до складу суми ПДВ 177900 грн. рахується по податковій накладній №205 від 30.08.2011 року, коригування з боку ПП «Радуга-Стиль» податкових накладних не здійснювались, уточнюючи розрахунки з відображенням нових податкових накладних не надавались. Тобто такі накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, податковий орган стверджує, що для включення суми ПДВ 177900 грн. до податкового кредиту, позивач повинен був звернутись з заявою-скаргою про відмову в реєстрації податкових накладних постачальником товарів, а саме ПП «Радуга-Стиль».
Так, відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу Ураїни податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Положеннями абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, контрагент не відмовлявся надавати податкові накладні, такі накладні були видані без порушень, а тому подавати скаргу підстав не було.
З аналізу вищенаведених норм права та викладених обставин справи, суд приходить до висновку, що нормами законодавства не передбачено обов'язок покупця звіряти данні отриманих податкових накладних з даними у Єдиному реєстрі податкових накладних, а також не передбачено обов'язок платника податків перевіряти законність дій контрагента щодо видачі податкових накладних. Крім того, положеннями Податкового кодексу не передбачена відповідальність платника податків за дії або бездіяльність його контрагентів.
За таких обставин, враховуючи те, що позивачем доведено факт здійснення наведеної господарської операції, зокрема отримання послуг, суд вважає, що позивачем було правомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 177900 грн., яка відображена у основній податковій декларації від 20.09.2011 року №9007975652 та уточнюючому розрахунку від 28.09.2011 року №9008149839, на підставі податкових накладних №205 від 30.08.2011 року та від 27.08.2011 року №521, №205.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000582342 від 07.05.2012 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 323755 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 57904 грн. є необґрунтованим та протиправним.
Що стосується збільшення ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 42091 грн. та накладення штрафних санкцій у сумі 10522,75 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення №0000072241 від 07.05.2012 року, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що між ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» та «Inductotherm Heating & Welding Technologies LTD» (Англія) укладений контракт №WH-W-0611-0002 від 04.11.2011 року, предметом якого є придбання послуг по транспортуванню, введенню в експлуатацію напівпровідникової високочастотної свар очної установки Thermatool CFІ 350Kw та навчанню спеціалістів заводу.
Згідно з умовами контракту та на підставі рахунку від 28.11.2011 року № 11342С, виставленого нерезидентом, ТОВ «ПЗТО» було перераховано грошові кошти у сумі 41600,00 дол. США.
Проте, як зазначено в акті перевірки, під час виплати доходу нерезиденту ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» податок з такого доходу у сумі 42091 грн. не утримувався та до бюджету не перераховувався.
З цього приводу у судовому засіданні представник позивача пояснив, що у даному випадку ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» самостійно застосувало звільнення від оподаткування відповідно до ст. 103 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 134.1.2 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Згідно 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Положеннями п. 160.2 цієї ж статті передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Як передбачено п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Приписами п.п.103.4, 103.5 ст. 103 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 103.8 ст. 103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.
На підтвердження правомірності самостійного застосування звільнення від оподаткування у взаємовідносинах з «Inductotherm Heating & Welding Technologies LTD» (Англія) позивач надав суду засвідчені у встановленому законом порядку апостілі від 20.04.2011 року та 24.05.2012 року.
З наданих документів вбачається, що підприємство-нерезидент «Inductotherm Heating & Welding Technologies LTD» (Англія) впродовж 2010 та 2011 років було резидентом Об'єднаного королівства Великобританії та Північної Ірландії, за правилами якого здійснювалось оподаткування.
Відповідно до п. 1 ст. 7 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, яка була підписана 10.02.1993 та набула чинності 11.08.1993, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується податком тільки у цій Договірній Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, то його прибуток може оподатковуватися в другій Договірній Державі, але тільки в тій частині, яка відноситься до цього постійного представництва.
Таким чином, підприємство «Inductotherm Heating & Welding Technologies LTD» (Англія) на час виплати доходу було резидентом країни з якою укладено міжнародний договір, що дає платнику податку право самостійно застосувати звільнення від оподаткування доходів нерезидента.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно дійшов висновку щодо неутримання позивачем податку у сумі 42091 грн. під час виплати доходу нерезиденту за контрактом №WH-W-0611-0002 від 04.11.2011 року, у зв'язку з чим вважає податкове повідомлення-рішення №0000072241 від 07.05.2012 року необґрунтованим та протиправним.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх податкових повідомлень-рішень №0000072241 від 07.05.2012 року, №0000582342 від 07.05.2012 року та № 0000572342 від 07.05.2012 року, а тому вважає за необхідне позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання» задовольнити та скасувати такі рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання» - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000072241 від 07.05.2012 року, № 0000582342 від 07.05.2012 року та № 0000572342 від 07.05.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський завод технологічного обладнання» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Б. Ляшко