вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
09 липня 2012 р. Справа №2а-6239/12/0170/27
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства " Кримський ТИТАН"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Обставини справи: Приватне акціонерне товариство «Кримський ТИТАН» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00010000700 від 28.04.2011 року, №0001780700 від 18.10.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі була проведена планова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2010 року. За результатами зазначеної перевірки був складений акт №6/07-00/32785994, яким встановлено порушення податкового законодавства.
На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: 28.04.2011 року за № 0001000700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 252 909 грн.; 18.10.2011 року за № 0001780700 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 163 754 грн.
Позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, без урахування фактичних обставин справи, відповідачем невірно застосовані правові норми, тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалами суду від 13.06.2012 року відкрито провадження по справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до розгляду.
Представник позивача до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, на позовних вимоав наполягав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов до суду не надав.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. ст. 122, 128 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження, за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні"державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.
Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").
Судом встановлено, що у період з 23.12.2010 по 10.01.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2010 року.
Про результати позапланової виїзної перевірки був складений акт перевірки №6/07-00/32785994 від 19.01.2011 року та відповідно до пункту 54.3 статті 54 та пункту 58.1 статті 58 ПК України СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.02.2011 року №0000230700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 252909,00 грн. та від 02.02.2011 року №0000190700/0 про зменшення розміру від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 163754,00 грн.
Позивач, в порядку встановленому статтею 56 Податкового кодексу України оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до ДПА в АР Крим.
Згідно із рішенням ДПА в АР Крим від 14.04.2011 року №1397/10/25-023 встановлено невідповідність податкових повідомлень-рішень вимогам пункту 3.3 Порядку №985, керуючись статтею 12 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та пунктом 14 Положення №1001 податкові повідомлення-рішення від 02.02.2011 року №0000230700/0 та №0000190700/0 скасовано, СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим зобов'язано прийняти стосовно позивача податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 252909,00 грн. та про зменшення розміру від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 163754,00 грн. у відповідності з вимогами Порядку №985.
Рішення ДПА в АР Крим від 14.04.2011 року №1397/10/25-023 оскаржено позивачем до ДПА України, яке рішенням про результати розгляду скарги від 04.07.2011 року №12117/6/25-0115 скаргу позивача залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 02.02.2011 року №0000230700/0 та №0000190700/0 та рішення ДПА в АР Крим від 14.04.2011 року №1397/10/25-023 залишені без змін.
Рішення про результати розгляду скарги від 04.07.2011 № 12117/6/25-0115 ДПА України оскаржувалося позивачем в судовому порядку. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а-10032/11/0170/4 про задоволення позову частково.
На виконання рішення відділу апеляції ДПА АР Крим від 14.04.2011 № 5188/7/25-023 СДПІ ВПП у м. Сімферополі прийняті нові повідомлення рішення № 0001000700 від 28.04.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 252 909 грн. та № 0001780700 від 18.10.2011 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 163 754 грн.
Позивач вважає, що відповідач неправильно застосував норми діючого законодавства, що призвело до винесення протиправних податкових повідомлень-рішень.
Зазначеною перевіркою вказано, що у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР ЗАТ «Кримський Титан» завищено суму податкового кредиту за листопад 2010 року на 163 754 грн., завищено суму ПДВ, заявлено до бюджетного відшкодування у декларації за листопад 2010 року на 252 909 грн.
Не погодившись з зазначеним висновком ПрАТ "Кримський Титан" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00010000700 від 28.04.2011р. та № 0001780700 від 18.10.2011р.
Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (що діяв на момент існування спірних відносин) податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.
Згідно з п.п. 41.1.1. п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Виходячи із аналізу статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.
Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим, є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим № 00010000700 від 28.04.2011р. та № 0001780700 від 18.10.2011р., суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.
Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).
Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.
Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Кримський ТИТАН" є юридичною особою (ідентифікаційний код 32785994), яка 31.08.2004 року зареєстрована виконавчим комітетом Армянської міської ради АР Крим, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.02.2012 року, та перебуває на податковому обліку в СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим (а.с. 14).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100335329 від 04.05.2011 року ПрАТ "Кримський ТИТАН" зареєстроване платником ПДВ 16.09.2001 року (а.с. 16).
В судовому засіданні встановлено, що в зв'язку з приведенням діяльності підприємства у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI закрите акціонерне товариство "Кримський ТИТАН" перейменовано у приватне акціонерне товариство "Кримський ТИТАН", про що свідчить статут приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" та свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №652471, які маються в матеріалах справи.
Таким чином, судом встановлено, що ПрАТ "Кримський ТИТАН" є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Позивач є підприємством, вид діяльності якого полягає в виробництві барвників та пігментів, виробництві іншої основної неорганічної хімічної продукції, добуванні мінеральної сировини для хімічної промисловості та виробництва добрив, оптової торгівлі хімічними продуктами, діяльності у сфері геології та геологорозвідування, неспеціалізованої оптової торгівлі харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.
Судом встановлено, що виходячи зі змісту акту перевірки, висновок про завищення суми податкового кредиту на 163 754 грн., та бюджетного відшкодування ПДВ на 252 909 грн., заявленого у декларації за листопад 2010 року, зроблено відповідачем на підставі інформації, отриманої з «Системи автоматизованого співставлення декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», про відсутність платника податку за місцезнаходженням.
Так, у перевіряємий період ПрАТ «Кримський Титан» здійснював фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Айронкомпані», ТОВ «Гідроспецсервіс», ТОВ «Маріон-С», ТОВ «Світ-профі», ПП «Інфрасервіс».
Судом встановлено, що в акті перевірки відповідачем відображено зменшення податкового кредиту за листопад 2010 року в сумі 163 754, 38 грн.
Загальна сума податкового кредиту у листопаді 2010 року складає:
- по даним платника 30152049 грн.;
- по даним перевірки 29988295 грн. (30152049-163754).
Різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у листопаді 2010 р. (рядок 18.2 декларації з ПДВ за квітень 2010 р.) складає:
- по даним платника 19959253 грн.;
- по даним перевірки 19795499 грн. (19959253-163754).
Однак, з даними висновками погодитись не можна з огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем дотримано вимог законодавства щодо формування податкового кредиту за перевіряємий період.
Зменшення податкового кредиту податковим органом відображено у зв'язку з відсутністю за юридичною адресою:
- ТОВ «Айронкомпані» (сума ПДВ 82728,38 грн.),
- ТОВ «Гідроспецсервіс» (сума ПДВ 81026 грн.),
СДПІ ВПП у м. Сімферополі здійснює зменшення бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 252 909,28 грн. внаслідок зменшення податкового кредиту за жовтень 2010 року, в сумі 252 909,28 грн., через відсутність за юридичною адресою:
- ТОВ «Айронкомпані» (сума ПДВ 120 359,35 грн.),
- ТОВ «Маріон-С» (сума ПДВ 1790,97 грн.),
- ТОВ «Гідроспецсервіс» (сума ПДВ 82638,40 грн.),
- ТОВ «Світ-профі» (сума ПДВ 4000 грн.),
- ПП «Інфрасервіс» (сума ПДВ 44120,56 грн.),
Відповідачем в акті перевірки не відображені дані, що підтверджують факт відсутності за юридичною адресою постачальників, а також не наведено документальні докази (акти обстеження).
Інформація, отримана з бази даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", не є доказом неправильного оформлення податкових накладних, отже, неправомірного зменшення податкового кредиту.
Суд встановив, що ПрАТ «Кримський ТИТАН» відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включило суми ПДВ за податковими накладними, оформленими відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», отримані від наведених вище постачальників.
У таких податкових накладних вказані окремими рядками всі обов'язкові реквізити, в т.ч. місцезнаходження юридичної особи, яка відповідає даним, відображеним у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій і в Свідоцтві платника ПДВ кожного контрагента.
Законом України «Про податок на додану вартість» та іншими нормативними актами не передбачено зменшення податкового кредиту внаслідок того, що стосовно постачальника проводяться заходи по встановленню його місцезнаходження. При цьому зазначений закон не встановлює обмежень платника податку щодо формування податкового кредиту, право на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, а його контрагенти - ні.
Як зазначалося вище, відповідно з наказами ДПА України податковий орган, розглянувши матеріали отримані від підрозділу податкової міліції про встановлення місцезнаходження платника податків, приймає одне з таких рішень: змінити стан, провести відповідну позовну роботу або повернути матеріали у зв'язку з невжиттям комплексу заходів. Прийняття рішення про зменшення податкового кредиту цими наказами не передбачено.
Насамперед висновок відповідача про неправомірність включення ПрАТ «Кримський ТИТАН» суми ПДВ розміром 82 728,38 грн. спростовується тим фактом, що згідно укладених між ПрАТ «Кримський ТИТАН» та ТОВ «Айронкомпані» договорів, останнім на користь ПрАТ «Кримський ТИТАН» дійсно реалізовано лом стальний у листопаді 2010 р. про що свідчать податкові накладні №84 від 15.11.2010 р. на суму 90206,83 грн. (сума ПДВ 18041,37 грн.), №80 від 05.11.2010 р. на суму 83017,92 грн. (сума ПДВ 16603,58 грн.), №79 від 02.11.2010 р. на суму 73637,67 грн. (сума ПДВ 14727,53 грн.), №83 від 11.11.2010 р. на суму 82697,67 грн. (сума ПДВ 16539,53 грн.), та №82 від 09.11.2010 р. на суму 84081,83 грн. (сума ПДВ 16816,37 грн.), що досліджені податковим органом під час перевірки та надані представником позивача у судовому засіданні, а також отримано рахунки до сплати, відповідно до яких, як убачається з платіжних доручень наданих суду, ПрАТ «Кримський ТИТАН» перераховано ТОВ «Айронкомпані» відповідні суми, у тому числі ПДВ.
Крім того, відповідач обґрунтовує свої висновки тим, що ТОВ «Айронкомпані» не має основних фондів, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничих потужностей та іншого майна, які економічно необхідні для зберігання та продажу товарів, дані податкової звітності свідчать про відсутність товару (лом стальний), що у жовтні 2010 року був реалізований позивачем (згідно даних додатку К1/1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року залишків запасів на початок та кінець звітного періоду не має, придбання товару не було, так як податковий кредит з ПДВ за листопад не задекларований) ТОВ «Айронкомпані» не могло реалізувати лом стальний на адресу позивача. Співставлення зазначених даних суд вважає необґрунтованим, оскільки відомості зазначені в деклараціях з податку на прибуток підприємства, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх тверджень, не співпадають з періодами декларацій ПДВ, що унеможливлює здійснення відповідачем відповідного висновку.
Також, за результатами перевірки встановлено, що до складу бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2010 року позивачем неправомірно включено від'ємне значення податку за жовтень 2010 року, яке склалося в тому числі і за рахунок операцій, які було здійснено з ТОВ «Айронкомпані» на суму ПДВ 120 359,35 грн., з тих підстав, що зазначене підприємство відсутнє за місцем знаходження.
Проте, в ході розгляду справи, судом встановлено, що правових підстав для визнання неправомірними дій із формування ПрАТ «Кримський ТИТАН» податкового кредиту за рахунок суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Айронкомпані» розміром 120359,35 грн. на момент проведення перевірки не було, що підтверджується первинною документацією, а саме: платіжними дорученнями № 69 від 04.10.2010; № 70 від 06.10.2010; №77 від 26.10.2010; №74 від 13.10.2010; №75 від 14.10.2010; №76 від 25.10.2010; №78 від 29.10.2010, а також платіжними дорученнями. Наявність первинних бухгалтерських та податкових документів, що є підставами відображення у звітності господарських операцій не можуть бути проігноровані та не враховані.
ТОВ «Гідроспецсервіс» на підставі укладеного договору № 830/В від 10.10.08 надано послуги ЗАТ «Кримський ТИТАН» з розчистки від шламів в б. Глибока Скажена способом гідромеханізаціїлізей", що підтверджується виданою позивачу податковою накладною № 28 від 25.11.10 р. на суму загальну суму 486156 грн. Оплата позивачем зазначених послуг підтверджується платіжним дорученням.
В акті перевірки зазначено, що оскільки в жовтні 2010 року ТОВ «Маріон-С» мало стан платника 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження», ТОВ «Гідроспецсервіс» мало стан платника 10» - «запит на встановлення місцезнаходження», ТОВ «Світ-профі» мало стан платника 8 - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», ПП «Інфрасервіс» мало стан платника 7 - «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», то податкові накладні надані позивачем виписані з порушенням діючого законодавства і відповідно оформлені не належним чином, отже завищено податковий кредит за жовтень 2010 року на загальну суму ПДВ 252909,28 грн.
Позивач при проведені господарських операцій із зазначеними вище контрагентами оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків, у тому числі їх контрагентів, не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.
Так, позивачем надані первинні документи, фіксуючі факти здійснення господарських операцій:
- з ТОВ «Маріон-С» податкові накладні №18210 від 18.10.2010 року, № 14110 від 14.10.2010 року, платіжні доручення;
- з ТОВ «Гідроспецсервіс» податкова накладна № 27 від 26.10.2010 року, платіжні доручення;
- з ТОВ «Світ-профі» податкова накладна № 75 від 08.10.2010 року, платіжне доручення № РМТ005900 від 08.10.2010 року;
- з ПП «Інфрасервіс» податкові накладні №14 від 08.10.2010 р., №15 від 08.10.2010 р., №16 від 08.10.2010 р., 17 від 29.10.2010 р., №18 від 29.10.2010 р., №19 від 29.10.2010 р., №20 від 29.10.2010 р., платіжні доручення.
Як убачається з матеріалів справи спірні правовідносини виникли між сторонами також у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість", положення яких застосовуються судом при вирішення цієї справи.
Закон України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25.06.91р. визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
З положень статті 6 Закону об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.
До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), за приписами статті 14 Закону, відносяться податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.
На час проведення перевірки позивача, прийняття податкового повідомлення-рішення платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".
У п.1.4. ст.1 Закону про ПДВ було встановлено, що поставка товарів -будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 про ПДВ об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.
Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.
У п.п 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).
Згідно з п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надавалось виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважаласья дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.
У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.
У п.п. 7.4.5. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було вказано , що не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).
Таким чином, отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит і згідно з положеннями п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права в підприємства на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.
З аналізу вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що право на податковий кредит виникає у платника податку лише після отримання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Суд також зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" та інші не ставлять право платника податку на податковий кредит залежно від встановлення факту формування та сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобов'язань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді.
Від ТОВ «Айронкомпані», ТОВ «Маріон-С», ТОВ «Гідроспецсервіс», ТОВ «Світ-профі», ПП «Інфрасервіс» були отримані податкові накладні, суми ПДВ за якими включені позивачем до податкового кредиту. Податкові накладні, надані контрагентами оформлені у повній відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997г. № 165, містять зазначені окремими рядками всі необхідні відомості, в т.ч. місцезнаходження платника податків.
Реєстрація в якості платника податку на додану вартість за даними контрагентами підтверджується відомостями, розміщеними на офіційному сайті ДПА України (а.с. 189-195).
Пунктом 1.8 статті 1 Закону про ПДВ визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Зазначений пункт дає загальне розуміння поняття "бюджетне відшкодування" і є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших пунктів цього Закону.
Так, згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При негативному значенні суми, розрахованої згідно пп.7.7.1 цього пункту, така сума (за відсутності податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди) зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
На підставі пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.
Суд зазначає, що необхідними підставами для відшкодування ПДВ з бюджету є наявність у платника податку податкової накладної, виданої продавцем товару та оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, сплата продавцю вартості товару з ПДВ та докази використання отриманого товару в господарській діяльності.
Матеріали справи свідчать про те, що дані оплати підтверджені платіжними дорученнями, які були надані до перевірки.
Таким чином, виконавши вимоги податкового законодавства та сплативши податок у складі ціни придбаних товарів, послуг позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від контрагентів, а зменшення бюджетного відшкодування проведено відповідачем з порушенням вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4., пп. 7.5.1 п. 7.5, пп.7.7.1, пп.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ.
Судом з'ясовано, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 252 909 грн.
Що ж стосується посилання відповідача, на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, стосовно відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням, як підставу вважати господарські взаємовідносини такими, що не направлені на реальне настання наслідків, суд зазначає наступне.
Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідно до ч. 5 статті 17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Порядок внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру врегульований статтею 19 цього Закону.
Таким чином, дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи, є обов'язковими для врахування, як податковим органом так і іншими особами, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно п. 12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.
Згідно п. 14 цієї ж статті вказаного Закону, у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей.
Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Податковим органом не надано доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність ТОВ «Айронкомпані», ТОВ «Маріон-С», ТОВ «Гідроспецсервіс», ТОВ «Світ-профі», ПП «Інфрасервіс» за їх місцезнаходженням або навіть даних про внесення запису щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу.
З огляду на це обставини, вказані в акті, є припущенням особи, яка проводила перевірку. Зазначене у податкових накладних місцезнаходження зазначених вище контрагентів позивача відповідає даним, відображеним у Єдиному державному реєстрі (а.с. 193-195).
Крім того, відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків.
Дана позиція повністю узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного Суду України, викладеної в Листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року.
Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до положень п. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Отже, вчинені позивачем дії, передбачені законом на отримання суми бюджетного відшкодування, а відповідач мав і має повне право звернутися до суду з позовами про скасування державної реєстрації підприємства, обґрунтовуючи свої вимоги вищезазначеними підставами.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї ж встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПрАТ «Кримський ТИТАН» до СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001000700 від 28.04.2011року та № 0001780700 від 18.10.2011 року і задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 11, 94, 97, 128, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі № 0001000700 від 28.04.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 252 909 грн.; № 0001780700 від 18.10.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 163 754 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України 2146,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на користь Приватного акціонерного товариства «Кримський ТИТАН».
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Аблякимов Е.Е.