про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м.Вінниця
12 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/3319/12
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Наталія Володимирівна розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1
до: судді Апеляційного суду Вінницької області Міхасішина І.В. (Відповідач 1), в.о. Голови Апеляційного суду Вінницької області Кучевського І.П. (Відповідач 2), Апеляційного суду Вінницької області (Відповідач 3), судді Жмеринського міськрайонного суду Сенько Л.Ю. (Відповідач 4), Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області (Відповідач 5), Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України (Відповідач 6)
про: оскарження дій, бездіяльності та стягнення моральної шкоди
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до судді Апеляційного суду Вінницької області Міхасішина І.В. (Відповідач 1), в.о. Голови Апеляційного суду Вінницької області Кучевського І.П. (Відповідач 2), Апеляційного суду Вінницької області (Відповідач 3), судді Жмеринського міськрайонного суду Сенько Л.Ю. (Відповідач 4), Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області (Відповідач 5), Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України (Відповідач 6) про оскарження дій, бездіяльності та стягнення моральної шкоди.
У поданому позові позивач просив суд:
- визнати протиправними дії 1-го Відповідача, по оформленню явно фальшивого документу під назвою "ухвала судді Апеляційного суду Вінницької області Міхасішина І.В." від 26.12.11р, внаслідок яких було унеможливлено розгляд судом по суті мого зустрічного позову в цивільній справі Барського райсуду №2-505/11, визнати, що внаслідок таких протиправних дій 1-го Відповідача мені було нанесено моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди моєму здоров'ю;
- визнати протиправними дії 2-го Відповідача, по відсилці до Жмеринського міськрайонного суду явно фальшивого документу, складеного 1-м Відповідачем (вказаного в попередньому п. 1 Резолютивної частини Цього Позову), визнати, що такі протиправні дії 2-го Відповідача призвели до нанесення мені моральної шкоди, пов'язаної з нанесенням шкоди моєму здоров'ю;
- визнати протиправними дії 4-го Відповідача по інсценуванню провадження в неіснуючій цивільній справі Жмеринського райсуду №2-122/12 за рахунок використання фальшивого документа, складеного 1-м Відповідачем, та надісланого до Жмеринського суду 2-м Відповідачем (про що зазначено в попередніх п.1,2 Резолютивної частини Цього Позову);
- визнати протиправними дії 4-го Відповідача по оформленню явно фальшивого документу під назвою "ухвала судді Жмеринського міськрайонного суду Сенько Л.Ю. від 12.01.12р в цивільній справі №2-122/12;
- визнати протиправними дії 4,5 Відповідачів по неповерненні мені моєї позовної заяви матеріалів цивільної справи Жмеринського суду №2-122/12, та визнати, що вказані протиправні дії та бездіяльність 4,5 Відповідачів призвели до нанесення мені моральної шкоди, пов'язаною з нанесенням шкоди моєму здоров'ю;
- визнати, що значені в п.1-3 Резолютивної частини Цього Позову протиправні дії та бездіяльність 1,2,4 Відповідачів, унеможливили розгляд судом по суті моїх позовних вимог за моїм зустрічним позовом в цивільній справі Барського райсуду №2-505/11, чим порушено моє право на захист в суді моїх прав та інтересів, гарантованих ст.55 Конституції України внаслідок чого мені було нанесено моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди моєму здоров'ю;
- визнати протиправною бездіяльність 1-3,5 Відповідачів по неувідомленню Генеральної прокуратури України про наявність доказів злочинів, які дозволяють встановити організаторів вбивства Г. Гонгадзе, визнати протиправною бездіяльність 4-го відповідача по неповідомленню належним способом Генеральної прокуратури про вищезазначені докази злочинів, про які 1-5 Відповідачі дізнались з отриманих від мене судових документів, внаслідок такої бездіяльності 1-5 Відповідачів мені було нанесено моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди моєму здоров'ю;
- визнати неправомірною бездіяльність 3-го та 5-го Відповідачів, виражену в незабезпечені обліку адміністративним апаратом 3-го та 5-го Відповідачів документів, які містять повідомлення про злочини, визнати, що внаслідок такої неправомірної бездіяльності мені було нанесено моральну шкоду, пов'язану з нанесенням шкоди моєму здоров'ю;
- зобов'язати 3-го та 5-го Відповідачів, вести облік документів, які містять повідомлення про злочини;
- визнати, що протиправні дії та бездіяльність 1-5 Відповідачів, які зазначені в Цьому Позові, призвели до порушення моїх прав на безпеку, здоров'я, честь та гідність, гарантованих мені ст. 3 Конституції України;
- керуючись ст.48 ч.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та ст.ст.1167, 1168, 1172-1174 ЦК України прошу стягнути з усіх Відповідачів 3 млрд. 750 мільйонів (три мільярди сімсот п'ятдесят мільйонів) гривень на мою користь за заподіяну мені моральну шкоду (пов'язану з заподіянням шкоди моєму здоров'ю) нанесену мені внаслідок протиправних дій та бездіяльності 1-5 Відповідачів, поклавши на 1-6 Відповідачів солідарну відповідальність згідно ст.1190 Цивільного кодексу України;
- стягнути з 6-го Відповідача 750 (вісімсот) мільйонів грн. за мою користь за заподі яну мені матеріальну шкоду внаслідок протиправних дій та бездіяльності 1-5 Відповідачів.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за даним позовом, виходячи з наступного.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Однак, при визначенні юрисдикції суду необхідно враховувати характер та предмет спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, а також суб'єктний склад сторін.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу).
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму..
З аналізу наведених положень Кодексу випливає, що публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, який випливає із здійснення таким суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій по відношенню до скаржника. Тобто, для наявності публічно-правового спору потрібен обов'язковий його елемент - зв'язок між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушенням прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" визначено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Наведена позиція випливає з норм статтей 126, 129 Конституції України, згідно із якими судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Однією із конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Відтак, заявлені скаржником вимоги до суддів Апеляційного суду Вінницької області, Жмеринського міськрайоного суду Вінницької області не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки суддя при розгляді справи не є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, а тому не може бути відповідачем у справі про оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судової справи.
Таким чином, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) судів (суддів), вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судів (суддів) є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Крім того із змісту позовної вимог вбачається, що предметом оскарження є процесуальні дії Апеляційного суду Вінницької області та Жмеринського міськрайоного суду Вінницької області щодо визнання неправомірною бездіяльність 3-го та 5-го Відповідачів, виражену в незабезпечені обліку адміністративним апаратом даних відповідачів документів, які містять повідомлення про злочини, відповідно до ст. 97 КПК України.
Проте, суд звертає увагу, що відповідно до Рішення Конституційного суду України 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
За наведених обставин, оскільки обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги до відповідачів, свідчать про оскарження ним дій, які не пов'язані із здійсненням останніми владно-управлінських функцій по відношенню до нього, тому даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом.
Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, нанесеної протиправними діями відповідачів, то дану вимогу також не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Оскільки, решта позовних вимог, вказаних вище, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з тим, що у справі відсутній публічно-правовий спір, а вимога про стягнення моральної шкоди безпосередньо пов'язана з наявністю такого спору, то питання щодо стягнення моральної шкоди в такому випадку також не може бути вирішена в прядку адміністративного судочинства.
Таким чином, обґрунтування заявником своїх вимог не свідчить про наявність у спірних відносинах публічно-правового характеру, а тому на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 109, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Вінницький окружний адміністративний суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до судді Апеляційного суду Вінницької області Міхасішина І.В. (Відповідач 1), в.о. Голови Апеляційного суду Вінницької області Кучевського І.П. (Відповідач 2), Апеляційного суду Вінницької області (Відповідач 3), судді Жмеринського міськрайонного суду Сенько Л.Ю. (Відповідач 4), Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області (Відповідач 5), Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України (Відповідач 6) про оскарження дій, бездіяльності та стягнення моральної шкоди.
2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна