Іменем Україна
28 жовтня 2011 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Решетніка М.О.
при секретарі -Медведєвій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПП «Агенція «Левіт»до ОСОБА_1 «Про відшкодування матеріальної шкоди», -
Позивач звернувся в суд з зазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 21 листопада 2005р. відповідач, який працював у них за контрактом директором, був звільнений за власним бажанням. Під час приймання-передачі справ та посади і проведенні інвентаризації майна, закріпленого за підприємством, була виявлена недостача на суму 2034грн.53коп. Згідно умов контракту відповідач зобов'язаний був безпосередньо і через адміністрацію управління забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством майна. Під час виконання воїх посадових обов'язків відповідач несумлінно провів службові розслідування по вище приведеним фактам, в результаті чого не було розкрито причин, які привели до недостачі, не було виявлено осіб, винних в цьому, не було прийнято заходів до недопущення подібного в подальшому, не стягнуто з винних збитків. Просили стягнути з відповідача збитки в сумі 4921грн.76коп., що розраховані відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення матеріальних цінностей.
В подальшому позивачем було подано уточнення позовних вимог, в яких просили стягнути з відповідача на їх користь вищевказану суму з урахуванням інфляції та трьох відсотків річних.
В судове засідання сторони не з'явилися, представник позивача в поданій до суду заяві позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити їх, посилаючись на обставини викладені в позові. Відповідач причину неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим судом ухвалено про заочний розгляд справи відповідно до ст.224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позов, в межах заявлених вимог, не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, рішенням засновника ПП «Агенція «Левіт»від 31.05.2002р. №9 (а.с.6) відповідач був прийнятий на роботу на посаду директора. Між сторонами також 01 травня 2005р. укладався контракт (а.с.7-11), п.1.1. якого передбачено, що відповідач серед іншого зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію управління здійснювати поточне управління підприємством, забезпечувати їх прибуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством майна.
Також судом встановлено, що 01.11.2001р. між підприємством в особі його засновника, та відповідачем було укладено договір про матеріальну відповідальність охоронця (а.с.13), відповідно до п.2 якого працівник, яким визначено відповідача, зобов'язується забезпечувати якісне і безпечне зберігання матеріальних цінностей, вести повний облік їх руху в суворій відповідності із встановленим порядком.
За заявою відповідача від 21.11.2005р. (а.с.17) рішенням власника №1-05 від тієї ж дати його було звільнено за ст.38 КЗпП України з формулюванням звільнення «за ініціативою працівника».
Також наказом новопризначеного директора підприємства від 22.11.2005р. №236 (а.с.19) було створено постійно діючу інвентаризаційну комісію, складений якою інвентаризаційний опис майна підприємства станом на 23.11.2005р. було затверджено директором підприємства (а.с.20-24). При проведенні інвентаризації комісією також складено порівнювальну відомість (а.с.25), відповідно до якої виявлено відсутність 17 одиниць предметів загальною вартістю 2034грн.53коп.
Обидві відомості відповідачем не підписувалось, про що 23.11.2005р. складено відповідний акт (а.с.26).
Як вбачається із розрахунку позивача заборгованості розмір збитків підприємству визначено в сумі 4921грн.76коп. (а.с.29), яка складається із суми недостачі -2034грн.53коп., амортизаційних відрахувань -311грн.40коп., загального індексу інфляції -1,192, суми вхідного ПДВ -406грн.91коп. Зазначені збитки позивач просить відшкодувати їм у повному розмірі.
Згідно зі ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Обставини, за яких на працівника може бути покладено повну матеріальну відповідальність, передбачено ст.134 КЗпП України, а перелік осіб, з якими може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність, визначено ст.135-1 КЗпП України та Переліком посад і робіт, з якими підприємства, установи організації можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які передані на зберігання, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосуванням у процесі виробництва, затвердженим Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань від 28.12.1977р. №477/24.
Посада, яку займав відповідач, до цього переліку не включено. Крім того, вищевказаний договір про матеріальну відповідальність було укладено з відповідачем до його призначення на посаду директора, а саме 01.11.2001р., укладався він, як зазначено в самому договорі, з працівником-охоронцем та з часу призначення його на посаду директора втратив свою чинність. Зазначений договір також не є договором про повну матеріальну відповідальність.
Відповідно до п.п.5,6 ст.134 КЗпП Укураїни, на які у своєму позові посилаються позивачі, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі у випадках, коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих йому в користування, та у випадку, коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.
Як зазначалось вище законодавством не передбачено покладення на відповідача, як директора, повної матеріальної відповідальності, а предмети, недостачу яких виявлено позивачем, не передавались саме йому в користування, зокрема по акту приймання-передачі чи за іншим документом під звітність, як і не надано позивачем доказів, відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України, коли, внаслідок чого і за яких обставин утворилась недостача, яка провинна в цьому відповідача.
Згідно ж п.2 ч.1 ст.134 КЗпП України обмежена матеріальна відповідальність, тобто у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, покладається на керівників підприємств, якщо шкоду заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберіганням матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових коштів.
Однак і за таких умов на відповідача не може бути покладено обмежену матеріальну відповідальність та стягнено шкоду хоча б у межах середнього місячного заробітку, оскільки розміру такого матеріали справи не містять, тобто таких доказів позивачем суду не надано, як і не надано доказів про винне порушення відповідачем обов'язків за трудовим договором і наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і шкодою, яка наступила, часу та причин її настання.
З урахуванням викладеного підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст.3,10,11,57,60,212-215,224-226 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ПП «Агенція «Левіт»до ОСОБА_1 «Про відшкодування матеріальної шкоди»-відмовити.
Строк апеляційного оскарження рішення -10 днів.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідачів, котра може бути подана протягом десяти днів із дня отримання копії заочного рішення.
Суддя: