Справа № 1711/769/12
27 липня 2012 року м. Кузнецовськ
Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Зейкана І.Ю.
з участю
секретаря судового засідання Нафєєвої Н.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-
До Кузнецовського міського суду звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з позовними вимогами, з урахуванням уточнень та збільшення, просить поділити майно, яке належить їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності виділивши ОСОБА_3 у приватну власність майно: телевізор марки GVС, вартість 900 гривень; електричний чайник марки Вraun, вартістю 250 гривень; праску, вартістю 250 гривень; пральну машину марки Воsh, вартістю 2500 гривень; телефон марки Раnаsоnіс, вартістю 200 гривень; набір ножів марки Vinzer, вартістю 350 гривень; фотоапарат марки Оlympus, вартістю 1200 гривень; шафу-купе, вартість 1170,00 гривень; меблі для спальні марки Меrх, включно: ліжко, дві тумби, комод, шафа, дзеркало, вартість 5803,00 гривень; меблі для кухні, вартістю 3500 гривень; меблі, вартістю 1315 гривень; ліжко дитяче, вартість 700,00 гривень, пилосос марки Samsung, вартість 384,00 гривень; ресивер марки Ріоnеr, вартістю 3000,00 гривень; килими, вартістю 550 гривень; супутникові антени, вартість 320 гривень; ТВ тюнер, вартістю 2800 грн.;вартість ремонту на суму 65 000 грн.; борг у сумі 56 000 грн., тобто майна на суму 146 192 грн.
Виділити у приватну власність ОСОБА_1 комп'ютерний монітор марки Dell, вартістю 1731,00 грн.; плиту керамічну марки Ariston, вартістю 2078,00 грн.; холодильник марки Samsung, вартістю 3000 грн.; один стіл та чотири стільці, вартістю 800,00 грн.; духовка марки Ariston, вартістю 2180,00 грн.; витяжку марки Turbo, вартістю 690,00 грн.; ліжко двоспальне виробництва Польща, вартістю 1300 грн.; диван виробництва Львів, вартістю 2170 грн.; мікрохвильову піч марки Samsung, вартістю 900 грн.; кухонний набір марки Vinzer, вартістю 1300 грн.; меблі вітальні, вартістю 1600,00 грн.; телевізор марки Samsung, вартістю 6412 грн., тобто майна на загальну суму 24 161 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на її користь 80 000,00 грн., як збільшену різницю вартості спільного майна подружжя.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрнутовує тим, що 6 серпня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області було зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_3
Після одруження, за письмовою згодою співвласників квартири, вона офіційно зареєструвала своє місце проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1. До 28 травня 2012 року вона проживала та була зареєстрована в цій квартирі. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31 січня 2011 року шлюб між нею та ОСОБА_3 розірвано. При цьому, спільну з відповідачем неповнолітню дочку ОСОБА_5 залишено на виховання та проживання з нею.
За період шлюбу з відповідачем ними було нажите спільне майно, а саме: телевізор марки GVС, вартість 900 гривень; електричний чайник марки Вraun, вартістю 250 гривень; праску, вартістю 250 гривень; пральну машину марки Воsh, вартістю 2500 гривень; телефон марки Раnаsоnіс, вартістю 200 гривень; набір ножів марки Vinzer, вартістю 350 гривень; фотоапарат марки Оlympus, вартістю 1200 гривень; шафу-купе, вартість 1170,00 гривень; меблі для спальні марки Меrх, включно: ліжко, дві тумби, комод, шафа, дзеркало, вартість 5803,00 гривень; меблі для кухні, вартістю 3500 гривень; меблі, вартістю 1315 гривень; ліжко дитяче, вартість 700,00 гривень, пилосос марки Samsung, вартість 384,00 гривень; ресивер марки Ріоnеr, вартістю 3000,00 гривень; килими, вартістю 550 гривень; супутникові антени, вартість 320 гривень; ТВ тюнер, вартістю 2800 грн.; комп'ютерний монітор марки Dell, вартістю 1731,00 грн.; плиту керамічну марки Ariston, вартістю 2078,00 грн.; холодильник марки Samsung, вартістю 3000 грн.; один стіл та чотири стільці, вартістю 800,00 грн.; духовка марки Ariston, вартістю 2180,00 грн.; витяжку марки Turbo, вартістю 690,00 грн.; ліжко двоспальне виробництва Польща, вартістю 1300 грн.; диван виробництва Львів, вартістю 2170 грн.; мікрохвильову піч марки Samsung, вартістю 900 грн.; кухонний набір марки Vinzer, вартістю 1300 грн.; меблі вітальні, вартістю 1600,00 грн.; телевізор марки Samsung, вартістю 6412 грн.
Крім того вказую, що спільно з ОСОБА_3 зробили ремонт у квартирі на загальну суму 65 000 грн., та у них виник борг на загальну суму 56 000 грн., які вона також пропонує поділити.
На даний час вони не спроможні вирішити спір щодо поділу вказаного майна в добровільному порядку.
З часу розірвання шлюбу, зазначене рухоме майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, м. Кузнецовськ, Рівненська область. Відповідач в даній квартирі проживає і користується зазначеними речами, при цьому, не даючи мені можливість отримати доступ до майна, яке належить нам на праві спільної сумісної власності.
Вказала, що під час спільного проживання з відповідачем її батьки позичили сторонам сім тисяч доларів. Гроші позичались для того, щоб вони купили братові відповідача квартиру, оскільки між ними була домовленість, що купивши його братові квартиру, житло в якому вони проживали по АДРЕСА_1, перейде їм у спільну сімейну власність.
Зазначила, що в 2007 році разом з відповідачем розпочали робити ремонт. Після завершення ремонту підрахували витрати та з'ясували, що ремонт їм обійшовся в шістдесят п'ять тисяч гривень.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на позов, у якому вказує, що позовні вимоги є безпідставними. Заперечення обґрунтовує тим, що у заяві від 30 травня 2012 року, позивач до вищенаведеного переліку майна включила, придбане до шлюбу, особисто ним у 2004, 2006 роках - холодильник за 3000 грн., електронний чайник за 250 грн., праску за 250 грн., пральну машину за 2500 грн.. З вартістю майна зазначеного позивачем не погоджується, оскільки нею не додано доказів на підтвердження цієї обставини.
Разом з тим, позивач забрала майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності та його приватної власності на суму 18 335 грн.
Оскільки, кожній із сторін належить майна на суму 17 206 грн., позовні вимоги вважає безпідставними.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, заперечення не визнала. Пояснила, що підтримує обставини, якими обґрунтовувала позов. Додала, офіційно перейшла жити до відповідача у його квартирі 6 серпня 2006 рокую. У квартирі не було нічого. Після чого вони почали купувати спільно з відповідачем речі, які зазначила у позовних вимогах. Зазначила, що вартість майна у позовних вимогах нею вказана на день придбання. Просила поділити майно порівну.
Щодо виникнення боргу пояснила, що вона з відповідачем домовились з братом відповідача ОСОБА_3 про те, що вони віддають йому 7 000 доларів США, замість його частки у квартирі, де вони проживали. Оскільки у них було лише 500 доларів США, вона позичила у своєї матері ОСОБА_13 3 000 доларів США, а решту 3 500 доларів США у тітки ОСОБА_6 та дядька ОСОБА_7. Ці гроші вона особисто передала ОСОБА_8 на запитання відповіла, що договори позики не оформляла, боргові розписки не писала. Про позику домовлялась сама і сама забирала гроші.
Щодо проведення ремонту пояснила, що у квартирі де проживала з відповідачем вирішили зробити ремонт. У зв'язку з цим з червня до вересня 2007 року вони зробили капітальний ремонт квартири на загальну суму 65 000 грн. Точну вартість придбаних будівельних матеріалів, виконаних робіт не змогла вказати, пояснивши, що чеки не збереглись.
Представник позивача ОСОБА_9 підтримав позовні вимоги, не визнав заперечення. У своїх поясненнях повністю підтримав позицію позивача. Зазначив, що позивач має право на більшу частку майна, оскільки з нею рішенням суду залишена спільна дитина, а розміру аліментів, які сплачує відповідач не вистачає для її утримання.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав та вказав, що відповідач з ним до реєстрації шлюбу, тобто до 06.08.2006 року не проживала. Частина з речей, які просить поділити позивач є його особистими, придбаними до реєстрації шлюбу. Також, не погодився з вартістю речей, яку зазначила у своїй заяві ОСОБА_1
Щодо проведення ремонту відповідач пояснив, що ремонт у квартирі проводився постійно. Розпочався ним ще до реєстрації шлюбу і продовжувався після реєстрації. Яку суму коштів він витрачав на ремонт не пам'ятає у зв'язку з давністю подій.
Борг у сумі 56 000 грн., який просить поділити позивач не визнав повністю, вказавши, що боргів ніяких немає.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні повністю підтримав позицію відповідача та погодився з його поясненнями.
Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_10 показала, що її дочка ОСОБА_1 у серпні 2004 року повідомила, що переїжджає жити до ОСОБА_3 Весною 2007 року приїхала до неї та попросила у борг 3500 доларів США, щоб віддати брату відповідача за його частку у їхній квартирі. Вона позичила ці гроші. Але протягом 2006-2007 років сторони ці гроші їй повернули і на даний час будь-якого боргу немає. Щодо проведення сторонами ремонту їхньої квартири пояснила, що проводився у кінці 2006 року, після реєстрації шлюбу. Не змогла назвати вартість матеріалів та робіт, оплачених сторонами у зв'язку з ремонтом, оскільки участі у цьому не брала і проживала окремо.
Свідок ОСОБА_7 показав, що літом 2007 року позичив кошти ОСОБА_1 для проведення ремонту у квартирі у сумі 3000 доларів США. Проте, цю позику сторони повернули йому повністю. Гроші на виплату частки у їхній квартирі ОСОБА_8 у нього не брали. Йому відомо, що сторони у 2007 році робили ремонт квартири, який на його оцінку коштує понад 100 тис. грн.. йому не відомо про вартість придбаних матеріалів та виконаних робіт.
ОСОБА_8, допитаний як свідок показав, що сторони дійсно купували деякі речі у нього. На всі речі він видавав чеки. Щодо проведення ремонту пояснив, що ремонт у квартирі відповідач почав робити з 2004 року. Вартість ремонту йому не відома.
З показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що їй зі слів позивача та батьків позивача відомо, що сторони у 2007 році провели капітальний ремонт квартири на загальну суму 65 000 грн. особисто участь у ремонті не брала і їй не відомо про точну вартість витрачених матеріалів та робіт, затрачених на ремонт квартири. Щодо боргу відомо, що позивач позичила кошти у своїх родичів у сумі 7000 доларів США, які передала брату відповідача за його частку у їхній квартирі. Після цього сторони повернули повністю борг родичам позивача.
Аналогічні за змістом до цих показань дала показання свідок ОСОБА_12.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши наявні в справі письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити частково.
Відповідно до дослідженої копії рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31.01.2011 року, шлюб між сторонами, зареєстрований 06.08.2006 року відділом РАЦСу м. Кузнецовська, Рівненської області, актовий запис №198, розірваний. Неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишено на виховання ОСОБА_1 Рішення суду набрало законної сили 11.02.2011 року.
Згідно з ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Таким чином, шлюб між сторонами припинений 11.02.2011 року.
Визначаючи обсяг спільно нажитого за час шлюбу сторонами майна суд виходив з того, що сторонами у судовому засіданні визнаний та не оспорюється обставина, що до такого майна належить: кухонний набір марки Vinzer, вартістю 1300,00 грн., комп'ютерний монітор марки Dell, вартістю 1731,00 грн., телевізор марки Samsung, вартістю 6 412,00 грн., стіл, вартістю 400,00 грн., чотири стільці, загальною вартістю 400,00 грн., духовка марки Ariston, вартістю 2 180,00 грн., ліжко дитяче, вартістю 700,00 грн., плита керамічна марки Ariston, вартістю 2078,00 грн., шафа-купе, вартістю 1170,00 грн., меблі для спальні марки Merx, загальною вартістю 5 803,00 грн., меблі для кухні, загальною вартістю 3 500,00 грн., меблі для вітальні, загальною вартістю 1 600,00 грн., комод та тумба для телевізора, загальною вартістю 1315,00 грн., пилосос марки Samsung, вартістю 384,00 грн., ТВ тюнер, вартістю 2 800,00 грн., ресивер марки Pioner, вартістю 3 000,00 грн., килим бежевий, вартістю 250,00 грн., дві супутникові антени, загальною вартістю 320,00 грн.
Також, сторонами визнана обставина, що решта спірного майна придбавалась до реєстрації шлюбу.
Вимоги щодо розподілу боргу у сумі 56 000 грн. та вартості ремонту суд визнає безпідставними.
Суд виходив з того, що з показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, вбачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 дійсно позичали кошти позивачу на загальну суму 6 500 доларів США. Проте, протягом 2006-2007 років сторони спільно ці кошти повернули і на даний час боргу немає.
Щодо розподілу витрат пов'язаних з проведенням ремонту квартири, де проживали сторони, суд не може прийняти рішення у зв'язку з недоведеністю понесених витрат. Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається. Судом, відповідно до ст.10 ЦПК України, роз'яснювались позивачу та його представнику наслідки вчинення процесуальних дій, проте ними жодних доказів на підтвердження вартості ремонту не було надано.
У своїх показаннях допитані свідки вказували лише на приблизну вартість ремонту, а тому вони є сумнівними і суд їх до уваги не бере.
У судовому позивач ОСОБА_1 добровільно погодилась із спірного майна виділити відповідачу майно: плиту керамічну марки Ariston, вартістю 2078,00 грн., шафу-купе, вартістю 1170,00 грн., меблі для спальні марки Merx, загальною вартістю 5 803,00 грн., меблі для кухні, загальною вартістю 3 500,00 грн., меблі для вітальні, загальною вартістю 1 600,00 грн., комод та тумба для телевізора, загальною вартістю 1315,00 грн., пилосос марки Samsung, вартістю 384,00 грн., ТВ тюнер, вартістю 2 800,00 грн., ресивер марки Pioner, вартістю 3 000,00 грн., килим бежевий, вартістю 250,00 грн., дві супутникові антени, загальною вартістю 320,00 грн. Натомість бажає отримати собі інше майно або стягнути із відповідача вартість цього майна. Відповідач, також, погодився отримати це майно та виділити позивачу інше спірне майно, або компенсувати позивачу вартість отриманого майна.
У свою чергу відповідач ОСОБА_3 добровільно погодився із спірного майна виділити позивачу майно: кухонний набір марки Vinzer, вартістю 1300,00 грн., комп'ютерний монітор марки Dell, вартістю 1731,00 грн., телевізор марки Samsung, вартістю 6 412,00 грн.. Натомість бажає отримати собі інше майно або стягнути із позивача вартість цього майна. Позивач, також, погодилась отримати це майно та виділити відповідачу інше спірне майно, або компенсувати позивачу вартість отриманого майна.
Отже, спірним майном залишається стіл, вартістю 400,00 грн., чотири стільці, загальною вартістю 400,00 грн., духовка марки Ariston, вартістю 2 180,00 грн., ліжко дитяче, вартістю 700,00 грн.. Сторонами вартість цього майна визнана і не оспорюється.
Беручи до уваги, що за добровільною згодою відповідачу ОСОБА_3 підлягає до виділення у приватну власність майна на загальну суму 22 220 грн., а позивачу ОСОБА_1 майна на суму 9 443 грн., суд приходить до висновку, що для урівноваження часток виділеного майна, залишок спірного майна слід виділити позивачу ОСОБА_1
Згідно зі ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Відповідно до ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Оскільки сторони добровільно дійшли згоди щодо поділу частини майна, про яке судом зазначалось вище, суд приходить до висновку про необхідність виділення цього майна відповідно сторонам у їх приватну власність.
Статтею 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить поділити майно виходячи з рівності часток у спільному майні подружжя. Тому, враховуючи, що суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог, суд не бере до уваги доводи представника позивача щодо необхідності збільшення частки позивача у спільному майні подружжя.
Таким чином, суд дійшов висновку, що частки майна ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повинні бути рівними.
Відповідно до ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Вираховуючи вартість частки сторін у спільному майні подружжя, суд виходив з того, що загальна вартість майна, яке підлягає поділу складає 35 343 грн. Отже, кожній стороні слід виділити майна на суму 17 671,50 грн. Оскільки сторони добровільно домовились про виділення ОСОБА_1 майна на суму 13 123 грн., а ОСОБА_3 майна на суму 22 220 грн., суд приходить до висновку, що для урівноваження часток у спільному майні подружжя з відповідача на користь позивача слід стягнути 4 548,50 грн.
Така позиція суду ґрунтується на тому, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (ч.4 ст.71 СК України).
Позивач дала згоду на отримання грошової компенсації замість її частки у спільному сумісному майні сторін під час добровільного поділу спільного майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60, 68-71 Сімейного кодексу України, ст.ст.10, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя наступним чином:
- присудити в натурі ОСОБА_1 та визнати за нею право приватної власності на кухонний набір марки Vinzer, вартістю 1300,00 грн., комп'ютерний монітор марки Dell, вартістю 1731,00 грн., телевізор марки Samsung, вартістю 6 412,00 грн., стіл, вартістю 400,00 грн., чотири стільці, загальною вартістю 400,00 грн., духовка марки Ariston, вартістю 2 180,00 грн., ліжко дитяче, вартістю 700,00 грн., тобто всього майна на загальну суму 13 123,00 грн.;
- присудити в натурі ОСОБА_3 та визнати за ним право приватної власності на плиту керамічну марки Ariston, вартістю 2078,00 грн., шафу-купе, вартістю 1170,00 грн., меблі для спальні марки Merx, загальною вартістю 5 803,00 грн., меблі для кухні, загальною вартістю 3 500,00 грн., меблі для вітальні, загальною вартістю 1 600,00 грн., комод та тумба для телевізора, загальною вартістю 1315,00 грн., пилосос марки Samsung, вартістю 384,00 грн., ТВ тюнер, вартістю 2 800,00 грн., ресивер марки Pioner, вартістю 3 000,00 грн., килим бежевий, вартістю 250,00 грн., дві супутникові антени, загальною вартістю 320,00 грн., а всього майна на суму 22 220,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4 548 грн. 50 коп. як грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовити у зв'язку з безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 214 грн. 60 коп. судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя І.Зейкан