Провадження № 22-ц/2090/4136/12р. Головуючий 1-ї інстанції
Справа № 2-1194/11р -Яремчук В.І.
Категорія : житлові Доповідач - Швецова Л.А.
25 червня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Швецової Л.А.
суддів - Даниленка В.М., Малінської С.М.
при секретарі - Колісник Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку ,-
У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що він на підставі договору купівлі-продажу, який було укладено 05 лютого 2009 року між ним та ОСОБА_2, набув права власності на однокімнатну квартиру за АДРЕСА_1.
12 квітня 2010 року ним було здійснено державну реєстрацію права власності на зазначений об'єкт нерухомості в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».
Проте, відповідач ОСОБА_2 до теперішнього часу зареєстрован та мешкає у вказаній квартирі чим порушує права позивача, як власника.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, зазначивши, що за договором купівлі-продажу належної йому квартири він не мав намір продавати квартиру, по суті він отримав кредит строком на два роки , та у 2011 році мав погасити борг. В якості гаранта, що укладений між ним та ОСОБА_3 договір не є купівлею-продажем квартири.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Усунуто власнику ОСОБА_3 перешкоди у здійсненні ним права володіння та користування власністю -квартирою АДРЕСА_1; виселено ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернувся на нього з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, як це передбачено ст. 655 ЦК України.
По справі достовірно встановлено, що 05 лютого 2009 року між ОСОБА_2, з однієї сторони та ОСОБА_3, з іншої сторони було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_3 набув право приватної власності на квартиру за АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу квартири , продаж, що є дійсним наміром сторін здійснюється за 30 000 гривень, з яких 28 000 гривень продавець отримав від покупця повністю, ще до підписання цього договору, а інші 2 000 гривень покупець зобов'язується передати продавцю не пізніше п'ятого лютого дві тисячі одинадцятого року.
Крім того, як вбачається з тексту самого договору купівлі-продажу, продаж квартири за АДРЕСА_1 є дійсним наміром сторін, які однаково розуміють значення та умови цього договору та його правові наслідки, дійсність намірів при укладенні цього договору, а також, що він не носить характеру фіктивного або удаваного. Право власності виникає у покупця з моменту державної реєстрації, яку ОСОБА_3 здійснив 12 квітня 2010 року в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 6). Інших умов переходу права власності вказаним договором не передбачено.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 свої обов'язки за договором купівлі-продажу виконав у повному обсязі, оскільки, за договором продаж квартири здійснена за 30 000 грн., з яких 28 000 грн. продавець отримав у покупця повністю ще до підписання цього договору, а інші 2000 грн. були передані ОСОБА_3 продавцю ОСОБА_2 шляхом внесення на депозитний рахунок нотаріуса, що підтверджується корінцем квитанції № 1, виданим одержувачем приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. від 25 січня 2011 року. Даних про те, що спірний договір купівлі-продажу визнаний недійсним матеріали справи не містять.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, обґрунтовано дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині усунення перешкоди у здійсненні ним права володіння та користування власністю -квартирою АДРЕСА_1 та виселення ОСОБА_2 з цієї квартири.
Між тим, судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1, оскільки судом при розгляді справи не було залучено відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Московського РВ ХМУ УМВС України у Харківській області. Крім того, рішення про виселення особи з жилого приміщення є підставою для здійснення відповідним відділенням у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб своїх повноважень щодо зняття такої фізичної особи з реєстраційного обліку.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, не взяв до уваги розписки ОСОБА_5, відповідно до якої остання виступила гарантом стосовно того, що договір купівлі продажу зазначеної квартири набирає силу у випадку невиконання кредитних умов, судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки у вказаній розписці дійсно не зазначено ким та які саме кредитні відносини повинні бути виконані. Інших доказів, які б свідчили про наявність між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будь-яких кредитних відносин матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про необхідність виключити з резолютивної частини Московського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2012 року : «зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1».
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2012 року - задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2012 року -змінити.
Виключити з резолютивної частини рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2012 року : «зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1».
В іншій частини рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2012 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ у 20- денний термін з дня проголошення.
Головуючий: Судді: