Провадження № 22ц/2090/3467/2012 Головуючий 1 - інстанції -Дем'яненко І.В.
Справа № 2/2026/41/2012 Доповідач - Зазулинська Т.П.
Категорія -договірні
20 червня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С.
- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
при секретарі - Міщенко Н.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу судді Люботинського міського суду Харківської області від 03 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_6, до ОСОБА_4, ОСОБА_7, треті особи -приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Слоневська Дар'я Валеріївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння,-
У жовтні 2011 року ОСОБА_6, як представник ОСОБА_5, звернулась до Люботинського міського суду харківської області з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 13 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. реєстровий № 2836 що з тих підстав, що позивач не усвідомлювала значення своїх дій та була введена в оману щодо умов угоди, внаслідок чого був укладений договір купівлі-продажу замість іпотеки.
Також просила витребувати у ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 вказаний житловий будинок та припинити право власності ОСОБА_7 на нього, яке виникло на підставі договору дарування від 05 серпня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу. Крім того просила анулювати реєстрацію житлового будинку за ОСОБА_7 та зареєструвати право власності на срібний будинок за ОСОБА_5
Разом з вказаним позовом представник позивача подала заяву про його забезпечення, в якій просила заборонити вчиняти будь-які дії по виселенню ОСОБА_5 з житлового будинку АДРЕСА_1.
При цьому посилалась на те, що може бути звернуто до примусового виконання рішення суду про її виселення, процедури якого вона може не пережити. Крім того, у разі задоволення позову ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна, процедура її примусового виселення буде такою, що здійснена даремно, з витратою нервів, здоров»я та коштів. Вказувала також, що у разі її виселення та передання будинку у вільне користування ОСОБА_7, остання може зробити в ньому ремонт, перепланування, що призведе до втрати будинком своїх первісних характеристик.
Ухвалою судді Люботинського міського суду Харківської області від 03 березня 2012 року заява представника позивача ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволена. Заборонено будь-якій фізичній та/або юридичній особі вчиняти будь-які дії по виселенню ОСОБА_5 з житлового будинку АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 05 серпня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І., реєстровий номер 2660. до вступу в законну силу рішення суду по даній справі.
Копії вказаної ухвали надіслані для виконання Відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції у Харківській області та Люботинському МВ ГУМВСУ у Харківській області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказану ухвалу судді, посилаючись на те, що вона суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Зазначає, що заочним рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 17 жовтня 2011 року задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про виселення.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2012 року вказане заочне рішення змінено тільки в частині розподілу судових витрат, а в частині виселення ОСОБА_5 залишено без змін.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суддя була обізнана про набуття вказаним заочним рішенням законної сили, але знехтувала роз»ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», щодо недопустимості забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Заслухавши доповідь судді; пояснення ОСОБА_4 та його представника, представників позивача, перевіривши надіслані судом матеріали, виділені з цивільної справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія доходить висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 151,153 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній ( за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Аналогічні роз»яснення містяться в абз.2 п.1 постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року „ Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову."
Крім того Пленум Верховного Суду України в цій постанові роз»яснив, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. ( п.2) та про необхідність при розгляді заяв про забезпечення позову пересвідчитися в існуванні реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та вказав на те, що мотивувальна частина ухвали про забезпечення позову повинна включати зазначення мотивів, із яких суд ( суддя) дійшов висновку про обгрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.(п.п.4,7)
Проте, заява представника позивача про забезпечення позову вирішена суддею без урахування вказаних роз»ясень, оскільки застосовано захід забезпечення позову, який фактично є забороною виконання рішення суду про виселення ОСОБА_5 зі спірного будинку, яке набрало законної сили, за умови, що ОСОБА_5 або її представник не була позбавлена можливості звернутися з заявою про відстрочку виконання цього рішення на підставі ст. 373 ЦПК України.
Посилання в ухвалі на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду не конкретизовано, не зазначені мотиви, з яких судддя дійшов висновку про обґрунтованість цього припущення.
Наведене у відповідності до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали від 03 березня 2012 року та відмови у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 303,304, п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ст. ст.313,314,315,317,319,324 ЦПК України судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу судді Люботинського міського суду Харківської області від 03 березня 2012 року скасувати і відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_5 -ОСОБА_6 про забезпечення позову.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя -підпис
Судді колегії -підписи
Копія вірна. Суддя -