Провадження № 22-ц/2090/4727/12р. Головуючий 1-ї інстанції
Справа № 2032/735/12/12р. -Нестеренко О.С.
Категорія : про визнання права власності Доповідач - Швецова Л.А.
02 липня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Швецової Л.А.
суддів - Кругової С.С., Яцини В.Б.
при секретарі - Колісник Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 18 травня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до директора СФГ «ОСОБА_3»про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ,-
У березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання директора СФГ «ОСОБА_3 не обробляти його земельну ділянку(пай) і передати земельну ділянку(па) її власнику, тобто ОСОБА_2
В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що 30 січня 2007 року помер його батько ОСОБА_2, якому відповідно до Державного акту ХР № 056661, на праві власності належала земельна ділянка. Після смерті батька право власності на земельну ділянку перейшло до нього, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯЛ № 180892.
В той період, коли виготовлялися документи на землю(пай), позивач не мав претензій щодо повернення земельної ділянки у його власність. Але після того, як він отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, він вирішив самостійно обробляти свою земельну ділянку, у зв'язку з чим звернувся до директора СФГ «ОСОБА_3»з проханням повернути його земельну ділянку, проте ОСОБА_3 не погодився і запропонував вирішувати питання через суд, оскільки земельну ділянку він обробляє відповідно до договору оренди, який підписано померлим ОСОБА_4
На підставі викладеного, позивач вважав, що діями директора СФГ «ОСОБА_3»порушується його право, як власника, яке відповідно до ст. 321 ЦК України є непорушним.
Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 18 травня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до директора СФГ «ОСОБА_3»про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з зазначеним рішенням ОСОБА_2 звернувся на нього з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що його батько не міг передати земельну ділянку в оренду відповідачу, оскільки 30 січня 2007 року помер, акт прийому-передачі не підписував, та договір оренди є неукладеним, оскільки за життя батька не був зареєстрований.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 з наступних підстав.
Відмовляючи позивачу у задоволенні вимог, районний суд виходив з того, що договір оренди земельної ділянки є укладеним і на спадкоємця ОСОБА_4 -ОСОБА_2 розповсюджуються обов»язки за договором оренди від 17 січня 2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та СФГ «ОСОБА_3».
Проте з таким висновком суду погодитися не можна оскільки він дійшов його без повного й всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є у кладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ст. 13 Закону України « Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов»язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов»язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про оренду землі», договір оренди набуває чинності лише після його державної реєстрації, яка відповідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України є підтвердженням виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.
Матеріали справи свідчать, що 17.01.2007 року між ОСОБА_4 та СФГ «ОСОБА_3»було укладено договір оренди земельної ділянки розміром 6,13 га. терміном на 10 років.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на спірну земельну ділянку. У 2010 році ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, загальною площею 6. 13 га.
Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз»яснив, що відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною ( сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинений.
У зв»язку з цим судам необхідно правильно визначати момент правочину ( ст.ст. 205-210,640 ЦК України, тощо).
Зокрема не є укладеними правочини( договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення ( відсутня згода за всіма істотними умовами договору, не отримано акцепт стороною, що направила оферту, не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібні його передача, тощо). Згідно зі ст. 210, 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що договір був зареєстрований у відділі державної реєстрації Сахновщинського району Харківської області 14 листопада 2008 року, тобто через півтора року після смерті ОСОБА_4 і що свідчить про те, що вказаний договір оренди є не укладеним і на позивача не можуть розповсюджуватися вимоги ст. 770 ЦК України та п. 24 договору оренди щодо переходу до ОСОБА_2 прав та обов»язків орендодавця за договором оренди землі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Усупереч вимогам ст. ст. 212, 213 ЦПК України висновки суду не ґрунтуються на доказах.
Суд визнав установленими ті обставини, які не підтверджені належними доказами, у зв»язку з чим, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 18 травня 2012 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов»язання СФГ «ОСОБА_3»передати земельну ділянку власнику ОСОБА_2
Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: