Справа 2-521/11р. Головуючий 1-ї інстанції
Провадження № 22-ц2090\3219\12р. Калмикова Л.К.
Категорія : земельні Доповідач - Швецова Л.А.
23 квітня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Швецової Л.А.
суддів - Малінської С.М., Даниленка В.М.
при секретарі - Колісник Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 березня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_4 про відновлення порушеного права, покладення зобов'язання, визнання договору недійсним, стягнення суми ,-
У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом в обгрунтування якого посилалася на те, що рішенням виконкомом Черкасько-Лозівської сільської Ради Дергачівського району Харківської області від 11.08.1992 року за № 536 їй у довічне користування була виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку та його обслуговування у с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області, на підставі якого, актом від 30 серпня 1992 року їй в натурі був здійснений землевідвід земельної ділянки площею 1200 кв.м. по АДРЕСА_1
В подальшому, технічним бюро архітектора Дергачівського району Харківської області було розроблено та затверджено проект на забудівлю земельної ділянки з пояснювальною запискою, згідно з якою нею до проекту на земельній ділянці були висаджені садженці фруктових дерев: три горіхи, одна слива, одна абрикоса, дві яблуні.
На підставі заяви позивача про приватизацію виділеної їй земельної ділянки, рішенням виконавчого комітету Черкасько-Лозівської сільської Ради Дергачівського району Харківської області від 09.01.2001 року ОСОБА_3 була дозволена приватизація вищевказаної земельної ділянки.
14.03.2001 року, нею було отримано державний акт на право приватної власності на землю серії П-ХР № 087837, згідно якого їй на підставі рішення, винесеного виконкомом Черкасько-Лозівської сільської Ради Дергачівського району Харківської області № 10 від 09.01.2001 p., передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,128 га. Державний акт зареєстрований у книзі за № 14. Згідно даного акта мається план земельної ділянки з описом зовнішніх кордонів.
Крім цього вказала, що 06.09.1999 р. виконавчий комітет Черкасько - Лозівської сільської Ради Дергачівського району Харківської області відповідно до рішення № 26 від 12.01.1999 р. уклав договір № 32 з ОСОБА_2 на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди. У даному договорі виконком не вказав, де конкретно виділяється земельна ділянка під овочівництво, при цьому не конкретно описав її межі. Із опису зовнішніх меж виділеної земельної ділянки ОСОБА_2 вона не межує з її ділянкою. Після цього ОСОБА_2, скориставшись її тимчасовою відсутністю, без її відому та згоди самовільно зайняв належну їй на праві приватної власності земельну ділянку по АДРЕСА_1. При цьому знищив посаджені та вирощені нею 10-літні фруктові дерева, привів у непридатність розташовані будівлі: літню кухню, погріб.
Щодо поновлення її порушеного права власності ОСОБА_3 неодноразово зверталася до правоохоронних органів, виконкому Черкасько-Лозівської сільської Ради Дергачівського району Харківської області. У 2008 р. виконавчий комітет Черкасько-Лозівської сільської Ради Дергачівського району Харківської області своїм рішенням зобов'язав ОСОБА_2 повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,128 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 30.08.2008 року вона у присутності свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 пропонувала ОСОБА_2 добровільно звільнити земельну ділянку, про що був складений акт. Проте, ОСОБА_2 у добровольному порядку не бажає її повертати.
Вона постійно сплачує податок на землю, несе матеріальні збитки та моральну шкоду від незаконних дій з боку ОСОБА_2 і крім цього не може реалізувати своє законне право розпоряджатися земельною ділянкою.
Крім того, ОСОБА_2 було знищено посаджені нею фруктові дерева та кущі, а саме: три горіхи віком 7 років -250x3=750,00грн., одна абрикоса віком 7 років-250х 1=250,00 грн., одна слива віком 7 років - 250x1=250,00 грн., дві яблуні віком 7 років - 2.50x2=500,00 грн., а всього 1750,00 грн. Станом на 1999 рік: два горіхи віком 17 років -500x2=1000,00 грн., три яблуні віком 17 років -500x3=1500,00 грн., чотири чорнослива віком 17 років -200x4=800,00 грн., малина віком 17 років -300.00 грн., десять кущів чорної смородини віком 17 років - 100x10=1000,00 грн., а всього 4600,00 грн. Станом на 2011 рік всі дерева та кущі повинні були б бути у віці приблизно 20 років. Діями ОСОБА_2 знищені дерева на загальну суму 1750,00+4600,00=6350,00 грн.
Також ОСОБА_2 було знищено цегляний погріб площею 9 кв.м.- 4000,00 грн., дерев'яний сарай площею 7 кв.м. -3400,00 грн., цегляна кухня -3000,00 грн., дерев'яна вбиральня, площею 2кв.м. - 500,00 грн., металеві ворота - 6750,00 грн., а всього на суму 17650,00грн.
У зв'язку з діями ОСОБА_2 вона на нервовому грунті втратила сон, не може продуктивно працювати., має стан глибокої депресії, їй спричинено моральну шкоду на суму 50000,00 грн. Таким чином, загальна сума збитків складає 80000,00 грн.
На підставі викладеного, позивачка просила відновити її порушене право власності на земельну ділянку, зобов'язати ОСОБА_2 повернути їй самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,128 га., визнати договір оренди № 32 від 06.09.1999 р. недійсним, стягнути з ОСОБА_2 збиток в сумі 80000,00 грн., направити матеріали у правоохоронні органи для притягнення до кримінальної відповідальності землевпорядника Черкасько-Лозівської сільської Ради ОСОБА_4, ОСОБА_2
Представник відповідача ОСОБА_2,- ОСОБА_7 проте позовною заяви заперечувала, посилаючись на те, що ОСОБА_2 самовільно земельну ділянку позивачки не займав, ні моральної шкоди , ні матеріальних збитків ОСОБА_3 не причиняв. На земельній ділянці ОСОБА_3 ОСОБА_2 дерева не знищував, не руйнував будівлі. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник відповідача- Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Матюшенко Л.А. позовну заяву визнала частково. Пояснила, що зазначена земельна ділянка належить позивачці ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР№ 087837. Згідно державного акту ОСОБА_3 на підставі рішення Черкасько- Лозівської сільської ради від 09.01.2001 р. № 10 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,128 га, земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1. Землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 14. Вважає, що земельна ділянка повинна бути повернута у фактичне володіння ОСОБА_3
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19 березня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, відновлено порушене право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0, 128 га по АДРЕСА_1, зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 вказану земельну ділянку. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
На зазначене рішення ОСОБА_2 була подана апеляційна скарга, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування рішення, з постановленням ухвали про закриття провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, районний суд виходив з того, що земельна ділянка належить позивачу на праві власності та відповідачем не надано належних та допустимих доказів в обгрунтування того, що на правовій підставі орендує належну позивачу земельну ділянку.
З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлені наступні фактичні обставини по справі.
Рішенням виконкомом Черкасько-Лозівської сільської Ради Дергачівського району Харківської області від 11.08.1992 року за № 536 позивачу у довічне користування була виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку та його обслуговування у с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області, на підставі якого, актом від 30 серпня 1992 року їй в натурі був здійснений землевідвід земельної ділянки площею 1200 кв.м. по АДРЕСА_1
На підставі заяви ОСОБА_3 про приватизацію виділеної їй земельної ділянки, рішенням виконавчого комітету Черкасько-Лозівської сільської Ради Дергачівського району Харківської області від 09.01.2001 року ОСОБА_3 була дозволена приватизація вищевказаної земельної ділянки. 14.03.2001 року, нею було отримано державний акт на право приватної власності на землю серії П-ХР № 087837, згідно якого їй на підставі рішення, винесеного виконкомом Черкасько-Лозівської сільської Ради Дергачівського району Харківської області № 10 від 09.01.2001 p., передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,128 га. Державний акт зареєстрований у книзі за № 14. Згідно даного акта мається план земельної ділянки з описом зовнішніх кордонів.
Вказані рішення є чинними, до теперішнього часу ні кім не скасовані та не оспорені.
06.09.1999 р. виконавчий комітет Черкасько - Лозівської сільської Ради Дергачівського району Харківської області відповідно до рішення № 26 від 12.01.1999 р. уклав договір № 32 з ОСОБА_2 на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди. Термін дії вказаного договору передбачений 5 років.
Згідно з положеннями ст. 16, 391, 386 ЦК власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право в тому числі й шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться у власності позивача.
Судова колегія приходить до висновку, що районним судом було ухвалено законне та обґрунтоване рішення, оскільки ні в судове засіданні суду першої ні апеляційної інстанції відповідачем ОСОБА_2 не було надано належних та допустимих доказів в обгрунутвання того, що він на правовій підставі користується земельною ділянкою, яка на праві власності належить ОСОБА_3
Крім цього, судова колегія приходить до висновку, що посилання апелянта ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на той факт, що справа незаконно розглянута в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися за нормами КАСУ є безпідставними, оскільки позивач звернулася з позовом про захист її порушених прав, у відповідності до ст. 16 ЦПК України.
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.
При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.
Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідачі будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надали.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційної інстанції законної сили.
Головуючий суддя:
Судді -