Провадження № 22-ц/2090/2570/2012 Справа № 2-2012/72/2011 Головуючий 1 інстанції - Іванова І.В.
Категорія: спадкові
Доповідач -Бездітко В.М.
13 липня 2012 року Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді-Бездітка В.М.,
суддів колегії-Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.
при секретарі-Щегельському Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_6
на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_6
доОСОБА_7
треті особи -П'ята Харківська державна нотаріальна контора
провизначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на частину житлового будинку, -
У листопаді 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа - П'ята Харківська державна нотаріальна контора, який уточнювала під час розгляду справи та в остаточній редакції просила визнати додатковий строк для прийняття спадщини, визнати недійсним свідоцтво про права на спадщину за законом на 40/100 частин житлового будинку, визнати права власності на 40/100 частин житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_8, який на момент смерті мешкав і був зареєстрований по АДРЕСА_1.
Після смерті її батька залишилося спадкове майно у вигляді 40/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1. 24 вересня 2010 року вона, як єдина спадкоємиця першої черги після смерті батька, звернулася до 5 Харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття вищевказаної спадщини.
Листом державного нотаріуса 5 Харківської державної нотаріальної контори від 27 вересня 2010 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона пропустила 6-ти місячний строк прийняття спадщини з дня смерті її батька ОСОБА_8 Строк був пропущений з поважних причин,оскільки її постійним місцем мешкання є Кривий Рік, Дніпропетровської області, тобто вона знаходилася за межами відкриття спадщини і не була повідомлена про смерть батька.
03 листопада 2010 року Жовтневим районним судом м. Харкова ухвалено заочне рішення про визначення додаткового строку для прийняття спадщини , яке в подальшому рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2011 року скасовано з тієї підстави, що позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом і вказав , що суд першої інстанції не звернув на це уваги та не залучив до участі у справі відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України ОСОБА_7, як співвідповідача та розглянув справу за відсутністю належного відповідача.
Відповідачка у справі - ОСОБА_7, яка є її двоюрідною сестрою знала про її існування, але навмисно не повідомила про смерть батька, ні її, ні родичів, ні нотаріуса, аби незаконно отримати свідоцтво про права на спадщину на її законну частину.
Відповідачка навмисно приховала від інших спадкоємців факт смерті ОСОБА_8, достовірно знаючи про їх існування, чим фактично перешкоджала в отриманні спадщини, і скориставшись його безпорадним станом прописала ОСОБА_8 в с. Високе.
Під час оформлення свідоцтва про право власності нотаріус не мав достовірної інформації про вищезазначені обставини успадкування, які мають істотне значення і наслідки яких передбачені ст. 230 ЦК України, тобто правочин здійснений під впливом омани підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_9 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, надав пояснення відповідно до викладених у позові вимог.
Представник відповідачки - ОСОБА_10 позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_8 постійно мешкав по АДРЕСА_1 і був зареєстрований у вказаному будинку разом із своїм братом ОСОБА_11, батьком ОСОБА_7 та з ОСОБА_7 ОСОБА_8 помер в м. Харкові 7 липня 2008 року, в спірному будинку залишились мешкати ОСОБА_11 та відповідачка у справі. Про існування дітей у ОСОБА_8 їй було невідомо. Після смерті дядька та батька, ОСОБА_7 залишилася мешкати в спадковому будинку, вступила в управління спадковим майном після смерті батька, а потім 14 жовтня 2009 року, до спливу 6 місячного строку подала до 5-ї Харківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після дядька за правом представлення після смерті батька - ОСОБА_11
Представник П'ятої Харківської нотаріальної контори надав до суду першої інстанції письмові пояснення, в яких зазначив, що 14 жовтня 2009 року від племінниці померлого ОСОБА_11 - ОСОБА_7 до нотаріальної контори надійшла заява про прийняття спадщини, яка була зареєстрована в книзі обліку спадкових справ за №1812 та була заведена спадкова справа №780/2009. В подальшому ОСОБА_7 до нотаріальної контори були надані усі необхідні для оформлення спадщини документи. 22 липня 2010 року надійшла заява від ОСОБА_7 з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом, по праву представлення на долю свого померлого 12 грудня 2001 року батька ОСОБА_11 та повідомила, що інших спадкоємців, передбачених ст. ст. 1261, 1262, 1266 ЦК України, в тому числі малолітніх , неповнолітній, недієздатних, а також спадкоємців, цивільна дієздатність яких обмежена, немає. Інших заяв про прийняття або відмову від прийняття спадщина до 5 Харківської державної нотаріальної контори станом на 3 березня 2011 року не надходило.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 лютого 2012 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено, що вона є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті батька - ОСОБА_8 В порушення вимог ст. 1269 ЦК України, як на підставу для відмови у задоволені позовних вимог, судом першої інстанції зазначено, що позивач на день смерті батька не проживала з ним разом та не спілкувалась з останнім. Судом першої інстанції не надана оцінка діям відповідача по справі - ОСОБА_7 стосовно того, що вона вмисно не повідомила інших можливих спадкоємців про смерть спадкодавця, чим сприяла збільшенню своєї частки у спадщині, достовірно знаючи як про спадкоємця першої черги так і про існування інших спадкоємців другої черги, тобто заволоділа житловим приміщенням шляхом омани. З 2008 року у неї з її батьком були перервані стосунки, у зв'язку зі зміною ним місця проживання, про яке вона не була повідомлена, хоча його розшукувала, що підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та дільничного інспектора Галицького В.П.
Вислухав доповідь судді, пояснення які приймали участь у розгляді справи, перевіривши надані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія приходить до наступного.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено наступне.
ОСОБА_8 та ОСОБА_14 є батьками ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1
З повідомлення КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 13 жовтня 2010 року № 2336319 вбачається, 40/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. 20 травня 2008 року, реєстраційний № 5528.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 14 вересня 2010 року виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції.
14 жовтня 2009 року до 5-ї Харківської державної нотаріальної контори подана заява від імені спадкоємця другої черги, племінниці ОСОБА_7, про прийняття спадщини. Разом з заявою була надана домова книга, яка підтверджувала постійне місце проживання із спадкодавцем ОСОБА_8
Заяви від ОСОБА_6 до 24 вересня 2010 року про прийняття спадщини до 5-ї Харківської державної нотаріальної контори не надходило.
22 липня 2010 року до 5-ї Харківської державної нотаріальної контори надійшла заява, яка була зареєстрована в книзі обліку спадкових справ за № 1186 від ОСОБА_7 з проханням видати Свідоцтво про право спадщини за законом.
22 липня 2010 року за реєстром № 7-708 5-ю Харківською державною нотаріальною конторою видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 40/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_7
24 вересня 2010 року ОСОБА_6 звернулась до 5-ї Харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та останній було відмовлено в оформленні спадщини на підставі ч. 1 ст. 1272 ЦК України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини. Судом першої інстанції не встановлено, що позивачка тривалий час знаходилась в відрядження або хворіла. Доводи апеляційної скарги, що строк для прийняття спадщини був пропущений з поважних причин,оскільки постійним місцем мешкання позивача є Кривий Рік, Дніпропетровської області, тобто вона знаходилася за межами відкриття спадщини і не була повідомлена про смерть батька не приймаються судовою колегією до уваги.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Однак, наведені позивачем доводи на обґрунтування своїх вимог не свідчать про наявність у неї об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчасного прийняття спадщини. При цьому належних та допустимих доказів на підтвердження свого позову та апеляційної скарги позивачем не надано.
Доводи апеляційної скарги, що причиною пропуску строку для прийняття спадщини було лікування після перенесення операції судовою колегією не приймаються, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджені. В судовому засіданні Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_6 пояснила, що лікувалась після операції наприкінці 2010 року, що не є підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_7 скориставшись безпорадним станом ОСОБА_8 прописала його в с. Високе, що перешкоджало позивачці знайти батька та вживати заходи щодо його розшуку належними та допустимими доказами не підтверджені. Позивачкою не надано жодного доказів, що з метою розшуку батька вона офіційно зверталась до правоохоронних органів чи вживала інших заходів щодо його розшуку.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачка не повідомила їм про смерть батька, неотримання інформації про смерть батька є поважною причиною для пропуску строку на прийняття спадщини, тому судовою колегією не приймаються.
Відповідно до ч.1 ст. 172 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу, тому позивачка повинна була самостійно цікавитися станом здоров'я свого батька. При цьому жодна норма закону не зобов'язувала ОСОБА_7 повідомляти ОСОБА_6 про смерть ОСОБА_8
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_7 навмисно ввела в оману нотаріуса при оформленні спадщини на спірне домоволодіння, у зв'язку з чим суд першої інстанції повинен застосувати вимоги ст.. 230 ЦК України не ґрунтуються на матеріалах справи та повторюють позовні вимоги, яким судом першої інстанції надана належна оцінка.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами. Відповідно, апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя -
Судді колегії -