Провадження № 22-ц/2090/4724/2012 Головуючий 1 - інстанції -Ільїна Г.І.
Справа № 2010/2-282034/2-4687/11 Доповідач - Кругова С.С.
Категорія -договірні
17 липня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.
Суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
при секретарі - Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення суми боргу за договором позики,-
У жовтні 2011 року позивач звернулась з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь за договором позики борг в сумі 16350 грн.; з ОСОБА_6 борг за договором позики в сумі 36550 грн.
В обґрунтування позову посилалась на те, що 08 травня 2008 року між нею та ОСОБА_4 був укладений договір позики, згідно якого вона передала відповідачу у позику 15000 грн. на строк до 08 вересня 2008 року. Гроші він отримав в той же день, про що написав розписку.
09 вересня 2008 року нею укладений договір позики з ОСОБА_6, згідно з яким вона передала у позику 7000 грн. на строк до 08 грудня 2008 року, про отримання грошей той написав розписку.
13 грудня 2008 року ОСОБА_6 позичив у неї ще 26600 грн.
На теперішній час відповідачі гроші їй не повернули.
Вважає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, а тому ОСОБА_6 необхідно сплатити борг в розмірі 36550 грн., ОСОБА_4 -16350 грн.
Крім того, у квітні 2012 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності та відмову у задоволенні позову, а у травні 2012 року позивач звернулась з заявою про поновлення строку позовної давності щодо звернення до суду з вказаним позовом.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 травня 2012 року поновлено строк позовної давності для звернення ОСОБА_5 до суду з позовом про захист її порушеного права. Позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 15000 грн. -суму основного боргу за договором позики та 1350 грн. - 3% річних, а всього 16350 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 26650 грн. -суму основного боргу за договором позики від 13 грудня 2008 року, 7000 грн. -суму основного боргу за договором позики від 09 вересня 2008 року, 630 грн. -3% річних, а всього 34280 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 подана апеляційна скарга, в якій він просить рішення змінити та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з нього 16350 грн. у зв'язку зі сплином строку позовної давності.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так судом не постановлювалася ухвала про поновлення строку звернення до суду на момент звернення до суду, вона в матеріалах справи відсутня, як і заява позивача про поновлення строку позовної давності для звернення до суду.
В рішенні суду вказується на таку заяву, але не вказується дата її подачі.
Вважає, що в рішенні суду навмисно перекручені факти, які не знаходять свого документального підтвердження, що свідчить про вибіркову оцінку доказів та упередженість суду.
Вказує, що додатковим доказом упередженості суду є те що в поясненнях позивача з причин пропуску строку зазначається, що ОСОБА_5 ще до сплину строку позовної давності знайшла адвоката, який погодився захищати її інтереси у суді та, як порядна людина, зателефонувала йому і попередила про те, що буде звертатися до суду з заявою про стягнення боргу -все це відбувалось до 01 вересня 2011 року, тобто за тиждень до закінчення строку позовної давності та свідчить про абсолютну можливість позивача звернутися з позовом в межах строку позовної давності. До того ж термін позовної давності тривалістю в три роки більш ніж достатній для того, щоб звернутися за правовою допомогою.
Але, не дивлячись на це, суд знайшов підстави для поновлення строку позовної давності.
Також гадає, що строк пропуску позовної давності поновлено на підставі медичного висновку № 1352 Харківської міської поліклініки від 10 травня 2012 року, тобто через 8 місяців з моменту звернення до суду з позовною заявою, обгрунтовуючи причини пропуску строку. Крім того згідно медичного висновку позивач є нетранспортабельною, потребує стороннього догляду, але з висновку не вбачається, що на протязі трьох років вона не могла скористувалися сторонньою допомогою, до того ж договори позики вона укладала в такому ж стані.
Вважає, що позивач звернулась з вищевказаною заявою вже після того, як він звернувся з заявою про застосування строку позовної давності.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається,що рішення оскаржується ОСОБА_4 в частині стягнення з нього 16350 грн.
Відповідач ОСОБА_6 з апеляційною скаргою не звертався.
Згідно ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_4 суми основного боргу- 15 000 грн. , 3 % річних- 1350 грн., всього 16350 грн.
В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядається.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивачки, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що скарга задоволенню не підлягає.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_4 16350 грн., суд першої інстанції виходив з того, що пропущений строк позовної давності підлягає поновленню, оскільки причини його пропуску є поважними, а саме позивач є тяжко хворою людиною, нетранспортабельною з 2000 року, потребує стороннього догляду,тобто не спроможна до самообслуговування , а позичальник який своєчасно не повернув суму позики зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.. 625 ЦК України.
З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що згідно розписки ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_5 15000 грн. і зобов'язався повернути їх 8.09.2008 року.
Після спливу зазначеного строку позичальник не повернув суму боргу .
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст..625 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума боргу складає 15000 грн. Кількість днів прострочення з 8 вересня 2008 року по 7 вересня 2011 року складає 1095 (365 днів х 3 роки ).
Три проценти від суми заборгованості складають 1349 грн. 99 коп. (15000 : 365 : 100 х 3 х 1095).
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо пропуску строку позовної давності, то суд першої інстанції правильно дійшов висновку про поновлення цього строку з огляду на вік і стан здоров'я позивача.
ОСОБА_4 в апеляційній скарзі також підтверджує, що на час укладення договору позики позивач перебувала в такому ж безпорадному стані, тому не має правового значення, що медичний висновок позивач надала через 8 міс.
Звернення позивачки з заявою про поновлення строку після подання відповідачем заяви про застосування строків позовної давності не виключає можливість поновлення їй строку позовної давності.
Згідно ч.5 ст.267 ЦК якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності , порушене право підлягає захисту.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі і дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов правильного висновку про стягнення суми боргу 15000 грн. і 3 % річних 1350 грн., всього 16 350 грн.
Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Будь яких доказів, які б спростовували висновки суду -відповідач суду не надав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 -відхилити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 травня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_4 основного боргу - 15 000 грн., 3 % річних- 1350 грн., всього 16350 (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят ) грн.. -залишити без змін.
В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядалось.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя -
Судді колегії -