11 липня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого -судді Пилипчук Н.П.,
суддів Трішкової І.Ю., Кірсанової Л.І.,
при секретарі Асєєвій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2,
на рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2012 року
по справі за позовом Харківського міжрайонного прокурора Харківської області, в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, треті особи - Садове товариство «Сонячна поляна», Головне управління Держкомзему в Харківській області, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», Харківська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання недійсним державного акту про право власності на земельні ділянки з моменту їх видачі, скасування його реєстрації, -
Харківський міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що перевіркою законності надання у власність громадянам земель, що перебували у постійному користуванні СТ «Сонячна поляна»та частково у власності членів садового товариства, встановлено, що земельна ділянка, яку надано у власність ОСОБА_2, знаходиться у північній частині земельної ділянки, яка з 1998 року по теперішній час, відповідно до державного акту на право користування землею серії ХР № 25-00-03122 від 15.05.1998 року знаходиться у постійному користуванні садового товариства «Сонячна поляна», та частково перетинає землі СТ «Цукровик» суміжного із півночі з СТ «Сонячна поляна». Згідно книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Харківською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру»зареєстровано державний акт на право власності ОСОБА_2 серії ЯЕ №511756 від 10.07.2009 року на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Прокурор просив припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0 га, розташовану за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області біля санаторія «Роща», визнати недійсним з моменту видачі державний акт на право власності серії ЯЕ №511756, зареєстрований під №010970300196 від 10.07.2009 року на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, та зобов'язати ОСОБА_2 повернути державний акт на право власності до Міськрайонного управління Держкомзему в м.Люботин і Харківському районі Харківської області для анулювання. Зобов'язати Міськрайонне управління Держкомзему в м.Люботин і Харківському районі Харківської області скасувати державну реєстрацію державного акту серії ЯЕ №511756, зареєстрований під №010970300196 від 10.07.2009 року на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. ОСОБА_3 просив скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 20 серпня 2007 року №1817 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2». Скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 21 травня 2008 року №1322 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2». Визнати недійсним з моменту видачі державний акт на право власності серії ЯЕ №511756, зареєстрований під №010970300196 від 10.07.2009 року на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, та зобов'язати ОСОБА_2 повернути державний акт на право власності до Міськрайонного управління Держкомзему в м.Люботин і Харківському районі Харківської області для анулювання. Зобов'язати Міськрайонне управління Держкомзему в м. Люботин і Харківському районі Харківської області та Державне підприємство «Центр ДЗК»скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №511756, зареєстрований під №010970300196 від 10.07.2009 року, виданий на ім'я ОСОБА_2 та скасувати кадастровий номер земельної ділянки 6325157 900:03:020:0018 та внести відповідні зміни до поземельної книги і земельно-кадастрової документації.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на користування особистого транспорту в частині витрат на паливно-мастильні матеріали в сумі 11 000 грн.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2012 року позов Харківського міжрайонного прокурора задоволений частково. Вирішено скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 20 серпня 2007 року №1817 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2»; скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 21 травня 2008 року №1322 «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2»; припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0 га, розташовану за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області біля санаторія «Роща», визнати недійсним з моменту видачі державний акт на право власності серії ЯЕ №511756, зареєстрований під №010970300196 від 10.07.2009 року на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, та зобов'язати ОСОБА_2 повернути державний акт на право власності до Міськрайонного управління Держкомзему в м. Люботин і Харківському районі Харківської області для анулювання; зобов'язати міськрайонне управління Держкомзему в м. Люботин і Харківському районі Харківської області скасувати державну реєстрацію державного акту серії ЯЕ №511756, зареєстрований під №010970300196 від 10.07.2009 року на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. В іншій частині позовних вимог вирішено відмовити.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує на неповне з*ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що спір, який виник між сторонами слід розглядати в порядку адміністративного судочинства. Зазначає, що відсутня правова можливість скасування розпоряджень Харківської районної державної адміністрації, оскільки вони є актами одноразового застосування та вичерпали свою дію після реалізації. Наполягає, що не підтвердженим є право користування земельною ділянкою СТ «Сонячна поляна». Звертає увагу, що акт комісійної перевірки ГУ Держкомзему у Харківській області від 08.04.2011 року не є належним та допустимим доказом у справі.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що рішенням виконкому Харківської обласної ради народних депутатів №356 від 11.08.1986 року Харківському облагропрому для організації садового товариства виділено 5,0 га ріллі на землях радгоспу «Пісочинський». Додатково на вказані цілі рішенням виконкому Харківської обласної ради народних депутатів №184 від 15.03.1988, №351 від 16.04.1991, №1081 від 11.12.1997 року виділено у постійне користування земельну ділянку площею 21,37 га.
З державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 21,37 га, серії ХР 25-00-03122 від 15.05.1998 року, який зареєстровано у книзі державних актів на право постійного користування землею за №268 вбачається, що СТ «Сонячна поляна»у постійне користування для колективного садівництва надана земельна ділянка 21,37 га.
Особи, в інтересах яких пред*явлений позов, реалізували своє право на приватизацію земельних ділянок та отримали відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки з земель СТ «Сонячна поляна». Так, ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності серії ХР 25-00-063138 від 23.06.1998 року, ОСОБА_4 - державний акт на право власності серії ХР 25-00-082701 від 21.05.1999 року, ОСОБА_5 - державний акт на право власності серії ХР 25-00-063130 від 25.12.1998 року, ОСОБА_6 - державний акт на право власності серії 25- 00-071295 від 16.01.1998 року.
Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації №1817 від 20.08.2007 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею по 2 га, розташовану за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради для ведення особистого селянського господарства.
Згідно книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Харківською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру»зареєстровано державний акт на право власності ОСОБА_2 серії ЯЕ №511756 зареєстрований під № 010970300196 від 10.07.2009 року на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.
За зверненням членів СТ «Сонячна поляна»наказом ГУ Держкомзему у Харківській області №75 від 28.03.2011 року, утворено комісію з питань перевірки законності надання у власність громадян земель, що перебували у постійному користуванні СТ «Сонячна поляна»та частково у власності членів садового товариства. З акту комісійної перевірки вбачається, що земельна ділянка, яку надано у власність ОСОБА_2, знаходиться у північній частині земельної ділянки, яка з 1998 року по теперішній час відповідно до державного акту на право користування землею серії ХР № 25-00-03122 від 15.05.1998 року знаходиться у постійному користуванні садового товариства «Сонячна поляна», та частково перетинає землі СТ «Цукровик»суміжного із півночі з СТ «Сонячна поляна». Частина земельних ділянок, що були раніше надані у приватну власність членам СТ «Сонячна поляна», знаходяться в межах земельної ділянки, наданої ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, а саме: Ід, Зд, 4 д, 9д, 10д, 18д, 016д, 19д, 35д, 33д, З1д, З0д, 29д, 28д, 27д, 26д, 25д, 24д, 23д, 22д, 21д.
Наказом ГУ Держкомзему у Харківській області №119 від 30.06.2011 року було скасовано висновок державної експертизи землевпорядної документації №1052 від 01.04.2008 року, виданий ГУ земельних ресурсів у Харківській області по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.
Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що при наданні земель у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства порушено права власників земельних ділянок, які є членами СТ «Сонячна поляна».
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має права вимагати усунення перешкод у ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно вимог ст. 116 Земельного кодексу України, який набув чинності з 01.01.2002 р. громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Матеріалами справи підтверджено, відповідачем не спростовано, що земельна ділянка, яку надано у власність ОСОБА_2 розташована у північній частині земельної ділянки, яка на достатній правовій підставі знаходиться у постійному користуванні садового товариства «Сонячна поляна», тому правильним є висновок суду про обґрунтованість вимог позивача, оскільки єдиним способом усунення встановлених порушень при наданні у власність відповідачу земельних ділянок є скасування розпоряджень Харківської районної державної адміністрації, на підставі яких виданий оспорюваний державний акт та визнання недійсним та скасування державного акту, виданого пізніше за часом.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Повноваження головного управління Держкомзему України у Харківській області на час складення акту комісійної перевірки від 08.04.2011 року були визначені у Положенні про головне управління Держкомзему в області, затвердженому наказом Держкомзему України від 17.06.2008 N 123. Згідно зазначеного положення, головне управління Держкомзему в області, крім іншого організовує розгляд звернень громадян з питань, що належать до його компетенції, забезпечує в межах своєї компетенції виявлення та усунення причин виникнення скарг громадян; порушує у встановленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування актів місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також про притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства, до передбаченої законом відповідальності; здійснює відповідно до закону інші функції для виконання покладених на нього завдань. Головне управління має право утворювати за погодженням з іншими територіальними підрозділами центральних і місцевих органів виконавчої влади комісії, експертні та консультативні ради і робочі групи.
Таким чином, комісія Головного Управління Держкомзему України у Харківській області утворена у відповідності до діючого законодавства з питаня, що віднесено до компетенції цієї установи, тому судова колегія приймає акт комісійної перевірки від 08.04.2011 року як належний та допустимий доказ у справі. Висновок комісії відповідач належними та допустимими доказами не спростувала.
Судова колегія вважає, такими що не ґрунтуються на законі доводи відповідача про те, що спір, який виник між сторонами слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За змістом ст. 15 ЦПК України, справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та земельних відносин суди розглядають у порядку цивільного судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник із земельних правовідносин. Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт. Оскільки відповідачем на спірну земельну ділянку отриманий державний акт на право власності, то зазначений спір не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не відповідають вимогам закону і доводи відповідача щодо відсутності правової можливості скасування розпоряджень Харківської районної державної адміністрації.
Згідно зі ст. 393 ЦК України, правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування»акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Посилання відповідача на Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року та від 13 травня 1997 року є недоречними, оскільки в зазначених Рішеннях йдеться про протиправність скасування актів одноразового застосування органом місцевого самоврядування який його постановив, а не судом.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Харківського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -