"12" липня 2012 р. м. Київ К/9991/43746/11
Вищий адміністративний суд України у складі:
суддівОстровича С.Е.,
Степашка О.І.
Федорова М.О.
секретаря судового засідання Подолянко Р.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецький енергозавод»до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька про визнання недійсним податкового-повідомлення рішення,
встановив:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення -рішення ДПІ в Куйбишевському районі м. Донецька №0001332342/0/00213411/8006 від 11.06.2008р., яким ВАТ «Донецький енергозавод»донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1547620 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 773810 грн., всього на загальну суму 2321430 грн.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДШ у Куйбишевському районі м. Донецька здійснено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., за наслідками якої складений акт від 27.05.2008 р. №1778/23-1/00213411.
На підставі акту перевірки ДШ у Куйбишевському районі м. Донецька прийняте податкове повідомлення-рішення №0001332342/0/00213411/8006 від 11.06.2008р., яким позивачеві відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2321430 грн., у тому числі основний платіж - 1547620 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 773810 грн. Фінансові санкції застосовані до позивача на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
З акту перевірки вбачається, що підставою нарахування податку на додану вартість в сумі 1547620 грн. стало порушення позивачем п. 11.44 ст. 11, пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в частині завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на 1547620 грн., в т.ч. за червень 2007р. на 660146 грн., липень 2007р. на 754452 грн., жовтень 2007 року на 133022 грн., що призвело до заниження чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідні періоди.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
У відповідності до вимог пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
За правилами п. 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(на дату формування податкового кредиту) тимчасово до 1 січня 2008 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «про металобрухт»металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.
Постановою Кабінету Міністрів України №104 від 31.01.2007р. був затверджений перелік відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість», згідно до якої відходи у зливках (шихтові зливки) для переплавки з легованої сталі за кодом товару згідно з УКТЗЕД 7204 50 10 00 входять до цього Переліку.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.04.2007р. по справі №6/302-А дію постанови Кабінету Міністрів України №104 від 31.01.2007р. було зупинено в частині включення до переліку відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість, відходів у зливках (шихтові зливки) для переплавки з легованої сталі.
Зазначену ухвалу Господарського суду міста Києва залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2007 року у справі N 22 а - 2863/2007.
Постановою Господарського суду міста Києва від 28 лютого 2008 року у справі N 6/302-А постанову Кабінету Міністрів України №104 від 31.01.2007р. визнано незаконною в частині включення до переліку відходів і брухту чорних металів відходів у зливках (шихтові зливки) для переплавки з легованої сталі за кодом УКТ ЗЕД 7204501000 з моменту набрання нею чинності.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року у справі К22-а-23484/08р. постанову Господарського суду міста Києва від 28 лютого 2008 року у справі N 6/302-А залишено без змін.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2010 року у справі №К-52919/09 постанову Господарського суду міста Києва від 28 лютого 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року скасовано.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що на час здійснення господарських операцій за договорами від 04.06.2007 року та 14.06.2007 року (період з червня по грудень 2007 року) з придбання злитків шихтових постанова Кабінету Міністрів України №104 від 31.01.2007р. в частині включення до переліку відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість, відходів у зливках (шихтові зливки) для переплавки з легованої сталі - не діяла, оскільки на зазначений час була зупинена.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за цими господарськими операціями, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим.
Оскільки встановлено правомірність віднесення ВАТ «Донецький енергозавод»до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями, тому є неправомірним застосування ДПІ до позивача штрафних санкцій у сумі 773810 грн. на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Оскільки відповідач не довів обґрунтованість своїх позовних вимог, суд першої інстанції з огляду на вимоги ч.2 ст.71 КАС України зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог ВАТ «Донецький енергозавод»про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001332342/0/00213411/8006 від 11.06.2008р.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
(підписи)О.І. Степашко
М.О. Федоров
Суддя С.Е. Острович